Студопедия — Територіальні особливості економіки регіонів
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Територіальні особливості економіки регіонів






 

Господарська характеристика регіонів насамперед відобра­жає територіально-виробничі комплекси, що склались у кож­ному окремому регіоні. Сьогодні вони є структурно і якісно деформовані, переважно екстенсивного типу. У їхній промис­ловій структурі переважають найменш ефективні добувні галу­зі, зокрема важкої промисловості із застарілими технологіями рівня 60-70 років, а також підприємства з виробництва військо­вої продукції. Зазначені галузі майже не задовольняють внут­рішній ринковий попит на споживчі товари. Великі промислові підприємства Східних і Південних регіонів, а також Донеччини на споживчий ринок безпосередньо дають від 5 до 25% вартос­ті своїх виробів. За роки перебудови під впливом бурхливих темпів інфляції, перекосів у рівнях і співвідношеннях цін, спа­ду виробництва, його структура стає ще більш спотвореною. У 90-х роках за рахунок бурхливого підви­щення цін питома вага валового продукту в грошовому виразі від вугільної промисловості, енергетики і чорної металургії зросла у вартості промислової продукції більш як у 2 рази (до 51%). Водночас частка вартості продукції легкої та харчової промисловості, навпаки, зменшилася більш як у 2 рази. Це свідчить, що макроструктура економіки деформується, загострюючи проблему товарної дефіцитності, а також дефіцит державного і місцевого бюджетів.

У свій час у місцях концентрації промисловості без глибо­ких техніко-економічних обгрунтувань було штучно насадже­но чималу кількість об'єктів з високими капітало- і енергомісткістю, які виснажували місцеві ресурси, забруднювали навко­лишнє середовище. Все це не дає очікуваного ефекту ні відпо­відним регіонам, ні державі. Вибірковий економічний аналіз свідчить, що тепер їх потенціал взагалі використовується на 15-20%, а деякі підприємства навіть зовсім не працюють.

Структура багатьох аграрних регіонів Степу, Лісостепу, Полісся, передгірських і гірських зон Карпат і Криму також страждає однобокістю, внутрішньою незбалансованістю: з од­ного боку між галузями сільського господарства, а з іншого – між виробництвом сировини і можливостями її глибокої про­мислової переробки і зберігання, розвитком виробничої, ринкової й соціальної інфраструктур сільських місцевостей.

Вимагають особливої уваги до себе регіони Приазов'я і Причорномор'я, як регіони не лише розвитку промисловості та сільського господарства, але й формування морегосподарських комплексів, які мають велике економічне значення для України. У цих регіонах з розпадом СРСР виникли гострі й складні політичні, економічні та екологічні проблеми, роз­в'язання яких вимагає чіткого правового забезпечення. Зокре­ма підлягає перегляду правовий статус Азовського і Чорного морів, ефективного використання їх шельфу, мореплавства, рибальства, охорони морського середовища тощо у зв'язку з новими відносинами України з Росією і Грузією. Повернення і розселення татарського народу викликало проблеми в Криму.

У Донбасі та Придніпров'ї також досить складна ситуація, яка пов'язана з кризою добувної промисловості, металургії й важкого машинобудування, а також подолання їх загрозливого екологічного стану. Людські характеристики регіонів висвіт­люють особливості територіальних ринків праці, соціально-демографічну специфіку структури трудового потенціалу, вар­тісні кон'юнктури робочих місць, особливості динаміки зайня­тості у різних секторах економіки того чи іншого регіону.

Специфічність та неповторність кожного регіону вимагає вдосконалення механізму управління його соціально-економічним розвитком. Цей механізм включає регулювання тери­торіальної диференціації за критерієм ступеня концентрації населення і форм його просторової організації, динаміки їх змін у часі. Це дає підстави для більш раціонального проекту­вання і розвитку сфери прикладання праці.

Так, у Західному регіоні основна частина працездатного населення зосереджена в сільській місцевості. Низька землезабезпеченість сільських жителів загострює проблему зайнятості працездатного насе­лення цього краю. Саме тут найбільший показник безробіття: Івано-Франківська область – 6, 2%, Волинська – 7, 0, Львівська – 7, 4, проти 4, 1% по Україні.

Кожний регіон, навіть кожна окрема місцевість, має свою специфіку і структуру трудового потенціалу, з одного боку, і резерви активізації трудової діяльності в забезпеченні повноти зайнятості, з другого. Звідси випливає і ефективність функці­онування ринку праці. У зв'язку із згортанням промислового виробництва має місце значне закриття робочих місць, поява нових обмежена. Робоча сила повністю або частково вивіль­няється, особливо у великих промислових центрах, поповню­ючи соціальне коло безробітних. Іде вкрай негативний процес дискваліфікації робочої сили і висококласних фа­хівців, що ставить під загрозу майбутній промисловий розви­ток із застосуванням новітніх технологій.

Важливим фактором прискорення появи нових робочих місць, зняття напруги у зв’язку з низьким коефіцієнтом зайня­тості та зростанням безробіття і, що найголовніше, – підне­сення рівня прибутків переважної більшості збіднілого насе­лення, є активізація розвитку підприємництва. Йдеться, перш за все, про створення та розвиток малих і середніх підприєм­ницьких структур на базі приватної власності, приватизацію державних підприємств. Державна політика підтримки малого і середнього бізнесу може забезпечити швидке економічне пожвавлення і зростання.

Малий бізнес ініціює економічне зростання на базі ши­рокого використання новітніх науково-технічних досягнень, технологічного й організаційного оновлення товаровиробництва та розширення послуг у задоволенні потреб споживачів.

Держава і суспільство тут позитивно сприймають підпри­ємництво як важливу форму ефективного господарювання. Для його прогресу використовуються різні методи і важелі економічної підтримки. Як результат – малі й середні підпри­ємницькі структури вносять вагомий внесок в економіку бага­тьох країн. Зокрема вони забезпечують понад 40% ВВП США та 57% кількості зайнятих, в Японії понад 50% ВВП та більше 80% кількості зайнятих, у ФРН – відповідно 70% і 66%.

Таким чином, регіон – це не просто просторова основа держави, а склад­на економічна, соціально-політична і правова система, що во­лодіє власними закономірностями функціонування та органі­заційної побудови, на якій проживає населення і діє влада, що реалізується через юридичні норми, розвивається виробничо-господарська та фінансово-економічна діяльність.

Складові елементи адміністративно-територіальної системи соціальної спільності (регіону) – територія, населення і влада.

Тому головне – мати достатньо високоефективну економіку, що здатна створити для людини достойні умови життя.

 

 

4 БЛОК ЗАВДАНЬ для самостійної роботи

 

& 2? Теми рефератів (есе, доповідей)

 

1. Соціально-економічні основи регіональної економіки.

2. Економіка регіону як ланка єдиного господарського ком­плексу України.

 

 

s Запитання для самоконтролю знань

 

1. Дати визначення поняття “регіональна економіка”.

2. Визначити основні функції регіональної економіки.

3. Які засади функ­ціонування регіональної економіки вам відомі?

4. У чому полягає сутність соціально-економічного потенціалу та його значення?

5. Від чого залежить нормальне функціонування економіки регіону?

6. Що покладено в основу визначення спеціалізації регіону і чому?

7. Визначити особливості структури господарства регіонів Степу, Лісостепу, Полісся, передгірських і гірських зон Карпат і Криму.

8. У чому полягає специфічність господарства Донбасу та Придніпров'я.

9. Поясніть, чому особу увагу до себе привертають регіони Приазов'я і Причорномор'я?

 

& Література

1. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П. Качана. - 2-ге вид. перероб. і доп. - К.: ВД «Юридична книга», 2001. - с.295-300.

2. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В.В. Ковалевського - 3-е вид. перероб. і доп. - К.: Знання, 2001. - с.302-307.

3. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів: Підручник. - К.: Кондор, 2006. - с.192-200.

 

 

Тема 12

 

Економіка регіонів України й особливості регіонального розвитку

 
 

 

 


У межах сучасної України виді­лено дев'ять економічних районів відповідно з економічним принципом, враховуючи господарську однорідність територій, відмінності в господарській спільності груп адміністративних областей, відмінності за рівнем розвит­ку та профілем господарства, обсягу виробництва товарної продукції з розрахунку на одного жителя. Створено такі економічні райони: Донецький, Придніпровський, Північно-Східний, Столичний, Причорноморський, Карпатський, Подільський, Центральний і Волинський.

Необхідно пам’ятати, що знання про особливості господарства економічних районів дозволить розробити та реалізувати систему раціонального використання інтегрального потенціалу України та надати регіонам можливість для саморозвитку і управління, для самостійного формування в них ринкових відносин з урахуванням своїх особливостей.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 732. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ Ревматические болезни(или диффузные болезни соединительно ткани(ДБСТ))— это группа заболеваний, характеризующихся первичным системным поражением соединительной ткани в связи с нарушением иммунного гомеостаза...

Решение Постоянные издержки (FC) не зависят от изменения объёма производства, существуют постоянно...

ТРАНСПОРТНАЯ ИММОБИЛИЗАЦИЯ   Под транспортной иммобилизацией понимают мероприятия, направленные на обеспечение покоя в поврежденном участке тела и близлежащих к нему суставах на период перевозки пострадавшего в лечебное учреждение...

Искусство подбора персонала. Как оценить человека за час Искусство подбора персонала. Как оценить человека за час...

Этапы творческого процесса в изобразительной деятельности По мнению многих авторов, возникновение творческого начала в детской художественной практике носит такой же поэтапный характер, как и процесс творчества у мастеров искусства...

Тема 5. Анализ количественного и качественного состава персонала Персонал является одним из важнейших факторов в организации. Его состояние и эффективное использование прямо влияет на конечные результаты хозяйственной деятельности организации.

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия