D. zrychlené čtení instrukcí z instrukční paměti

Дата добавления: 2015-03-11; просмотров: 528

„Лінгвістичні основи документознавства” є складовою сучасної розгалуженої науки про мову – мовознавства. Мовознавство, або лінгвістика – це наука про мову, її природу й функції, структуру, внутрішні закони функціонування й розвитку.

Узагальнене визначення – наука про природну людську мову взагалі і про всі мови як її індивідуальних представників.

Мовознавство буває конкретне й загальне, прикладне й теоретичне. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови або групи мов. Загальне досліджує мову взагалі. Прикладне займається практичними питаннями: створенням словників, унормуванням граматики, автоматичним опрацюванням текстів, зокрема й комп'ютерним перекладом. Теоретичне мовознавство досліджує мовні закони й закономірності.

Мова, її структура та можливості розглядалися вже в найдавніших творах, що дійшли до нас, – у давньоіндійських ведах.

Наука про мову виникла за кілька століть до нашої ери. Однією з найвідоміших стародавніх праць була усна граматика Паніні (IV ст. до н.е.). Ця граматика була у вигляді 3996 коротких віршів-правил.

Питаннями мови займалися такі видатні мислителі давнини, як Геракліт (близько 535-475рр. до н.е.), Платон (427-347 рр. до н.е.), Аристотель (384-322 рр. до н.е.).

Пожвавлення духовного життя в Давній Індії, Китаї, Греції, Давньому Римі, на Арабському Сході супроводжувалося зростанням інтересу до мови, появи ґрунтовних праць про неї.

Великий внесок у розвиток мовознавства зробили: французький філософ Рене Декарт (1586 - 1650), німецькі вчені Вільгельм Гумбольдт (1767-1835) та Август Шлейхер (1821-1868), російські – Олександр Востоков (1781-1864), Філіп Фортунатов (1848-1914), Лев Щерба (1880-1994), польський – Ян Бодуен де Куртене (1845-1929), швейцарський – Фердінан де Соссюр (1857-1913) та інші.

Найвідоміший український мовознавець – Олександр Потебня (1835-1891). Автор досліджень: "Мисль і мова", "Із записок російської граматики", "Замітки про малоруське наріччя", "Мова і народність".

Варто звернутися до "Курсу загальної лінгвістики Фердінана де Соссюра, щоб мати уявлення про підґрунтя сучасної науки про мову/ лінгвістику.

Соссюр прочитав три курси в Женевському університеті:

1. Січень-червень 1907 року (містив теми з діахронічної лінгвістики);

2. 1908-1909 навчальний рік. Обґрунтовано теоретичні протиставлення мови та мовлення, властивості мовних знаків. Визначення мови як найважливішої із знакових систем.

3. 1910-1911 навчальний рік. Завершення курсу 14 лекціями із загальнотеоретичної тематики.

Прочитано лінгвістику мови, лінгвістику мовлення ж тільки зазначено у дихотомії "мова/мовлення". Основні ідеї Соссюра (опубліковані його учнями Ш. Балі та А. Сеше у 1916 році на основі одинадцяти студентських конспектів, а два найповніші – 306 і 407 сторінок – знайшли лише у 1950-х рр.)мають велике значення для сучасного мовознавства. "Зовнішня лінгвістика" – умови існування мови. "Внутрішня" – це лінгвістика мови (абстрактна система) і лінгвістика мовлення (як спостережувана індивідуальна дійсність).Функції мови в синхронії відрізняються від функції мови в діахронії. Мова як форма, а не субстанція. Мовні знаки виступають як двобічні єдності позначеного й позначення.

В Україні ідеї курсу поширював С. Карцевський у 20-і рр. у Катеринославі (Дніпропетровськ), у Київському університеті – А.О. Білецький.

Перспективи лінгвістики (за Соссюром): від численних мов як знакових засобів, історично вироблених окремими етносуспільствами, – через універсальну сторону цих розмаїтих окремих мов, – до нового розуміння індивідуального відтворення мови.

Теоретичний розвиток лінгвістики і закономірне включення тексту в багаторівневу систему лінгвістичних одиниць активізували дослідження різних типів текстів (наукових, технічних, виробничих, службових), зумовили практичні потреби визначення загальних принципів їх структурної організації та правил ефективної побудови. Комп'ютеризація стимулювала пошук лінгвістичних принципів їх автоматизованої підготовки, трансформації (перш за все згортання), аналізу й оцінювання, сприяла розвитку прикладної лінгвістики тексту.

На сучасному етапі розвитку лінгвістика тексту інтегрує досягнення нових теорій і галузей знань, орієнтованих на мовлення, акт комунікації.

Питання для самоконтролю:

1. Дати визначення лінгвістики тексту.

2. Які причини виникнення лінгвістичних основ документознавства?

3. Що є об'єктом і предметом вивчення лінгвістичних основ документознавства?

4. Які наукові галузі історично займалися вивченням текстів документів?

5. Розкрити сутність зв'язків лінгвістичних основ документознавства з мовознавчими дисциплінами, іншими галузями знань.

Додаток до Лекції 1.1.

1. Історичні засади лінгвістичних основ документознавства (ділова мова Х-ХVІІ ст., канцелярська мова ХVІІІ – початку XX ст., формування офіційно-ділової мови XX ст.).

2. Лінгвістика тексту.

3. Методи лінгвістичного дослідження.