Права та обов'язки сторін за договором дарування

1. Стороною договору дарування може бути будь-який суб'єктцивільного права. Фізичні особи-дарувальники повинні володітивідповідним обсягом дієздатності. На відносини дарування поширюються загальні правила щодо обсягу дієздатності фізичних осіб уцивільних відносинах. Обдаровуваним може бути будь-яка фізичнаособа незалежно від обсягу дієздатності. Юридична особа здатнамати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність),як і фізична особа. Таким чином, юридична особа може бути стороною договору дарування, якщо останнє не суперечить установчим документам такої юридичної особи.

Дарувальником і обдаровуваним може бути держава Україна, АРК в особі уповноважених органів із дотримання вимог Конституції України, Конституції АРК та чинного законодавства. Правовий статус територіальної громади як сторони в договорі дарування визначається з врахуванням положень Закону про місцеве самоврядування.

Дарування майна іншим особам є виключним правом власника майна, яке є предметом договору. Неповнолітні можуть бути дару-вальниками стосовно предметів, які мають невисоку вартість. Неповнолітні, віком від 14 до 18 років можуть укладати договори дарування за згодою своїх батьків, усиновителів, піклувальників.

Певні обмеження стосуються можливості бути стороною за договором дарування підприємницьких товариств. Останні можуть бути учасниками договірних відносин, якщо це не суперечить установчим документам. Установчими документами згідно з Законом про господарські товариства для акціонерного товариства і товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю є установчий договір і статут, а для повних та командитних товариств — установчий договір.

Договір дарування допускається укладати за посередництвом представника. Тобто дарування не належить до правочинів, які повинні укладатися особисто. Зміст доручення визначається з урахуванням відповідних положень ЦК і чинного законодавства. Водночас стосовно доручень на укладення договорів дарування є особливі вимоги, а саме — повинно бути вказано ім'я обдаровуваного, коли йдеться про фізичну особу, або найменування юридичної особи. Вимоги щодо найменування юридичної особи містяться в ст.90 ЦК.

2. Відповідно до договору дарування в редакції ЦК 2003 р. навідміну від ЦК 1963 р. дарувальник має певні обов'язки. Зокрема,він повинен повідомити про всі відомі йому недоліки дарунку, якіможуть завдати шкоди життю, здоров'ю І майну обдаровуваного абоінших осіб. У коментованій статті йдеться насамперед про інфор-

маційний обов'язок дарувальника повідомити про небезпечні недоліки речі, що є дарунком. Загалом предметом договору може бути річ з дефектами, якщо обдаровуваний про них знає і готовий прийняти подарунок. У такому разі за потенційну шкоду, заподіяну дарунком іншим особам, відповідальність буде нести обдаровуваний як власник речі.

За шкоду, заподіяну обдаровуваному у разі невиконання обов'язку, передбаченого ч.і ст.721 ЦК, дарувальник несе відповідальність відповідно до гл.82 ЦК. При визначенні обсягу заподіяної шкоди слід керуватися також постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".

У разі ушкодження здоров'я відшкодовуються затрати на лікування, протезування, сторонній догляд, а також компенсуються витрати на додаткове харчування, втрата працездатності тощо.

У разі смерті обдаровуваного внаслідок шкоди, заподіяної володінням і користуванням подарунком, право на компенсацію мають непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали право на таке утримання.

3. У консенсуальних договорах дарування права і обов'язки сторін виникають після досягнення згоди з усіх істотних умов в установленій законом формі. Тому, якщо моменти укладення договоруі його виконання не співпадають, на дарувальника покладаєтьсяобов'язок передати дарунок у термін, визначений договором. Строкпередачі установлюється в договорі або пов'язується з настаннямпевної обставини.

У разі настання строку або обставини, визначеної договором, обдаровуваний має право вимагати, а дарувальник зобов'язаний передати дарунок. У разі невиконання свого обов'язку дарувальник зобов'язаний відшкодувати вартість дарунку. Відповідно в договорі дарування повинен бути конкретизований предмет, щоб надалі визначити його вартість.

Майнові відносини, які виникають на підставі договору дарування, мають особистий характер. Тому смерть будь-якої сторони за договором припиняє зобов'язання передати річ у дарунок. Зазначені обставини враховуються, якщо вона мала місце до настання строку або відкладальної обставини. У разі прострочення передачі дарунку для дарувальника повинні настати наслідки, передбачені ст.612 ЦК.

4. Відносини дарування мають довірчий характер. Водночас, яквже зазначалося, консенсуальний договір дарування покладає певні обов'язки на дарувальника. Основним є передача дарунку обдаровуваному. За загальним правилом одностороння відмова від виконання договору не допускається, за винятками, передбаченимизаконодавством. Стосовно договорів дарування законодавець передбачив можливість дарувальника відмовитись від договору в разіістотного погіршення його майнового стану. Закон не передбачаєконкретних критеріїв характеристики такого майнового стану. Цеможе бути втрата постійного заробітку, тяжка хвороба дарувальника або членів родини та інші непередбачувані обставини на моментУкладення договору, що надалі негативно вплинули на його майновий стан.

Оскільки обдаровуваний за договором дарування не має обов'язку прийняти дарунок, він може в будь-який час відмовитися від нього. При цьому причини відмови жодного правового значення не мають.

5. Разом з дарунком до обдаровуваного можуть перейти певні обов'язки, встановлені договором дарування. Це може бути обов'язок вчинити певні дії майнового характеру на користь третьої особи або навпаки утриматися від пред'явлення вимог до третьої особи. Зміст цих майнових дій (утримання від них) не має значення. Дефініція коментованої статті дає перелік майнових дій, а також вимог, що можуть не пред'являтися. Але цей перелік не можна вважати вичерпним. Суть виконання обов'язку обдарованого полягає у виникненні, зміні або припиненні відповідних правових наслідків майнового характеру для третьої особи.

Прийняття дарунку є правовою підставою виникнення обов'язку в обдаровуваного вчинити певні майнові дії на користь третьої особи або не пред'являти до неї вимог, якщо це передбачено договором дарування. Суб'єктивне право вимагати виконання зазначеного обов'язку має дарувальник. Але у разі смерті останнього або визнання його померлим, безвісно відсутнім чи недієздатним право вимоги виконання обов'язку переходить до особи, на користь якої встановлений обов'язок. Отже, смерть дарувальника не припиняє в коментованому випадку цивільно-правового зобов'язання вчинити певні майнові дії або утриматися від них.