Saduov Mukhit Altynbekovich!!!

Дата добавления: 2015-09-19; просмотров: 558

1.В/останнє, на/довго, без/вісти, до/речі, до/речний, день/у/день, по/іншому, аби/хто, по/українськи, де/небудь, який/не/будь, по/перше, ні/в/якому, всього/на/всього, де/не/де, не/наче/б/то, на/багато, що/понеділка, до/побачення, як/раз, як/най/дешевше, до/пізна, на/нівець, по/одинці, на/самперед, по/нашому, віч/на/віч, пліч/о/пліч, сам/на/сам, в/поперек, до/тла.

2. Не/начеб/то, на/жаль, по/козацьки,з/рештою, на/завжди, все/ж/таки, тільки/но, з/ким/не/будь, що/суботи, як/най/серйозніше, де/який, коли/сь, ні/бито, в/плав, віч/на/віч, на/віки/вічні, чим/раз, на/добраніч, до/останку, на/двоє, по/російськи, по/твоєму, по/третє, в/третє, з/відси, не/начеб/то, що/разу, як/най/ліпше, що/сили, до/речі, до/нині, на/призволяще, о/пів/дні.

Увага! Культура мовлення

Економічний — економний

Економічний — 1) який стосується сукупності суспільно-ви­робничих відносин, господарського життя тощо: економічна криза, економічне життя, економічний журнал; 2) вигідний у господар­ському відношенні: економічний проект, економічний режим, еко­номічна технологія, економічне устаткування.

Економний — який ощадливо витрачає щось, сприяє економії тощо: економне витрачання коштів, бути економним.

Оснований — заснований

Оснований — який грунтується на чомусь, в основі якого ле­жить те, про що йдеться: оснований на праці, оснований на успіхах (питання на чому?).

Заснований — який кладе початок існуванню чогось, створює,
організовує щось: фонд, заснований президентом (питання ким?
де? коли?).

Тактовний — тактичний

Тактовний — який володіє почуттям міри, такту: бути так­товним; тактовна людина, допомога; тактовне зауваження, ке­рівництво.

Тактичний — що стосується тактики як сукупності прийомів або способів, використовуваних для досягнення мети або здій­снення певної бойової операції: тактичний план, удар, успіх; так­тичні заходи, міркування, принципи.

Вникати — уникати

Вникати — намагатися зрозуміти сутність причини, явища, події тощо: вникати в суть справи (питання в що?).

Уникати — намагатися обминати проблеми, перешкоди, людей (сторонитися, цуратися): уникати зустрічей (питання кого? чого? що робити?). .

Практичне заняття №2

Тема : Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм

Мета: знати особливості вживання іменників, прикметників, числівників, дієслів та прийменників у професійному спілкуванні;вміти доречно добирати граматичні форми іменників; правильно вживати форми прикметників у діловому спілкуванні; правильно записувати цифрову інформацію; використовувати дієслівні форми та прийменникові конструкції у професійних текстах.

Тип заняття: практичне

Питання до заняття

1. Іменники на позначення професій, посад, звань. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв. Рід, число невідмінюваних іменників.

2. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.

3. Особливості використання займенників у діловому мовленні.

4. Числівники в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних текстах.

5. Безособові конструкції з дієслівними формами на -но, -то.

Література:

1.Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. - 400 с.

2.Зубков М.Г. Мова ділових паперів. - Харків: Торсінг, 2001. -384 с.

3.Мацюк 3., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування.-К., 2005

4.Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови - стереотип, вид. - Кл Наукова думка, 2003.-240 с.

5.Паламар Л., Кацавець Г. Мова ділових паперів.-К., 2000 11.Ділова українська мова : навч. посіб \ О.Д. Горбул та ін. -К., 2002 12.Максименко В.Ф. Сучасна ділова українська мова.-Х, 2006

Теоретична частина

Питання 1

Викликають труднощі в діловому стилі не тільки пошуки потрібного слова, а й вибір граматичної форми.

При виборі роду іменників бажано орієнтуватися на такі правила:

1. офіційними, основними назвами посад, професій, звань служать іменники чоловічого роду: секретар, директор, професор. У ділових офіційних документах вони вживаються незалежно від статі особи, позначуваної цим іменником (зарахувати тов. Іванову О.П. на посаду викладача);

2. текст набуває офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду, і в тих випадках, коли мова йде про жінок (головний технолог дозволив). Проте якщо в документі вказується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані слова (це, звичайно, дієслова) узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого роду (головний технолог Іванова О.П. дозволила);

3. не вживаються в офіційних ділових паперах найменування осіб за ознакою місця проживання або місця роботи: сельчани, заводчани. Ці слова є розмовними варіантами офіційних найменувань (мешканець села, заводські робітники).

Іменники чоловічого роду у давальному відмінку однини мають паралельні закінчення: -ові (-еві, -єві) і -у (-ю). У діловому стилі виразно переважає закінчення -у (-ю): директору, документу (хоч цілком можлива й така форма: директорові, документові). Перевага віддається закінченням -у (-ю), -і, оскільки вони, як правило, вживаються в усіх стилях, крім розмовного та художнього.

Проте бувають випадки, коли й у діловому стилі слід писати закінчення –ові(-ві, -єві). Це трапляється тоді, коли виникає небезпека появи двозначності в тексті документа, бо іменники - назви збірні, абстрактні, узагальнюючі - мають однакові закінчення в родовому і давальному відмінках.

Щоб уникнути цього, закінчення давального відмінка -ові (-еві, єві) у тексті документа стає обов'язковим.

Багато помилок припадає на закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні з них мають закінчення -а (-я): абзаца, документа, а інші - -у (-ю): протоколу, факту; до того ж багатозначний іменник може мати дві різні форми в родовому відмінку: нема аркуша паперу - ділового папера. Закінчення родового відмінка фіксують, як правило, усі словники, тому це легко встановити.

У родовому відмінку множини іменників жіночого роду мають закінчення -ей: доповідей, галузей, статей.

Питання 2

У діловому стилі переважають відносні прикметники (якісних значно менше). Проте оскільки якісні прикметники все ж вживаються, то доводиться утворювати від них ступені порівняння (тобто форму для вияву більшої чи меншої міри якості). В українській мові ці форми можуть бути однослівними, синтетичними (високий, вищий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий, найбільш високий).

У діловому стилі ступінь більшого чи меншого вияву якості передається, звичайно, аналітичною формою (за допомогою прислівників більш, менш, далеко, надто, дуже та ін.), оскільки утворення таких форм практично можливе від усіх якісних прикметників; ці форми вільно відмінюються й широко вживаються в ролі означень; вони сприймаються як стилістично нейтральні, в той же час як однослівні форми мають чітке розмовне забарвлення.

При вживанні ступенів порівняння треба враховувати смислову відмінність між прислівниками. Так, дуже і самий вказує на абсолютний ступінь вияву ознаки; найбільш - вказує на відносний ступінь вияву ознаки (менш - більш - найбільш).

Питання 3

Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від першої особи множини). Проте займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; ділові листи, наприклад, часто починаються дієсловом у першій особі множини (наприклад, просимо..., повідомляємо...). Паралельною до щойно розглянутої є форма третьої особи однини (наприклад, дирекція просить..., завод повідомляє). Хоча реальний діяч тут "я", проте виклад, як правило, ведеться від третьої особи. Мовець майже усунений від участі у мовленні, ніяк себе не проявляє, що й надає викладові нейтрального або офіційного характеру.

Займенник Вам у конструкціях типу надсилаємо Вам для ознайомлення опускається, що й створює загальне враження об'єктивності викладу, типової для ділового стилю.

Проте наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з'явитись, прошу уточнити виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовим займенником Вам, Вас, Вами; порівняйте пропоную Вам з'явитись, прошу Вас уточнити. Введення особового займенника пом'якшує категоричність вимоги.

Вживання займенника першої особи однини я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини (наприклад, пропоную..., наказую...). Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах і в деяких видах документів (автобіографія, доручення).

У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом'якшити категоричність тону (наприклад, ми приходимо до таких висновків).

Займенник свій часто буває зайвим у діловому документі, він дублює вже наявне в тексті слово.

Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі товариші). Не слід забувати, що основне значення прикметника окремий - це "незалежний"; бувають випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документу стає двозначним, наприклад, тов. ... виконував окремі завдання (незалежні від завдань, що їх одержала група, деякі завдання, з тих, що одержала група?). Такої двозначності слід уникати.

Питання 4

У ділових паперах доводиться мати справу з великою кількістю числових назв. Нагадуємо основні правила їх запису.

1. Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиницю виміру) в запису відтворюється словом, а не цифрою (наприклад, дефектних виробів ...повинно бути не більше двох). Так само пишуться однозначні числівники, якими позначаються часові межі (наприклад, випробування повинні тривати три - п'ять місяців). Якщо однозначне слово супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами (наприклад, 7 центнерів сіна).

2. Складні і складені числівники, звичайно, записуються цифрами, крім тих випадків, коли ними починається речення (порівняйте: Було забраковано 28 виробів з цієї партії. Двадцять вісім виробів з цієї партії було забраковано.). Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи їх на класи з допомогою пропусків (наприклад, 735 000 крб.)

3. Запис порядкових числівників відрізняється від запису кількісних. Якщо запис ведеться арабськими цифрами, то порядковий числівник вводиться в текст з відмінковим закінченням (наприклад, по 3-му класу точності). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз (наприклад, вироби 1, 2, 3-го сортів).

4. Деякі порядкові числівники для розрізнення позначаються в документах за допомогою римських цифр, проте вже без відмінкових значень ( наприклад, подекуди записують порядкові номери місяців, кварталів).

5. Складні слова, перша частина яких - цифрове позначення, можуть писатися комбіновано: 100-процентний, 50-кілометровий, дозволяється другу частину таких назв скорочувати, якщо це одиниця виміру: 50-км.

6. Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів (наприклад, 275 000, а можна 275 тис.). Словесно-цифровий запис не лише дає можливість скорочувати написання великих і малих чисел, а й значно полегшує сприймання.

7. У діловому стилі приблизна кількість слів відтворюється обмеженим числом зворотів (понад, до, зверх, більш, менше).

8. Широко вживаються в діловому стилі дробові числівники.

9. Наявність чи відсутність іменника при числовій назві залежить від тексту документа (від його конкретного змісту).

Питання 5

Найпоширенішою дієслівною формою в ділових паперах є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке стоїть у першій або третій особі множини ( ми вимагаємо, дирекція звертається).

Теперішній час вживається ще на позначення майбутнього, коли підкреслюється обов'язковість (нарада розпочинається о 10 годині).

Недоконаний вид у ділових паперах, як правило, позначається складеними формами (будуть здійснюватися, буде розпочинатися).

Доконаний вид у ділових текстах ширше, ніж у будь-яких інших, твориться за рахунок префіксації (актувати - заактувати, проектувати - запроектувати). Таке широке вживання префіксованих дієслів у діловому стилі не повинне розглядатися як порушення норм літературної мови.

Наказовий спосіб в українській літературній мові виражається цілим рядом форм: власне наказовими формами, формами дійсного способу із значенням наказовості й відповідною інтонацією (ідемо! пішов!), інфінітивом (встати!), лексичними засобами (проїзд заборонено).

Цілком очевидно, що ступінь категоричності висловлюваної вимоги при використанні цих засобів змінюється в дуже широких межах: від ввічливої поради, побажання до категоричного наказу; вибір способу оформлення наказу залежить насамперед від стилю, призначення тексту, а також від норм мовного етикету.

У ділових документах форми власне наказового способу (іди - ідіть, роби - робіть) використовуються лише в усному мовленні; в писемній формі переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Інфінітив, вживаний у наказах та розпорядженнях, надає висловленню категоричного характеру. Інфінітив мусить мати лише закінчення -ти (здійснювати, виконувати, відповідати); закінчення -ть вживається лише у розмовній мові; для ділових текстів воно неприйнятне. Менш категоричні безособові форми; вони мають характер ствердження фактів і застосовуються в різних інструкціях, статутах (забороняється, заборонено).

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Назвіть особливості використання іменників у ділових паперах.

2. Назвіть особливості відмінювання іменників ІІ відміни.

3. Назвіть особливості використання займенників у ділових паперах.

4. Назвіть особливості використання прикметників у ділових паперах.

5. Назвіть особливості використаннячислівників у ділових паперах.

6. Назвіть особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.