Зауваження.

Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 566

При репаративній регенерації сполучної тканини, або при неповній регенерації органів і тканин формується сполучнотканинний рубець. Процес загоєння дефекту тканини шляхом формування рубця ділиться на декілька стадій.

Підготовка. На початковому етапі регенерації відбувається видалення некротичного детриту, тобто уламків всіх загиблих клітини, запального ексудату, включаючи фібрин і кров. Цей детрит розріджується лізосомними ферментами нейтрофілів, які мігрують в цю ділянку. Розріджений матеріал видаляється по лімфатичній системі; будь-які залишки у вигляді частинок видаляються макрофагами шляхом фагоцитозу.

Розростання грануляційної тканини знаменує кінець першого етапу регенерації – фази проліферації клітини. Грануляційна тканина – високо васкуляризована сполучна тканина, що складається з численних наново сформованих капілярів і проліферуючих камбіальних клітини сполучної тканини. Ці клітина мігрують за ходом капілярів в пошкоджену ділянку. Грануляційна тканина, що формується, заповнює пошкоджену область у міру того, як видаляється некротичний детрит.

Макроскопічно грануляційна тканина м'яка, соковита, здається рожевою і “гранулярною” через наявність численних капілярів (“гранули” утворюють виступаючі над поверхнею тканини петлі капілярів).

Мікроскопічно в такій тканині виявляють безліч тонкостінних капілярів, оточених недиференційованими клітинами сполучної тканини. Проліферуючі камбіальні клітини сполучної тканини є метаболічно високоактивними, з великими ядрами і видимими ядерцями. При електронній мікроскопії виявляється розширений шорсткий ендоплазматичний ретикулум в цитоплазмі фібробластів - індикатор активного синтезу білка.

Через якийсь час – тривалість залежить від ступеня ушкодження – вся ділянка загоєння заміщується розростаючою грануляційною тканиною.

Синтез фібронектина. Фібронектин – глікопротеїн грає ключову роль у формуванні грануляційної тканини і виявляється у великій кількості в процесі загоєння рани. На ранніх стадіях він поступає з плазми, а пізніше синтезується фібробластами, макрофагами і ендотеліальними клітинами в грануляційній тканині. Фібронектін хемотаксичний для фібробластів і прискорює формування капілярних судин з ендотеліальних клітини.

Дозрівання. При дозріванні грануляційної тканини вміст колагену прогресивно збільшується. Колаген – головний фібрилярний білок сполучної тканини. Він синтезується фібробластами у формі попередника – тропоколагена (проколлаген), який формою нагадує довгі нитки. Під час або незабаром після секреції заключне ферментативне видалення термінальної частини ланцюга пептидів веде до формування нерозчинної молекули фібрилярного колагену. При світловій мікроскопії колаген виявляється як фібрилярна маса, яка забарвлюється в рожевий колір при звичайному фарбуванні гематоксилином і еозином і в зелений або синій колір – при фарбуванні трихромовими фарбниками.

Молодий рубець складається з грануляційної тканини, помірної кількості колагену, великого числа капілярів і фібробластів. Він здається рожевим при макроскопічному дослідженні через посилену васкуляризацію. У міру дозрівання рубця кількість колагену збільшується, а клітин і судин – навпаки зменшується. Зрілий рубець складається з безсудинного скупчення колагену, між волокнами якого рідко зберігаються клітини, внаслідок чого він має сіро-білий колір при макроскопічному дослідженні.

Тканина рубця не є неактивною; в ній відбувається безперервне повільне видалення колагену ферментом колагеназою, яке збалансоване синтезом нового колагену фібробластами. Навіть старі рубці можуть розпушуватися при порушенні нормальної активності фібробластів, наприклад, при дефіциті вітаміну С або введенні кортикостероїдів.

Скорочення і ущільнення. Скорочення і ущільнення складають кінцеву (заключну) стадію загоєння шляхом формування рубця. При контракції (ущільненні) зменшується розмір рубця, що дозволяє збереженим паренхіматозним клітинам органу функціонувати з максимальною ефективністю; наприклад, перетворення великого міокардіального інфаркту в маленький рубець дозволяє оптимально функціонувати міокарду, що залишився.

Межа міцності рубця залежить від кількості колагену і прогресивно збільшується, в кінці першого тижня він складає приблизно 10%, а через декілька місяців – 80% від його остаточної межі міцності. Збільшення межі міцності виникає в результаті збільшення кількості колагену, зміни типу колагену і збільшення ковалентних зв'язків між молекулами колагену. Повністю сформований рубець – гладкий, нееластичний, рухомий.

При порушенні умов регенерації може спостерігатися патологічна регенерація сполучної тканини. Найчастіше відбувається порушення синтезу колагену, яке може спостерігатися при нестача вітаміну С, білків, цинку та ін.

Надмірний синтез колагену фібробластами з наступним їх гіалінозом призводить до формування рубцевої тканини синюшного кольору у вигляді пухлиноподібного утворення, яке піднімається над поверхнею шкіри і називається келоїдом. Келоїди часто виникають при загоєнні ускладнених ран шкіри, при опіках та ін. При мікроскопічному дослідженні маси колагену визначаються у вигляді товстих, гіалінізованих смуг.