Недійсність заповіту1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а такожзаповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення, є нікчемним (ст.1257 ЦК). При цьому заповіт, який є одностороннім правочином, підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів та їх недійсність. Заповіт, складений недієздатною особою, представником від імені заповідача, тобто особами, що не мають право на його складення, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його посвідчення та форми, є нікчемним (абсолютно недійсним). Тому у визнанні такого заповіту недійсним у судовому порядку необхідності немає (ст.215 ЦК). Заповіт з вадами волі, тобто складений особою, волевиявлення якої не відповідало її дійсним намірам (внаслідок помилки, обману, насильства), може бути визнаним недійсним за позовом заінтересованої особи (ст.ст.229—231 ЦК). 2. Заповіт може бути визнаним недійсним як повністю, так і частково. При цьому недійсність окремих частин заповіту не спричиняє недійсності його в цілому. Наприклад, якщо заповідач своїмзаповітом порушує права спадкоємців за законом на обов'язковучастку (ст.1241 ЦК), то заповіт у цій частині є недійсним. Однак врешті заповідальних розпоряджень воля заповідача зберігає своєюридичне значення. Якщо заповіт визнається недійсним в цілому, то настає спадкування за законом. Спадкоємець, який позбавлений права на спадкування таким заповітом, закликається до спадкування на загальних підставах. Право на подання позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.
Глава 86 Спадкування за законом 1. Черговість спадкування за законом 1. Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або незакликаються до спадкування, або вона розпорядилася лише частиною свого майна, настає спадкування за законом. Отже, спадкування за законом має місце тоді, коли не існує заповіту. Як випливає з положень гл.86 ЦК, підставами закликання до спадкування за законом є споріднення, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті. При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст.1258 ЦК), крім випадків, коли черговість одержання права на спадкування змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Але такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ній участі, або такого, що має право на обов'язкову частку в спадщині (ст.1259 ЦК). 2. Підставами для усунення спадкоємця за законом від спадкування є: умисне позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця чибудь-кого з можливих спадкоємців, вчинення замаху на їх життя;умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт, внести донього зміни, що сприяло виникненню права у них на спадкування;позбавлення спадкоємців батьківських прав. Перелік цих підставпередбачений ст.1224 ЦК. Але якщо, складаючи заповіт, спадкодавець може проігнорувати факт замаху на його життя чи на життяможливих спадкоємців і призначити того, хто вчинив замах, спадкоємцем, то при спадкуванні за законом усунення від спадкуваннямає абсолютний характер. Але варто взяти до уваги, що обставини,які є підставою для усунення осіб від спадкування, мають бутивстановлені лише в судовому порядку. 3. Під неприйняттям спадщини слід розуміти неподання заявипро її прийняття нотаріусу у встановлений строк з часу відкриттяспадщини за відсутності тих обставин, що свідчать про її прийняття фактично (ст.1268 ЦК). Про відмову від прийняття спадщиниспадкоємець подає відповідну заяву нотаріусу за місцем відкриттяостанньої (ст.1273 ЦК). Стаття 1259 ЦК надає право спадкоємцям за законом за взаємною згодою змінювати встановлену ЦК черговість спадкування. Так, після відкриття спадщини спадкоємці можуть змінити черго- вість спадкування шляхом складення договору, відповідно до якого одночасно з їх чергою буде спадкувати спадкоємець іншої черги, що не закликається до спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідченим. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов'язкову частку (ст.1241 ЦК). Зміна черговості спадкування може здійснюватися не лише добровільно, а й за рішенням суду. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
|
