РАБОЧАЯ ПРОГРАММА ДИСЦИПЛИНЫ 13 страница

 

20.4. Гарантії діяльності профспілок

Члени виборних органів профспілок, об'єднань профспілок, а також повноважні представники цих органів мають право: без­перешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприєм­стві, в установі, організації, де працюють члени профспілок; ви­магати й одержувати від роботодавця, іншої посадової особи від­повідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, ви­конання колективних договорів та угод, додержання законодав­ства про працю та соціально-економічних прав працівників; перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціаль-

Глава 20

Правовий статус профспілок у сфері трудових відносин

 

ного страхування, ипкористання коштів для соціальних і куль­турних заході» ти житлового будівництва.

Працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можли­вості для здійснення їх повноважень. Зокрема, зміна умов тру-доного договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, котрі є членами виборних проф­спілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є. Звільнення членів ви­борного профспілкового органу підприємства, установи, органі­зації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допус­кається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї проф­спілки (об'єднання профспілок).

Звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обира­лися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повно­важень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров'я.

Працівникам, звільненим з роботи у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення тер­міну їх повноважень надається попередня робота (посада) або за згодою працівника інша рівноцінна робота (посада).

Членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов'язків, надається на умовах, передбачених колективним договором чи угодою, вільний від роботи час зі збереженням середньої заробітної плати для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадських обов'язків в інтересах трудового колективу, а також на час участі

в роботі виборних профспілкових органів, але нп менше ніж дві години на тиждень.

На час профспілкового навчання Працівникам,обраним до складу виборних профспілкових органін шдприсмгтпа, устано­ви, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 ка­лендарних днів зі збереженням середньої заробітної плати за рахунок роботодавця.

За працівниками, обраними до складу виборних органів проф­спілкової організації, що діє на підприємстві, в установі або органі­зації, зберігаються соціальні пільги то заохочення, игтапоіілені для інших працівників за місцем роботи відповідно до законо­давства. За рахунок коштів підприємства цим працівникам мо­жуть бути надані додаткові пільги, я і; 11 to це передбпчено колек­тивним договором (ст. 6 Закону "Про професійні спілки, їх пра­ва та гарантії діяльності").

Гарантією є передбачений обов'язок роботодавця щодо ство­рення умов діяльності профспілок. Роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілко­вих організацій, що діють на підприємстві, в установі або органі­зації.

Надання для роботи виборного профспілкового органу та про­ведення зборів працівників приміщень з усім необхідним облад­нанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транс­портом, охороною здійснюється роботодавцем у порядку, перед­баченому колективним договором (угодою).

За наявності письмових заяв працівників, які є членами проф­спілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробіт­ної плати та перераховує на рахунок профспілки членські проф­спілкові внески працівників відповідно до укладеного колектив­ного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим дого­вором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов'язані з невиконанням роботодавцем цих обов'язків, розглядаються в судовому порядку.

Роботодавці зобов'язані відраховувати кошти первинним проф­спілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним догово­ром та угодами, але не менше ніж 0,3 % фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері —

Глава 20

Правовий статус профспілок у сфері трудових відносин

 

за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань. Про­те слід взяти до уваги, що виконання цієї норми на 2002 р. зу­пинено Законом "Про Державний бюджет на 2002 рік" від 20 грудня 2001р.

Новим положенням Закону є обов'язок роботодавця надавати інформацію на запити профспілок, їх об'єднань. Зокрема, робо­тодавці, їх об'єднання зобов'язані в тижневий термін надавати на запити профспілок, їх об'єднань інформацію, яка є в їх розпо­рядженні, з питань умов праці та оплати праці працівників, а також соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації та виконання колективних договорів і угод.

У разі затримки виплати заробітної плати роботодавець зобо­в'язаний на вимогу виборних профспілкових органів дати дозвіл на отримання в банківських установах інформації про наявність коштів на рахунках підприємства, установи, організації або отри­мати таку інформацію в банківських установах і надати її проф­спілковому органу. У разі відмови роботодавця надати таку ін­формацію або дозвіл на отримання інформації його дії або без­діяльність можуть бути оскаржені до місцевого суду.

Особи, які чинять перешкоду здійсненню права громадян на об'єднання у профспілки, а також посадові та інші особи, винні в порушенні законодавства про профспілки, які своїми діями або бездіяльністю перешкоджають законній діяльності профспілок, їх об'єднань, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримі­нальну відповідальність відповідно до законів.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте поняття профспілок, їх функції.

2. Дайте характеристику законодавства про профспілки.

3. Назвіть особливості правового статусу профспілок по­
рівняно з іншими громадськими організаціями.

4. Які права та обов'язки профспілок, їх об'єднань встанов­
лено Законом України "Про професійні спілки, їх права та га­
рантії діяльності"?

5. Розкажіть про систему гарантій діяльності профспілок.

 

Теми рефератів

1. Захисна функція профспілок в умово \ тргходу до ринко­
вих відносин.

2. Загальна характеристика правового статусу профспілок
у сфері праці.

3. Повноваження профспілок, їх об'єднань Щодо мУіпснення
громадського контролю за додержи>іним законодавства про
працю.

4. Повноваження виборного органі/ профспілковії ореанізації
на підприємстві, в установі, орган і. ш ці і.

Література

1. Вплив профспілок на соціальну спрямованість економічних
реформ в Україні // Україна: аспекти праці. — 1998. — № 1. —
С. 29—37.

2. Гончарова Г. Плюралізм профспілок і трудові відносини:
вирішення питань на практиці // Право України. — 1999. —
№ Ю. — С 30^33.

3. Грищенко Н.Н., Кадейкин ВЛ. Профсоюзы России: основ­
ные этапы развития и уроки пройденного пути. — М., 1996.

4. Жуков В.І. Наймані працівники та їх професійні спілки як
суб'єкти соціального партнерства. З історії профспілкового руху
в Україні з перебудовчих часів // Вісник Академії праці і соці­
альних відносин Федерації профспілок України. — 2000. —
№3. —С.83—90.

5. Крылов К Д. Профсоюзы и вопросы трудового законодатель­
ства // Государство и право. — 1996. — № 3. — С. 33—38.

6. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и буду­
щее. — М.: Наука» 1989. — 192 с.

7. Осовий Г.В. Актуальні питання діяльності профспілок щодо
соціально-економічного захисту трудящих за сучасних умов //
Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації проф­
спілок України. — 2000. — № 3. — С. 119—122.

624___________________________________________________

8. Прокопенко В.1. Правове становище професійних спілок:
сьогодення і перспективи // Право України. — 1999. — № 6. —
С. 106—109.

9. Профессиональные союзы как субъекты трудового права //
Курс российского трудового права. — Т. 1: Общая часть (§ 4.
Гл, 4). — СПб.: Изд-во Санкт-Петербург, ун-та, 1996. — С. 418—
478.

10. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: тео-ретико-правовий аспект: Монографія. — О.: Юрид. літ., 2001. — Розділ 1.3. Профспілки як суб'єкти колективних трудових пра­вовідносин.

Глава 21

ПРАВОВИЙ СТАТУС РОБОТОДАВЦІВ,

ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ОБ'ЄДНАНЬ

 

 

 

21.1. Право роботодавців на об'єднання: міжнародні юридичні стандарти й зарубіжний досвід

Законодавство України про організації роботодавців та їх об'єд­нання складається з Конституції України, Законів України "Про об'єднання громадян", "Про організації роботодавців" від 24 трав­ня 2001 p., інших нормативно-правових актів, виданих відповід­но до останнього, а також законодавства про соціальне партнер­ство, професійні спілки.

Слід врахувати, що частиною національного законодавства у сфері колективних трудових відносин та створення і діяльності організацій щодо захисту трудових прав, є міжнародні норматив­но-правові акти, ратифіковані Україною. У цих актах встанов­лено основні принципи забезпечення права на організацію. Згідно з міжнародними правовими нормами до організацій роботодавців мають застосовуватися однакові принципи та однакові державні гарантії. Конвенція МОП № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію, прийнята у 1948 р. у Сан-Франциско, за­кріпила низку основних принципових засад щодо забезпечення свободи у реалізації права на створення організації. Працівни­ки і підприємці мають рівне право створювати на свій вибір орга­нізації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлеглості статутам останніх.

Глава 21

Правоаий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань

 

Державна влада має утримуватися від будь-якого втручання, здатного обмежити це право або перешкодити його законному здійсненню. Організації працівників і роботодавців не підляга­ють розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному по­рядку. Таке можливо лише за рішенням суду. Організації, у свою чергу, мають право на об'єднання, тобто утворювати федерації та конфедерації. У цій діяльності працівники, роботодавці, їхні організації так само, як й інші особи або організовані колекти­ви, мають дотримувати законодавства (Конвенції та рекомен­дації. 1919—1964. — Т. 1. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. — С. 434—438). Ця конвенція належить до числа ратифі­кованих Україною (ратифіковано 11 серпня 1956 р.). Окрім Конвенції № 87, у цій сфері Україна також ратифікувала Кон­венції МОП № 11 про право на асоціацію та об'єднання трудя­щих у сільському господарстві (1921 p.), № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних перего­ворів (1949 р.) (обидві ратифіковано 11 серпня 1956 p.), а також № 144 про тристоронні консультації (міжнародні трудові нор­ми) (1976 р.) (ратифіковано 17 грудня 1993 року).

Конвенція № 98 про право на організацію і на ведення колек­тивних переговорів 1949 р. передбачає, що організації трудівників і підприємців мають належний захист від будь-яких актів втру­чання з боку одних чи інших агентів або членів у створенні, ді­яльності організацій та керуванні ними (ч. 1 ст. 2); дії, що ма­ють на меті сприяти заснуванню організацій трудівників під пануванням підприємців чи організацій підприємців або підтри­мувати організації трудівників шляхом фінансування чи іншим шляхом з метою поставити такі організації під контроль підпри­ємців чи організацій підприємців, розглядаються як втручання у зміст цієї статті.

У Преамбулі Конвенції № 150 про регулювання питань праці: роль, функція і організація 1978 р. зазначається, що організації підприємців і трудівників відіграють головну роль у здійсненні цілей економічного, соціального і культурного прогресу.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами організації підприємців поряд із профспілками займаються діяльністю, спря­мованою на узгодження державних і корпоративних інтересів, представництво і захист соціально-економічних прав та інтересів роботодавців. Наприклад, зусилля підприємців у масштабі націо-

нальної економіки координуються такими організаціями, як Кей-данрен в Японії, Національна асоціація промиоловців та Націо­нальна асоціація роботодавців у Франції, І Еаціональна асоціація промисловців у США тощо. Структури цих організацій,напрям­ки діяльності неоднакові. Наприклад, н Японії діють чотири со­юзи підприємців: Ніккерейн, Кейданрічі, Комітет і питань еконо­мічного розвитку, Японська ToproBo-npuMMCjinii.-i палата (Ниссьо). До складу Ніккерейн входять 54 виробничих асоціації,17 регіо­нальних асоціацій, які представляють майже всі приватні підпри­ємства, за винятком сільськогосподарських та лісових. Кількість корпорацій, які є членами цих регіональних і промислшшх асоціа­цій, становить близько ЗО тис. і ОХОПЛЮЄ приблизно '/, загальної кількості підприємців Японії. Ключовими завданнями є зближен­ня і координація діяльності асоціацій щодо забезпечення гармо­нійного розвитку і зняття суперечностей між працею та управлін­ням (капіталом), зміцнення солідарності та підвищення етичних норм підприємців, встановлення законних людських відносин всередині корпорацій та сприяння соціальному прогресу через діяльність корпорацій (Волгин Н.А. Японский опыт решения экономических и социально-трудовых проблем. — М.: Экономи­ка, 1998.— С. 153—157).

У деяких країнах функціонують організації підприємців двох типів: одні діють лише в економічній сфері, а другі — у соціаль­но-трудовій (наприклад, ФРН, Швейцарія та ін.). У Великобри­танії, Франції, Італії, Бельгії організації підприємців виконують економічні й соціально-трудові функції (Основные направления и формы деятельности предпринимательских организаций в странах Запада // Труд за рубежом. — 1991. — № 1; Силин А.А. Предпринимательские организации: основные задачи, функции, структура // Труд за рубежом. — 1994. — №4). В окремих країнах діяльність організацій підприємців досить повно врегу­льовано на законодавчому рівні разом з регулюванням діяльності профспілок. Наприклад, британський Консолідований закон про профспілки і трудові відносини 1992 р. містить спеціальний розділ (частина II) про організації підприємців.

Асоціації, ліги, спілки роботодавців створено на галузевому рівні. Наприклад, Асоціація взуттєвиків Італії об'єднує понад 1000 фірм; у складі Німецького союзу, який об'єднує підприєм­ства, що працюють у галузі спеціальних будівельних робіт, на-

Глава 21

Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань

 

лічується більш як 36 тис. фірм(Іващенко М.І., Сменковський А. Громадські об'єднання підприємців як засіб узгодження держав­них і корпоративних інтересів // Економіка України. — 1999. — № 10. — С. 58; Жалико Я., Романенко С. Роль об'єднань промис­ловців і підприємців у економіці перехідного періоду // Еконо­міка України. — 1997. — № 6. — С. 40).

Об'єднання промисловців і підприємців, асоціацій, союзи ро­ботодавців, промислові асоціації та ін. створено в більшості пост-соціалістичних країн (Доклад международного совещания "за круглым столом" по вопросу о новой роли организации предпри­нимателей в странах с переходной экономикой. Женева, 29— 31 мая 1995 года. — Женева, 1995. — С. 38). Зокрема, у країнах Центральної та Східної Європи продовжується процес становлен­ня організацій роботодавців, який розпочався наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. У Польщі функціонують дві органі­зації роботодавців. Конфедерація польських роботодавців, ство­рена у 1989 p., об'єднує приватних роботодавців, директорів дер­жавних підприємців та членів правлінь казенних підприємств. Конфедерації належить провідна роль у представництві усіх роботодавців як за межами країни, у МОП, так і в Польщі. Інша організація роботодавців — Конвенція підприємців, торговців та виробників сільськогосподарської продукції об'єднує приватних роботодавців малих і середніх підприємств (Nowy lad w Polsce і w Europe. — Warsava: Wydawnictwo Naukowe SCHOLAR, 1997. — S. 223). В Угорщині до Національної консультативної ради вхо­дять Федерація споживачів, Федерація ремісників, Федерація дрібних виробників та ін. У Болгарії діє Національна тристорон­ня рада співробітництва. У Румунії в 1991 р. було створено На­ціональну конфедерацію румунських роботодавців, Національ­ну раду малих і середніх підприємств, Національну раду румун­ських роботодавців та ін. (Ibid. — S. 223). У Російській Феде­рації діють Російський союз промисловців і підприємців, Асоці­ація приватних підприємств та підприємств, які приватизують­ся, Союз лісопромисловців та лісоекспортерів та ін.

Організації підприємців створено на міжнародному рівні — Міжнародна організація підприємців (ІОЕ, ОІЕ), Союз промис­ловців ЄС, Союз конфедерацій промисловості та підприємців Європи (UNICE) та ін. Організації ІОЕ, ОІЕ, UNICE разом з Євро­пейською конфедерацією профспілок Європи (ETUC, CES) беруть

участь у роботі Урядового комітету з Європейської соціальної
хартії з правом дорадчого голосу. На Урядоннії комітет відпо­
відно до п. З ст. 27 Європейської содіаль..... картії покладено

обов'язок готувати для Комітету МІНІСТРІ! ДОПОВІДІ,в яких на­водяться відібрані серед порушень хартії ситуації) Э яких нале­жить прийняти рекомендації (Европейским социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. — М.: Между нар. отношения,2000. — С. 41, 67).

21.2. Мета, завдання, функції організацій роботодавців та практика їх утворення в Україні

Згідно із Законом України "Про організації роботодавців" тер­мін "роботодавець" вживається у значенні — власник підприєм­ства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Таким чином, цей закон застосовує визначення роботодавця у тому значенні, в якому воно вживається у КЗпП.

Роботодавці мають право на свободу об'єднання в організації роботодавців для здійснення і захисту своїх прав та задоволен­ня соціальних, економічних та інших законних інтересів на ос­нові вільного волевиявлення без будь-якого попереднього дозволу, вступу до таких організацій на умовах і в порядку, визначених їх статутами, участі в організаціях роботодавців, а також вільного виходу з них на умовах і в порядку, визначених законодавством та їх статутами, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Організація роботодавців — це громадська неприбуткова ор­ганізація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів.

Для виконання своїх статутних завдань організації робото­давців мають право на добровільних засадах створювати або вступати до об'єднань організацій роботодавців і вільно виходити з них. Об'єднання організацій роботодавців — неприбуткова організація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представ-

Глава 21

Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань

 

ництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців.

Повна назва організації роботодавців чи об'єднання організацій роботодавців повинна містити слово "роботодавець" або похідні від нього слова. Визначення "організація роботодавців", "об'єд­нання організацій роботодавців" та похідні від них можуть ви­користовувати лише ті організації та їх об'єднання, які створені та діють відповідно до цього Закону.

Організації роботодавців та їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту законних інтересів ро­ботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.

Основними завданнями організацій роботодавців та їх об'єд­нань є такі: співробітництво з органами державної влади, орга­нами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об'єд­наннями та іншими організаціями найманих працівників; забез­печення представництва та захист законних інтересів і прав роботодавців; участь у формуванні та реалізації соціально-еко­номічної політики держави; участь у проведенні колективних переговорів та укладанні генеральної, регіональних і галузевих угод та забезпечення виконання своїх зобов'язань за укладени­ми угодами; координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за генеральною, регіональними чи галузевими уго­дами; контроль за виконанням іншими сторонами соціального партнерства зобов'язань за угодами; сприяння максимальному дотриманню інтересів роботодавців при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); сприяння вирішенню колектив­них трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому засо­бу вирішення цих конфліктів; запобігання масовому безробіт­тю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпе­чення раціональної структури зайнятості населення; забезпечен­ня координованості дій роботодавців, їх організацій та об'єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, спря­мованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання та поліп­шення умов праці; розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об'єднаннями (ст. 5 Закону "Про організації роботодавців").

Практика утворення організацій роботодавці и в Україні по­чала розвиватися з 1990-х років. Перші органічний роботодавців було утворено до прийняття Закону Укржпм "Про організації роботодавців", і окремі питання їх юридичного статусу не було закріплено у законодавстві.

Український союз промисловців і підприємцін (УСІ ІII), органі­зований у 1992 p., є неурядовою громндгі.кпю оргшіікнцією, яка об'єднує промислові, будівельні, транспортні, fтукові, фінансові, комерційні та інші підприємницькі структури, підприємства різних форм власності. У структурі УСПП налічується 70 % підприємств недержавної і ЗО % державної форм власності. Така структура відображає і структуру форм власності в Україні. Нарівні з іншою діяльністю (захист інтересів вітчизняного ви­робника, сприяння прийняттю державними органами рішень про структурну перебудову економіки тощо) УСПП здійснює пред­ставництво інтересів роботодавців у процесі соціального парт­нерства. Згідно зі Статутом і Програмою УСПП головним зав­данням союзу є створення умов для нормального функціонування підприємницьких структур, забезпечення процесу відтворення на підприємствах. З цією метою УСПП виступає за тісну взаємо­дію банківських, комерційних і виробничих структур, сприяє заходам, спрямованим на підвищення кваліфікації промисловців та підприємців, надає підприємствам допомогу в проведенні ана­лізу господарсько-фінансової діяльності й розробленні заходів щодо перебудови виробництва (Програма Українського союзу промисловців і підприємців. — К., 1996. — 28 с; Статут Україн­ського союзу промисловців і підприємців. — К., 1992. — 19 с).

Разом з тим діяльність УСПП не обмежується економічною сферою. Досить активно УСПП діє у соціально-трудовій сфері. Він бере участь у розробці проектів законів, зокрема саме УСПП розробив і подав до Верховної Ради проект Закону про об'єднання роботодавців. Разом з профспілками або представниками об'єд­нань трудящих УСПП виступає активним учасником переговор­ного процесу з укладання Генеральної угоди. Генеральну угоду на 1997—1998 роки було підписано між Кабінетом Міністрів, УСПП і профспілковими об'єднаннями України. УСПП представ­ляв інтереси роботодавців недержавної форми власності. Наміри УСПП активно впливати на соціально-економічну ситуацію в країні виявились у рішеннях VII надзвичайного з'їзду УСПП,

Глава 21

Правовий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань

 

який відбувся 16 лютого 1999 р. Головною метою з'їзду було розроблення комплексу першочергових заходів, які дали б змо­гу кардинально змінити ситуацію на краще. З'їзд затвердив Першочергові антикризові заходи та перелік законодавчих ініціа­тив з актуальних соціально-економічних проблем (VII надзвичай­ний з'їзд Українського союзу промисловців і підприємців // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 2. — С. 41).

Станом на жовтень 2002 р. лави УСПП об'єднують виробників понад 80 % валового внутрішнього продукту країни (Урядовий кур'єр. — 2002. — 26 жовтня).

Наступним кроком у сфері розвитку організацій роботодавців стало створення нового об'єднання роботодавців. 16 жовтня 1998 р. було підписано Декларацію про створення Конфедерації роботодавців України. Ініціатором її утворення виступив Україн­ський союз промисловців і підприємців, серед засновників — Спілка орендарів і підприємців України, Українська аграрна кон­федерація, Спілка малих, середніх і приватизованих підприємств України, Асоціація сприяння розвитку приватного підприємниц­тва "Єднання" та Спілка юристів України. 5 листопада 1998 р. відбувся Установчий з'їзд Конфедерації роботодавців України, який затвердив Статут Конфедерації, було сформовано Коорди­наційну раду, а також обрано ревізійну і мандатну комісію.

Конфедерація роботодавців України надала можливість про­мисловцям і підприємцям:

— проводити єдину узгоджену політику в сфері соціально-
трудових відносин;

— брати участь у переговорах з профспілками на національ­
ному рівні про укладення Генеральної угоди; '

— консолідовано відстоювати свої інтереси і захищати кор­
поративні права щодо розвитку національного товаровиробника;

— координувати дії учасників щодо політики зайнятості, за­
робітної плати, соціального страхування, охорони праці;

— виступати на міжнародній арені;

— делегувати своїх представників до тристоронніх органів, до
Національної ради соціального партнерства, Національну служ­
бу посередництва і примирення, спостережних рад фондів за­
гальнообов'язкового державного соціального страхування тощо;

— брати участь у підготовці проектів законодавчих актів.
Перелік об'єднань роботодавців — членів Конфедерації робото-

давців України, як суб'єктів Генеральної угоди ва 2002—2003 ро­ки налічує 16 об'єднань. Серед них — Український союз про­мисловців! підприємців, Українська аграрии конфедерація, Спіл­ка орендарів і підприємців України, Спілка підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України,< Іпілка юристів України, Асоціація роботодавців торгівлі та комерційної сфери економіки України, Українська асоціацій підприємств легкої про­мисловості, Українська асоціація сприяння охорон і пдороп'я та ін. (Урядовий кур'єр. — 2002. — 22 березня).