Musikforschung in Deutschland nach Kant

Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 447

В Україні розвиток внутрішнього аудиту почався зі створення відділів ВА в комерційних банках (Постанова Правління Національного банку України від 20.03.1998 р. №114 затверджено “Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України”.

Наявність служби ВА в банківських установах визначено як одну з обов’язкових умов отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. Окрім цього, на підставі МСА Національним банком України розроблено і впроваджено Національні стандарти внутрішнього аудиту в банках, які знайшли відображення в “Методичних вказівках щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України” (постанова НБУ №358 від 20. 07. 1999 р.). На основі Національних стандартів кожний комерційний банк може розробляти власні внутрішні стандарти аудиту. Головне призначення внутрішніх стандартів полягає у встановленні єдиних правил проведення аудиторських перевірок у конкретному банку. В Україні у жовтні 2000 р. створено Інститут внутрішніх аудиторів, який вирішує такі важливі завдання як: визначення наукового обґрунтування внутрішнього аудита як соціального явища; законодавче закріплення положення професії внутрішнього аудитора на ринку трудових ресурсів України.

Структура внутрішнього аудиту підприємства включає три елементи: умови проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту. Кожний елемент розуміють як наявність правил, процедур, методики і документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної інформації з фінансів, підвищення ефективності роботи і дотримання відповідних вимог. У поєднанні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують підприємству зниження небажаного ризику ділової і фінансової діяльності, а також ризик помилок у бухгалтерському обліку.

Внутрішній аудит здійснюється або на основі рішення органів управління фірми, або відповідно до порядку, встановленого законодавством.

Внутрішній аудит є складовою внутрішнього контролю і здійснюється за рішенням органів управління фірми для контролю й аналізу господарської діяльності.

Головна мета внутрішнього аудитора — визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві перекручення.

Термін "Внутрішній аудит" означає діяльність внутрішньої аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів підприємства).

Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінювання і контролю відповідності цих операцій, відображених у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Можливості й мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають широкий спектр та напрямки і залежать від розміру та структури підприємства, а також потреб керівництва. Як правило, функції внутрішнього аудитора складаються з контролю за функціонуванням та організацією систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Контроль за організацією системи бухгалтерського обліку — це виконання частини функцій керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функціонуванням цих систем. Фахівці внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем; проводять експертизи фінансової й оперативної інформації, огляд коштів, які використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації та інформування; готують огляди ефективної діяльності підприємства, у тому числі нефінансових засобів керівництва; здійснюють контроль за дотриманням українського законодавства і виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності.

Проте особливий науковий інтерес викликає проблема юридичної відповідальності аудитора, внутрішнього аудитора в Україні. Однак, чинне законодавство України не передбачає юридичну відповідальність аудиторів перед третіми особами. Проблема визначення рівня відповідальності аудитора перед третіми особами в судовому порядку постійно змінюється і не є до кінця вирішеною. Порівняно недавньої новацією у справах про “недбалість” стала ідея, про те, що ситуація, коли позивач "зайво покладався" на фінансову звітність та висновок аудитора, є "взаємною недбалістю". У справах, де можна встановити факт “взаємної недбалості”, розмір штрафів аудитора, визнаного недбалому, значно зменшується. В зарубіжних країнах в даний час дотримуються концепції “порівняльної недбалості”, згідно з якою потрібно зробити порівняння (на процентної основі) недбалість третьої особи і недбалості аудитора, і відповідальність кожного буде визначена за відносним рівнями провини кожної зі сторін.

Висновки: 1. Внутрішній аудит – це якісно новий вид внутрішнього контролю. В Україні система внутрішнього аудиту обіймає три сфери: законодавчу; нормативну; інструктивну. Законодавчими основами формування системи внутрішнього аудиту в Україні є Господарський та Цивільний кодекси України, закони, внутрішні розпорядчі документи підприємства. В нормативних документах України поняття “внутрішній аудит” розглядається як складова частина управління у двох структурах: у органах Державного казначейства України та у комерційних банках.

2. Теорія внутрішнього аудиту складається з трьох основних елементів: концепції, постулати, аудиторські стандарти (правила).

3. Міжнародні стандарти внутрішнього аудиту придатні для всіх суб’єктів господарювання, у тому числі для комерційних банків і мають рекомендований характер.

4. Юридична відповідальність аудитора, внутрішнього аудитора перед суспільством, державою, власниками, керівництвом суб’єкта господарювання, третіми особами повинна бути максимально повною.

Пропозиції щодо розвитку правового механізму внутрішнього аудиту в СДФК умовах економічної кризи в Україні полягають у наступному: (1) внесення необхідних змін та доповнень і положень в чинне законодавство щодо відповідальності аудиторів за якість аудиту не лише перед АПУ, а, в першу чергу, перед третіми особами; (2) внесення змін до чинних МСА, стандартів ВА та розробка механізму практичного їх застосування в Україні, створення коментарів у повному обсязі, наприклад щодо визначення певних випадків, коли внутрішній аудитор обов’язково повинен нести відповідальність або коментування заходів впливу, які можуть застосовуватися до внутрішніх аудиторів у зв’язку з некваліфікованим проведенням аудиторських перевірок; (3) внесення змін у Цивільний кодекс України щодо відповідальності внутрішнього аудитора за некваліфіковане проведення незалежного експертного оцінювання управлінських функцій суб’єкта господарювання; (4) застосування зарубіжної концепції “порівняльної недбалості” при визначенні рівня відповідальності внутрішнього аудитора перед власником, керівництвом підприємства, третіми особами в судовому порядку; (5) удосконалення механізму юридичної відповідальності внутрішнього аудитора за зміст звітності, повноту внесення коректив щодо результатів перевірки; (6) розвиток системи страхування професійної відповідальності внутрішніх аудиторів.

Таким чином, запровадження та розвиток правового механізму внутрішнього аудиту в СДФК є важливою умовою удосконалення практики та підвищення якості та ефективності здійснення внутрішніх аудиторських перевірок у суб’єктах господарювання, а також, відповідно, і функціонування господарських установ, що у свою чергу, є запорукою стабільності та надійності господарської системи в цілому. Напрямком подальшого наукового дослідження є організація служби внутрішнього аудиту на підприємстві.

В нашій країні організація системи внутрішнього аудиту (СВА) на великих суб’єктах господарювання формуються з урахуванням всесвітньої практики. Загальне дослідження концептуальних засад чинних систем аудиту та ВА в Україні показало, що вони обіймають три сфери: (1) законодавчу; (2) нормативну; (3) інструктивну. Законодавча сфера представлена основним документом, що регламентує, у цілому, правові аспекти аудиту – це Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року (зі змінами і доповненнями). Цей закон визначає, у цілому, місце аудиту в економічному контролі фінансово-господарської діяльності, як необхідного і рівноправного елементу. Однак, не слід забувати, що Міжнародні стандарти аудиту (МСА) та етики призначені для аудиторської перевірки фінансової звітності.