Chapter Twenty-one

Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 594

При плануванні й обліку підприємства групуються по наступним ознаках:

1. Основні кількісні параметри:

· чисельність працюючих;

· річний оборот капіталу;

· обсяг виробництва.

Згідно Указу Президента «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000р. № 2063-111 суб'єктами малого підприємництва є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми власності, у яких чисельність працюючих у звітному періоді не перевищує 50 чоловік і розмір виручки від реалізації за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Для суб'єктів малого підприємництва з чисельністю працюючих до 10 чоловік включно і розміром виручки за рік не більш 500 тис. гривень, так званих мікропідприємств, може застосовуватися спрощена система оподатковування, обліку і звітності. (Указ Президента України від 28.06.99р. № 746/99).

За оцінками експертів Світового банку, тільки в країнах, що розвиваються, налічується близько 50 визначень малого підприємництва. У різних країнах використовують свої критерії віднесення підприємств до розряду малих.

У Німеччині до категорії малих і середніх підприємств належать юридичні особи з чисельністю до 500, а в Нідерландах – до 100 осіб.

В Японії до категорії малих і середніх підприємств відносять юридичні особи за критерієм чисельності в залежності від галузі економіки: роздрібна торгівля – до 50; промисловість, будівництво, транспорт, комунальне господарство, зв’язок – до 300; оптова торгівля – до 100 осіб.

У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайняті до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу – такі критерії віднесення підприємств до розряду дрібних в Італії, в Індії – чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях – ще й рівень використання енергії.

В 1996 році в Європейській Співдружності були прийняті рекомендації щодо віднесення підприємств до категорії малих та середніх, в основу яких покладена трирівнєва класифікація. Загальна вимога: підприємства повинні бути корпоративно незалежними, тобто у власності інших осіб має знаходитись близько 25% статутного капіталу.

Європейські стандарти визначення малих та середніх підприємств

За даними Держкомстату в Україні в 2002 році налічувалося 242952 малих підприємств, на яких працювало 1,7 млн. осіб. В Україні на 10 тис. населення припадає 48 малих підприємств.

2. Якісні параметри:

2.1. Тип власності (державна, комунальна, колективна, приватна, змішана) Закону країни “Про власність” № 697-Х11 від 7.02.91р.(рис.2.2.).

Рис. 2.2. Види підприємства відповідно до форм власності

2.2. По галузевій приналежності

Ознаки галузевої приналежності:

2.2.1. По характеру споживаної сировини промислові підприємства поділяються на підприємства добувної й обробної промисловості.

2.2.2. По характеру продукції, що випускається, усі підприємства поділяються на дві великі групи: виробляючі засоби виробництва і виробляючі предмети споживання.

2.2.3. По ознаці технологічної спільності розрізняють підприємства з безупинним і дискретним процесами виробництва, з перевагою механічних і хімічних процесів виробництва.

2.2.4. За часом роботи протягом року розрізняють підприємства цілорічної і сезонної дії.

2.3. По ступені спеціалізації й обсягу виробництва однотипної продукції підприємства поділяються на спеціалізовані, універсальні і комбінати.

2.4. По методах організації виробничого процесу підприємства поділяються на підприємства, у яких переважає потоковий, партіоний і одиничний методи організації виробничого процесу.

2.5. По виду діяльності розрізняють підприємства: промислові, торгові, інвестиційні, транспортні, у сфері послуг і т.д.

2.6. По типу виробничих процесів розрізняють підприємства масового, серійного й індивідуального виробництва.

Підприємства можуть складатися з ряду структурних одиниць і структурних підрозділів, що виконують визначені стадії виробничого процесу (основні цехи, ділянки) чи підготовлюють умови для виготовлення продукції (допоміжні цехи). У ряді галузей промисловості (вугільна, цукрова, спиртова й ін.) основний виробничий процес не підрозділяється по цехах. Такі підприємства мають безцехову структуру і підрозділяються на ділянки. Не мають здебільшого цехового розподілу і малі підприємства.