Chapter Twenty-four

Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 523

Управління в широкому розумінні означає вплив на процес, об'єкт, систему для досягнення визначених цілей.

Щоб з'явилася необхідність в управлінні потрібна організація, тобто група людей, діяльність яких варто координувати. А щоб управління було ефективним, необхідно володіти мистецтвом управління. Теорія і мистецтво разом формують менеджмент.

Менеджмент - система науково-технічного управління, що дозволяє досягти поставлених цілей найбільш гуманними й економними методами , з високою якістю й ефективністю.

Наука управління за останні два-три десятиліть пережила глибокі зміни. На зміну раціоналістичній концепції управління приходить нова неформальна, котру називають інформаційною.

Сутність раціоналістичної концепції заключається в переконанні, що успіх фірми залежить від раціональної організації виробництва, зниження витрат за рахунок використання внутрівиробничих резервів, ефективності використання виробничих ресурсів, тобто від внутрішніх факторів. Фірма розглядається як закрита система, мета і задачі якої визначені і стабільні протягом тривалого періоду. Основна стратегія такої фірми - поглиблення спеціалізації виробництв, організаційна структура будується за функціональним принципом, основне значення приділяється контролю.

Неформальна концепція - основою є ситуаційний підхід до управління. Фірма розглядається як живий організм, як відкрита система і головна передумова її успіху лежить поза нею. Успіх зв'язується з тим, наскільки успішно фірма вписується в зовнішнє середовище (економічне, соціально-політичне, науково-технічне) і пристосовується до неї. Ситуаційний підхід до управління означає, що все внутрішнє будування системи управління є відповіддю на різний вплив зовнішнього середовища. Реалізацією цього нового підходу стало стратегічне управління, що припускає урахування майбутніх станів середовища в розробці стратегії розвитку фірми.

В управлінні сучасною економікою необхідно керуватися такими принципами:

· чіткого розподілу праці;

· підтримка дисципліни і порядку;

· права і відповідальність;

· використання мотивації високопродуктивної праці;

· забезпечення справедливості для усіх;

· впевненість у постійності і стабільності роботи

· підтримці взаємин зі співробітниками відповідно ієрархії;

· стимулювання ініціативи.

Методи управління по змісту поділяються на:

· економічні;

· адміністративно-правові;

· соціально-психологічні.

Економічні методи управління - це прийоми і способи управління, що засновані на використанні економічних законів, економічних інтересів і показників. Ці методи включають: матеріальну відповідальність, стимулювання, ціноутворення, податки, державне регулювання.

Адміністративно-правові методи управління припускають юридичний (правовий й адміністративний) вплив на відношення людей у процесі виробництва, тому що ці відносини регулюються визначеними правовими нормами: законодавчими актами, положеннями, інструкціями, указами і розпорядженнями. Адміністративно-правові методи припускають і використання відповідних матеріальних, адміністративних санкцій.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціального поводження людей, тому що традиційні форми матеріального заохочення поступово утрачають свій стимулюючий вплив. Ці методи припускають вивчення соціальних запитів і інтересів членів колективу, середовища виробництва, суспільної думки.

Усі ці методи повинні поєднуватися і створювати необхідний арсенал коштів для ефективного управління фірмою

Кожна фірма унікальна, тому немає єдиної моделі управління. Факторами, що визначають вибір даної моделі є: розмір фірми, характер продукції, що виробляється, характер середовища.

Система управління повинна бути простою і гнучкою, забезпечувати ефективність і конкурентноздатність функціонування фірми. Вона повинна мати такі характеристики: невелике число рівнів управління, наявність численних підрозділів, що мають висококваліфікованих працівників, якість продукції і всі процеси повинні бути орієнтовані на споживача.

Існує безліч типів організаційних структур управління. В основу їхньої побудови покладено 2 основних:

1. Лінійна - це зв'язок по вертикалі між вище і нижчестоящими ланками.

2. Функціональний зв'язок характеризується тим, що в системі управління виділяються відділи і виконавці, що спеціалізуються у визначеній області трудової діяльності.

Фактично на підприємствах створюються комбінації цих 2-х структур: лінійно-штабна, дивізіонна, матрична, множинна.