Статус та організаційно-правові основи діяльності НБУ

Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 568

Клас III (найбільш пожежонебезпечні)

До категорії Б (вибухопожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані із використанням або наявністю пальних газів з нижньою межею займистості більше 10% до об’єму повітря і рідин з температурою спалаху парів вище 28...61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу або волокон, нижня межа займистості яких 65 г/м³ і менше до об'єму повітря, за умови, що далі гази, рідини і пил можуть утворювати із повітрям вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5% об'єму приміщення. До цієї категорії належать компресорні станції, цехи, що виготовляють вугільний пил і деревинне борошно, мазутні господарства та ін.

До категорії В (пожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані з використанням рідин з температурою спалаху парів вище 61 °С і горючого пилу, нижня межа вибуху якого більше 65 г/м³ до об'єму повітря; речовин, здатних горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; твердих спалимих матеріалів і речовин.До цієї категорії належать склади паливно-мастильних матеріалів, столярні майстерні та ін.

До категорії Гвідносять виробництва, пов'язані із обробкою неспалимих речовин і матеріалів в гарячому, розжареному або розплавленому стані, які супроводжуються виділенням променевого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. До цієї категорії належать ливарні цехи, кузні, котельні та ін приміщення.

До категорії Двідносять виробництва із технологічними процесами із застосуванням неспалимих речовин і матеріалів в холодному стані. Це цехи холодної обробки металів, інструментальні цехи, навчальні приміщення та ін.

Для оцінки можливої пожежної обстановки на промисловому об’єкті, крім імовірності виникнення пожежі, важливо знати і характер подальшого її розвитку.

На імовірність розвитку пожежі впливають: cтупені вогнестійкості будівель і споруд; щільність забудови об’єкту; погодні умови.

Щодо згоряємості: усі матеріали поділяють на спалимі, і неспалимі під впливом вогню. Важко спалимі горять лише при наявності постійного джерела займання.

Границя вогнестійкості визначається часом від початку впливу вогню на конструкцію до моменту виникнення в ній деформацій, наскрізних тріщин або досягнення температури 200⁰С на її протилежній поверхні.

Ступінь вогнестійкості будівель і споруд залежить від згораємості матеріалу, з якого вони зроблені та від границі вогнестійкості основних будівельних конструкцій. Будівлі і споруди відповідно до БНіП 2.01.02-85 підрозділяються на п'ять ступенів вогнестійкості. Мінімальні межі вогнестійкості і групи горючості приведені в табл. 3.5.

Ступінь вогнестійкості будівель має важливе значення при плануванні евакуації працюючих на пожежі, а також при гасінні; дають можливість врахувати відповідні заходи забезпечення безпеки. Будівлі шкіл та інших навчально-виховних закладів будуються не нижче II ступеня вогнестійкості.

Таблиця 3.5

Класифікація будівель за ступеням вогнестійкості

Щільність забудови об’єкта визначається за формулою

, (3.1)

де - сумарна площа забудованої території об’єкта; - площа території об’єкта.

Щільність забудови значною мірою впливає на розповсюдження пожежі. При Щ<7% на об’єкті виникають, як правило, окремі пожежі, коли пожежа не перекидається на інші будівлі. При Щ=(10...30)% залежно від категорії пожежної безпеки, ступеня вогнестійкості будівель і ступеня руйнувань елементів об’єкта можуть виникати як окремі так і суцільні пожежі. Суцільна пожежа характеризується тим, що упродовж 1-2 годин вогонь охоплює до 90% усіх будівель і споруд об’єкту. При Щ>30%, або на виробництвах категорій пожежної небезпеки А і Б, як правило, виникають тільки суцільні пожежі. Для забезпечення конструктивної відповідності електротехнічних виробів правилам устаткування електроустановок виділяють пожежо- та вибухонебезпечні зони.

Пожежонебезпечні зони – простори в приміщенні або поза ним, де знаходяться горючі речовини як при нормальному протіканні технологічного процесу, так і при його порушенні.

Зони поділяються на:

П-І – приміщення, в яких наявні горючі рідини з температурою спалаху парів понад 61°С;

П-ІІ – приміщення, в яких виділяються горючі пили у нижніх концентраційних межах запалюваності > 65г/м³;

П-ІІа – приміщення, в яких наявні тверді горючі речовини;

П-ІІІ – пожежонебезпечна зона поза приміщенням, в якій наявні горючі рідини з температурою спалаху понад 61°С або горючі пили з нижньою концентраційною межею запалюваності > 65г/м³.

Вибухонебезпечні зони – приміщення або його частина поза приміщенням, де утворюються вибухонебезпечні суміші як при нормальному протіканні технологічного процесу, так і в аварійних ситуаціях.

Зони поділяються на:

В-І – приміщення, в яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в нормальному режимі роботи;

В-Іа – приміщення, в яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в аварійному режимі роботи;

В-Іб – зони, аналогічні до В-Іа, але процес утворення вибухонебезпечних сумішей у невеликих кількостях і робота з ними здійснюється без відкритого джерела вогню;

В-Ів – зони, аналогічні до В-І, але процес утворення вибухонебезпечних сумішей у невеликих кількостях і робота з ними здійснюється без відкритого джерела вогню;

В-Іг – зони поза приміщенням (навколо зовнішніх електроустановок), в яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в аварійному режимі роботи;

В-ІІ – вибухонебезпечна зона, що виникає при здійсненні операцій технологічного процесу при виділенні горючих сумішей парів при нормальному режимі роботи;

В-ІІа - вибухонебезпечна зона, що виникає при здійсненні операцій технологічного процесу при виділенні горючих сумішей парів при аварійному режимі роботи.

4.2. Методи і засоби гасіння пожеж

Процес горіння можна зупинити за допомогою таких заходів: відокремлення окислювача від зони горіння, видалення з зони горіння горючої речовини, зниження температури палаючої речовини нижче температури займання і самозаймання, розбавлення горючих речовин неспалимими, гальмування швидкості хімічних реакцій в полум'ї механічним відривом полум'я сильним струменем води або газу. На цих принципах базуються відомі заходи та засоби гасіння пожежі.

Основними вогнегасячими речовинами є вода, хімічні і повітряно-механічні піни, водні розчини солей, інертні і негорючі гази, водяна пара, галогеновуглеводневі речовини та сухі порошки.

Для гасіння легкозаймистих рідин широко застосовують вогнегасячю піну. Піна – це бульбашки газу або повітря, які заключні в тонкі оболонки рідини. Піна розтікається по поверхні, що горить, і ізолює вогнище горіння. Вогнегасячі піни за утворенням поділяють на хімічні і повітряно-механічні.

Інертні і негорючі гази застосовуються для гасіння пожеж у невеликих закритих приміщеннях і для гасіння займання. До таких засобів відносяться головним чином: діоксид вуглецю, азот, аргон. Вогнегасяча концентрація інертних і негорючих газів повинна 6ути 31...36% від об'єму приміщення.

Діоксид вуглецю застосовують для гасіння палаючих електродвигунів та іншого електротехнічного знаряддя, для заповнення танків та резервуарів, де необхідно провести вогневі роботи. В цьому випадку концентрацію кисню знижують до 5% і нижче.

Галогеновуглеводні сполуки і їх вогнегасна дія засновані на хімічному гальмуванні реакції горіння (інгібіруванні). Широке застосування для пожежогасіння знайшли: тетрафтордибромметан (хладон - 114 В2), бромистий метилен, трифторбромметан (хладон - 13В1), сполуки на основі бромистого етилу. Всі ці сполуки мають велику щільність, що підвищує ефективність пожежогасіння, а низькі температури замерзання дозволяють застосовувати їх при низьких температурах повітря.

Порошкові сполуки являють собою подрібнені мінерали солі із різними домішками, які перешкоджають їх злежуванню і закам'янінню. Вони мають добру вогнегасну здатність, яка в кілька разів перевищує здатність галогеновуглеводів гасити горіння. Розрізняють порошки за компонентним складом. Для порошків ПСБ-3 основним компонентом є бікарбонат натрію, ПФ – діамонійфосфат, СІ-2 – силікагель, насичений хладоном – 114 В2, П-1А – амофос.

Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі. В табл. 3.6 наведена класифікація пожеж і вогнегасячі речовини, які рекомендуються застосовувати для гасіння пожежі.

В залежності від об’єму вогнегасної речовини та способу її подачі до осередку займання відрізняють таки засоби пожежогасіння: системи пожежного водопостачання, автоматичні системи пожежогасіння , первинні засоби пожежогасіння та пожежну техніку (використовують служби пожежної охорони).

4.3. Основи пожежної безпеки

Пожежна безпека підприємства - це такий стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у разі її виникнення запобігається вплив на людей небезпечних факторів та забезпечується захист матеріальних цінностей.

Таблиця 3.6

Класи пожеж за об’єктом горіння

Виконання правил пожежної безпеки на підприємствах е обов'язковим для всіх посадових осіб та громадян. Пожежна безпека починається на стадії проектування підприємства, будівлі, споруди, планування технологічного процесу, встановлення обладнання, тобто враховується інженерно-технологічними заходами, які представлені в проектах при розробці проектної документації на будівництво, і вимагає суворого виконання протипожежних вимог в процесі експлуатації.

Пожежна безпека складається із системи запобігання пожеж та системи пожежного захисту.

Система запобігання пожеж – це комплекс організаційних і технічних засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення пожежі шляхами виключення умов горіння.

Система пожежного захисту – це комплекс організаційних і технічних заходів та засобів, спрямованих на виявлення осередку займання, евакуацію людей та майна, обмеження розповсюдження пожежі та її гасіння.