Extremvm 5 страница

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 590

Принцип невтручання у внутрішні справи є одним з основних принципів сучасного міжнародного права. Цей принцип закріплений у п. 7 статті 2 Статуту ООН і знайшов свою конкретизацію в авторитетних міжнаро­дних документах: Декларації про принципи міжнарод­ного права 1970 року, Заключнім акті НБСЄ 1975 року, Декларації ООН про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держави, про відгоро-дження їх незалежності і суверенітету 1982 року.

Принцип невтручання у внутрішні справи тісно по­в'язаний із принципом суверенної рівності держав. Із затвердженням у сучасному міжнародному праві прин­ципу права народів і націй на самовизначення сфера

дії принципу невтручання у внутрішні справи розши­рилася: він поширюється не тільки на суверенні дер­жави, але і на народи і нації, що ведуть боротьбу за національне звільнення і включає обов'язок держав не нав'язувати їм свого суспільного або державного строю і своєї ідеології.

Зміст принципу невтручання у внутрішні справи озна­чає заборону державам і міжнародним організаціям утручатися у внутрішні справи держав і народів у будь-яких формах: збройним, економічним, дипломатичним шляхом, шляхом засилання шпигунів, диверсантів, відкрито або побічно, із боку однієї держави, декількох держав або під прикриттям міжнародної організації.

Так, відповідно до п. 7 статті 2 Статуту ООН Органі­зація не має права «на втручання в справи,що по суті вхідні у внутрішню компетенцію будь-які держави».

Проте варто мати на увазі, що деякі події, що відбу­ваються в межах території держави, можуть кваліфі­куватися Радою Безпеки ООН як не стосовні винятко­во до внутрішньої компетенції останньої. Так, напри­клад, якщо Рада безпеки ООН констатує, що вони за­грожують міжнародному миру і безпеці, такі події пе­рестають бути внутрішньою справою даної держави і дії Об'єднаних Націй у відношенні цих подій не будуть утручанням у внутрішні справи держави.

Таким чином, концепція невтручання не означає, що держави можуть довільно відносити до своєї внутрі­шньої компетенції будь-які питання. Міжнародні зо­бов'язання держави, у тому числі і їхні зобов'язання за Статутом ООН, є критерієм, що дозволяє правильно під­ходити до вирішення цього питання.