Кодифікація міжнародного морського права

Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 631

Количественная характеристика представляет собой число совершенных преступлений (состояние преступности), а также число лиц, совершивших преступления. Данные показатели обычно выражаются в абсолютных цифрах. На практике для определения состояния преступности общая ее цифра, например за год текущий, сравнивается с цифрой преступности за год минувший, за пятилетие – с пятилетием, предшествующим данному. Чем более длительные периоды состояния преступности сравниваются между собой, тем с большей степенью достоверности можно выявить ее закономерности, что очень важно для выработки мер борьбы с преступностью.

Состояние преступности – это и цифра отдельных ее видов. На практике для определения наиболее тревожащих общество цифр преступности во многих странах выделяется группа преступлений, которая как лакмусовая бумажка отражает состояние преступности.

Состояние преступности оценивается и более традиционно: в общей их цифре выделяются особо тяжкие (или просто тяжкие) преступления, преступления средней тяжести и преступления, не представляющие большой общественной опасности (малозначительные).

Состояние преступности оценивается и по видам ее: по цифре организованной, профессиональной, рецидивной преступности, преступности несовершеннолетних, должностных лиц и т. д.

Нередко для определения состояния преступности пользуются данными о судимости. Следует иметь в виду, что это искажает картину преступности не только потому, что здесь речь идет о лицах, а не о количестве преступных деяний .

Необходимо также подчеркнуть, что коэффициент преступности – наиболее объективный показатель состояния преступности.

В этой связи при характеристике состояния преступности следует учитывать ее движение, динамику, от одного периода времени к другому, движение видов преступности.

9. Рівень злочинності

Рівень злочинності — це загальна кількість злочинів, вчинених на відомій (певній) території, в тій чи іншій державі або регіоні за визначений період часу, а також загальна кількість злочинців, визнаних такими, згідно з законом, за вчинення злочинів на тій самій території й у тому самому регіоні чи державі за означений період часу.

Таким чином, рівень злочинності фактично виражений або може бути вираженим у двох одиницях виміру: з одного боку, в злочинах і, з іншого, — в особах, які вчинили злочини, тобто кількісно рівень злочинності репрезентується двома числами. У загальному випадку ці числа (кількість злочинів і кількість осіб, які їх вчинили) не збігаються, бо один злочин може бути вчинений кількома особами або ж одна особа може вчинити кілька злочинів. Структура злочинності визначається питомою вагою чи процентним виразом окремих груп чи видів злочинів, що становлять злочинність і класифікуються ні кримінально-правових або кримінологічних підставах відповідно до предметів кримінального права і кримінології.Основним показником структури злочинності є питома вага. Питома вага - це співвідношення частини злочинності до її загальної кількості:

ПВ = Зв- х 100% Ззаг

Зв - кількість злочинів певного виду;Ззаг - загальна кількість зареєстрованих злочинів

10. Коефіцієнти злочинності

Рівень злочинності - це її кількісна характеристика, що вимірюється в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу на визначеній території. Виходячи з того, що на будь-якій визначеній території проживає кількість людей, відмінна від населення такої ж за площею іншої території, з метою їх зіставлення між собою застосовують коефіцієнти. При цьому використовуються два види основних коефіцієнтів злочинності. По-перше, коефіцієнт злочинної інтенсивності, що розраховується на все населення певного регіону, включаючи неповнолітніх:З - кількість зареєстрованих злочинів на певній території за визначений період часу;Н - кількість мешканців, які проживають на цій території;Е - визначена кількість мешканців (єдина розрахункова база 1000,10 000,100 000), відповідно до якої проводиться розрахунок. По-друге, коефіцієнт злочинної активності, що розраховується на населення за віком з 14 років, тобто особи, котрі досягли мінімального віку кримінальної відповідальності:К=—хЕ

з.а. Ц

О - кількість осіб, які вчинили злочини;Н — кількість мешканців, які проживають на певній території віком від 14 років. Ці коефіцієнти розраховуються не тільки на злочинність загалом, але й на кожний окремий вид злочинності, що входить у її структуру. Крім того, зазначені коефіцієнти можуть застосовуватися для виявлення чи порівняння кримі-нальної активності різних категорій населення (чоловіків, жінок, молоді, рецидивістів тощо).

11. Структура злочинності

Структура злочинності - це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в загальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території. Від того, яка структура злочинності, залежить і "напрямок головного удару" в боротьбі з нею. Структура виразно показує, що таке злочинність у безпосередніх конкретних умовах, яка визначаюча якість цього явища. Аналізуючи структуру злочинності, необхідно виходити із суті та змісту самого соціального явища; розглядати злочинність у всій її різнобарвності, беручи до уваги той факт, що злочинність перебуває в постійному русі та зміні, котрі зумовлюють і змінюють деякі аспекти; розкрити зв'язки та зумовленості різних видів структури як між собою, так і з іншими базовими й надбудовними суспільними явищами; досліджувати не тільки теоретичну, але й практичну значущість відповідного виду структури, зважаючи на поліпшення боротьби зі злочинністю. Основним показником структури злочинності є питома вага. Питома вага - це співвідношення частини злочинності до її загальної кількості:

ПВ = Зв- х 100% Ззаг.; Зв - кількість злочинів певного виду; Ззаі - загальна кількість зареєстрованих злочинів.

12. Динаміка злочинності

Динаміка злочинності - показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом того чи того тимчасового періоду (рік, три роки та ін.). До основних показників динаміки відносять: Рівень ряду - це показник абсолютної величини, рівня певного періоду, що відображений у конкретному ряді. Абсолютний приріст (зниження) - це різниця між рівнями минулого та попереднього періодів, відображена в абсолютних показниках. Темп росту (зниження) - відсотковий показник рівня минулого періоду до рівня попереднього, що береться як базовий (ланцюговий спосіб). Темп приросту (зниження) - відсотковий показник відношення приросту (зниження) всіх наступних рівнів ряду до першого, що визначений як нерухомий базовий (базовий спосіб).

Динаміка основних показників злочинності як зміна їх за якийсь проміжок часу може, згідно з наявними літературними даними, визначатися двома способами: з одного боку, я різниця між значеннями досліджуваних показників, узяти відповідно в кінці та на початку означеного проміжку часу, вимірюватися в цьому випадку у тих самих одиницях виміру, що й досліджувані показники, тобто це зміна (зростання чи зменшення) досліджуваних показників на якесь число конкретних одиниць виміру, які потім, якщо з'явиться бажання, можна додатково перевести у відсотки відносно початкових значень досліджуваних показників. З іншого боку, динаміку будь-яких показників злочинності можна визначити ще й як частку від ділення значень цих показників під кінець означеного проміжку часу на значення тих самих показників на початку цього ж проміжку часу. У цьому випадку динаміка — це зміна (збільшення чи зменшення) досліджувані показників порівняно з їх початковими значеннями в яку кількість разів, тобто безрозмірна величина. Якщо помножити на 100%, то одержимо вираз кінцевих значень досліджуваних показників у відсотках стосовно їх початкових значень.

13. Географія злочинності

Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.

Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерівномірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється:конкретними соціальними умовами певного регіону;економічною його характеристикою;національним складом і структурою населення;послабленням соціального контролю за поведінкою людей;рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення;рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо. Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в географії злочинності - ключ до ефективних заходів щодо запобігання злочинам. При цьому стають більш видимими й конкретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конкретної практичної діяльності. Поряд з поняттям "географія злочинності" існує і "топографія злочинності", котре ввів у науковий обіг німецький учений Г. Шнайдер. Топографія злочинності - це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо).

14. Латентна злочинність

Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки та судом. У науковій юридичній літературі розрізняють латентність трьох видів: природну, штучну та пограничну.1.Природна латентність — це сукупність тих випадків, коли факт злочину був, але він не став відомим правоохоронним органам. Наприклад, неповідомлення потерпілих про злочин.2.Штучна латентність - факт злочину відомий, але з різних причин правоохоронні органи не ставлять його на облік, щоби створити враження успішності боротьби зі злочинністю.3.Погранична латентність - факт злочину стався, але потерпілий не усвідомлює цього (приміром, пожежі, кишенькові крадіжки). Практика діяльності правоохоронних органів дає підстави виокремити три рівня латентності:1)низький - очевидно вчинені тяжкі злочини, інформація про які швидко поширюється (вбивства, розбійні напади, грабіж тощо);2)середній - злочини, вчинення яких не є таким очевидним, як при низькому рівні латентності. Потерпілі з різних причин не звертаються за захистом до правоохоронних органів, хоча й не приховують факту вчиненого злочину (незначна шкода, завдана злочином; відсутність віри в можливість розкриття злочину правоохоронними органами; злочини проти особи тощо);3)високий—злочини, про вчинення яких у більшості випадків відомо тільки злочинцю й потерпілому, крім того останній зацікавлений у приховуванні факту злочину з різних мотивів (сором'язливість, наявність хвороби, корисливі мотиви, шахрайство, хабарництво, статеві злочини тощо). Ця категорія злочинів через їхню неочевидність та практично "нульову" активність з боку потерпілого має найменшу інформативність і найвищу латентність.

15. Механізми оцінки латентної злочинності

Для виявлення латентної злочинності використовують загальні та спеціальні методи. До загальних методів належать: виявлення громадської думки про стан латентної злочинності; експертна оцінка при опитуванні спеціалістів; вивчення документів правоохоронних органів, фінансово-ревізійного контролю, медичних закладів та ін. Спеціальні методи - це, зокрема, такі: аналіз динамічних рядів злочинів; дослідження періоду від їх вчинення до розкриття та прийняття санкцій; екстраполяція; системно-структурний аналіз тощо. Чітке виявлення об'єктивних і суб'єктивних обставин по кожному злочину сприяє здійсненню необхідних заходів щодо ослаблення таких явищ у майбутньому. Латентну злочинність необхідно виявляти, щоб:володіти інформацією про реальний стан злочинності на території обслуговування,визначати справжню структуру злочинності; мати чітке уявлення про тенденції в динаміці злочинності;визначати розмір збитків, заподіяних державі та громадянам;виявляти обставини, що породжують злочинність, і визначати шляхи їх усунення; - прогнозувати та планувати боротьбу зі злочинністю. Традиційно боротьба зі злочинністю будується без взяття до уваги латентної злочинності, а щоб досягти певних успіхів, необхідно зважати на її стан.

16. Регіональні особливості злочинності в Україні

На основі аналізу наявних статистичних даних є підстави говорити про те, що в 1998 році коефіцієнт злочинності на 10,0 тис. населення, порівнюючи з 1997 роком, знизився на 2,2 відсотки. Зменшилася кількість таких злочинів, як тяжкі тілесні ушкодження - на 8,7 відсотка, згвалтування - на 11,7 відсотка, грабежі - на 7,8 відсотка, крадіжки державного майна - на 11,4 відсотка, хуліганства - на 18,8 відсотка, викрадення автомобілів - на 15,8 відсотка. Злочинність неповнолітніх скоротилася на 2,2 відсотка і становить 36576 злочинних проявів.

Зменшення загальної кількості зареєстрованих злочинів спостерігається в 14 регіонах держави, найбільше в Чернівецькій (-12,4 відсотка), Херсонській (12,1 відсотка), Дніпропетровській (-10,2 відсотка), Одеській (7,1 відсотка) областях та в м. Києві (7,5 відсотка).

Збільшилось розкриття злочинів в Україні на 3,1 відсотка. Але, не зважаючи на певне зменшення вчинення злочинів та збільшення розкриття злочинів, дедалі частіше від рук злочинців гинуть водночас двоє і більше осіб, винищуються цілі сім'ї, поширюються вбивства підприємців та працівників комерційних структур. Переважна більшість таких злочинів вчинюється на ґрунті розподілу сфер впливу між злочинними угрупованнями, озброєних кримінальних "розборок", а також з використанням вогнепальної зброї та вибухівки. Жертвами такого виду злочинності нерідко стають представники засобів масової інформації, органів влади і управління.

Зросла кількість зареєстрованих умисних убивств на 0,8 відсотка, розбоїв - на 1,3 відсотка, вимагань - на 16,0 відсотка, крадіжок приватного майна - на 3,9 відсотка, зброї та боєприпасів- на 4,7 відсотка. Значно збільшилась загальна кількість зареєстрованих злочинів у Волинській (+13,4 відсотка), Рівненській (+8,9 відсотка), Київській (+8,5 відсотка), Житомирській (+8,3 відсотка), Чернігівській (+7,2 відсотка) та Черкаській (+6,4 відсотка) областях.

Необхідно відзначити цілеспрямовану роботу спецпідрозділів БОЗ, які на 7,2 відсотка (1157 проти 1079) більше виявили організованих злочинних угруповань. Найбільшу їх кількість знешкоджено у Дніпропетровській - 137, Донецькій - 101, Луганській - 64, Київській - 48, Харківській - 54 областях, Автономній республіці Крим - 52 та м. Києві - 59.

Серед негативних тенденцій криміногенної ситуації сьогодення слід наголосити на зростанні наркозлочинності. Якщо п'ять років тому вона не перевищувала 3-5 відсотка серед розкритих злочинів за даними кримінального розшуку, то зараз вона досягла 12 відсотків, або це кожний 8-й злочин. У 1998 році за незаконні дії з наркотиками порушено 39,9 тис. кримінальних справ (1997 році - 38,3 тис.), з яких 16,6 відсотка (6632) складають злочини відносно збуту наркотиків, 888 з яких вчинено у групах наркоділків, що на 22,7 відсотка більше, ніж за аналогічний період минулого року.

У злочинців вилучено 31,2 т наркотичних засобів, у тому числі 122,0 кг опію, 4,9 т марихуани, 3,1 кг гашишу, 11,2 кг наркотиків промислового виробництва, 3,2 кг героїну, 306 г кокаїну. Проте значно нижчий рівень середньодержавного показника становить розкриття збуту наркотиків у Вінницькій області (10,0 відсотка), м. Севастополі (8,7 відсотка), Івано-Франківській (11,1 відсотка), Черкаській (11,0 від-сотка) та Чернівецькій (12,3 відсотка) областях.

Багато організованих злочинних угруповань не лише підтримують зв'язки з угрупованнями інших держав, а й вчинюють злочинні дії за кордоном.

Більшість героїну, що надходить до європейського ринку виготовляється з афганського опіуму. Через Пакистан, Іран та Туреччину героїн надходить до європейського ринку. Війна в Югославії, політичні зміни у Східній Європі, зосередження уваги з боку засобів масової інформації та прикордонних сил спричинили відкриття нових маршрутів через територію СНД. У зв'язку з цим Україна та Польща стали країнами транзиту для турецьких наркоділків.

Збільшилась злочинність серед підлітків у Дніпропетровській (+6,8 відсотка), Київській (+35,2 відсотка), Запорізькій (+6,0 відсотка), Полтавській (+7,4 відсотки) областях та на територіях Донецького (+41,2 відсотки), Південного (+22,5 відсотка) і Південно-Західного (+14,7 відсотка) залізничних шляхів5.

Аналізуючи дані криміногенної ситуації в Україні, доходимо висновку, що стан злочинності в регіонах країни різний і залежить від різних факторів, а тому лише повне та всебічне дослідження злочинності в регіонах країни дозволить виявити причини та умови злочинності в країні загалом.