Альтернативна вартість та економічний вибір

Ресурси суспільства завжди, по-перше, обмежені, рідкісні щодо зростаючих потреб, по-друге, вони в тій чи іншій мірі спеціалізовані, тобто більшою чи меншою мірою пристосовані для виготовлення певних видів продукції. Тому при вирішенні головного питання економіки – що і скільки виробляти доводиться обирати між їх альтернативним використанням. Проілюструємо це таким графіком (див. рисунок 1).

У нашому прикладі: більшу кількість партій взуття можна виготовити лише за рахунок зменшення виробництва верстатів, і навпаки. Кількість іншого продукту (наприклад, верстатів), від якого доводиться відмовитися або яким доводиться пожертвувати, щоб виготовити додаткову кількість іншого продукту (у нас –це взуття), називається альтернативними витратами, або альтернативною вартістю. Рухаючись від точки А до точки В, ми бачимо, що витрати однієї тисячі пар взуття дорівнюють втраті одного верстата і вартості ресурсів, що використовуються при його виготовленні. При просуванні ж від В до С ці втрати, тобто альтернативна вартість, вже подвоїлася, від С до D – вона потроїлася, і т. д.

Графічно це представлено у вигляді круто падаючої увігнутою кривий АЕ, яка наочно ілюструє закон зростаючих альтернативних витрат. Економічний зміст його полягає в наступному. При економічному виборі альтернативного використання наявних обмежених ресурсів спочатку ми відбираємо ті з них, які мають найбільшу продуктивність при виготовленні, скажімо, взуття. Але в міру того, як ми рухаємося від В до С, від С до D, і т.д., ці ресурси вичерпуються, стають все більш рідкісними. При цьому неминучим стає момент, коли для виготовлення взуття доводиться пристосовувати ресурси, продуктивність яких є найбільшою для виготовленні верстатів. Очевидно, що цих ресурсів, для виготовлення чергової партії взуття треба все більше і більше, тобто альтернативна вартість взуття зростає.

Необхідність збільшення кількості ресурсів, які вилучаються з виробництва одного продукту (верстатів) для отримання більшої кількості іншого продукту (взуття), і становить економічний зміст закону зростаючих альтернативних витрат. Ці витрати можуть бути виражені як в натуральній формі, так і у вартісній, грошовій формі. В останньому випадку це буде альтернативна вартість використовуваних обмежених ресурсів у виробництві взуття. Сенс економічного вибору полягає в тому, щоб підібрати такий варіант виробництва верстатів і взуття, при якому максимально задовольняються потреби в обох видах товарів і мінімізується їх альтернативна вартість.