Chapter 19

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 480

sul – сул (достаток) 46**** посула - обіцянка ( достатку ? [Б.В.] )

stib – стіб (двері) 46**** розстібувати – ( відкривати «(двері» ?).

Це слово може свідчити, що на час його

вжитку, дверей, у сучасному розумінні, не

існувало. Вхід у будинок закривався шкірою, або

тканиною, яка “ заstibувалась “ до одвірку.

usanuwama – усанувама сан – поважна посада, шановний, шанований,

( поважний ) 65 шана ( поважний) , шанобливе ставлення.

Автор хоче звернути увагу читачів на те, що

корінь цього слова – “ san“ ( українське – шан )

є хаттським запозиченням від шумерів.

Його знаходимо у далекій Японії, де кожне

звернення до особи містить шанобливе – “ сан “,

наприклад, « містер, Курасава - сан »…

Науковці зазначають: « Вопрос о генетическом

отношении этих языков ( тюркские языки ) к

алтайским языкам находится на уровне

гипотезы, которая предполагает обьединение

тюркских, тунгусо-манчжурских и монгольских

языков. По мнению ряда учёных

( Е.Д. Поливанов, Г.Й. Рамстедт и др. ), рамки

этой семьи расширяются включением

корейского и японского языков… »

( « Лингвистический энциклопедический

словарь» М., «Советская Энциклопедия»,

Гл. ред. В.Н.Ярцева, 1990, с.527 ).

Давніх шумерів, як тюркський етнос, можливо,

можна віднести до огузької групи, в якій

розповсюджений перфект на – миш.

Згадаємо назву відомого міста-фортеці

Хеттської держави – “ Каркемиш ”

(Кар – кий - миш ) - «Місце біля чорного каменю»

[скали ] ) ( Там само.с.528 ).

Нагадаємо, що саме до цієї групи відносяться

сучасні уйгури, в мові яких знаходимо сучасні

українські слова : тагар, терези, весен, гопак,

козак, тавар...

Малоазійські народи принесли, шумерське слово

«сан», та хаттське «шан», у добіблійну Європу.

Про це свідчить латинське слово «sanctus»

( освящённый, священный, святой,

неприкосновенный ). Знаходимо його і в мало-

зрозумілій хеттській назві келиха «tapisana», яка

цілком зрозуміла з мови української –

«Тобі шана ! ». Слово хаттське.

Ще один приклад: в Біблії читаємо:

«Осанна Сину Давидовому ! Благословенний

хто йде у Господнє Імя ! Осанна на висоті ! ».

Науковці пояснюють це слово, як « окрик

радости при зустрічі царів, або високих гостей

у гебреїв ».

( «Біблія» українського біблійного товариства

[ UKRAINIAN BIBLE ] , 1991, [ Євангелія від

Св. Матвія, 21 (9, 15 ) ]

«Осанна !» є хаттським словосполученням

«О шанна !». В мові давніх євреїв це слово є

запозиченням з хаттських (венедських)

релігійних ритуалів.

pankus – панкус (збори, рада «панство» – польск. «держава»,

в Хеттській державі ) 90-92**** «пани- рада» - державні збори при Вел. кн.

Литовському у XV-XVI ст., «пани» - (виборні

люди ?). Литовське – “ ponas ” ( господар ),

“ ponia ” ( господиня ), “ pana “, “ panele “

( панянка ). Литовському – “ ponas ”

( господар ), відповідає хаттське - «пан нас»

( господар ), яке відповідає сучасному

українському - «пан наш». Від хаттського

«пан нас» формується хаттське ( венедське )

ім'я «Пан(н)ас», яке шумери (анти ), ставлячи

перед приголосною «п», голосну «о»,

вимовляли, як – «Опанас».

Подібним чином виникають імена «Степан»,

«Пантелей», «Панкрат», в яких складова «пан»

є самостійним хаттським іменником, в значенні

«господар». Спробуємо розглянути етимологію

наведених імен. Отже, хаттське «Панас»,

та шумерське «Опанас» означало –

«господар наш».

Ім'я «Степан» утворене з двох самостійних

основ: «степ» + «пан», які визначають

«господаря поля (землі)». Українські слова

«степ», «стопа», «ступня» взаємопов’язані.

Вважаємо, що слово «степ» визначалось не

простим поняттям «земля» (поле), а ділянки

землі, яка була «наділена», «виміряна», тобто,

вона була обміряна ногами ( «стопою» ).

У сиву давнину це слово потрапило до

пращурів сучасних англійців, і в сучасній

англійській мові «step by step» означає «крок за

кроком» ( послідовність ). У французькій,

німецькій мовах це слово є запозиченням з

хаттської ( венедської ) мови.

В чеській, польській, українській … мовах це

слово є рідним.

«Степ(п)ан» визначало «людину, яка володіла

власним наділеним ( виміряним ! ) шматком

землі – «степом» ( полем).

Ім'я «Пантелей» ( Пантелеймон ) визначало

також «господаря» (пана), але він мав бути

власником худоби (телят). Щоб зясувати

структурну побудову імені, звернемо увагу на

повну форму імені «Пантелеймон».

Слово розкладається на три самостійні основи:

«пан» + «теле» + (й) + «мон», де

«пан» (господар); «теле» (телята; рогата

худоба); «мон» (людина, « і (поважна)

людина»; близьке німецькому, англійському

«мен»).

«й» виступає сполучником двох основ, та

відповідає сучасному «і».

Загалом це слово означає «господаря стада

худоби і ( поважну ) людину».

Нагадаємо, що «теле» з болгарської мови

означає «теля», «телятко». Порівняйте

українське «телиця», «телепень» ( дурний,

як теля ).

Ім'я «Панкрат» складається з двох основ:

«пан» + «крат». Те, що основа «крат» є

самостійною, і містить визначення того

господаря ( «пана» ) свідчить будова подібних

імен «Сократ», «Демократ»…

Ці слова виникли, як ми вважаємо, у часи

спільної історії грецьких племен та хатто-

шумерів на теренах Малої Азії, та прибережних

з Грецією островах Егейського моря.

Ім'я «Панкрат» має одну основу хаттську

( «пан» ), а іншу – грецьку ( «крат» ; κρατεω –

означає «правити», «володіти» ), які

розкривають поняття імені: « господар –

правитель», «господар-володар».

Хаттська (венедська) основа «пан» знаходить

своє місце в складних словах «Панагія»,

«Панахида», «Панікадило», «Пантеон»,

«Пантократ» походження яких, як і саме слово

«пан» ( від грецьк. pan – «все» ), помилково,

як ми вважаємо, виводяться науковцями як

грецькі слова.

( «Релігієзнавчий словник» - хвиля четверта , К.,

1996, с.230 )

Наприклад, слово «Пантократ», значення якого

науковці виводять з грецької – «вседержитель»,

відповідає розглянутому нами імені «Панкрат».

Присутність у грецькій формі імені

«Пан(то)крат» вказівного хаттського займенника

«то» тільки підтверджує нашу думку.

Присутність цього вказівного займенника,

між двома основами у складних словах, ми вже

розглядали, на прикладі назв: «Кос(т)топіль»,

«Жи(т)томир», «Сєвтопіль», «Гост(т)опіль».

Хаттське слово «пан» є зіпсованим

запозиченням шумерського слова «бан»,

яке, за своїм змістом , відповідає значенню

лувійського слова «пастух»

(шумерське «чабан», хатто-шумерське «чурбан» ).

Прошу звернути увагу, що тюркському «baba»

(батько) відповідає лувійське запозичене «папа»;

І навпаки, тюркському «pars», «pazar» відповідає

лувійське «барс», «базар». Безперечно, не треба

шукати такої відповідності у всіх словах.

Наведені слова, вказують, що заміщення «б» на

«п», і навпаки, відбувається під час запозичення

слова з одної мови в іншу.

Слово «Бан» згадує «Велесова книга»:

« Про першого бана нашого повідаємо і про князя

вибраного. Іменувався бо той Киська…»

( «Велесова книга», К., 1995, д.№ 35а, с.119 )

Таким чином, отримуємо ряд тотожніх за

значенням слів: хаттське «вівчар» = шумерське

«чабан» ( «бан» ), він же, у хаттському

(венедському) вжитку «пан» = лувійське

«пастух», грецьке «мандрівник».

Дуже важливим є розуміння того, що у хеттській

державі назва вищого дорадчого органу царя

хеттів – «панкусу», виникла під впливом

шумерського слова «бан», яке трансформувалось

у хаттське ( пізніше хеттське ! ) запозичення –

«пан». Від якого походить назва вищого

дорадчого органу царської влади у хеттській

державі – «панкус» !

Це свідчить про тривалий період загальної історії

хаттів (венедів) та шумерів (антів), яких ми

ототожнюємо з «атлантами», в часи, ще дуже

далекі до формування хеттської держави, тобто,

до 18 ст. до. н. е.

В період, з 18 – 12 ст. до н. е., це слово

поступово позбувається значення «пастух»,

і набирає загального значення «господар»,

«заможня людина», «власник матеріальних

достатків», «володар». З таких заможніх банів

(панів) і складався «панкус».

Правильність наших роздумів підтверджується

визначенням в грецькій мові слова «пан» (все).

Отже, «вседержитель», «заможній володар» !

Дослідники вказують: «ПАН, в греческой

мифологии божество стад, лесов и полей…

…он козлоног, с козлиными рожками, покрут

шерстью… Он ценитель и судья пастушеских

состязаний в игре на свирели…Первоначально

Пан изображался в зверином обличье, только

свирель держал в руке; его главные атрибуты: