Основні поняття.

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 675

1. Профілактика бактеріальних хвороб людини

Хоча обширна більшість бактерій безневинні або вигідні, деякі хвороботворні бактерії викликають інфекційні захворювання. Найзагальнішою бактеріальною хворобою зараз є туберкульоз, який викликається бактерією Mycobacterium tuberculosis, яка вбиває близько 2 мільйонів чоловік у рік, здебільшого в Південній та Центральній Африці. Хвороботворні бактерії викликають і інші глобально важливі хвороби, наприклад пневмонію, яку можуть викликати багато бактерій, таких як Streptococcus і Pseudomonas, і харчові отруєння, які можуть викликати такі бактерії як Shigella,Campylobacter і Salmonella. Хвороботворні бактерії також викликають такі інфекції як стовбняк, черевний тиф, дифтерит, сифіліс і проказа.

Бактеріальні інфекції часто можуть лікуватися за допомогою антибіотиків, які називаються бактеріцидними, якщо вини вбивають бактерій, або бактеріостатичними, якщо вони тільки запобігають росту бактерій. Існує багато типів антибіотиків і кожен клас інгібує процес, відмінний у патогені порівняно з хазяїном. Антибіотики використовуються як для лікування хвороб людей, так і в інтенсивному сільському господарстві, щоб просувати ріст тварин, але таке використання сприяє швидкому розвитку резистентності (стійкості до антибіотиків) у бактерій.

Інфекції можна запобігти і антисептичними заходами, наприклад стерилізуванням шкіри перед проникненням голкою шприца, і правильним доглядом катетерів в медицині. Хірургічні і зубні інструменти також мають бути простерилізованими щоб запобігти забрудненню і бактеріальним інфекціям. Дезинфікуючі засоби, наприклад, вибілювачи, використовуються для знищення бактерій та інших патогенів на поверхнях, щоб запобігти забрудненню і скоротити ризик інфекції.

Для профілактики бактеріальних хвороб вживають різні системи заходів. Одна з найдавніших — ізоляція хворих і карантин. Хворих відокремлюють від здорових людей до моменту одужання, щоб запобігти поширенню збудипків. Під час карантину ізолюють здорових людей, які контактували із хворими й могли заразитися від них. Таких людей ізолюють, щоб запобігти подальшому поширенню хвороби. Друга система заходів спрямована на розрив механізму передачі хвороби. Наприклад, для розриву крапельного шляху передачі можна використати марлеві пов'язки, а для того щоб запобігти передаванню збудника через воду — її слід знезаразити. Знижують вірогідність хвороб і такі заходи, як кип'ятіння питної води, правильна обробка харчових продуктів, дотримування правил особистої гігієни (мити руки перед вживанням їжі, тримати тіло в чистоті тощо). Третя система заходів спрямована па вироблення несприйнятливості людини до бактеріальних хвороб. Для цього роблять щеплення (наприклад проти дифтерії), вживають вітаміни, які підвищують стійкість організму тощо.

Бактеріальні хвороби часто супроводжуються підвищенням температури, погіршенням самопочуття. Вопи потребують негайного лікування. Несвоєчасне звернення до лікаря та недотримання його порад може призвести до смерті хворого. Бактеріальні захворювання лікують за допомогою антибіотиків та інших лікарських засобів. Боротьба із хвороботворними бактеріями здійснюється різними способами: стерилізацією, пастеризацією, дезінфекцією тощо. Стерилізація це процес повного знищення бактерій та їхніх спор під дією температури понад 100 С, а також ультрафіолетових променів, ультразвуку тощо. Пастеризація кількаразове нагрівання продукту до температури 60-70 С. Її запровадив видатний французький мікробіолог Луї Пастер, на честь якого вона й названа. Дезінфекція спрямована на знищення хвороботворних бактерій хімічними речовинами — формаліном, спиртом, хлорним вапном тощо. Отже, основними заходами профілактики бактеріальних хвороб є ізоляція хворих, розрив механізму передачі хвороби та вироблення несприйнятливості до хвороби.

2.Профілактика хвороб людини, які спричинюються паразитичними одноклітинними еукаріотами.

Лямблії – група найпростіших, паразитів хребетних та деяких безхребетних, що налічує більше 100 видів. Lamblia intestinalis є паразитом людини.

Захворювання виникає, коли цисти паразита потрапляють до організму людини. В кишечнику цисти розчиняються та вегетативна клітина починає розмножуватись. При лямбліозі спостерігаються дуоденіт, ентероколіт, диспепсичні розлади (нудота, печія), ураження печінки (гепатит).

Дизентерія амебна

Захворювання виникає в результаті проникнення і розмноження в тканинах товстої кишки дизентерійної амеби . Захворюваність носить, як правило, спорадичний характер (тобто окремі випадки). У більшості тих, що заразилися дизентерійна амеба розмножується лише у вмісті верхніх відділів товстої кишки, не викликавши ні уражень стінки кишки, ні порушень діяльності кишечника. Такі особи є здоровими носіями і джерелом поширення хвороби. Зараження може статися від хворого в хронічній стадії хвороби, що виділяє з калом цисти дизентерійної амеби (зберігаються в зовнішньому середовищі протягом декількох тижнів) після дефекації.

Профілактика: поліпшення очищення території, водопостачання і каналізації населених місць; підвищення санітарної культури населення; дотримання правил особистої гігієни, правильна кулінарна обробка і зберігання харчових продуктів. Бацилоносії не допускаються до роботи в продуктових магазинах, харчових підприємствах, в системі водопостачання і до обслуговування дітей. У дитячих колективах застосовують бактеріофаг.

Малярійний плазмодій- це збудник одного з найнебезпечніших захворювань людини - малярії.

Переносять його від хворої людини до здорової кровососні малярійні комарі.Під час укусу зі слиною комара у кров здорової людини проникають рухливі клітини плазмодія.Спочатку паразит потрапляє до клітини крові-еритроцити.В них паразит живиться,росте і знову розмножується множинним поділом клітини.Розвиваються спочатку в клітинах печінки в екзоеритроцитарні шизонти, що дають початок так званій прееритроцитарній шизогонії. Розпадаючись на велику кількість мерозоїтів, екзоеритроцитарні шизонти дають початок еритроцитарній стадії паразита. В еритроцитах вони проходять кілька стадій з утворенням мерозоїтів, які виходять у плазму крові і знову проникають в еритроцити. У цей час у людини настають приступи малярії, підвищується до 40—41 °С температура, її лихоманить. Такі приступи повторюються через кожні 2—3 доби. .Для збудника малярії (плазмодія) характерна зміна двох хазяїв: людини і комара, при цьому відбувається чергування статевого і безстатевого розмноження. Статеве розмноження плазмодіїв відбувається в тілі різних видів малярійних комарів, безстатеве — в тілі людини.

Питання до самоперевірки.

Завдання на встановлення відповідності.

1-Пов’язане з Бактеріальними хвороби.

2-Пов’язане з хворобами викликаними одноклітинними еукаріотами.

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Які є заходи профілактики захворювань, що спричинюються хвороботворними бактеріями?

2. Які заходи проводять при карантині?

3. Які головні складові профілактики хвороб людини?

4. Опишіть одну хворобу людини ( на вибір).

Тема № 7 : Діагностування вад розвитку людини та їх корекція.

План:

1. Актуальність проблеми

2. Профілактика захворювань і виникнення вад розвитку плода.

3. Вади розвитку

Література:

М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 10-11 кл. §46,47.

Основні поняття.

1. Актуальність проблеми.

Надзвичайно актуальною проблемою сьогодення залишається проблема вроджених вад розвитку (ВВР), які протягом останніх років

посідають провідне місце серед причин малюкової смертності (20-35%).

За даними ВООЗ 2,5-3% новонароджених у світі мають прояви різних

дефектів розвитку, при цьому близько 1% - інші хвороби, 0,5% хромосомні

аномалії й 1,5-2% вроджені вади розвитку. До кінця першого року частота

ВВР досягає 5-7% за рахунок не виявлених при народженні вад розвитку

зору, слуху, нервової та ендокринної системи”. В Україні частота

вродженої та спадкової патології серед новонароджених складає близько

5%.

У випадку виявлення у дитини ВВР ефективність лікування залежить від

адекватності надання невідкладної допомоги, своєчасності та умов

переводу в хірургічний стаціонар, рівня передопераційної підготовки,

раціонального оперативного втручання та адекватного післяопераційного

ведення хворого.

Несвоєчасна або неповна діагностика є основним джерелом діагностичних помилок, які негативно впливають на прогноз життя і здоров’я дитини.

Ефективність хірургічного лікування вітальних вроджених вад розвитку

залежить також від коректної пренатальної діагностики, що дозволяє

проведення спеціалізованих заходів новонародженому в перші години

життя і, таким чином, знижує частоту інфекційних ускладнень та підвищує життєздатність малюків

Встановлено, що близько 4 % немовлят мають спадкові хвороби Деякі хвороби, пов’язані із зміною числа хромосом, лікують гормонами. Розвитку деяких спадкових хвороб можна запобігти спеціальною дієтою. Приблизно в одному випадку на десять тисяч новонароджених дитина має спадкову хворобу, пов’язану з відсутністю ферментів, які необхідні для заспокоєння молочного цукру. Якщо діагноз буде поставлено несвоєчасно і дитину годувати грудним молоком, у неї розвинеться недоумкуватість. Якщо ж діагноз поставлено вчасно і дитина переведена на штучне вигодовування, вона розвиватиметься нормально. З цього прикладу можна зробити висновок, що поява спадкової хвороби не фатальна. На жаль, слід зазначити, що при цьому хоча хвороба й не фатальна, однак це призводить до зростання кількості небажаних алелів у популяції. Звідси випливає важливість завдання медицини й охорони здоров'я т— вивчення спадкових хвороб, розроблення методів їх профілактики, діагностики і лікування. Особливо великого значення слід надавати розробці методів профілактики спадкових хвороб.

Нині у великих містах нашої країни створено медикогенетичні консультації. Це одна із форм профілактики спадкових хвороб, куди можуть звернутися за порадою здорові батьки дітей, що мають якісь дефекти, або хворі на спадкові хвороби; батьки, один з яких хворіє на спадкову хворобу; здорові батьки, що мають родичів з дефектом розвитку або хворих на спадкові хвороби; подружжя, які перебувають у кровноспорідненому шлюбі, та ін.

2. Профілактика захворювань і виникнення вад розвитку плода.

Профілактикою захворювань і виникнення вад розвитку плоду є охорона та нормальний перебіг вагітності. Необхідну інформацію можна отримати під час обстеження самого плоду або стану вагітної жінки.
Для безпосереднього дослідження плоду часто застосовують УЗД-хвилі. З їх допомогою можна встановити положення плоду, його масу та розміри, а також виявити порушення розвитку дитини та зміни в системах органів. для виявлення вад і захворювань зародка проводять біохімічні та цитологічні дослідження.
У крові матері за допомогою імунологічних та біохімічних методів визначають кількість та види антитіл, вміст гормонів, ферментів, цукрі… Також досліджують матково-плацентарний кровообіг. Дивлячись на певні зміни при дослідженні необхідно усунути чинники, які негативно впливають на ембріональний розвиток та попередження і зниження смертності новонароджених.
Профілактика спадкових хвороб спрямована також на ослаблення дії мутагенних факторів: зменшення опромінення природними і штучними джерелами, зниження вмісту хімічних мутагенів у навколишньому середовищі (промислових відходів, речовин побутової хімії, пестицидів). Слід нагадати, що хімічні речовини (алкоголь, нікотин, наркотики), потрапляючи в організм, можуть змінювати нормальну послідовність нуклеотидів у ДНК і структурі хромосом, порушувати процес розподілу хромосом під час мейозу. Це може призвести до виникнення спадкових хвороб і аномалій розвитку.

У чоловіків, які систематично вживають алкоголь, понад 65 % сперматозоонів стає нерухомими і не здатними до запліднення. У період вагітності алкоголь із крові матері швидко потрапляє у кровоносну систему плода і може спричинити характерні вади його розвитку. У медичній літературі вони дістали назву алкогольного синдрому плода. Новонароджені з цим синдромом мають зменшені розміри голови, укорочений ніс і маленьке підборіддя, вузький розріз очних щілин. Більшість подібних дітей відстає у фізичному і розумовому розвитку, у деяких спостерігаються вроджене незарощення верхньої губи ("заяча губа"), верхнього піднебіння, багатопалість тощо. Спеціальні дослідження показали, що розвиток цього синдрому частіше відбувається тоді, коли вагітні жінки вживають алкоголь у так звані критичні періоди. Так називають періоди найменшої стійкості ембріона до несприятливих зовнішніх впливів (у зародка людини — перші тижні його розвитку). Тому найнебезпечнішим для ембріона є вживання алкоголю майбутньою матір'ю між 2 і 6м тижнями вагітності.

Більшість вроджених вад обличчя представлені розщілинами, які з'являються внаслідок порушення зростання ембріональних структур або зупинки їхнього розвитку. Внаслідок цього розщілини локалізуються в певних місцях. Ізольована розщілина губи або разом із розщілиною піднебіння - найчастіша аномалія структур обличчя. Розщілина може бути посередині, з двох сторін або з одного боку. Розщілина піднебіння без розщілини губи - значно рідша аномалія, яка є окремою вадою розвитку.

3. Вади розвитку

Вади розвитку виявляються при ультразвукових методах дослідження, перше з яких призначають не пізніше 17 тижнів вагітності. У жінок з чинниками ризику таке дослідження проводиться особливо уважно. При виявленні вади розвитку рекомендується переривання вагітності за медичними показаннями.

Гідроцефалія зустрічається у 3-8 з 10 тис. новонароджених. Часто поєднується з іншими видами вад. При виявленні на ранніх термінах показано переривання вагітності. При доношеній вагітності пологи ведуться як завжди, для профілактики травми промежини проводиться розтин промежини. При антенатальной загибелі плоду проводиться краніотомія (плодоразрушающая операція). У 50% випадків результат для плоду несприятливий. У матері можливі травматичні ускладнення, аномалії пологової діяльності, післяпологові кровотечі, післяпологова субінволюція матки.

Мікроцефалія. При мікроцефалії спостерігається зменшення об'єму голівки, у дітей при цьому часто спостерігається пониження розумового розвитку. При вираженому зменшенні, особливо при поєднанні з іншою патологією, показано переривання вагітності. Незначне зменшення за відсутності інших чинників розвитку може трактуватися як індивідуальна особливість розвитку.

Аненцефалія характеризується відсутністю півкуль мозку і більшої частини зведення черепа, може бути часткове порушення розвитку середнього і проміжного мозку. Спостерігається витрішкуватість і коротка шия. Частіше зустрічається у особин жіночої поли. Може бути при генетичній патології, внаслідок дії професійних вредностей (радіація, хімічні шкідливості), у наркоманів, токсикоманів, при діабеті. Часто поєднується з іншими видами вад розвитку.

Незарощення спинномозкового каналу (spina bifida) може супроводжуватися грижовим випинанням і витіканням ліквору. Незарощення спинномозкового каналу відноситься до досить поширених видів патології ЦНС. У Європі зустрічається частіше, ніж в Азії. Причина захворювання — генетична патологія. Проте ця патологія може бути при дії на організм вагітної снодійних препаратів, часто вона виникає при діабеті. Може поєднуватися з вадами, особливо з іншими вадами ЦНС і патологією стоп., що прийом фолієвої кислоти під час вагітності дозволяє зменшити ризик цієї патології.

Вади розвитку бруньок і мочевыделительных шляхів. Найбільш поширеним видом патології є полікістоз бруньок. Двосторонній процес може привести до загибелі дитини і є свідченням до переривання вагітності при виявленні вади розвитку. При односторонньому процесі питання про переривання вагітності не є категоричним. При гідронефрозі питання про переривання вагітності вирішується залежно від міри вираженості, за відсутності інших вад у разі одностороннього процесу вагітність може бути продовжена. Нині розроблена методика пунктирування бруньки плоду для відкачування зайвої рідини з метою збереження функції.

Вроджені вади серця. Прогноз залежить від тяжкості вади і можливості післяпологової реабілітації.
Аномалії стінок черевної порожнини і вади шлунково-кишкового тракту. Діафрагмальна грижа, при якій зазвичай відбувається зміщення органів черевної порожнини в грудну, часто поєднується з іншими видами патології, високий відсоток мертвонароджень і смертності новонароджених. При виявленні показано переривання вагітності в першій половині.

Аномалії лицьових структур і шиї. Найбільш типовими видами патології є тріщини губи і неба.
Тріщина губи (раніше такий дефект називали «заяча губа») відноситься до поширених дефектів, пренатальна ультразвукова діагностика такого дефекту важка. У розвитку такої аномалії мають велике значення спадкові чинники, шкідливі звички, проте помічено, що при прийомі фолієвої кислоти під час вагітності знижується ризик виникнення аномалії. Прогноз сприятливий, хірургічні косметичні методики дозволяють добитися корекції. Правда, ці операції робляться через декілька місяців після народження. Можуть бути проблеми з природним вигодовуванням.
Серйознішим є поєднання тріщини губи і тріщини неба. В цьому випадку частіше бувають поєднання з іншими вадами, і корекція дефекту важча. Може залишитися гнусавість голосу. Великі складнощі з годуванням дитини.

Аномалії кінцівок. Найбільш частими вадами є збільшення числа пальців (полидактелия), зрощення пальців і зменшення їх числа (синдактелия), може бути укорочення кінцівок (пиромелия), відсутність кінцівок (амелия) або частини кінцівок (гемімелія), зрощення нижніх кінцівок в одну («сирена») та ін.

Вади розвитку статевої системи. Рідко діагностуються у внутріутробному періоді, можуть виявлятися в періоді новонароджено, а у дівчаток іноді вже в періоді статевого дозрівання і навіть пізніше.
Генетичні захворювання іноді виявляються під час вагітності за допомогою спеціальних досліджень. Обличчям з групи ризику (спадковість, вік, шкідлива професія) потрібне обстеження в генетичних центрах.

Гемолітична хвороба плоду. Це захворювання виникає у зв'язку з несумісністю крові матері і плоду. Найчастіше це зустрічається у зв'язку з несумісністю по резус-фактору за наявності у матері резус-негативної крові, а у дитини — резус-позитивною. Це вірогідно за наявності резус-позитивної крові у батька дитини. Чим більше вагітностей було у жінки, тим вірогідніше ускладнення. Рідше гемолітичні зміни можуть розвиватися у зв'язку з несумісністю по групі крові АВО.

Основні поняття.

1.Поведінка рослин і тварин в природі та її форми.

Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Форми поведінки можуть бути різноманітними. Якщо поставити кімнатну рослину у вазоні на підвіконня, то за декілька днів можна помітити, що її листя повернулося до вікна. Суцвіття соняшника теж повертається до сонця. Оскільки рослини закорінені в ґрунті, рухатися можуть лише окремі їхні частини. Прикладком рухів рослин можуть бути згортання листків мімози, кислиці, якщо до них доторкнутися, а також обертання виткого стебла квасолі, гороху навколо опори.

Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуття й нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи —вродженітанабуті. Харчова поведінка й міграції належать до вродженої форми поведінки. Прикладом набутої поведінки може слугувати навчання — процес набуття організмом власного досвіду. Так, дорослі птахи навчають пташенят знаходити їжу та уникати небезпеки.

Пристосування організмів до умов існування зумовлюють не тільки різні форми поведінки, а й особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності, що забезпечують можливість існування організмів у певних умовах довкілля. Так, наприклад, тварини із захисним забарвленням абоформою тіла стають менш помітними для ворогів. У нашій місцевості багато птахів та звірів, які змінюють темне літнє забарвлення на світле зимове, пристосовуючись таким чином до барв довкілля.

Інавпаки, забарвлення іповедінка тварин можуть бути дуже помітними. Так, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечко) або жалоносні (оси, бджоли) комахи «сповіщають» про небезпечність зустрічі з ними. А погрозливі пози різних змій та хижаків відлякують ворогів. Разом із тим привабливе яскраве забарвлення та специфічна поведінка забезпечують гуртування тварин у зграї або зустріч особин різних статей.

Приклади пристосування до умов довкілля можна побачити в організмів, які живуть в умовах недостатньої зволоженості (кактуси, верблюди), у ґрунті (кроти, сліпаки), у воді (риби, водорості) тощо.

2. Пристосування рослин і тварин в природі

Немає такої ділянки земної поверхні, де б не мешкали живі істоти. Основними умовами існування організмів є наявність небідної кількості води, світла, тепла, повітря, продуктів живлення. На нашій планеті вони надзвичайно різноманітні Як вдається їм вижити і на засніжених вершинах гір, і в пустелях, і в глибинах океану? Для цього тварини і рослини мають різноманітні пристосування. Чимало з них вам добре відомі, тож пригадаємо їх.

Пристосування до існування в умовах різного зволоження

До життя в умовах недостатньої кількості води наземні організми пристосувалися по-різному. Одним рослинам допомагає виживати довгий корінь, що проникає на значні глибини, дістаючись навіть до підґрунтових вод. Він може перевищувати наземну частину у 50 разів і більше. Корінь інших рослин розгалужується у верхніх шарах ґрунту, аби вбирати якнайбільше вологи, що з'являється з короткочасними дощами. Є рослини, які накопичують воду у м'ясистих листках та стеблах. Чим товстіші стебло і листки, тим більше вологи запасається в них, а отже, рослина може довше обходитися без води. У деяких рослин (як-от кактусів) листки перетворилися на колючки. Вони допомагають рослинному організму економно випаровувати воду вдень і вбирати вологу з повітря вночі.

Тварини - мешканці посушливих місцевостей (комахи, павуки, скорпіони, змії) - утримують вологу в організмі за допомогою особливих покривів тіла. Верблюд може не споживати воду тривалий час, бо п'є її одразу велику кількість (за лічені хвилини він здатен випити понад 100 л води). А ще він одержує воду в результаті хімічних реакцій, що відбуваються із жиром, накопиченим у горбах.

Як організми пристосовуються до різного освітлення

Наскільки важливою є роль світла в житті рослин вам уже відомо. Але потреба у світлі у них різна. Так, береза потребує світла більше, ніж дуб, тому й росте на узбіччях чи галявинах лісу. А тіньовитривалий дуб може зростати і в його гущавині. Ряст і проліски цвітуть, коли на деревах ще немає листків, які б перешкоджали проникненню світла. У листків із черешками листкова пластинка змінює своє розташування відносно напрямку сонячних променів . У багатьох рослин узимку, коли світловий день коротшає, опадає листя.

Зміна дня і ночі також впливає на поведінку живих істот. Так, є рослини, що на ніч стуляють листки (квасениця) чи пелюстки квіток (кульбаба). Проте є рослини, які, навпаки, розкривають квітки саме вночі, коли вилітають нічні метелики (матіола).
Більшість тварин активні вдень і відпочивають уночі, наприклад свійські тварини. А от кажанів і сов світлої частини доби не видно. Вони сплять у схованках. Ці тварини впевнено полюють уночі.

Температура як умова існування живих організмів

У природі є тварини зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури середовища (ссавці, птахи). їх називають теплокровними. Пристосуванням до зимових холодів у них є густа шерсть чи пір'я, чималі запаси підшкірного жиру. Є також тварини, які не мають сталої температури тіла (комахи, риби, жаби, ящірки, змії та інші). Вони дістали назву холоднокровних тварин. Температура їхнього тіла залежить від температури довкілля.

Спекотного літа ссавців захищає від перегрівання здатність випаровувати воду через шкіру. Так вони регулюють температуру свого тіла. Виділення поту в людини - теж пристосування до регулювання температури тіла.

Пригадайте, багато тварин готуються до холодів заздалегідь: роблять запаси їжі, облаштовують нори і кубла, вистилаючи їх сухотрав'ям чи пухом. Деякі з них з настанням холодів впадають у сплячку.

У спекотні дні більшість тварин перебуває у схованках (норах, зариваються у пісок), а вночі, коли температура повітря знижується, тварини виходять на полювання. Як бачимо, така поведінка цих тварин зумовлена зміною температури.

Життєдіяльність холоднокровних тварин значною мірою залежить від температури зовнішнього середовища. За низької температури в їхньому організмі надто повільно відбуваються обмін речовин і перетворення енергії. Тому взимку вони впадають у стан заціпеніння, а з настанням весняного тепла відновлюють свою активність.

Рослини захищають себе від перегрівання, випаровуючи воду через продихи. А коли води недостатньо в ґрунті? На цей випадок у рослин також є пристосування. Наприклад, восковий наліт і пухнасті ворсинки на листках чи плодах, зменшені розміри листкових пластинок тощо.

Рослинам і тваринам потрібне повітря

В атмосфері для дихання наземних живих істот повітря цілком достатньо. А от у воді його значно менше. Тому там мешкають організми, які змогли пристосуватися до таких умов. Що це за пристосування?

Пригадайте, що риби дихають за допомогою зябер. А як дихають ссавці і комахи - мешканці водойм? Тюлені, кити перед пірнанням вдихають велику кількість повітря. Його вистачає на десятки хвилин перебування під водою. При цьому кисень економно витрачається клітинами організму. Жук-плавунець, хоча і мешкає у воді, дихає атмосферним повітрям. На кінчику його черевця є дихальця. Періодично жук піднімається до поверхні і тримає його над водою. Ще цікавіше пристосування для дихання атмосферним повітрям павука сріблянки. Ця тварина мешкає у водоймах. Під водою вона будує гніздо з павутини і за допомогою спеціальних волосків на черевці заповнює його повітрям.

Ви вже знаєте, що рослинам для створення органічних речовин необхідний вуглекислий газ. Він надходить у рослину через продихи, розміщені з нижнього боку листків. А як бути рослинам, чиї листки лежать на поверхні води, як-от латаття біле, глечики жовті. їхнє пристосування полягає в розташуванні продихів на верхній стороні листкової пластинки. Цим вони забезпечують рослину не тільки повітрям для дихання, а й вуглекислим газом для живлення. Неорганічні речовини для живлення рослин надходять з ґрунту тільки в розчиненому вигляді, тому наступним пристосуванням рослин є різна форма та довжина кореня, здатного вбирати разом із водою ці речовини.

Є рослини, які дуже дивно пристосувалися до нестачі в ґрунті чи воді певних речовин. Вони стали хижаками. Наприклад, росичка - мешканка боліт, навчилася полювати на комах, павуків. Ворсинки її листків виділяють прозору липку речовину.

Живлення — умова, без якої не існують ні рослини, ні тварини

Приваблена нею комаха в'язне у цій речовині, листок згортається і виділяє інші речовини, що перетравлюють комаху.
Багато птахів на зиму відлітають у теплі краї. Вчені пов'язують це з тим, що з настанням холодів зникає їхній основний корм (черв'яки, комахи, насіння). Таке пристосування забезпечує птахам належне живлення протягом року.

Досить поширеним у поведінці тварин є чатування на здобич, об'єднання у зграї та стада, долання великих відстаней у пошуках їжі.

Які ще пристосування є у рослин і тварин

Різноманітними є пристосування рослин, що сприяють запиленню. Так, комах-запилювачів у рослинах приваблює нектар. Він є їхньою поживою. Багато рослин мають квітки з яскравим забарвленням і приємним запахом. Але є рослини, квітки яких неприємно тхнуть гнилим м'ясом. Зрозуміло, що їхніми запилювачами є мухи. Усім вам відомі пристосування рослин до поширення плодів на великі відстані. Це і крильця, і летючки, і гачечки, і соковитий смачний м'якуш плоду, і безліч інших.

У тварин спостерігають різноманітні види шлюбної поведінки та турботу про потомство.

Питання до самоперевірки.

Диктант ( закінчи речення.).

Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів. Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи —вроджені та набуті.

Живлення — умова, без якої не існують ні рослини, ні тварини

Контрольні питання ( дати письмову відповідь у конспекті.)

1. Дайте визначення наступним поняттям:

А) тропізми;

Б) фототропізми;

В)фотонастії;

Г) термонастії;

Д) сейсмонастії.

2. Що лежить в основі тропізмів та настій?

3.Які фактори здатні викликати пристосування рослин та тварин?

4. Опишіть приклади пристосувань рослин та тварин.

Тема № 9 : Природоохоронна діяльність.

План.

1. Збереження видового біорізномаїття.

2. Червона книга України .

3. Природоохоронні території.

Література:

1. М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 10-11 кл. §72.

2. М.Є Кучеренко, Ю.Г.Вервес, « Біологія » 11 кл. §38,39,40,41.

Основні поняття.