Право як загальне благо.

Право є одній з найважливіших загальнолюдських цінностей.

Наука про цінності називається аксіологією (від греч. axios цінність, logos учення). Вона розглядає реальність з погляду значення різних способів буття людини, без яких він втрачає людське.

До найбільших духовних цінностей людства відносяться сутнісні характеристики права: свобода, рівність і справедливість, що дозволяє виділити правову аксіологію в самостійний розділ вчення про цінності. Та і само право виступає найважливішою цінністю і елементом загального блага. У найзагальнішому вигляді під загальним благом в історії суспільства розуміли те, що мало для людини позитивне значення, позитивний сенсСм.: Платон. Определения // Диалоги. М., 1986. С. 430; Платон. Государство // Соч.: в 3-х т. М., 1972. Т. 3 С. 291; Аристотель. Никомахова этика // Соч.: в 4-х т. М., 1983. Т. 4. С. 66; Антология мировой философии // Соч.: в 4-х т. М., 1969. Т. 1 Ч. 1. С. 375, 510—511.

Загальне благо у юридичному контексті можна розуміти як феномен, що виникає в результаті функціонування права як соціального інституту. За своєю суттю воно позначає якісні характеристики речі або явища як загальнолюдській цінності. У філософсько-правовому осмисленні загального блага виділяють наступні його сутнісні властивості.

· Загальне благо це цінність, яка є значущим для людей в культурному, суспільному і особовому відношенні. Загальне благо як вища чеснота існувало, існує, і існуватиме, поки існує людство. Поза людиною загальне благо позбавлене сенсу.

· Загальне благо це загальнолюдська цінність. Це означає, що його вимоги розповсюджуються і визнаються всіма людьми, незалежно від підлоги, віку, етнічної або релігійної приналежності. У такому загальнолюдському сенсі загальне благо виступає якимсь еталоном, з яким порівнюються інші цінності або вчинки людей.

· Загальне благо це вища цінність. Воно володіє всіма характеристиками, які властиві вищим цінностям, і, перш за все, неутилітарністю, тобто цінність загального блага визначається не його практичним застосуванням для чого-небудь іншого, а все інше, навпаки, набуває значущості лише в контексті загального блага. У правовій сфері загальне благо є граничною цінністю. Решта всіх правових цінностей свобода, рівність, справедливість, право, закон і ін. не більше ніж субцінності, службовці для його досягнення.

Правовий аспект загального блага має свої специфічні правові характеристики.

Однією з таких характеристик є свобода. Вона припускає незалежність в рамках дозволеного і недозволеного. Наприклад: не убий, не вкради, не перелюбствуй це рамки, в межах яких чоловік вільний. Ємко і точно з приводу свободи сказав І. Кант: «Поступай зовні так, щоб вільний прояв твого свавілля був сумісний зі свободою кожного, згідною із загальним законом» Кант И. Критика практического разума // Соч.: в 6 т. М., 1965. Т. 4. Ч. 1. С. 140..

І далі Кант говорить: «Свобода – незалежність від примусового свавілля інших»Кант И. Критика практического разума // Соч.: в 6 т. М., 1965. Т. 4. Ч. 1. С. 139..

Наступна правова характеристика загального блага рівність. Воно припускає відповідність, еквівалентність свободи, яку мають в своєму розпорядженні різні люди. Рівність встановлює рівну міру для всіх в їх сумісній життєдіяльності, воно дає можливість формально (тобто не фактично, а на рівні принципу) надати всім членам суспільства рівні можливості, рівні права на конкретні блага: на освіту, на судовий захист, на працю і тому подібне Але формальна рівність одночасно припускає і нерівність (у праці, в освіті і так далі), адже всі люди різні, і лише формальна рівність як елемент загального блага встановлює єдиний масштаб, який і дозволяє виявити фактичну нерівність в рамках правового поля і впливати на нього.

Нарешті, філософсько-правовий аспект загального блага нерозривно пов'язаний із справедливістю як з субцінністю загальнозначущою відповідністю належного і сущого, наявністю і забезпеченням невід'ємних прав людини як розумної і правової істоти.

Справедливість завжди співвідносилася з формальною рівністю в правах і відповідальності, з еквівалентністю кари скоєному, з правомірністю (тобто з відповідністю праву). Саме з цими сторонами справедливості пов’язані атрибути богині Феміди. Отже, правова роль справедливості полягає в тому, що вона покликана ліквідовувати привілеї, утвердить рівність і свободу людей.

Ціннісні характеристики загального блага співпадають з сутнісними характеристиками права. Таким чином, право це і є елемент загального блага, оскільки тільки право забезпечує рівність, свободу і справедливість. І, навпаки, загальне благо є результат функціонування права. Через це і само право є благо.