Uses and Abuses of Political Concepts 12 страница

Дата добавления: 2015-10-18; просмотров: 529

План контрольно-ревізійної роботи — це директивний до­кумент щодо обсягу, тематики функціональної діяльності контрольного підрозділу. У плані зазначаються: перелік об’єктів контролю (назви підприємств, організацій); підстави для вклю­чення до плану; дата, на яку об’єкт попередньо було обревізовано; плановий термін виконання (назва місяця, затрати часу в днях); особа керівника ревізійної групи. Об’єкти для ревізій і тематичних перевірок включаються до планів контрольно-ревізійної роботи за дорученням контрольно-ревізійного управління вищого рівня, поданням правоохоронних органів, дорученням органів державної влади і за власною ініціативою.

Під час планування контрольно-ревізійної роботи треба враховувати, що ревізія підприємства, організації в плановому порядку чи за ініціативою органів контролю може проводитися не частіше ніж один раз на рік, а за поданням правоохоронних органів — незалежно від кількості раніше проведених на цьому об’єкті ревізій і перевірок. Плановий термін проведення ревізії — 30 робочих днів.

Складання плану контрольно-ревізійної роботи передбачає рів­номірне навантаження працівників ревізійного відділу, виділення резерву часу для виконання позапланових завдань, перевірки вико­нання рішень за раніше здійсненими ревізіями.

Державна контрольно-ревізійна служба повинна координувати плани контрольно-ревізійної роботи з іншими контрольними органами. Щоб неплановий контроль ревізованого підприємства, організації здійснювався комплексно, причому одночасно всіма державними контролюючими органами один раз на рік, термін проведення ревізій координує територіальний орган податкової інспекції.

Плани контрольно-ревізійного органу мають бути складені в установлені строки і передані на затвердження керівникові струк­турного підрозділу державної контрольно-ревізійної служби вищого рівня. Зміни до планів контрольної роботи можуть вноситися не пізніше ніж за місяць до закінчення поточного півріччя на підставі обґрунтованих пропозицій про необхідність внесення таких коректив.

Основним завданням інформаційного забезпечення є інформування учасників контрольно-ревізійного процесу про стан ревізованих підприємств і організацій та їхнього функціонування відповідно до нормативно-правових актів і законодавства.

За змістом інформаційне забезпечення фінансового контролю поділяють на законодавче, нормативно-довідкове, планове, договірне, технологічне, організаційно-управлінське, документальне.

Законодавче інформаційне забезпечення — це система інформування про законодавчі акти з питань господарського, цивільного, трудового, кримінального, адміністративного, земельного, фінансового, податкового, банківського та інших видів права, які застосовуються у виробничій і фінансово-господарській
діяль­ності підприємств і організацій.

Нормативно-довідкове інформаційне забезпечення — комплекс заходів з надання інформації, яка міститься в нормах і нор­мативах з витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (загальнодержавних, галузевих тощо).

Планове інформаційне забезпечення являє собою систему надання інформації, яка міститься в планах економічного і соціального розвитку галузі, регіонів, підприємств, організацій (у бізнес-планах, у завданнях тощо).

До договірного інформаційного забезпечення належать заходи з інформування про господарські угоди, контракти, договори, укладені підприємствами й організаціями з іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Технологічне інформаційне забезпечення охоплює систему заходів з надання інформації про технічну документацію з технології виробництва продукції, виконання робіт, послуг, міждержавні та державні стандарти, технічні умови якості про­дукції, галузеві стандарти, проектно-кошторисну документацію тощо.

Організаційно-управлінське інформаційне забезпечення — заходи з надання даних зі статуту підприємства та організаційно-розпорядчих документів (накази, розпорядження, службове листування, штатний розпис, кошториси тощо).

Документальне інформаційне забезпечення — це система інформування про факти, які відбулися у виробничій і фінансово-господарській діяльності підприємств і організацій, відображені
в первинних документах, облікових реєстрах бухгалтерського, управлінського, податкового, статистичного й оперативно-тех­нічного обліку, а також у звітності про діяльність ревізованих підприємств і організацій.

Організація ревізійного процесу в системі державної контрольно-ревізійної служби України регламентована Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженою наказом ГоловКРУ від 3 жовтня 1997 р. № 121.

Основні етапи ревізії:

1) підготовка до проведення ревізії;

2) проведення ревізії;

3) оформлення матеріалів ревізії;

4) реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих рішень.

На етапі підготовки до проведення ревізії підприємства, орга­нізації керівник ревізійної групи знайомиться з матеріалами попередньої ревізії, вивчає дані контролю інших контрольних органів. На підставі цих матеріалів розробляється програма ревізії (перевірки), у якій визначається період проведення ревізії, її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу.

Треба врахувати, що плани контрольної роботи є документами для службового користування, не підлягають розголошенню, про­те за 10 днів до початку планової річної ревізії суб’єкту контролю має бути письмово повідомлено про строк її проведення.

На підставі затвердженої керівником ревізійного органу програми ревізії (перевірки):

а) складається план її проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання;

б) готуються наказ про проведення ревізії (на ревізованому об’єкті) і спеціальні посвідчення кожному члену ревізійної групи;

в) проводиться службова нарада з повним складом ревізійної групи з питань організації і методики здійснення програми ревізії.

Другий етап ревізії — безпосереднє її проведення — починається з прибуття ревізійної групи на ревізоване підприємство чи в організацію, пред’явлення повноважень на здійснення ревізії і проведення наради з адміністрацією підприємства, на якій керівник ревізійної групи представляє всіх її членів, повідомляє мету, завдання та програму ревізії, а керівник підприємства, у свою чергу, знайомить ревізорів з керівниками структурних підрозділів. Протягом 1—2 днів члени ревізійної групи як виконавці відповідно до передбачених планом конкретних завдань здійснюють обстеження об’єктів контролю, стану бухгалтерського
обліку, уточнюють обсяги робіт, вирішують організаційні питання проведення ревізії, складають індивідуальні робочі плани
ревізорів, які затверджує керівник ревізійної групи.

Після проведення такої підготовчої організаційної роботи на ревізованому підприємстві члени ревізійної групи розпочинають ревізію, застосовуючи методичні прийоми і способи документального та фактичного контролю.

Для збору і систематизації матеріалів проведеного контролю кожний ревізор повинен вести журнал (відомість) ревізора, де реєструються виявлені факти недоліків і порушень з необхідною деталізацією підстав для складання висновку ревізора про суть порушень (назва документа, номер, дата, назва облікового регістру, розрахунки сум, винні службові особи, номер пунктів нормативних актів, які порушено, та ін.). Після закінчення перевірки
за ревізований період ревізор систематизує зібрану інформацію
з журналу ревізора, складаючи для узагальнення однорідних порушень і недоліків за ревізований період довідки, групувальні відомості, розрахунки як додатки до акта ревізії. Щоб мати юридичну силу доказу про суть виявлених порушень і недоліків, вони мають бути оформлені як документи.

Під час проведення ревізії матеріали контролю фактичної наявності грошей та матеріальних цінностей оформляються проміж­ними актами, які є також додатками до основного акта. Кожен член ревізійної групи результат (звіт) про виконану роботу офор­млює як розділ акта ревізії з необхідними додатками до нього і подає його керівникові ревізійної групи. Таким чином, другий етап ревізії закінчується здачею членами ревізійної групи розділів акта ревізії керівнику ревізійної групи.

Третій етап — оформлення ревізії — є завершальним у її безпосередньому проведенні. Керівник ревізійної групи вивчає подані йому розділи акта ревізії, перевіряє повноту виконання програми, планів проведення ревізії, їхню якість, у разі необхідності призначає додаткові перевірки для уточнення висновків по суті порушень і недоліків. Потім він складає загальний акт ревізії як документ про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ревізованого підприємства.

Акт складається з двох частин: загальної (вступ) і результативної. У загальній (вступній) частині зазначаються: повна назва цього документа (дата, місце складання); підстава для проведення ревізії (дата, номер наказу організації, яка призначила ревізію); ревізований період; персональний склад ревізійної групи; керівні посадові особи (керівник та головний бухгалтер підприємства)
з визначенням терміну їхньої роботи за ревізований період; дані про попередню ревізію (ким проведена, за який період); термін проведення даної ревізії. Додатково можуть бути зазначені розділи фінансово-господарської діяльності, види, групи господарських операцій, які перевірено вибірковим або суцільним способами. Вступна частина закінчується стереотипною фразою «Ревізією встановлено:».

Результативна частина акта ревізії являє собою систематизований перелік виявлених під час ревізії порушень і недоліків, зловживань у фінансово-господарській діяльності ревізованого підприємства чи організації.

Систематизація результатів ревізії в акті здійснюється за розділами (ділянками) ревізійної роботи, а всередині розділів —
за основними напрямами контролю в цьому розділі.

Таким чином, у результативній частині акта можуть бути виділені такі розділи:

І. Загальна інформація про підприємство (організацію).

ІІ. Грошові кошти та фінансові інвестиції.

ІІІ. Розрахункові та кредитні операції.

ІV. Основні засоби та нематеріальні активи.

V. Капітальні інвестиції.

VІ. Запаси.

VІI. Основна діяльність підприємства (організації).

VIII. Доходи і витрати діяльності. Фінансові результати підприємства (організації).

IX. Статутна діяльність і фінансовий стан.

X. Стан обліку, внутрішньогосподарського контролю і звітності.

XI. Виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

ХІІ. Додатки до акта ревізії.

Слід зауважити, що структура акта ревізії нормативно не регламентована.

Основні вимоги до змісту результативної частини акта ревізії:

а) до акта ревізії включаються тільки перевірені документально обґрунтовані факти порушень;

б) факти порушень викладаються чітко, ясно, доступно для розуміння;

в) стосовно кожного факту порушень, відображеного в акті ревізії, стисло викладається суть порушення з посиланням на конкретні нормативні документи уряду, а також докази (додатки до акта, первинні документи, облікові реєстри, суми, посадові особи, які видали неправомірні розпорядження, та особи, які їх виконали);

г) в акті не повинно бути виправлень, підчисток, помарок;

ґ) у висновках про суть порушень не можна кваліфікувати дії посадових осіб ревізованого підприємства висловами на кшталт «антидержавна політика», «крадіжки», «розбазарювання коштів», «злочинець», «шахрай», «привласнив державне майно», «зловжи­вання службовим становищем», «безвідповідальне ставлення», «безгосподарність» і т. ін.

Акт ревізії складається в трьох примірниках. Його підписують: керівник ревізійної групи, керівник і головний бухгалтер ревізованого підприємства, організації, які на першому примірнику акта ставлять підписи, дату одержання акта.

За наявності заперечень або зауважень стосовно змісту акта ревізії (перевірки) керівник чи головний бухгалтер роблять про це застереження перед своїми підписами і не пізніше ніж через 5 днів з дня їхнього підписання подають із цього приводу пояснення чи заперечення. Ревізори повинні в 15-денний термін дати щодо цих документів письмовий висновок, який затверджується керівником контрольно-ревізійного відділу.

У разі відмови посадових осіб від підписання акта за наслідками ревізії або перевірки службові особи державної контрольно-ревізійної служби засвідчують це відповідним актом та своїми підписами.

Керівник ревізійної групи повинен здати матеріали ревізії керівникові відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби для розгляду й ухвалення. У разі неякісного проведення ревізії може бути призначена додаткова перевірка чи навіть повторна ревізія. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії (перевірки) керівник контрольно-ревізійного відділу робить запис на останній сторінці акта: «Акт ревізії прийнято» та ставить дату і підпис.

Четвертий етап ревізії — реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих рішень — є завершальною стадією ревізійного процесу. За матеріалами ревізії (тематичної перевірки) заходи вживаються, по можливості, у міру виявлення зловживань, істотних порушень та недоліків у діяльності підприємства, організації, що ревізується, не чекаючи закінчення ревізії.

У разі потреби матеріали ревізії (перевірок) виносяться на
обговорення в трудових колективах перевірених підприємств,
організацій, оприлюднюються через засоби масової інформації.

Якщо заходами, ужитими в період ревізії, не забезпечено повного усунення виявлених ревізією порушень, ревізори готують
за підписом керівника ревізійного органу вимогу про усунення
виявлених порушень, повне відшкодування збитків та притягнення винних у допущених порушеннях до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

При виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, розкрадань грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали ревізії передаються правоохоронним органам. Одночасно по­рушується питання про звільнення з посад винних у цьому осіб.

Від керівника ревізованого підприємства чи вищої за підпорядкованістю організації слід вимагати звернення до суду з цивільним позовом на дії винних службових осіб навіть у тих випад­ках, коли завдані ними матеріальні збитки державі або юридич­ній особі вчинені діями або бездіяльністю, що не класифікуються як кримінальні.

Крім цього, інформація про наслідки контрольно-ревізійної роботи подається органам місцевої державної адміністрації.

За результатами проведеної ревізії (перевірки) контрольно-ревізійні підрозділи оформлюють рішення про застосування фінансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відповідно до чинного законодавства. Це рішення вручається під розписку керівнику ревізованого підприємства. У разі його неви­конання контрольно-ревізійний відділ оформлює документи в господарський суд.

Органи державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль усунення виявлених недоліків і порушень за виконанням своїх вимог, відшкодуванням збитків у вигляді письмової інформації ревізованих підприємств і організацій з наступною перевіркою на місці достовірності поданих відомостей. У разі невиконання їх у встановлені терміни застосовуються додаткові заходи впли­ву залеж­но від суті порушень. Ефективність контролю визначається результативністю заходів з реалізації наслідків ревізії.

При проведенні ревізії в умовах комп’ютеризації обліку зберігається її мета та основні елементи методології. Але застосування ПЕОМ в обліку вносить суттєві зміни в систему джерел інформації про об’єкти, що ревізуються, та в організацію ревізійного процесу загалом.

В умовах комп’ютерної обробки інформації (КОІ) поряд з паперовими створюються й електронні носії інформації. Тому, щоб провести перевірку, ревізор повинен знати, як отримати та обробити дані, що зберігаються на електронних носіях.

В умовах застосування комп’ютерних технологій до складу ревізійної групи рекомендується включати експерта — спеціаліста з КОІ. Це необхідно для виявлення слабких місць у комп’ю­терній програмі підприємства, що ревізується, з позицій виявлення помилок та перекручень у поточному обліку і звітності, можливості здійснення контролю для запобігання зловживанням і порушенням у майбутньому.

Основними напрямами взаємодії ревізора з експертом є такі:

1) оцінка законності придбання та ліцензійної чистоти бухгалтерського програмного забезпечення, яке застосовується на підприємстві, що ревізується;

2) оцінка надійності системи КОІ в цілому;

3) перевірка правильності та надійності алгоритмів розрахунку;

4) формування за допомогою комп’ютера необхідних регістрів синтетичного й аналітичного обліку;

5) перевірка правильності обробки інформації за окремими обліковими задачами.

Підприємство зобов’язане надати ревізору необхідний доступ до системи КОІ. Водночас ревізору має надаватися вся необхідна інформація на паперових носіях.

Під час вивчення організаційної форми КОІ слід з’ясувати,
чи оброблює дані саме підприємство чи це за договором робить інша організація. Треба описати схему організації КОІ. При цьому необхідно висвітлити такі питання:

· форма бухгалтерського обліку, послідовність обробки облікової інформації, форми первинних документів, зведених регістрів і вихідних форм;

· розділи та ділянки обліку в системі КОІ;

· коротка характеристика програмного забезпечення КОІ (єдиний програмний пакет чи різні програмні продукти для різних розділів та ділянок обліку) і розробників програм, дата ведення програмного забезпечення, частота та методи його оновлення при змінах законодавства;

· порядок обробки і передавання даних (у пакетному режимі в міру накопичення інформації, у режимі реального часу або на машинних носіях — дискетах, дисках);

· характеристика технічного забезпечення (тобто блоків технологічного процесу обробки даних);

· порядок забезпечення архівування та зберігання даних (унесення змін, виправлення помилок).

Ревізор повинен оцінити використання комп’ютерного забезпечення з погляду можливостей його істотного впливу на обсяг необхідних ревізійних процедур. У всіх випадках ревізійні процедури слід проводити не за оригіналами файлів суб’єкта контролю, а за їхніми копіями.

Варто врахувати, що при автоматизації обліку на підприємствах створюється система автоматизованого контролю, яка має бути описана в проектній документації. Якщо програмою передбачено всебічний логічний контроль взаємопов’язаних показників руху активів і пасивів підприємства, то можливість зловживань знижується. Ревізор повинен перевірити таку проектну документацію та на контрольному прикладі переконатися у функ­ціонуванні системи автоматизованого контролю і виявити слабкі місця в програмі. Крім цього, необхідно перевірити відповідність програмного забезпечення обліковому процесу та правильність організації КОІ щодо технологічного процесу за стадіями обробки (чи передбачена неможливість виконання наступної процедури обробки інформації без остаточного завершення попередньої процедури).

Усі суттєві питання, пов’язані з вивченням ревізором системи КОІ, та його дії в цьому напрямі мають бути зафіксовані й оформ­лені у вигляді окремого робочого документа.

Органи ДКРС можуть проводити ревізії (перевірки) за зверненнями правоохоронних органів: прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової міліції, державної податкової служби України, Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. Ревізії (перевірки) за звер­неннями правоохоронних органів проводяться з питань викорис­тання підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, або цільового використання коштів державних позабюджетних фондів.

Звернення правоохоронного органу до контрольного підрозділу ДКРС щодо проведення або участі в проведенні ревізії (перевірки) має містити:

· повну назву підприємства (установи, організації) і дані про його місцезнаходження (адресу, вказану в установчих документах і фактичну) та організаційно-правову форму;

· коротку суть фінансових порушень;

· конкретні питання стосовно дотримання законодавства з фінансових питань, на які необхідно дати відповідь;

· період, за який слід перевірити діяльність підприємства, установи чи організації з визначених питань;

· дані про одержання об’єктом контролю коштів з бюджетів та державних валютних фондів, про наявність пільг щодо коштів, одержаних з бюджету;

· відомості про матеріально відповідальних осіб, у яких обо­в’язково потрібно провести інвентаризації, та дані про підприємс­тва, установи, організації, на яких необхідно провести зустрічні перевірки, і про те, з яких питань (з обов’язковим зазначенням місцезнаходження об’єктів зустрічних перевірок);

· реквізити правоохоронного органу, номер телефону і пріз­вище працівника, з яким слід підтримувати зв’язок для вирішення питань, які потребують втручання.

У зверненні правоохоронного органу також мають зазначатися відомості про перебування під арештом матеріально-відпо­відальної чи посадової особи, проти якої порушено кримінальну справу, а також про вилучення бухгалтерських документів ініціатором ревізії (перевірки).

Ревізії (перевірки) за зверненнями правоохоронних органів проводяться органами ДКРС, як правило, у строк до 30 робочих днів з дати початку ревізії (перевірки). Дата початку ревізії (перевірки) зазначається керівником органу ДКРС у посвідченні щодо її проведення. У виняткових випадках, при особливій складності, а також великому переліку об’єктів, де необхідно провести зуст­річні перевірки, цей строк може бути продовжений керівником органу ДКРС на термін, узгоджений із правоохоронним органом, за ініціативою якого проводиться ревізія (перевірка). У разі відсутності згоди ініціатора ревізії (перевірки) на її продовження за умов ненадходження матеріалів зустрічних перевірок або виявлення під час ревізії (перевірки) відсутності частини документів бухгалтерського обліку, результати ревізії (перевірки) оформляються проміжним актом і невідкладно передаються до правоохоронного органу.

При виявленні недостач коштів, матеріальних цінностей та інших порушень з ознаками зловживань за умов, коли збереження підтверджувальних документів на об’єкті, який перевіряється, не гарантується, а також у випадках виявлення фіктив­них документів, підробок і фальсифікацій ревізори вилучають оригінали необхідних документів на строк до закінчення ревізії (перевірки). У справах підприємства, установи, організації залишається акт вилучення, копії та реєстр вилучених документів, завірені підписами ревізора і головного бухгалтера чи іншої відповідальної особи об’єкта, що ревізується. Копії зазначених документів робляться за рахунок об’єкта контролю. Про вилучення оригіналів необхідних документів керівник
контрольно-ревізійного підрозділу невідкладно письмово повідомляє ініціатора ревізії (перевірки), який вирішує питання щодо забезпечення збереження цих документів та необхідності приєднання до справи після завершення ревізії (перевірки). Передання правоохоронному органу документів, вилучених органом ДКРС в об’єкта контролю, оформляється протоколом із зазначенням у ньому всіх тих даних, що містяться в акті вилучення. Якщо правоохоронним органом до часу завершення ревізії (перевірки) не буде прийнято рішення про вилучення документів в органу ДКРС, то останній не пізніше наступного дня після підписання акта ревізії або перевірки має повернути ці документи керівництву об’єкта контролю під розписку з переліком повернених документів.

Для визначення достовірності фінансово-господарських опе­рацій об’єкта, який ревізується (перевіряється), та правильності їхнього відображення в бухгалтерському обліку ревізори отримують документальні підтвердження цим операціям на інших підприємствах, в установах чи організаціях. Для цього на останні направляються письмові запити про надання довідок, копій документів про операції та розрахунки із суб’єктом господарювання, що ревізується (перевіряється), або для ознайомлення з відповідними оригіналами документів, одержання їхніх копій чи пояснень на підприємства, в установи чи організації, які мали правовідносини з об’єктом контролю, направляються ревізори, які відповідно до наданих повноважень відносно проведення зустрічних перевірок оформляють резуль­тати такого контролю актом. При цьому зустрічні перевірки в суб’єктів господарювання, непідконтрольних органам ДКРС, під час ревізії (перевірки), що проводяться за постановою прокурора, слідчого чи особи, який проводить дізнання, здійснюються органами ДКРС на підставі постанови про призначення таких зустрічних перевірок.

Результати проведеної органом ДКРС ревізії (перевірки) викладаються в акті (довідці), оформленому на бланку органу ДКРС, на підставі: перевірених оригіналів документів об’єкта, який ревізується (перевіряється), або належно оформлених їхніх копій; матеріалів проведених зустрічних перевірок; матеріалів інвентаризацій, контрольних обмірів, контрольних запусків сировини та матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів та готової продукції; актів перевірки якості продукції, дотримання технічних умов та технологічних режимів виробництва, відповідності продукції чинним стандартам, цінам і тарифам; бухгалтерських регістрів і звітів, а також інших документів.

Матеріали ревізії (перевірки) передаються до правоохоронних органів у строк не пізніше 7 робочих днів після її завершення на об’єкті контролю (підписання акта (довідки) ревізії (перевірки) посадовими особами об’єкта контролю або складення акта про відмову в його підписанні) за відсутності заперечень щодо змісту акта ревізії (перевірки) з боку керівництва перевіреного підприємства, установи чи організації або не пізніше 20 робочих днів — за наявності таких заперечень. У виняткових випадках термін передання матеріалів до правоохоронних органів установлює керівник підрозділу ДКРС, про що письмово повідомляється ініціатор ревізії (перевірки). Основний та проміжні акти (довідки) з усіма додатками складаються в трьох примірниках, перший з яких передається в правоохоронні органи.

Усі територіальні структурні підрозділи системи державної контрольно-ревізійної служби України ведуть оперативний облік виконання планів контрольно-ревізійної роботи, на підставі яких складають установлену статистичну звітність.

Оперативний облік здійснює відповідальна особа, призначена наказом керівника контрольного підрозділу (відділу, управління) у спеціальній книзі чи машинограмі (відомості) згідно з показниками статистичної звітності за розділами: ревізії, тематичні перевірки, завдання правоохоронних органів.

Основні показники оперативного обліку: перелік суб’єктів
контролю; дата закінчення попередньої ревізії; прізвище, посада керівника ревізійної групи; термін проведення поточної ревізії; ревізований період; прізвище, посада керівника ревізійної групи; основні результати контролю (донарахування податків у бюджет, штрафні санкції, найбільш значні порушення чинного законодавс­тва з питань обліку, розрахунків, використання матеріальних і фінансових ресурсів, виявлені нестачі, крадіжки, неправомірне використання державних коштів тощо); дата прийняття рішень за матеріалами ревізії; термін подання інформації про виконання цих рішень; відмітки про контроль виконання.

Записи в книзі оперативного обліку вносяться на підставі даних інформаційної карти, яку складає керівник ревізійної групи, використовуючи матеріали з акта проведеної його групою ревізії чи тематичної перевірки. Треба зазначити, що на кожен суб’єкт контролю ведеться справа, де групуються всі матеріали ревізії, прийняті рішення, службове листування за визначений період, як правило, 5—10 років. Ця документація зберігається в металевих шафах або сейфах і призначена для службового користування.

Інформація оперативного обліку узагальнюється за півріччя для складання звітності про виконану контрольно-ревізійну роботу та аналітичних таблиць для аналізу ефективності контролю, його результативності.

У встановлені терміни підрозділи ДКРС складають і подають звітність за формою № 1-кр «Звіт про контрольно-ревізійну роботу».

Основні розділи звіту:

1. Загальні положення.

2. Перевірено підприємств, установ і організацій (кількість).

3. Ревізіями і перевірками виявлено незаконних та не за цільовим призначенням проведених витрат, недостач (розкрадань) гро­шових коштів і матеріальних цінностей.

4. Виявлено інших порушень фінансової дисципліни.

5. Донараховано до бюджету та інших сум, відрахувань до дер­жавних фондів.

6. Ужиті заходи за наслідками ревізій та перевірок.

7. Середньооблікова чисельність ревізорів.

Одним з напрямів підвищення ефективності державного фінансового контролю є розвиток інформаційно-довідкової системи та інформаційної мережі ДКРС, яка утворюється в контрольних органах вищого рівня на базі даних оперативного обліку структурних підрозділів КРУ із застосуванням комп’ю­терних технологій обробки інформації для використання даних про результати ревізій (перевірок) усіма службовими працівниками.

У рамках інформаційно-довідкової системи формується база даних для розроблення методичних рекомендацій з напрямів контролю (окремих об’єктів), методики виявлення пору­шень, що має важливе значення для підвищення ділової кваліфікації персоналу органів контролю, якості та ефективності контрольних дій. Крім цього, функціонування інформаційної мережі в системі КРУ забезпечує оперативність звітності про виконання контрольно-ревізійної роботи, розширення аналітичності та достовірності даних для прийняття обґрунтованих управлінських рішень за матеріалами контролю, розроблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.

Рекомендована література за темою

1. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січ. 1993 р. № 2939-ХІІ // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України: Ін-т законодавства. — К., 1996. — Т. 5. — С. 13—20.

2. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 5 лют. 1998 р. № 83 // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України: Ін-т законодавстава. — К., 1998. — Т. 1. — С. 37—47.

3. Про рахункову палату: Закон України від 11 лип. 1996 р. № 315/96-ВР // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України:
Ін-т законодавства. — К., 1997. — Т. 11. — С. 60—76.

4. Про порядок погашення зобов’язань платників податків пе-
ред бюджетними та державними цільовими фондами: Закон України
від 21 груд. 2000 р. № 2181-ІІІ // Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — Ст. 259.

5. Про систему державного фінансового контролю в Україні: Проект Закону України від 3 черв. 2002 р.

6. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 лип. 1998 р. № 817/98 // Офіційний
вісник України. — 1998. — № 30. — Ст. 1119.

7. Положення про Головне контрольне ревізійне управління України: Затв. Указом Президента України від 28 листоп. 2000 р. № 1265/2000 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 48. — Ст. 2080.

8. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні: Затв. наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовт. 1997 р. № 121 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 44. — С. 265.

9. Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів Державної податкової служби України в підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів: Затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 1 лип. 1998 р. № 316 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 51. — Ст. 1910.

10. Інструкція про організацію проведення перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненням правоохоронних органів: Затв. наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 лист. 1999 р. № 107 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 51. — Ст. 2586.

11. Інструкція про порядок проведення перевірок, ревізії рахунковою палатою: Затв. Постановою Колегії Рахункової палати від 3 груд. 1999 р. № 25-1 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 51. — Ст. 2580.

12. Калюга Є. В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. — К.: Ельга: Ніка-Центр, 2002.

13. Контроль і ревізія: Навч. посібник // Є. М. Романів, Р. Л. Хом’як, А. С. Мороз, В. В. Гресик. — Л.: Інтелект-Захід, 2001.

14. Контроль і ревізія /Ф. Ф. Бутинець, С. В. Бардаш, Н. М. Малюга, Н. І. Петренко — Житомир: ЖІТІ, 2000.

15. Крисюк В. І., Каленський М. М., Юрченко О. В. Ревізія і контроль в установах і організаціях бюджетної сфери: Навч. посібник. — К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2000.

16. Стефанюк І. Формування системи фінансового контролю // Економіка, фінанси, право. — 1999. — № 12.

17. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. — К.: Знання — Прес, 2001.

18. Шевчук В. О. Контроль господарських систем у суспільстві з перехідною економікою: Монографія. — К.: КДТЕУ, 1998.