Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
ВисновкиДата добавления: 2014-11-10; просмотров: 466
6 Лабораторна робота: Мета роботи: вивчити методи експериментального визначення поверхні каталізатора 6.5 Короткі теоретичні відомості Адсорбція (від лат. ad-на, при й sorbeo-поглинаю), зміна (зазвичай підвищення) концентрації речовини поблизу поверхні розділу фаз. В загальному випадку причина адсорбції – некомпенсованість міжмолекулярних сил поблизу поверхні, тобто наявність адсорбційного силового поля. Тіло, що створює таке поле, називають адсорбентом, речовини молекули яких можуть адсорбуватися – адсорбтивом, речовини, що вже адсорбовані – адсорбатом. Процес зворотній до адсорбції називають десорбцією. Природа адсорбційних сил може бути досить різної. Якщо це ван-дер-ваальсові сили, то адсорбція вважається фізичною, якщо валентні (тобто адсорбція супроводжується утворенням поверхневих хімічних сполук), - хімічною, або хемосорбцією. Риси, що відрізняють хемосорбцію - незворотність, високі теплові ефекти (сотні кДж/моль), активований характер. Між фізичною і хімічною адсорбцією існує безліч проміжних випадків (наприклад, адсорбція, обумовлена утворенням водневих зв'язків). Можливі також різноманітні типи фізичної адсорбції, найбільш універсальним є прояв дисперсійних міжмолекулярних сил притяжіння, тому що вони приблизно постійні для адсорбентів з поверхнею будь-якої хімічної природи (так звана неспецифічна адсорбція). Фізична адсорбція може бути викликана електростатичними силами (взаємодія між іонами, диполями); при цьому адсорбція визначається хімічною природою молекул адсорбтива (так звана специфічна адсорбція.). Велику роль при адсорбції відіграє геометрія поверхні розділу: у випадку пласкої поверхні мова йде про адсорбцію на відкритій поверхні, у випадку слабко або сильно скривленої поверхні - про адсорбцію у порах адсорбенту. Теорія полімолекулярної адсорбції була розглянута в роботах Брунауера, Еммета й Теллера (БЕТ). В основі цієї теорії лежить перенесення узагальнених понять локалізованої моношарової адсорбції на полішарову адсорбцію. У теорії БЕТ використовується припущення, що молекули кожного попереднього адсорбційного шару виступають активними центрами при утворенні наступних шарів. Це означає, що ємність кожного шару однакова. Вважається, що силами взаємодії між молекулами у кожному адсорбційному шарі можна знехтувати (відсутність латеральних взаємодій), а молекули кожного адсорбційного шару локалізовані. Припускається, що адсорбційний потенціал у першому адсорбційному шарі значно вище, ніж в інших шарах, а починаючи із другого адсорбційного шару він близький до енергії конденсації або однаковий для всіх шарів. Обмеженням даної теорії є використання її при високих значеннях р/рs, оскільки йде капілярна конденсація Капілярна конденсація, зрідження пари в капілярах, щілинах або порах твердих тіл. Відбувається за умови змочування рідиною поверхні конденсації і внаслідок зниженого тиску насиченої пари р над увігнутим меніском у порівнянні з тиском насиченої пари рs над пласкою поверхнею рідини при однаковій температурі Т. Кількість рідини що утримується капілярними силами залежить від радіуса кривизни r поверхні розділу рідина - пара згідно з рівнянням Кельвіна: (6.1) Загалом існують статичні та динамічні методи визначення питомої поверхні. В даній роботі буде використаний динамічний метод.
|