Грюндвальдська битва.

Славнозвісна Грюнвальдська битва відбулася 15 липня 1410 р. між військами Тевтонського ордену й об'єднаною польсько-литовсько-російсько-українською армією поблизу с. Грюнвальд (Східна Пруссія, тепер Польща).

 

У XIII ст. німецькі рицарі заснували орденську державу в Пруссії та здійснювали спустошливі походи на литовські, білоруські, українські й російські землі. На початку XIV ст. хрестоносці напали на Польщу, захопили Гданське Помор'я і відрізали Польщу від Балтики. На заході їхні володіння зімкнулися з Бранденбургом і вони отримали змогу поповнюватися новими загонами німецьких рицарів.

 

Незабаром Тевтонський орден спрямував свої удари на Литовську провінцію Жемайтію, захоплення якої дало б хрестоносцям можливість об'єднатися з силами іншого ордену - Лівонського, який визнавав владу Великого магістра Тевтонського ордену. Лівонський орден захопив землі латишів і естів, загрожував Литві й Московській державі.

 

Уклавши Кревську унію 1385 р. і ставши польським королем, Ягайло взяв зобов'язання спрямувати зусилля Литви і Польщі на визволення їхніх земель від німецьких рицарів.

 

Кревська унія - проголошене 14 серпня 1385р. у м. Крево (Литва) об'єднання Польщі та Великого князівства Литовського в єдину державу внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги та великого литовського князя Ягайла. Головною метою Кревської унії було об'єднання сил двох держав для спільної боротьби проти агресії Тевтонського ордену. Згідно з умовами Кревської унії Ягайло ставав польським королем, залишаючись водночас великим князем литовським. Литовське князівство зберігало за собою незалежність, але в ньому істотно посилився польський вплив. Виконуючи умови унії, в 1385р. Ягайло разом з усіма своїми підданими прийняв католицтво. Частина українських і білоруських земель, які до того входили до складу Великого князівства Литовського, було приєднано до Польщі. Проти унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним братом Ягайла, під тиском яких угода не була реалізована на практиці.

 

Навесні 1409 р. почалося повстання в Жемайтії, яке підтримали Ягайло і Вітовт. Однак противники уклали перемир'я, термін якого закінчувався влітку 1410 р. За цей час німецькі рицарі несподівано залишились без союзників - угорський король Сигізмунд Люксембурзький вів війну з Туреччиною і Венецію, тому не зміг надати дієву допомогу, відмовився брати участь у війні й Лівонський орден, побоюючись мати у себе в тилу вороже настроєні Новгород і Псков. Союзники, навпаки, крім власне польських і литовських військ залучили на свій бік українців, росіян, добровольців із Чехії, Сілезії та Молдови.

 

Лівонський орден - католицька державна і військова організація німецьких феодалів у Східній Прибалтиці на латвійських і естонських землях у 1237-1561 рр., відгалуження Тевтонського ордену, що вела загарбницькі війни проти Литви і Русі. Зазнав поразки у

 

Льодовому побоїщі в 1242 р. розпався в період Лівонської війни 1558- 1588рр.

 

Вирішальна битва відбулася 15 липня 1410 р. у Пруссії між поселеннями Танненберг і Грюнвальд (у зарубіжній літературі її називають битвою під Танненбергом). На правому фланзі союзників розташовувалися польські війська під командуванням Ягайла, а на лівому - литовські, українські, російські та ін., очолювані Вітовтом. Вони і почали наступ першими. Однак їхня кіннота потрапила у завчасно підготовлені хрестоносцями ями, прикриті згори землею, і це дало змогу рицарям контратакувати силами важкої кінноти. Воїни Вітовта відступили у болотисту, лісисту місцевість, де важка кіннота рицарів втратила переваги і була розгромлена піхотинцями. На правому фланзі рицарі змусили відступати також і польські війська, однак там великий магістр Тевтонського ордену Ульріх фон Юнгенген припустився фатальної помилки, кинувши на поле бою останні резерви, що дало змогу військам союзників завдати остаточної поразки військам ордену- їх більша частина була знищена, а інша потрапила у полон. Тевтонський орден уже не міг проводити свою агресивну політику.