Вересня 1944 р

Останнім часом надходить все більше повідомлень стосовно українського національного руху на території, окупованій совєтами, з яких чітко виявляється, що цей рух набув надзвичайно великих розмірів і у теперішній військово-політичній ситуації являє собою дуже суттєвий фактор і силу, спрямовану проти більшовизму, яку необхідно сприймати надзвичайно серйозно. Для характеристики цієї сили наводяться наступні факти:

1. Радянські військовополонені, котрі потрапили у полон 4-6 днів назад, одностайно, без спеціального опитування, розповідали мені, що велику небезпеку для червоної армії становлять зараз українські партизани. У червоній армії прийнято називати них партизанів «бандерівцями». Військовополонені, котрі мені це розповідали, були російської національності і крайнє настроєними проти «руху Бандери». тому вони не мали в жодному разі потреби змальовувати силу українських партизанів більшою, ніж вона є фактично. Проте з їхніх розповідей однозначно випливає, що «бандерівці» не являють собою якісь банди грабіжників, а становлять цілком організовану армію, яка так і називається – УПА (Українська Повстанська Армія). Ця армія складається з українців, фанатично відданих своїй справі, котрі, хоча й недостатньо споряджені і погано озброєні, в той же час викликають страх у підрозділів червоної армії, що в незначній кількості перебувають у Західній Україні. Ці підрозділи були частково винищені з надзвичайною жорстокістю.

Найважливішим є те. що ця армія підтримується всім українським народом, причому в ній, крім активних членів УПА, є ще численні співпрацівники і помічники руху.

Поряд із збройною боротьбою УПА здійснює велетенську роботу щодо розкладання червоної армії шляхом різних чинників пропаганди, що знаходять значний відгук у червоноармійців української національності. При цьому пропаганда УПА орієнтується не лише на українців у червоній армії, але і на солдатів інших національностей, до яких вона звертається їхньою мовою. УПА називає себе захисницею всіх малих націй, поневолених більшовицькою Москвою. В самій УПА існують підрозділи, які складаються з різних неукраїнських національностей, але, незважаючи на це, підпорядковуються наказам УПА. Про ступінь небезпеки, яка загрожує більшовизму з боку УПА, найкраще свідчить той факт, що в червоній армії зараз систематично проводяться політичні заняття з метою зобразити УПА в очах червоноармійців як звичайне грабіжницьке явище. Робляться спроби в такий спосіб принизити УПА перед червоноармійцями, тому її називають анархістським рухом типу махновщини і, крім того, «німецько-фашистською агентурою».

Через це головний тягар більшовицького терору в Україні спрямований виключно проти тих людей, котрих підозрюють в тому, що вони є членами УПА. Щоб бути переслідуваним, вистачає підозри у симпатії до УПА.

Як тільки якусь українську місцевість скуповує червона армія, розшукуються і знищуються, в першу чергу, «бандерівці», тобто всі активні українські елементи. Як наслідок цього, при наближенні червоної армії села майже повністю звільняються від українців, а населення втікає у ліси. Це відбувається передусім у західній частині України. Завдяки цьому склад УПА знову і знову поновлюється та розширюється. Військовополонені розповідали мені, що під час маршів вони натрапляли на численні села, які зовсім залишило населення.

2. Крім військовополонених російської національності, я розмовляв також з військово полоненими, що походили з тих частин України, які нещодавно були окуповані більшовиками. Після окупації територій, залишених німцями, більшовики призвали на військову службу всіх чоловіків і сформували з них так звані штрафні батальйони, які відразу потрапляли на передову лінію фронту. Через це багато чоловіків ховаються, бо не мають бажання потрапити на фронт або бояться бути притягненими до відповідальності за свою співпрацю з німцями. Як наслідок, багато людей переховуються в лісах, бо для них немає жодного іншого виходу, крім боротьби з більшовицькою владою. Цих людей все більше залучає УПА, котра планомірно організовує цей рух у тилу більшовиків.

В усіх великих лісах України знаходяться такі загони, що хоч і не мають у даний момент не нікого значення, бо вони погано озброєні, однак їхня потенційна сила с дуже значною.

Більшовики неспроможні ліквідувати ці загони. За висловлюваннями військовополонених, у тилу радянського фронту взагалі немає радянських військ. Такі обставини сприяють розгортанню боротьби проти більшовизму.

Загальний настрій населення в Україні щодо совєтів ворожий і збігається через це з ідейною спрямованістю УПА. Політичні лозунги УПА серед мас населення в Україні є дуже популярними. Пропаганда УПА у широкому обсязі здійснюється в Україні і, звичайно, не залишається без впливу. Характерним при цьому є наступне явище: хоча з боку УПА підкреслюється її повна незалежність від Німеччини, а навіть і вороже ставлення до неї. у найширших колах населення в Україні існує переконання, що УПА разом з німцями робить спільну справу проти більшовизму, що вождь українських націоналістів Бандера був звільнений німцями з-під арешту і зараз керує повстанським рухом в Україні1. Про співпрацю між УПА і Німеччиною говорить також і більшовицька пропаганда.

3. Двоє добровольців дивізії СС «Галичина», з якими я розмовляв після того, як цю дивізію розгромили більшовики, розповідали мені, що більша частина добровольців у дивізії вступила до її лап па основі наказу УПА. УПА, зокрема, видала наказ проте, що половина української молоді повинна йти у ліси, а інша половина – вступити до дивізії СС, щоб отримати там повну німецьку військову підготовку, освоїти сучасну зброю і таким чином створити основу для майбутньої української армії. Добровольці цієї дивізії СС оцінюють УПА як значно сильніший і суттєво важливіший фактор, ніж всі галицькі дивізії СС, разом узяті2.

Ці добровольці СС дуже високо оцінюють силу і організацію УПА та розраховують на те. що вона разом з національними дивізіями СС була б спроможна утримувати цілий український фронт. Однак передумовою для цього вважають втілення політичних цілей УПА і проведення далекосяжних політичних заходів у сенсі ідейного доробку УПА.

Що стосується військового значення УПА, то мене запевнили, що вона була б навіть спроможна, при відповідній підтримці зброєю, завдати більшовикам в Україні поразки, бо змогла під своїми прапорами об’єднати мільйонну масу українського народу.

Більша частина солдатів розбитої дивізії СС «Галичина», котра вижила, перейшла до УПА3.

4. У той час. як я перебував у місцевій комендатурі в Г., прибуло багато німецьких солдатів і офіцерів, одягнутих в український селянський одяг. Вони розповіли, що їх роззброїли, а українські партизани при відступі у район Карпат забрали їхню зброю та уніформу. За це їм дали селянський одяг і відпустили, вибачившись за завдані незручності таки ми словами: «Нам потрібна зброя для боротьби з більшовизмом, для цього ми забрали її у вас, бо ви самі не можете дійти до такої думки, щоб передати нам цю зброю».

 

Косик Володимир. Україна в Другій світовій війні. – Т.4. - Львів. 2000. – С. 194-197.

1 Степан Бандера був звільнений з концтабору Заксенгаузен лише 27 вересня 1944 р.

2 Німці поголилися на існування лише однієї дивізії СС. Друга, яку створювати в 1945 р.. не була повністю сформована.

3 Це не відповідає дійсності. Більша частина солдатів дивізії була перебита за фронтом окремими частинами НКВС, інші були взяті в полон. До УПА перейшло від 150 до 200 осіб. З оточення вир-лося від 1500 до 2000 осіб (із дивізії, яка налічувала понад 10 тис. вояків).