Поняття, джерела та принципи ММП.

Морське право - це інститут МП, що регулює відносини між державами та іншими суб'єктами МП щодо статусу, порядку використання та охорони морських просторів, у тому числі континентального шельфу, морського дна і природних ресурсів моря.

Щодо використання термінів "міжнародне морське право" та "морське право" не має одностайності, однак, можна зазначити, що просто морське право є конкретним правом кожної держави та регламентує статус і порядок користування внутрішніми і територіальними водами, а також судами, що належать цій державі.

Міжнародне морське право засноване виключно на нормах МП та регламентує поведінку держав за межами їх територій. Але ці дві сфери тісно пов'язані та не можуть сприйматись окремо.

Джерела: 1) Женевські конвенції ООН з морського права 1959 та 1960 рр. про територіальне море та прилеглу зону, про континентальний шельф, про риболовство, про охорону живих ресурсів відкритого моря. 2) Конвенція ООН з морського права, яку було прийнято на III Конференції ООН з морського права 10 грудня 1982 р., яка вступила в силу у 1994 р. (беруть участь 85 держав.) 3) ряд універсальних конвенцій зі спеціальних питань та локальні багатосторонні і двосторонні договори з різних питань морської діяльності. (У розробці цих конвенцій великий внесок зроблено Міжнародною морською організацією (ІМО). 4) внутрішньодержавні законодавчі акти (конкретизують положення міжнародних правових норм у конкретній країні, визначають компетентні органи та установи в сфері реалізації норм міжнародного морського права, встановлюють відповідальність за їх порушення.).

Ряд положень, що визначають право користування морем, регулюються внутрішнім законодавством держав. В Україні до таких документів належить Конституція України, Кодекс торгівельного мореплавства, Закон України "Про державний кордон України" та інш.

???Принципи: 1) свободи судноплавства для всіх суден всіх держав у відкритому морі (цей принцип впливає на зміст правового режиму тер-них вод виключ. ек. зон, м-н проток та ін. мор. просторів), 2) п-п використ. мор. простору в мирних цілях і забезпечення безпеки мореплавства (резервування для використ. в мирних цілях мор. р-нів та зон за межами тер-них вод відповідно до Конв. ООН з мор.права 1982); 3) п-п охорони мор. середовища – формулює обов”язки держав стосовно захисту та збереження, запобігання та скорочення забруднення мор. середовища (Конвенція з попередження забруднення моря нафтою 1954).

 

106. Внутрішні морські води.

В состав территории каждого Г., имеющего морское побережье, входят внутренние морские воды. Международные соглашения и национальные законы различных государств относят к ним воды, находящиеся между берегом Г. и прямыми исходящими линиями, принятыми для отсчета ширины территориального моря. Внутренними морскими водами прибрежного Г. считаются также: 1) акватории портов, ограниченные линией, проходящей через наиболее удаленные в сторону моря точки гидротехнических и других сооружений портов; 2) море, полностью окруженное сушей одного и того же государства, а также море, все побережье которого и оба берега естественного входа в него принадлежат одному и тому же Г. (Белое море); 3) морские бухты, губы, лимны и заливы, берега которых принадлежат одному и тому же Г и ширина входа в которые не привышает 24 морских миль. Если ширина входа в залив более 24 морских миль, для отсчета внетренних вод внутри залива прриводится от берега к берегу прямая исходящая линия в 24 морских мили таким образом, чтобы эотй линией было ограничено возможно большее водное пространство. Правовой режим внутренних вод устанавливается прибрежным Г. по его усмотрению. Как правило, любые иностр. Суда могут заходить во внутренние воды друго Г. с разрешения последднего. Исключением являются случаи вынужденного захода судов ввиду стихийного бедствия, а также вода открытых портов.

 

107. Що таке затока?

 

108. Поняття “історична затока”. Приклади.

Загальні правила розрахунку внутрішніх вод в затоках (ширина входу в затоку не більше 24 мор. миль) не застосовуються до “історичних заток”, які незалежно від ширини їх входу, вважаються внутрішніми водами прибрежної держави в силу історичної традиції.

До "історичних заток" належать 1)Гудзонова затока, належить Канаді (ширина входу більше 50 миль). 2)Затока Петра Великого в Росії (102 милі) – статус був визначений Росією в 1901р. в правилах мор. риб. промислу в тер-них водах Приамурського генерал-губернаторства, а також в угодах Росії та СРСР з Японією з питань риболовства 1907, 1928 та 1944рр. 3)Варангерфьорд та Вестфьорд у Норвегії (ширина входу ЗО миль).

Належність історичної затоки має бути визнана міжнародним товариством. Так, відомий конфлікт, коли американські літаки вторглись на територію Затоки Сидра, яку Лівія вважала своєю історично. В результаті постраждали літаки Лівії, яка звернулась до Ради Безпеки, однак чотири з постійних членів не визнали належність цієї затоки до Лівії.

 

109. Територіальне море та притегла зона.

Морской пояс, расположенный вдоль берега, а также за пределами внутренних морских вод, называется территориальным морем, или территориальными водами. На этот морской пояс определенной ширины распостранется суверенитет прибрежного Г. Внешняя граница территориального моря является морской государственнй границей прибрежного государства. Суверенитет прибрежного г. распостраняется на поверхность и недра дна территориального моря, а также на воздушное пространство над ним. Положения о распостранении на суверенитета прибрежного Г. над территориальным морем содержатся в ст1 и 2 Конвенции о территориальном море и прилежащей зоне 1958 года и ст2 конвенции ООН по морскому праву 1982 года. Нормальной исходной линией для измерения ширины территориального моря является линия наибольшего отлива вдоль берега. В настоящее время свыше 110 государств установили ширину территориального моря вввв пределах 12 морских миль(согласно конвенции по морскому праву 1982 года). Однако около 20 государств имеют ширину, превышающую лимит, установленный МП. А более 10 из них (Бразилия, Панама, Перу и др.) односторонними актами, принятыми до Конвенции ООН, расширили свои территориальные воды до 200 морских миль. Иностранные суда имеют право мирного прохода через территориальное море. Под ним понимается плавание с целью: пересечь море без захода во внутренние воды, а также вставая на рейде или в портовом сооружении за пределами внутренних вод; пройти во внутренние воды или выйти из них либо встать на рейде или в портовом сооружении за пределами внутренних вод. Прибрежное Г. вправе принимать в своем территориальном море необходимые меры для недопущения прохода, который не является мирным.