Розрахунок площ приміщень
Склад приміщень. Площі АТП по своєму функціональному призначенню поділяються на три основні групи: виробничо-складські, зберігання рухомого складу та допоміжні. В склад виробничо-складських приміщень входять зони ТО і ПР, виробничі дільниці ПР, склади (рис. 3.2), а також технічних служб і пристроїв (компресорні, трансформаторні, насосні, вентиляційні камери і т. ін.). Для малих АТП при невеликій виробничій програмі деякі дільниці з однорідним характером робіт, а також окремі складські приміщення
можуть бути об’єднані. В склад площ зон зберігання (стоянки) рухомого складу входять площі стоянок (відкритих або закритих) з урахуванням площі, яку займає обладнання для підігріву автомобілів (для відкритих стоянок), рамп і додаткових поверхових проїздів (для закритих багатоповерхових стоянок). В склад допоміжних площ підприємства у відповідності СНиП ІІ-92–76 входять: санітарно-побутові приміщення, пункти громадського харчування, охорони здоров’я (медичні пункти), культурного обслуговування, управління, приміщення для навчальних занять і громадських організацій. Розрахунок площ зон ТО і ПР. В залежності від стадії виконання проекту площі зон ТО і ПР розраховуються двома способами: по питомим площам – на стадії техніко-економічного обґрунтування та вибору об’ємно-планувального рішення, а також при попередніх розрахунках; графічною побудовою – на стадії розробки планувальних рішень зон. Площа зони ТО або ПР
де fa – площа, яку займає автомобіль в плані (по габаритним розмірам), м2; ХЗ – число постів; КЩ – коефіцієнт щільності розстановки постів.
Коефіцієнт КП являє собою відношення площі, яку займають автомобілі, проїзди, проходи, робочі місця, до суми площ проекцій автомобілів в плані. Величина КП залежить від габаритів автомобіля і розташування постів. При односторонньому розташуванні постів КЩ= 6÷ 7. При двосторонньому розташуванні постів і потоковому методі обслуговування КП може бути прийнятим рівним 4–5. Менші значення КП приймаються для великогабаритного рухомого складу і при числі постів не більше 10. Розрахунок площ виробничих дільниць. Площі дільниць розраховують по площі приміщення, яку займає обладнання, і коефіцієнту густини його розташування. Площа дільниці
де fоб – сумарна площа горизонтальної проекції по габаритним розмірам обладнання, м2; КЩ – коефіцієнт щільності розстановки обладнання.
Для розрахунку FД попередньо на основі Табеля [] і каталогів технологічного обладнання складається відомість обладнання і визначається його сумарна площа fоб по дільниці. Якщо в приміщеннях передбачаються місця для автомобілів або кузовів, то до площі, яку займає обладнання даної дільниці, необхідно додати площу горизонтальної проекції автомобіля або кузова. Значення коефіцієнта КЩ для відповідних виробничих дільниць (приміщень), згідно ОНТП-АТП-СТО–80, наведено в таблиці 3.7.
Таблиця 3.7 – Значення коефіцієнта густини розстановки обладнання
В окремих випадках для наближених розрахунків площі дільниць можуть бути визначені по числу працюючих на дільниці в найбільш завантажену зміну (табл. 3.8).
Таблиця 3.8 – Приблизні площі виробничих дільниць ТО і ПР в залежності від числа працюючих (по даним Гіпроавтотранса)
Примітки. 1. При розміщенні в виробничих дільницях імпортного обладнання або високопродуктивного проектного обладнання площа дільниці повинна бути перевірена графічним методом (розташуванням обладнання); 2. При суміщенні в одному приміщенні двох або декількох дільниць площа приймається по сумарному числу працюючих на відповідній дільниці; 3. Площі для виробничих постів в шиномонтажному, бляхарському, зварювальному, оббивному і інших окремих приміщеннях не враховані. Розрахунок площ складських приміщень. Нормативи площі складських приміщень АТП, експлуатаційних і виробничих філіалів, БЦТО і ВТК, встановлені виходячи з тривалості зберігання матеріалів і запасних частин, приведеної в табл. 3.9.
Таблиця 3.9 – Нормативи тривалості зберігання матеріалів і запасних частин
Примітки. 1. Для автотранспортних підприємств, розташованих у віддалених районах або місцях нерегулярного постачання, допускається збільшувати тривалість зберігання запасних частій і матеріалів, але не більше ніж в 2 рази. 2. При організації в регіоні централізованої системи матеріально-технічного постачання і за наявності центральних оборотних складів, тривалість зберігання запасних частин і матеріалів, окрім палива, для АТП слід зменшити в 2 рази.
Площі складських приміщень і споруд АТП Fскл визначається добутком питомих нормативів fскл, приведених в табл. 3.10, на чисельність рухомого складу і на коректуючи коефіцієнти в залежності: Кс1 – від середньодобового пробігу рухомого складу; Кс2 – від чисельності технологічно сумісного рухомого складу; Кс3 – від типу рухомого складу; Кс4 – від висоти складування; Кс5 – від категорій умов експлуатації. Результуючий коефіцієнт коректування визначається як добуток окремих коефіцієнтів, тобто
Таблиця 3.10 – Нормативні приведені площі складських приміщень
Примітки. 1. Площі складських приміщень і споруд для експлуатаційних і виробничих філіалів, БЦТО, ПТК і ЦСП з урахуванням їх централізованого матеріально-технічного забезпечення на регіональному рівні слід приймати з коефіцієнтом 0, 6 від вказаних в таблиці. 2. Площа паливозаправного пункту або майданчика для розміщення пересувних, паливозаправних засобів слід визначати виходячи з нормативної витрати палива, тривалості запасу і норм розміщення, приведених у ВСН-01-89 Мінавтотрансу РСФСР. 3. Площа складування дегазованих балонів на ППБ, що поступили і пройшли повторний огляд, слід приймати не більше 9, 5 м2/100 автомобілів в рік.
Числові значення корегуючих коефіцієнтів залежно від середньодобового пробігу приведені в табл. 3.11.
Таблиця 3.11 – Значення коефіцієнта корегування Кс1 залежно від середньодобового пробігу
Числові значення коефіцієнтів корегування залежно від кількості технологічно сумісного рухомого складу приведена в табл. 3.12.
Таблиця 3.12 – Значення коефіцієнта корегування Кс2 залежно від чисельності технологічно сумісного рухомого складу
Числові значення коефіцієнтів корегування залежно від типу рухомого складу приведені в табл. 3.13.
Таблиця 3.13 – Значення коефіцієнта корегування Кс3 залежновід типу рухомого складу
Числові значення коефіцієнтів корегування залежно від висоти складування приведені в табл. 3.14.
Таблиця 3.14 – Значення коефіцієнта корегування Кс4 залежновід від висоти складування
Числові значення коефіцієнтів корегування залежно від категорій умов експлуатації приведені в табл. 3.15.
Таблиця 3.15 – Значення коефіцієнта корегування Кс5 залежновід категорій умов експлуатації
Розрахунок площі зони зберігання (стоянки) автомобілів. При укрупнених розрахунках площа зони зберігання
де f0 – площа, яку займає автомобіль в плані (по габаритним розмірам), м2; Аст – число автомобіле-місць зберігання; Кп – коефіцієнт щільності розстановки автомобіле-місць зберігання.
Величина Кп залежить від способу розстановки місць зберігання і приймається рівною 2, 5 – 3, 0. В залежності від організації зберігання рухомого складу на АТП автомобіле-місця можуть бути закріплені за визначеними автомобілями або знеособлені. Число автомобіле-місць зберігання при закріпленні їх за автомобілями відповідає списковому складу парку, тобто
Аст = Аи .
При знеособленому зберіганні автомобілів число автомомбіле-місць
Аст = Аи – ХПР – ХТО –Хп – АКР – Ал,
де ХПР – число постів ПР; ХТО – число постів ТО; Хп – число постів очікування (підбору); АКР – число автомобілів, які знаходяться в КР; Ал – середнє число автомобілів, які постійно відсутні на підприємстві (цілодобова робота на лінії, відрядження).
Розрахунок площ допоміжних приміщень. Допоміжні приміщення (адміністративні, суспільні, побутові) являються об’єктом архітектурного проектування і повинні відповідати вимогам СНиП ІІ-92–76 «Вспомогательные здания и помещения промышленных предприятий». На стадії техніко-економічного обґрунтування і попередніх розрахунків орієнтовна загальна площа допоміжних приміщень може бути визначена за графіком, наведеному на рис. 3.3.
Рисунок 3.3 – Залежність питомої площі S допоміжних приміщень від числа працюючих Р
Детальна розробка допоміжних приміщень виконується в об’ємі архітектурно-будівельної частини проекту на основі завдань проектувальників-технологів. Розрахунок площ окремих допоміжних приміщень виконуються по відповідним нормам і числу працюючих. Площі адміністративних приміщень розраховуються виходячи зі штату управлінського апарату, а суспільних приміщень – спискового числа працюючих. Площі побутових приміщень розраховуються виходячи з штатної кількості працюючих, числа працюючих в найбільш багато чисельній зміні, групи виробничого процесу по класифікації СНиП ІІ-92–76, співвідношення числа чоловіків і жінок. Площі технічних приміщень компресорної трансформаторної і насосної станції, вентиляційних камер і інших приміщень розраховуються в кожному окремому випадку по відповідним нормативам в залежності від прийнятої системи і обладнання електропостачання, опалення, вентиляції і водопостачання.
4 технологічне планування атп
4.1 Основні етапи технологічного планування АТП
Планування підприємств – найскладніший і дуже відповідальний етап проектування. Воно має забезпечувати експлуатаційні зручності, задовольняти технологічні, будівельні та інші вимоги. За інших однакових умов вдале планування може підвищити продуктивність праці - не менш ніж на 15... 20 %, значно зменшити капітальні вкладення. У процесі планування вирішують такі основні питання: організація території підприємства, використання і забудова земельної ділянки, взаємне розташування будівель і споруд, раціональна побудова виробничого процесу та нормального функціонування підприємства, забезпечення потрібних технологічних зв'язків, розташування робочих постів обслуговування і зберігання рухомого складу; питання конструктивних схем, розмірів та етажності будівель; організація руху на території, у будівлях та ін. Планування підприємства здійснюють у два етапи: перший – обґрунтування планувальних рішень; другий – розробка елементів планування (рис. 4.1).
На першому етапі аналізують усі фактори, які впливають на розробку елементів планування. До основних факторів, які безпосередньо впливають на вибір планувального вирішення, належать: призначення, потужність і склад підприємства; перспективи його розширення і черговість будівництва; тип і характеристика рухомого складу; програма основного і допоміжного виробництва; прийняті форми і методи організації обслуговування та ремонту рухомого складу, режим роботи виробничих зон і відділень, умови праці, вимоги щодо охорони навколишнього середовища, експлуатаційні і кліматичні умови; характеристика земельної ділянки та способи її забудови; будівельні конструкції і матеріали, що застосовуються; результати технологічного розрахунку; нормативні вимоги тощо. На другому етапі визначають основні ланки планувального вирішення. У кожному конкретному випадку вибору планувального вирішення має передувати визначення ролі впливаючих факторів та їх аналіз. До основних елементів планування (в порядку послідовності їх проробки) належать: склад будівель, споруд і приміщень; способи забудови ділянки, функціональна схема і графік виробничого процесу; організація руху, розташування функціональних зон; розташування робочих постів і потокових ліній; розташування виробничих дільниць і складів; розстановка технологічного устаткування і рухомого складу при зберіганні; розташування невиробничих приміщень. Технологічною основою планувального вирішення є функціональна схема (рис. 4.2) і графік виробничого процесу (рис. 4.3). Функціональна схема комплексного АТП визначає закономірність проходження автомобілем окремих етапів його технічної підготовки. Відповідно до цього функціональна схема зумовлює послідовність і незалежність розташування в просторі виробничих зон і відділень підприємства. Проте вона не фіксує потоків руху рухомого складу (кількісну характеристику процесу), який проходить ці етапи. Тому, крім схеми, потрібний графік виробничого процесу, який будують у відповідному масштабі за даними розрахунку програми ремонтно-обслуговуючого виробництва АТП. Графік є основою для вибору розташування зон підприємства. Він може змінюватись залежно від нормативів, покладених в основу технологічного розрахунку. На цю обставину при проектуванні треба звертати особливу увагу. Раціональне планування підприємства має забезпечувати безперешкодне і незалежне проходження автомобілем будь-якого самостійного маршруту.
Генеральний план АТП
На генеральному плані показують будівлі і споруди за їхніми габаритними обрисами, розміщенням, площадки для відкритого зберігання автомобільної техніки, основні і допоміжні шляхи руху рухомого складу на території АТП. Технологічною основою генерального плану є функціональна схема і графік виробничого процесу. На стадії техніко-економічного обґрунтування та за попередніми розрахунками необхідна площа ділянки підприємства (в гектарах)
де Fз.пс – площа забудови виробничо-складських будівель, м2; Fз.вс – площа забудови допоміжних будівель, м2; Fз.пс – площа відкритих площадок для зберігання рухомого складу, м2; Кз –щільність забудови території, %.
Мінімальна щільність забудови території АТП, згідно СНиП ІІ-89–90, приймається в залежності від типу підприємства та числа автомобілів. Розробляючи генеральний план, враховують загальні і місцеві вимоги. Загальні вимоги диктуються призначенням АТП та його виробничими процесами, складом і взаємозв'язком будівель і споруд, черговістю будівництва і перспективами розширення, нормативними вимогами до організації і забудови території. Місцеві вимоги зумовлюються розташуванням земельної ділянки в плані району будівництва і щодо проїздів спільного користування; розмірами, конфігурацією, рельєфом і гідрологічною характеристикою ділянки; характером забудови сусідніх ділянок; містобудівними й архітектурними вимогами і т. ін. Розрізняють два способи забудови земельної ділянки: блокований (усі основні функції підприємства виконують в одній спільній будівлі) і павільйонний (усі основні функції підприємства виконуються в окремих будівлях). Для вибору способу забудови обов'язково роблять попереднє детальне техніко-економічне обґрунтування. Перевагу віддають блокованій забудові. Вона дає змогу знизити вартість будівництва й експлуатації будівель на 15...20 % порівняно з павільйонною, поліпшити виробничі зв'язки між зонами й відділеннями, зменшити площу земельної ділянки. Павільйонна забудова дає змогу спростити організацію і прискорити будівництво, вводити об'єкти в дію поетапно, поліпшити природне освітлення і вентиляцію приміщень та ін. Проте через істотні недоліки (збільшення площі земельної ділянки, загальне подорожчання будівництва й експлуатації будівель, зниження рівня архітектурного оформлення району та ін.) павільйонна забудова має обмежене застосування. її можна рекомендувати при проектуванні підприємств для обслуговування великогабаритного рухомого складу з метою максимального скорочення його маневрування всередині будівлі; при будівництві підприємства на горбкуватій, гірській місцевості або в районі з м'яким кліматом; у разі реконструкції підприємства та наявності великої вільної території; при потребі стадійного розвитку підприємства, зумовленого поступовим фінансуванням. Мийку для рухомого складу дозволяється розміщувати в окремих будівлях. Будівлі можуть бути одно-, багато- і різноповерховими (мішаної поверховості). Технологічно одноповерхова забудова доцільніша. Тому в усіх випадках, коли площа земельної ділянки достатня і немає вказівок щодо поверховості містобудівних та архітектурних органів, треба будувати одноповерхові приміщення. При багатоповерховій забудові на першому поверсі розміщують виробничі зони, а на решті – зону зберігання. Складаючи генеральний план, велику увагу звертають на відстані між будівлями, що враховують санітарні, будівельні і протипожежні норми. Мінімальні відстані між будівлями всередині підприємства становлять 12 м. Якщо в одній із будівель розміщений склад пального і мастильних матеріалів, то відстані збільшують у два рази. Відстань від зони зберігання автомобілів (відкритої) до зони ТО або ремонту повинна бути 10м, між сусідніми підприємствами промислового типу – 20 м, до огорожі (паркану) або глухої вогнестійкої стіни – 2м. Важливим елементом генерального плану є проїзди. Вони повинні мати тверде покриття і поздовжні ухили то більш як 4 %. Ширина проїздів 3 м при односторонньому і 6 м при двосторонньому русі. Відтань між проїздом і будівлею завдовжки понад 20 м становить 3 м, а усіх інших випадках – 1, 5 м. Рух автомобілів на території АТП звичайно організовують кільцевим одностороннім способом. Якщо такий спосіб важко застосувати, то передбачають у тупиковому проїзді двостороннього руху майданчик розвороту рухомого складу на 180°. В усіх випадках організації руху на території АТП треба прагнути до скорочення шляху автомобілів, не допускаючи зустрічного руху на одній смузі і пересічення потоків. У зоні зберігання автомобілі розміщують групами (в групі не більш як 200 одиниць). За правилами протипожежної безпеки відстань між групами повинна бути не менш як 20 м. В'їзд автомобілів на територію АТП і виїзд із неї здійснюється через ворота; для великих АТП – двоє робочих і двоє запасних воріт, для середніх АТП – одні робочі ворота. Робочі ворота розміщують від червоної лінії (внутрішньої лінії тротуару) на відстані не менше, ніж довжина найбільшого автомобіля в цьому АТП. Ворота в'їзду повинні бути розміщені раніше, ніж ворота виїзду, за ходом дорожнього руху. Це забезпечує на території АТП правосторонній рух переважно проти годинникової стрілки і виключає пересічення шляхів. Робочі ворота, як правило, використовують для постійного в'їзду рухомого складу, тому їх розміщують із боку вулиці або проїзду з малоінтенсивним рухом транспорту. Біля робочих воріт розміщують контрольно-пропускний пункт. Робочі ворота звичайно роблять роздільними: одні для в'їзду, другі для виїзду. Мінімальні розміри воріт при одноповерховому зберіганні автомобілів 3, 5х3, 5 м, а при багатоповерховому – 3, 5х4, 2 м. Територію земельної ділянки, вільну від забудови, проїздів і зон зберігання, впорядковують й озеленюють. Біля АТП для стоянки автомобілів індивідуальних власників обладнують спеціальну площадку. На території АТП можуть бути розташовані приміщення для ТО, ремонту і зберігання рухомого складу: адміністративно-громадські, санітарно-побутові та різні допоміжні приміщення. Генеральні плани земельної ділянки виконують у масштабі 1: 2000; 1: 1000; 1: 500. З метою орієнтування земельної ділянки щодо напряму і тривалості вітрів протягом заданого відрізка часу на генеральних планах наносять розу вітрів. Приклад генерального плану АТП показаний на рис. 4.4.
При розробці генерального плану необхідно передбачити благоустрій території підприємства, спорудження спортивних площадок, озеленення. Площа озеленення повинна складати не менше 15% площі підприємства при щільності забудови менше 50% та не менше 10% при щільності більше 50%. Основними показниками генерального плану є площа та щільність забудови, коефіцієнт використання і озеленення території. Площа забудови визначається як сума площ, зайнятих будівлями та спорудами всіх видів, включаючи навіси, відкриті стоянки автомобілів і склади, резервні дільниці, намічені у відповідності з завданням на проектування. В площу забудови не включають площі, зайняті вимощеннями, тротуарами автомобільними дорогами, відкритими спортивними площадками, площадками для відпочинку, зеленими насадженнями, відкритими стоянками автомобілів індивідуального користування. Щільність забудови підприємства визначається відношенням площі забудови до площі ділянки підприємства. В табл. 4.1 дана мінімальна щільність забудови (в відсотках) підприємств автомобільного транспорту у відповідності з вимогами СНиП ІІ-89–80
Таблиця 4.1 – Мінімальна щільність забудови АТП
Вказану щільність забудови допускається знижувати, але не більше ніж на 10% при наявності відповідного техніко-економічного обґрунтування, в тому числі при розширенні та реконструкції підприємства. Коефіцієнт використання території визначається відношенням площі, зайнятої будівлями, спорудами, відкритими площадками, автомобільними дорогами, тротуарами і озелененням, до загальної площі підприємства. Коефіцієнт озеленення визначається відношенням площі зелених насаджень до загальної площі підприємства. При розробці генеральних планів підприємств необхідно користуватися наступним: 1. На території підприємства перед в'їздом на пости прибиральних, мийних і інших робіт комплексу ЩО слід передбачати майданчики накопичення рухомого складу місткістю не менше 10-ти відсотків пропускної спроможності відповідних постів. 2. На території промислових філіалів АТП, ЦСП, БЦТО, ВТК, СТОА і ВАСНУВ слід передбачати майданчики для тимчасового зберігання рухомого складу, який належить іншим підприємствам, підрозділам підприємств і громадянам і прибуває для виробництва робіт ТО і ПР; місткість вказаних майданчиків повинна встановлюватися технологічною частиною проекту. 3. Розстановку рухомого складу на відкритому майданчику, розташованому на території підприємства, слід передбачати відповідно до схем, вказаних на рис. 4.5. Розстановка по схемах 1-4 призначена для зберігання рухомого складу без пристрою підігріву автомобілів, а по схемах 5-7 – з пристроєм підігріву автомобілів для забезпечення запуску двигунів в холодну пору року. Розстановка по схемах 1, 2 і 5 призначена для зберігання одиночних автомобілів і автобусів; по схемах 3 і 8 – для автопоїздів у складі сидільного тягача з напівпричепом і зчленованих автобусів; по схемах 4 і 7 – для автопоїздів у складі автомобіля з одним або декількома причепами. Розстановку на відкритому майданчику легкових автомобілів, які належних громадянам, слід передбачати по схемах 3 і 5 без пристрою підігріву. При розміщенні рухомого складу на відкритому майданчику рекомендується приймати кут між подовжньою віссю автомобіля і віссю внутрішнього проїзду: для одиночних автомобілів і автобусів – 90°; для автопоїздів і зчленованих автобусів – від 60° до 45°. 4. Стаціонарні паливозаправні пункти (СПЗП) і спеціальні майданчики для розміщення пересувних а
|
,
,
.
,
,
