Оголошення фізичної особи такою, що померла

1. Якщо особа, котра визнана безвісно відсутньою або місце знаходження якої невідоме, так І не з'явилася і не подає про себе відомостей, наступним кроком до забезпечення визначеності правовідносин за її участю є оголошення даної особи такою, що померла. Згідно зі ст.46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якшо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3 років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати ЇЇ загибель від певного нещасного випадку, — протягом 6 місяців. Особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу 2 років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше спливу 6 місяців.

Отже, ЦК передбачає кілька строків, шо мають правове значення для визнання особи такою, що померла:

1) 3 роки — загальний строк;

2) 2 роки від дня закінчення воєнних дій — у разі, якщо особапропала безвісти у зв'язку з воєнними діями;

3) 6 місяців — якшо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного негласного випадку (при катастрофах, стихійному лиху то-

4) строк, встановлений на розсуд суду, але не менший 6 місяців — залежно від конкретних обставин.

фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

2. Оголошення особи такою, що померла, провадиться судом упорядку, аналогічному порядку визнання фізичної особи безвісновідсутньою (ст.ст.261—265 ЦПК). При цьому слід враховувати те,що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевно підтверджують її загибель, а обставини, що дають підставуприпускати смерть такої особи. Тому оголошення особи судом померлою необхідно відрізняти від встановлення судом факту смертіособи у певний час і за певних обставин (ст.ст.271—275 ЦПК). Судвстано&іює факт смерті особи при відмові органів РАЦС зареєструвати смерть, якщо від цього факту залежить виникнення, змінаабо припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб (ст.271 ЦПК).

Оскільки визнання фізичної особи такою, шо померла, грунтується на презумпції смерті цієї особи, правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ст.47 ЦК). Це означає, що після оголошення фізичної особи такою, шо померла, відкривається спадщина (ст.1220 ЦК), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст.104 СК).

3. Проте оскільки оголошення особи померлою все ж таки грунтується на презумпції, а не на факті смерті, то ЦК передбачає деякі запобіжні заходи, котрі могли б забезпечити інтереси того, хтооголошений померлим, якщо він виявиться живим. Зокрема, спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають прававідчужувати протягом 5 років нерухоме майно, що перейшло доних у зв'язку з відкриттям спадщини. З метою забезпечення виконання цієї вимоги нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво проправо на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст.47 ЦК).

Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою; з'явилася або якшо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою даної особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (ст.48 ЦК). Скасування раніше винесеного рішення про оголошення особи померлою є підставою для анулювання запису про її смерть у Книзі запису актів цивільного стану.

На підставі такого рішення фізична особа, яка була оголошена померлою, за певних умов має право вимагати від особи, котра во-

лодіє її майном, повернення останнього або його вартості. Але задоволення цих вимог залежить від того, чи збереглося майно в натурі, а також від підстав переходу його до інших осіб. Зокрема, якщо майно збереглося та безоплатно перейшло до когось після оголошення фізичної особи померлою, воно підлягає поверненню, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент придбання цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, котра була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації даного майна. У інших випадках майно чи його вартість поверненню не підлягають.

4. При поверненні майна фізичній особі, яка була оголошена померлою, нерідко виникають спори щодо розрахунку стосовно доходів і витрат, отриманих і зроблених під час використання цього майна іншою особою. Власник вправі вимагати від того, хто володів майном, повернення чи відшкодування доходів Із заліком зроблені необхідних витрат на майно. Питання про поліпшення, зроблені тим, хто володів майном, вирішується залежно від того, чи можна їх відділити без пошкодження майна чи ні. У першому випадку той, хто володів майном, вправі залишити за собою зробле- і ні ним поліпшення. Якщо відділення їх неможливе, він вправі ви-, магати компенсації витрат на поліпшення майна. При цьому вказані витрати оцінюються як такі, що не перевищують розміру збільшення вартості майна.

На підставі ст. 118 СК шлюб громадянина, оголошеного померлим, може бути поновлений органами РАЦС за спільною заявою подружжя, якщо жоден із них не уклав нового шлюбу.

Для задоволення вказаних вимог і повернення майна чи виплати зазначених сум час появи фізичної особи, що була оголошена померлою, значення не має.