Види, та характеристика немайнових прав, що забезпечують існування фізичної особи.

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 806

Нематеріальні блага характеризуються принаймні двома нерозривно пов’язаними ознаками. По-перше, це відсутність матеріального (майнового) змісту, по-друге, нерозривний зв’язок з особистістю носія, що породжує невідчужуваність цього блага. Нематеріальні блага існують без обмеження строку.

Особисті немайнові права – це специфічні права, тому що вони не несуть в собі економічного змісту, не мають грошової оцінки. Рівність конституційних прав усіх громадян закріплено у ст.24 Конституції України.

Змістом особистих немайнових прав визнається можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 ЦК України). Законом передбачені межи реалізації особистих немайнових прав фізичної особи, відповідно до ст. 274 ЦК України, обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, передбачених Конституцією України, мають встановлюватися лише Конституцією, обмеження особистих немайнових прав, передбачених ЦК України або законами, мають бути визначені ними також.

Слід вирізняти як загальні межі реалізації особистих немайнових прав (наприклад, заборона порушення прав інших осіб), так і спеціальні межі, характерні лише окремим особистим немайновим правам (наприклад, коли інформація про хворобу може погіршити стан здоров’я хворого, право на інформацію може бути обмежено). Особливістю немайнових прав, які здійснюються у більшості самостійно є те, що закон допускає здійснення прав малолітніх, неповнолітніх фізичних осіб їх батьками, опікунами, піклувальниками (ст. 272 ЦК України).

Між тим, певний зв’язок майнової сфери ї немайновими правами існує, наприклад, порівнюючи можливості матеріально забезпеченої особи на реалізацію своїх прав на охорону здоров’я, на інформацію, відпочинок, і особи, яка не має таких можливостей. При порушенні же немайнових прав особа змушена нести і матеріальні втрати, а не тільки душевні.

Основна частина особистих немайнових прав виникає у зв’язку з моменту народження, вони є природними властивостями людини.

У ЦК України 2003р. визначено дві підстави виникнення особистих немайнових прав – народження людини і припис закону.

Особисті немайнові права пов’язані з особою їх носія і її не можна позбавити цих прав, фізична особа не може відмовитися від них, володіючи ними довічно (ч.3,4 ст.270 ЦК). Вони також не можуть бути відчужені. Права, закріплені у ст.22 Конституції не є вичерпними, і це стало підставою подати в ЦК України й інші особисті немайнові права.

В ст.64 Конституції вказано, що конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. Обмеження можуть стосуватися у здійсненні особистих немайнових прав у таємниці листування, телефонних розмов, права на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, а також прав особи, яку засуджено за вчинення злочину.

ЦК поділяє особисті немайнові права за цільовим призначенням на дві групи:

1)Ті, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл.21);

2)Ті, що забезпечують її соціальне буття (гл.22).

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи належать наступні:

- Право на життя (ст. 281 ЦК України) об’єднує право на власне життя та право давати життя іншим. Право на власне життя містить право на фізичне існування, право на фізичну (природну) смерть, право на медичні, наукові та інші досліди, право на усунення небезпеки, що загрожує життю. Право давати життя іншим є складовою частиною загального права на життя (таку думку надано авторами підручника “Цивільне право України”, академічний курс, т.1, К.-2003р). Призначення цього права є продовження людського роду, це можливість виконання репродуктивної функції природним шляхом. Право надавати життя іншим – це, право на стерилізацію, право на штучне переривання вагітності, право на штучне запліднення та перенесення зародка в організм жінки.

- Право на охорону здоров’я (ст. 283 ЦК України) передбачає право на надання медичної допомоги, закон надає право повнолітній фізичної особі право відмовитися від надання їй медичної допомоги. Право на здоров’є містить також право на медичне страхування, право на інформацію про стан свого здоров’я, право на таємницю про стан свого здоров’я, право на усунення небезпеки, що загрожує здоров’ю.

- Право на безпечне довкілля (ст. 293 ЦК України) передбачає також право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та право на достовірну інформацію про стан довкілля.

- Право на свободу та особисту недоторканність (ст. 289 ЦК України) Це право складається із права на свободу (ст. 288 ЦК України) і право на особисту недоторканність.

- Право на сім’ю, опіку, піклування та патронатне виховання. Дане право складається з права на сім’ю (ст. 291 ЦК України), право на опіку, право на піклування (ст. 292 ЦК України), право на патронатне виховання (гл. 20 Сімейного кодексу України).