Розв’язання

Дата добавления: 2015-09-19; просмотров: 637

Тема ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ ТА ЕЛЕКТРОФОРЕТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета заняття.Ознайомити студентів з електрохімічними та електрофоретичними методами дослідження в практиці товарознавства та науково-дослідній роботі з питань товарознавства продтоварів.

Навчити студентів проводити оцінку якості продовольчих товарів за допомогою потенціометра

Години роботи студентів при підготовці до лабораторних занять

Самостійна робота - 2 години

Робота в лабораторії з відпрацювання теми – 2 години

Завдання для самостійної роботи з підготовки до лабораторної роботи

Вивчити з рекомендованої літератури та конспектам лекцій тему „Електрохімічні та електрофоретичні методи дослідження в товарознавстві”. Повести аналіз поточної наукової літератури з використанням електрогравіметрії, кулонометрії, кондуктометрії, потенціометрії, полярографії та електрофорезу в оцінці якості продовольчих товарів. Підготувати конспект для контролю.

Завдання 1. Ознайомитися, вивчити та законспектувати питання техніки безпеки при роботі з електрохімічними та електрофоретичними методами в товарознавстві продовольчих товарів

Завдання 2. Ознайомитися з електрохімічними та електрофоретичними методами дослідження якості продовольчих товарів

До електрохімічних методів відносяться електрогравіметричний, кулонометричний, кондуктометричний, потенціометричний і полярографічний аналіз, а також електрофоретичні методи.

Електрохімічні методидослідження засновані на вимірюванні електричних параметрів електрохімічних явищ, що виникають в розчині, який досліджують. Таке вимірювання здійснюється в електричній комірчині, що є резервуаром з розчином, який досліджується та в який поміщені електроди. До складу електричної комірчині входять індикаторний (робочий) електрод, електрод порівняння і допоміжний електрод (протиелектрод).

Індикаторний (робочий) електрод діє як датчик і реагує на чинник збудження, але не змінює складу розчину за час вимірювання. Електрод порівняння змінює склад розчину під дією струму, що протікає крізь комірчину. Допоміжний електрод - використовується в 3-х електродних комірчинах, де він разом з робочим включається в електричний ланцюг.

Електрохімічні методи розділяють, залежно від типу явищ, що вивчаються шляхом вимірювання у процесі аналізу, на методи з накладанням та без накладання стороннього потенціалу на електроди електрохімічної комірчині. До перших з них відносяться кондуктометрія, кулонометрія, вольт-амперметрія (полярографія) і хроноелектрохімічні методи, до других - потенціометрія.

Використовують ці методи або для прямих вимірювань, заснованих на залежності «аналітичний сигнал - склад», або для індикації кінцевої точки титруванням в титрометрії. Дуже точні і відтворювані методи, дозволяють визначати концентрацію речовин в широкому інтервалі від 1до100 моль/л.

Використання електричних методів дослідження в товарознавстві обумовлено: 1). Наявністю у продовольчих товарів різних груп і продуктів їх переробки, явища електропровідності. При цьому величина електропровідності залежить від структури мембран клітин, структури і властивостей тканин сировини для продтоварів, від хімічного складу, вмісту води, вмісту електролітів (цукрів, кислот, мінеральних солей) і може змінюватися у процесі життєвого циклу продовольчих товарів.

2). Наявністю біопотенціалів у товарів і сировини для харчових продуктів що мають клітинну будову (овочі, плоди, зернові, м'ясо, риба, яйця). В процесі життєвого циклу продовольчих товарів, при їх пошкодженні, забрудненні мікроорганізмами, радіонуклідами, солями важких металів і т.д. біопотенціал змінюється. Це є критерієм оцінки якості товарів.

3).Здатністю при розчиненні у воді більшість неорганічних речовин (солей, кислот, лугів) розпадатися (дисоціюватися) на позитивно і негативно заряджені іони (катіони і аніони). Наявність в розчинах електролітів заряджених часток (іонів) обумовлює здатність таких розчинів проводити електричний струм під дією зовнішнього електричного поля (явище електропровідності). У розчинах електролітів можуть протікати різні хімічні реакції. Якщо в ході реакції відбувається зміна величини заряду іонів, такі реакції називаються окислювально-відновними. Водні розчини кислот і лугів, а також багатьох солей можуть бути охарактеризовані таким параметром як рН, яка віддзеркалює водно-лужний баланс середовища. рН може мати значення від 0 до 14. При рН > 7 середовище лужне, при рН < 7 середовище кисле, при рН = 7 середовище нейтральне.

У розчинах електролітів можуть протікати різні хімічні реакції. Якщо в ході реакції відбувається зміна величини заряду іонів, такі реакції називаються окислювально-відновними. Процес віддачі електронів називається окисленням, при цьому заряд частинки росте і вона називається відновником. Процес поглинання електронів називається відновленням. В цьому випадку заряд частинки зменшується і вона називається окислювачем.

Електропровідність розчину виражається в одиницях питомої і молярної (еквівалентної) електропровідності. Електропровідність розчинів залежить від кількості й рухливості (швидкість руху) іонів в електричному полі. Іони Н+ і ОН- мають високу рухливість в порівнянні зі всіма іншими іонами в розчині.

Електрохімічні методи широко застосовуються в товарознавстві продовольчих товарів для: визначення концентрацій окремих компонентів в продуктах (вологи, жиру, кислот, пектинових і мінеральних речовин, алкалоїдів); дистанційного визначення вологості і концентрації компонентів в ході технологічних процесів виробництва продуктів харчування; автоматизованого контролю технологічних процесів при виробництві і зберіганні харчових продуктів; визначення загальної, активної кислотності і лужності напоїв; визначення продуктів руйнування речовин і мікро домішок, наприклад, токсичних речовин, мікроелементів і ін. з'єднань, визначення і встановлення концентрації солей металів і тяжких металів в харчових продуктах, консервній тарі і т.д.

Електрофоретичні методи.

Електрофорез – це явище переміщення заряджених частинок в постійному електричному полі. Біополімери містять в структурі заряджені радикали і в розчинах представлені у вигляді полііонів, знак й величина зарядів яких залежать від їх хімічної будови, рН середовища, якісного складу і концентрації високо- і низькомолекулярних іонів та молекул в навколишньому середовищі. Поміщені в постійне електричне поле біологічні полііони залежно від знаку їх заряду переміщаються у напрямі катода або анода. Швидкість переміщення заряджених біополімерів називається електрофоретичною рухливістю. Електрофоретична рухливість має розмірність см² с- В-, залежить від знаку їх заряду і його величини, молекулярної маси, розмірів і форми, гідрофільності і гідрофобності, відношення величини заряду до площі поверхні частинки, характеристик носія і електричного поля. Оскільки електрофоретична рухливість індивідуальних біополімерів, що входять до вмісту складних сумішей різна, їх можна розділити з допомогою електрофорезу.

Мал. 5.1. Прилад для електрофорезу

1 – робоча ділянка ланцюга; 2 –електродний резервуар; 3 – електродний буферний розчин; 4 – електроди; 5 – джерело постійної напруги.

Сучасна система для електрофорезу (мал. 5.1. ) складається з електродів, електродних резервуарів з буферним розчином, робочої ділянки ланцюга, де відбувається розділення зразка, та джерела постійного струму. Робоча ділянка ланцюгу розташовується горизонтально або вертикально і вмикає буферний розчин, що знаходиться в одній фазі або пористому носії. Струм між електродами обумовлений іонами буферного розчину і зразка (полііонами), а в решті частки ланцюга – електронами і підтримується завдяки електролізу, що відбувається на електродах

Утворення на катоді гідроксильних іонів веде до збільшення дисоціації компоненту буферної суміші, що є слабкою кислотою НА. Внаслідок цього зростає кількість іонів А-, які проводять струм до анода. На аноді іони А– з'єднуються з Н+ і утворюється НА, а електрони поступають в електричний ланцюг. Оскільки в ході електролізу електроди, перш за все анод, руйнуються, їх виготовляють з платини та інших благородних металів, хоча допустиме застосування й вугільних електродів.

Електрофоретичні методи широко застосовуються для розділення і очистки складних сумішей речовин близької будови (препаративний електрофорез), а також для вивчення властивостей, будови й складу речовин, аналізу їх сумішей (аналітичний електрофорез). Так з їх допомогою, зокрема, можна швидко розділяти і аналізувати якісний та кількісний склад білків, ферментів, антибіотиків, токсинів, полісахаридів, вітамінів й інших компонентів харчових продуктів. Методи електрофорезу часто використовують для наукових досліджень в області товарознавства продовольчих товарів, зокрема для створення нових продуктів, розробок й створення тонких методів визначення якості продтоварів і в оцінці безпеки продовольчих товарів

Завдання 2.Ознайомитись з електрохімічними методами визначення кислотності за допомогою потенціометрії

Кислотність обумовлює смакові властивості продукту і є показником його свіжості і доброякісності. Кислотність продовольчих товарів обумовлена наявністю в них різноманітних речовин, що мають властивості кислот чи лугів й є електролітами (органічні та неорганічні кислоти, їх кислі і основні солі, аміак і солі амонію, пептиди і білки, гетероциклічні основи та ін.). У процесі виробництва і зберігання продуктів, вміст кислот або лугів може істотно змінюватися. Це призводить до зміни харчової і біологічної цінності, смакових і ароматичних достоїнств продуктів. Тому кислотність є важливим показником якості багатьох продуктів

Кислотність виражається в різних одиницях вимірювання.

Кислотність продуктів, що містять різні кислоти і значну кількість кислих солей, виражають в градусах.

У відсотках до переважаючої кислоти виражають кислотність плодово-ягідних соків (яблучна), маринадів (оцтова), квашених овочів (молочна).

Кислотність борошна, хлібобулочних і кондитерських виробів виражають в градусах кислотності. Під градусом кислотності розуміють кількість мілілітрів нормальної їдкої основи, необхідну для нейтралізації кислот, що містяться в 100 г продукту, який досліджується.

Кислотність молочних продуктів виражають в градусах Тернера – кількість мілілітрів 0,1 н. розчину їдкого лугу, необхідне для нейтралізації кислот, що знаходяться в 100 мілілітрах або 100 грамах продукту.

Кислотність жирів виражають в міліграмах їдкого калію, необхідних для нейтралізації вільних жирних кислот, що знаходяться в 1 г жиру, що досліджується.

Завдання 2.1. Ознайомитися з електрохімічним методомвизначення загальної кислотності за допомогою потенціометрії

Прилад:Потенціометр

Обладнання: скальпель, бюретка, хімічні склянки, марля

Матеріали: 0,1 розчин їдкого лугу; хінгідрон; стандартний нейтральний розчин – нейтралізований насичений розчин хлористого калію, дослідні матеріали.

Загальною чи титрованою кислотністю називають кількість вільних органічних кислот та їх солей, що містяться в продукті, який досліджується.

Методи визначення титрованої кислотності базуються на нейтралізації розчином лугу водних витяжок кислот і кислих солей, з наважок продукту, який досліджується.

Визначають загальну кислотність або методом титрування або потенціометричним методом з використанням гальванометра.

Потенціометричний метод звичайно використовують при титруванні кольорових розчинів.

За цим методом загальну (титровану) кислотність встановлюють титруванням дослідної водної витяжки 0,1 н. розчином лугу, звичайно їдкого натрію, до визначеного рН, що встановлюють за зміною електропровідності розчину, що визначається за допомогою потенціометра (рН-метра) або іншого приладу.

При визначенні загальної кислотності потенціометром реєструється різність потенціалів між стандартним нейтральним розчином (I) та розчином, що досліджується (II) за допомогою чутливого гальванометра.

Хід дослідження

І.Підготовка приладу до дослідження.

· Коректують нуль гальванометра за дистилюючою водою з хлорпікрином, внесеною в стаканчик для титрування.

· 2 .Готують витяжку з досліджуваних продуктів.

· 3. З підготовленої витяжки піпеткою відбирають 10 – 25 мл і переносять в стаканчик для титрування, в який занурюють каломельний і платиновий електроди.

1 – каломельний електрод; 2 – ключ для замикання електричного ланцюга; 3 – гальванометр; 4 – платиновий електрод; I – нейтральний розчин; II – розчин, який досліджується

Рисунок 5.2. Принцип будови приладу для визначення кислотності

На кінці скальпеля в стаканчик додають 10 – 20 міліграм хінгідрону й вміст перемішують зануреним в нього платиновим електродом. На мить ланцюг замикають ключем і переконуються, що стрілка гальванометра відхиляється від нульового розподілу. Рідину в стаканчику титрують 0,1 н. розчином лугу. Після кожного додавання 1–2 крапель лугу замикають ланцюг і відмічають рух стрілки гальванометра. У міру титрування витяжки різниця потенціалів знижується і стрілка гальванометра все менше відхиляється від нульової поділки. На момент нейтралізації дослідного розчину вона зупиняється на нульовій поділці. При додаванні надлишку лугу стрілка гальванометра відхиляється в іншу сторону.

По закінченню титрування відраховують по бюретці витрачену кількість 0,1 н. розчину лугу. Результати обраховують як при титруванні із застосуванням індикатора.

Завдання 2.2. Ознайомитись з електрохімічним методомвизначення активної кислотності за допомогою потенціометрії

Активна кислотність (рН) – показник концентрації вільних іонів водню в розчині. Величина рН і її зміна при зберіганні і переробці харчових продуктів характеризують їх якість, оскільки діяльність ферментів і бактерій пов'язана з кислотністю середовища.

Концентрація вільних іонів водню характеризує якість більшості харчових продуктів. Цей показник можна застосовувати для контролю біохімічних процесів, що відбуваються при переробці і зберіганні харчових продуктів. Крім того, з активною кислотністю середовища найтіснішим чином зв'язана життєдіяльність мікроорганізмів. Звичайно рН визначають у витяжках з біологічних об'єктів або в харчових продуктах, якщо показник рН служить мірою контролю якості.

У зв'язку з цим рН служить мірою контролю якості багатьох продуктів.

Концентрацію водневих іонів можна визначити потенціометричним (арбітражним) методом і за допомогою універсальних індикаторних папірців (технічний метод). Останній у 10 разів менш точний, ніж потенціометричний.

Потенціометричний метод визначення рН заснований на вимірюванні різниці потенціалів між двома електродами, зануреними в досліджуваний розчин з використанням приладу потенціометра

Один з електродів потенціометра з постійним і відомим потенціалом є електродом порівняння для другого електроду, потенціал якого залежить від рН досліджуваного розчину.

У лабораторній практиці застосовують потенціометри різних систем для визначення активності водневих іонів у водному середовищі з рН від 2 до 14

Визначають рН безпосередньо в харчових продуктах або в їх водних витяжках.

За активною кислотністю визначають концентрацію вільних іонів водню в розчині.

Концентрацію водневих іонів можна визначити за потенціалом, який виникає на межі різних електродів, поміщених в дослідний розчин. При зануренні електроду в розчин на межі електрод – розчин виникає електричний потенціал, оскільки іони електроду переходять в розчин. При цьому електрод (метал) заряджає позитивно, а граничний шар розчину – негативно.

Граничні потенціали, що виникають, функціонально пов'язані з активною концентрацією іонів водню. Проте технічно можна виміряти лише різницю потенціалів. Тому прилад для вимірювання рН завжди складається з двох напівелементів, або електродів. Одним напівелементом, або індикаторним електродом, є розчин, що досліджується, із зануреним в нього електродом з платини або золота, іншим – напівелемент, або електрод порівняння з визначеним і стійким потенціалом. Вимірюючи різницю потенціалів між електродами, можна визначити активну концентрацію водневих іонів в досліджуваному розчині.

Електродний потенціал Е при активній концентрації іонів металу в розчині, рівній одиниці, називають нормальним потенціалом й маркують як Е0. Нормальні потенціали металів визначені по відношенню до водневого електроду і зведені в спеціальні таблиці.

1 – рН-метр; 2 – кулька з електродного скла; 3 – скляний електрод; 4 – внутрішній контактний електрод; 5 –допоміжний електрод; 6 – електричний ключ; 7 – пориста перетинка.

Для визначення рН широко застосовують скляний електрод. Ним можна вимірювати рН в межах від 1 до 10 з точністю від 0,07 до 0,0001 в середовищі, що містить білки, окислювачі, відновники, поверхнево-активні речовини і катіони важких металів. Проте через великий внутрішній опір при вимірюванні рН скляним електродом необхідний електронний підсилювач.

Скляний електрод є тонкостінною ємністю із спеціального скла. Кращі результати отримуються при вмісті в склі окислу натрію і кальцію, В електрод наливають розчин кислоти певної концентрації н поміщають в нього платиновий дріт. Величина потенціалу зовнішньої і внутрішньої поверхні скляного електроду залежить від концентрації іонів водню середовища, що оточує електрод. Крім того, на величину потенціалу скляного електроду впливає дифузійний потенціал асиметрії. Для зниження дифузійного потенціалу, викликаного різною рухливістю іонів, застосовують насичений розчин хлористого калію. Потенціал асиметрії скляного електроду, який не був діяв, звичайно значний.

В процесі роботи з електродом або в результаті його вимочування у воді потенціал асиметрії знижується і стає постійним.

Стійка робота скляного електроду забезпечується при зберіганні його в 0,1 н розчині соляної кислоти або дистильованої воді.

При зануренні електроду в розчин між поверхнею кульки (2) скляного електроду (3) і розчином відбувається обмін іонами, в результаті чого іони літію в поверхневих шарах скла заміщаються іонами водню і скляний електрод набуває властивостей водневого електроду. Між поверхнею скла і контрольованим розчином виникає різниця потенціалів, яка визначається активністю іонів водню в розчині і його температурою.

Для створення електричного ланцюга застосовують контактні електроди: внутрішній електрод (4), що здійснює електричний контакт з розчином, який заповнює внутрішню частину скляного електроду, і зовнішній електрод (5) (допоміжний), що здійснює електричний контакт з дослідним розчином.

При вимірюванні рН розчинів, температура яких, відрізняється від температури оточуючого повітря, допоміжний електрод поміщають поза контрольованим розчином, і зв'язок з ним здійснюється за допомогою електричного ключа (6) – трубки, наповненої розчином хлористого калію й пробкою з скляним волокном на кінці.

Крізь скляне волокно пробки безперервне просочується розчин хлористого калію, завдяки чому з контрольованого розчину в систему електроду (4) не проникають сторонні іони, які можуть змінити потенціал електроду.

Сумарна електрорушійна сила електродної системи лінійно залежить від рН розчину. Вимірюючи електрорушійну силу електродної системи електронним мілівольтметром, шкала якого градуйована в одиницях рН, визначають рН контрольованого розчину.

Хід дослідження

1.Перед проведенням випробувань перевіряють точність приладу за яким-небудь буферним розчином з відомим значенням рН.

1.1.Готують буферні розчини. Методика приготування буферних розчинів і настроювання за ними приладу детально описане в паспорті кожного рН-метра.

1.2.В ємність наливають буферний розчин і в нього поміщають електроди таким чином, щоб кінці електродів цілком знаходилися в розчині. Якщо прилад настроєний правильно, то стрілка шкали повинна показувати значення рН стандартного буферного розчину, що вивчався. При перевірці точності рН-метра рекомендується застосовувати буферний розчин з рН, близьким до рН досліджуваного розчину. Потім буферний розчин виливають і кінці електродів ретельно промивають дистильованою водою.

1.3.Прилад вмикають в мережу після 60-хвилиного прогрівання. Безпосередньо перед вимірюванням рН перевіряють його на стандартних буферних розчинах

2. Вимірювання.

Після перевірки буферного розчину в ємкість приладу наливають розчин, який досліджують, поміщають в нього кінці електродів, приєднують прилад і відраховують показання за шкалою рН-метра. Вимірювання рН повторюють 2 – 3 рази, кожного разу виймаючи електроди з розчину і при вимірюванні знов занурюючи їх в розчин.

Значення рН виражають як середнє арифметичне двох-трьох визначень.

Точність вимірювань ± 0,05 одиниць рН.

Завдання 3. Визначення нітратного азоту за допомогою електрохімічного потенціометричного методу

Іонометричний експрес-метод визначення нітратного азоту базується на вимірюванні концентрації іонів нітрату іоноселективним електродом в сольовій суспензії 1%-ного розчину алюмокалієвих кваснів при співвідношенні 1:4 для сирого рослинного матеріалу

Прилади: Потенціономер-Іономер І 120 або І-115М; іоноселективний нітратний електрод ЕМ-ІОЗ-01; електрод порівняння – хлорсрібний насичений електрод типа ЕВЛ-1МЗ; аналітичні терези з погрішністю зважування не більш 0,001 г; технічні терези з погрішністю зважування не більш 0,1 г; мішалка лабораторна електромеханічна для перемішування зразка з экстрагеном; гомогенізатор, струшувач (шуттель); м'ясорубка або пластмасова тертушка, мезгоутворювач.

Обладнання:Мірний циліндр місткістю 50 мл з погрішністю дозування не більш 1%; порцелянова ступка з товкачиком; скляні колби

Матеріали: Алюмокалієвий квасні, промитий та прожарений пісок або бите скло; дослідні зразки

Хід дослідження

Приготування розчинів та реактивів

1. Приготування 1%-ного розчину алюмокалієвих кваснів. Зважують 10 г кваснів з погрішністю не більш 0,1 г, розчиняють в дистильованій воді і доводять об'єм розчину до 1 л;

2.Приготування 10%-ного розчину алюмокалієвих кваснів. Зважують 100 г алюмокалієвих кваснів розчиняють в 1000 мл дистильованої води в мірній колбі;

3.Приготування розчинів порівняння.

0,1 М розчин КNOз. 10,11 г КNОз, висушеного при 100 – 105°С до постійної маси, зважують з погрішністю не більш 0,01 г, розчиняють в 1%-ном розчині алюмокалієвих кваснів в мірній колбі на 1000 мл і доводять об'єм розчину до мітки. З цього розчину послідовним розбавленням готують розчини порівняння:10־² М, 10־³М, 10־ М. Розчини порівняння використовують для калібрування приладу й електроду; рН цих розчинів відповідно рівна 2, 3 і 4.

Підготовка електродів до аналізу

1.Іоноселективний електрод (нітратний) ЭМ-NOз-01 перед початком роботи заповнюють приелектродним розчином 10־ М за КNОз і 5 х 10־³М за КСl (10,11 г КNОз і 0,37 г КСl розчиняють дистильованою водою в мірній колбі на 1000 мл і доводять об'єм до мітки). Новий електрод протягом доби витримують в 10־ М за КNОз.

2.Електрод поміщають на 10 хв. в дистильовану, потім обсушують його фільтрувальним папером і вимірюють потенціал в трьох розчинах порівняння КNОз (10־² М, 10־³М, 10־ М ). Якщо характеристика електроду відрізняється від заданої, то вважають, що електрод знаходиться у неробочому стані. У проміжках між роботою нітратний мембранний електрод ЭМ-NOз-01 зберігають в розчині 10־ М за КNОз. При тривалій перерві в роботі (більше двох днів) електрод зберігають на повітрі.

Якщо нітратний іоноселективний електрод зберігається в розчині порівняння, то щодня перед початком роботи його слід поміщати на 6–10 хв. в дистильовану воду. Якщо електрод зберігається на повітрі, його поміщають на 30 хв. в 10־ М за КNОз. Потім електрод ретельно споліскують водою і промокають фільтрувальним папером.

Хлорсрібний електрод порівняння в проміжку між роботою зберігають в дистильованій воді.

Підготовка проб для аналізу. Сирий рослинний матеріал подрібнюють (ножем, на тертушці, з допомогою м'ясорубки). Після відбору середньої проби беруть наважку масою 12,5 г, поміщають в стакан гомогенізатора, доливають 50 мл 1%-ного розчину алюмокалієвих кваснів й гомогенізують 1 хв. при 6000 об/хв (за відсутності гомогенізатора наважку розтирають в ступці до однорідної маси, переносять в банки з щільними кришками або плоскодонні колби і перемішують на струшувачі протягом 3 хв.).

Проведення аналізу і виконання вимірювань.

Провести градуювання іонометру, згідно інструкції до приладу.

Електроди занурити у розчин, що досліджується і зняти показники рСNO3 (протягом робочого дня градуювання приладу періодично повторюють за розчинами порівняння).

Отримані значення рСNO3 переводять в міліграм/кг N – NОз.

За величиною рСNO3 в об'єктах дослідження знаходять вміст нітратного азоту (міліграм/кг або міліграм/л) за формулою

X — вміст N – NО3 в дослідному матеріалі, мг/кг; 14 – атомна маса азоту, г;

В – об'єм екстрагуючого розчину, мл;
10־³– наважка речовини яка аналізується, г;
–рNОз – від’ємний логарифм концентрації іона нітрату–

(– log С N – NОз.), т. е. С N – NОз = 10־

де

X1 – Вміст N – NО3, мг/кг сухої речовини;

X – вміст N – в матеріалі, який досліджується, мг/кг;

W – вогкість матеріалу, в %;

100 — коефіцієнт перерахунку в %.

Допустима точність вимірювання нітратним іоноселектівним електродом 0,5 рNОз

Оформити результати дослідження. Отримані результати дослідження заносять до таблиці за зразком таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.

Результати визначення нітратного азоту за допомогою електрохімічного потенціометричного методу

Контрольні питання

1. Спектр використання в оцінці якості продовольчих товарів в електричних методів дослідження.

2. Будова та принцип дії приладів електрохімічних методів дослідження.

3. Групи товарів, якість яких може бути оцінена за допомогою електрохімічних методів дослідження.

4. Які характеристики продовольчих товарів можуть бути надані при використанні електрохімічних методів дослідження ?

5. Одиниці вимірювання, які використовуються при електрохімічних методах дослідження.

6. Принцип електрофорезу.

7. Зустрічний та розбіжний електрофорез.

8. Використання електрофорезу та його видів в дослідженні якості продовольчих товарів.