Підстави і правові наслідки припинення договору позички

1. Договір позички належить до правочинів, які можуть вбудь-який час бути розірвані за ініціативою користувача. Прицьому закон не ставить вимоги щодо строку попередження позичкодавця про розірвання договору. Така вимога ставиться стосовно повернення речей, що потребують особливого догляду абозберігання. В разі повернення таких речей користувач повиненпопередити позичкодавця не пізніш як за 7 днів про відмову віддоговору.

ЦК передбачені підстави для розірвання договору з ініціативи позичкодавця. До таких підстав належать непередбачені обставини, внаслідок яких річ стала потрібною самому позич код авцеві. Закон не визначає переліку таких обставин. Визначальним є те, що зазначені обставини були невідомими для позичкодавця або на момент укладення договору позички ще не настали.

Самої іпіною підставою розірвання договору з ініціативи позичкодавця є використання речі не за призначенням та умовами договору. Йдеться про порушення користувачем обов'язку, передбаченого ч.2 ст.833 ЦК. Користувач не має права передавати предмет договору позички іншим особам без згоди позичкодавця. Самочинна передача речі іншим особам має наслідком право позичкодавця вимагати розірвання договору позички. Дозвіл на передачу предмету позички іншим особам залежно від форми договору може бути здійснений усно чи письмово. Якщо є загроза знищення або пошкодження предмету договору позички з вини користувача, на вимогу позичкодавця правочин може бути розірваний. В коментованому випадку йдеться не про пошкодження або знищення речі, а лише загрозу настання таких наслідків внаслідок недбалого поводження з річчю. Така поведінка може полягати в неналежному поводженні з річчю, порушення порядку здійснення профілактичних заходів тощо.

2. При зміні власника права та обов'язки позичкодавця переходять до правонаступника. Водночас новий власник має правовимагати розірвання договору позички. Реалізувати зазначенеправо позичкодавець може лише за договорами позички, в якихстрок користування не зазначений. Крім цього, позичкодавецьповинен заздалегідь повідомити користувача про розірвання договору.

Користувач про розірвання договору позички повинен бути повідомлений у строк, що відповідає меті позички. Останній залежатиме від характеристики предмету позички та його призначення, але у будь-якому випадку не повинен бути меншим ніж 7 днів від Дня пред'явлення вимоги.

3. Відносини позички мають довірчий характер. Тому зі смертюфізичної особи-користувача або ліквідацією юридичної особи відносини позички припиняються. Ця норма не має імперативногохарактеру, сторони в договорі позички можуть передбачити можливість продовжувати користування річчю, наприклад, спадкоємцямипомерлого користувача.

 

 

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ позичкодавець має право вимагати її примусового повернення а також відшкодування завданих збитків.

Невиконання обов'язку повернути предмет позички спричиняє несприятливі наслідки для користувача у вигляді відшкодування завданих збитків. Збитки відшкодовують у вигляді як реально понесених втрат, так і неодержаних доходів (упущеної вигоди) відповідно до ст.б23 ЦК. Крім цього, предмет договору позички повертається позичкодавцеві.

Глава 61 Підряд

1. Глава 6 ЦК регламентує підряд як єдиний у своїй правовійсутності договір, що має загальні положення (§1) і об'єднує в єдиний тип договору підряду такі його види, як договір побутовогопідряду (за ЦК 1963 p. — побутове замовлення) (§2), договір будівельного підряду (за ЦК 1963 p. — договір підряду на капітальнебудівництво) (§3), договір підряду на проектні та пошукові роботи(§4), поклавши в основу системи договорів підряду два критерії —предмет договору та суб'єктний склад Його учасників. Регламентація окремих видів договору підряду передбачає певні особливості зурахуванням їх специфіки.

2. ЦК не відніс до видів договору підряду договір на виконаннянауково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, видокремивши його як самостійний тип договору(гл.62). Це зумовлюється тим, що на відміну від договорів підрядунауково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботимають творчий характер, а це пов'язано з ризиком недосягненнятого результату, на який розраховує замовник. Виконавець в процесі здійснення цих робіт може прийти до зовсім іншого результату або пересвідчитися в неможливості досягнення результату, настання якого прагне замовник. Тому, якщо роботи виконуватимуться з досягненням зовсім іншого результату, або на якомусь з етапіввиконання робіт виконавець дійде висновку про неможливість подальшого їх виконання, ризик лягає не на підрядника, як це передбачено договором підряду, а на замовника,

3. Змінилося визначення договору підряду. Воно не містить такоїконститутивної ознаки, що робота має здійснюватися або з матеріалів підрядчика або з матеріалів замовника. Це свідчить про те, що допідрядного типу належать І договори, предметом яких є виконанняробіт за завданням замовника з застосуванням матеріалів або обладнання сторін, і ті договори, предметом яких є виконання робіт зазавданням замовника без застосування матеріалів, обладнання сторін, наприклад виконання ремонту речі, переміщення вантажу, але зпередачею результату такої роботи замовникові.

4. ЦК чітко визначив спрямованість договору підряду на виконання певної роботи. Це дозволило, по-перше, провести розмежування між договорами підрядного типу та іншими типами цивільно-правових договорів, зокрема, договором купівлі-продажу, договорами на надання послуг; по-друге, послугувало основою для уніфікації правового регулювання договорів підрядного типу з договорами на оплатну передачу майна у власність.

Виходячи з того, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися (ч.і ст.178 ЦК), обмін майна в цивільному обороті опосередковується різними типами договорів, в тому числі і договором купівлі-продажу, і договором підряду. Але якшо договір купІвлі-продажу переслідує основну правову мету — оплатну передачу майна у власність від однієї особи до іншої, то договір підряду тільки У певних випадках, коли йдеться про створення нової речі, набуває

кінцевої правової мети — передачу створеної речі у власність замовнику. Якщо ж йдеться, наприклад, про ремонт речі, то підрядник лише зобов'язаний повернути цю річ в оновленому вигляді. Таким чином, договір підряду відрізняється за своєю спрямованістю від договорів про оплатну передачу майна у власність. Якщо для останніх кінцева мета — це передання права власності від однієї особи до Іншої, то договір підряду регулює не стільки процес передачі результату виконаної роботи підрядником замовнику (ч.2 ст-837 ЦК), скільки сам процес створення певного матеріалізованого результату (виготовлення нової, обробка, переробка, ремонт існуючої речі або виконання іншої роботи) підрядником, надаючи право замовнику здійснювати контроль за його роботою, і як наслідок — досягнення кінцевої мети — передачі результату роботи замовнику.

Між тим саме ця кінцева мета дозволяє уніфікувати правові норми, які закріплюють передачу результатів роботи і майна у власність. Це стосується норм, які регулюють якість робіт і якість товару (ст.857, ст.673), відповідальність підрядника і відповідальність продавця за неналежну якість виконаної роботи або проданого товару (ст.858 ЦК, ст.678 ЦК) тощо. Зокрема ст.86О ЦК прямо передбачає, що до обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення ст.676 ЦК, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, як вірно відзначається в літературі, ця уніфікація можлива остільки, оскільки їй не заважає спрямованість підрядного зобов'язання'.

Договір підряду відрізняється від договорів на надання послуг своїм предметом. Так, послуга хоча і тісно пов'язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення певної діяльності), але не співпадає з самими діями (здійсненням діяльності) виконавця, Існує як окреме явище — певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріалізованого вигляду) (ч.І ст.901 ЦК),

Виконана підрядником робота — це матеріалізований об'єкт, що знаходить своє втілення в індивідуально-визначених речах, оскільки сама робота виконується за завданням замовника, який має право у будь-який час перевіряти хід і якість роботи підрядника, не втручаючись у його діяльність (ч.І ст.849 ЦК). Матеріалізований результат знаходить своє відображення і в створенні нової речі, і в поліпшенні якості або інших споживчих властивостях вже Існуючої речі.

5. Відносини, що виникають з договору підряду, мають певні і спільні риси з відносинами, що виникають з трудового договору. Це пояснюється тим, що в обох випадках І підрядник, і працівник здійснюють трудову діяльність, але сама їх діяльність є принципово різною і регулюється самостійними галузями законодавства.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (юридичною або фізичною особою-підприємцем), за якою пра-

¹ Див.: Романеи 10. В, Система договоров в гражданском праве России. — М., 2001. — С.Збб.

Особливою формою трудового договору є контракт, який застосовується тільки У випадках, прямо передбачених трудовим законодавством.

дівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підпорядковується, як правило, внутрішньому трудовому розпорядку (такого підпорядкування не існує при укладенні договору з фізичною особою-підлриємцем), а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Таким чином, при укладенні трудового договору роботи виконуються за рахунок работадавця, з його матеріалів, з використанням Його інструменту та обладнання. Використання працівником своїх матеріалів, обладнання тощо може відбуватися тільки за згодою роботодавця і, як правило, на умовах певної компенсації працівникові. Результат робіт, що виконуються за трудовим договором, є власністю роботодавця, який несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі робіт, а також ризик ви-падкового знищення предмету договору підряду до здачі його замовникові без вини сторін тощо.