Живлення і режим річок

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 8949

Ріки утворюються за рахунок надходження в них води від різних джерел живлення (підземні води, дощ, талі снігові та льодовикові води). Отже, жив­лення річки може бути дощовим, сніговим, льодовиковим і підземним. Основну роль у самому існуванні річок, їх кількості на певній території відіграє клімат, який характеризується певною кількістю і режи­мом опадів, температурою, що обумовлює особливості випаровування води з поверхні, танення льоду чи навпаки – замерзання води.

Дощове живлення є головним для річок екваторіального, субтропічного, тропічного та субтропічного поясів, а також областей помірного з мусонним типом клімату.

Снігове живлення має основне значення для більшості річок помірного поясу, де бувають досить холодні і сніжні зими. Воно характерне для більшості річок України.

Льодовикове живлення мають річки, які беруть початок у дуже високих горах, де існують льодовики.

Підземне живлення становить незначну частку у всіх річках. Саме завдяки цьому річки не пересихають у посушливий період або тоді, коли вони скуті кригою.

Більшість річок земної кулі мають мішане жив­лення. Так називають тип живлення, при якому жодне джерело надхо­дження води не становить більше 50%. Якщо частка одного з джерел живлення річки стано­вить від 50 до 80%, то його називають переважаючим, якщо понад 80% – виключним.

Характер поведінки річки протягом року (коливання рівня води, терміни замерзання та скресання, зміни витрат води), тобто її режим, залежить від особливостей клімату. У вузькому значенні під режимом річки розуміють тільки зміну рівня води протягом року, а, отже, й зміну витрати води та швидкості течії. У річному режимі річки виділяють характерні періоди, які називають повінню, паводком, меженню.

Повінь (водопілля)– це період високого і тривалого підняття рівня води, що повто­рюється з року в рік у один і той самий сезон. Причиною повені найчастіше буває танення снігів або тривалі дощі, залежно від типу клімату. Під час цього періоду вода затоплює заплаву річки.

Паводком називають швидке і різке підняття рівня води, яке може відбу­ватися у різні сезони, інколи багато разів протягом року. Зумовлене дане явище, зазвичай, або випаданням зливових дощів, або різкими відли­гами. Рівень і витрата води у цей період на деяких річках може значно переви­щувати ці показники під час повені. Часто утворюється паводкова хвиля, яка збігає за течією річки.

Межень – це період у житті річки, який характеризується малою водністю і найнижчим рівнем води у річці. У помірному поясі переважно вона спостерігається у зимовий і літній період. Взимку причиною межені є морози, утворення льодового покриву на річці, а влітку – посуха. Під час межені річки майже виключно живляться підземними водами.

За режимом річки Земної кулі ділять на декілька типів за водним режимом: найпоширеніші серед них річки з весняною повінню, з літньою повінню та річки з паводко­вим режимом. Перш за все, режим залежить від співвідношення джерел жив­лення та географічного положення їхнього водозбору.

Для річок помірного поясу харак­терним є утворення льодового покриву, в якому можна виділити три періоди: замерзання, льодостав(суцільний льодовий покрив), скресання. Усі річки за льодовим режимом поділяють на три типи: замерзаючі, з нестійким льодоставомта незамерзаючі.

Починається замерзання річок, зазвичай, від берегів з утворення вузької смужки льоду, яку називаютьзаберегами. Пізніше утворюється пливучий лід, кількість якого збільшується. Спочатку у звужених місцях, а потім по всьому руслу утворюється льодостав. Підвищення температури весною при­зводить до танення льоду і підняття рівня води, що зумовлює розламування льоду і початок скресання річки.

Льодостав на річках України формується у грудні. Тривалість його пере­січно 2–3,5 місяці, у суворі зими – до 4 місяців. Гірські річки Кар­пат не мають стійкого льодового покриву, а на кримських річках він не утворюється. Скресання і льодохід на річках рівнинних теренів України триває від 5 до 25 діб.

Для практичних цілей (судноплавства, зрошення полів, будівництва гідроелектростанцій, водопостачання населених пунктів) важливо знати витрату води річкою, тобто об’єм води, який протікає за одиницю часу через її поперечний переріз. Щоб визначити поперечний переріз річки промірюють глибини русла, знаходять середню і множать на ширину русла річки заповненого водою. Найчастіше витрату води у річці вираховують у кубічних метрах за секунду (м³/с). Витрата води (Q) дорівнює площі попереч­ного перерізу річки (F, м²), помноженому на швидкість течії (V, м/с): Q = FV (м³/с).

Витрата води у річках змінюється протягом року. Найбільшою вона буває під час повені або паводку. За станом річок здійснюють спостереження гідро­метеорологічні пости. У різні пори року заміряють витрату води на одну секунду, вираховують її середньодобові величини, а потім середньорічну витрату. Витрата води у річці за рік називається річним стоком.

Найбагатоводніша річка України Дніпро. Її середньорічна витрата води в гирлі – 1700 м³/с. Річний стік Дніпра – 53,5 км³. Найбільшу водність у світі має Амазонка, яка виносить води в океан 220000 м³/с. Величина річного стоку річок залежить насамперед від площі водозбору і клімату.