За радянських часів

Влада не була зацікавлена в правовій поінформованості суспільства, адже керувати людьми, неосвіченими в юридичних питаннях, набагато легше. Натомість п ровідні педагоги того часу обстоювали необхідність правової освіти, наприклад, С. Гессен стверджував, що завданням освіти є залучення людини до культурних цінностей, науки, мистецтва, моральності, права, господарства [6, с. 381].

Упродовж ХХ ст. шкільна правова освіта в Україні реалізувалася двома шляхами:1) навчання правознавства (по суті, законознавства) як самостійного предмета; 2) засвоєння правових знань у процесі навчання інтегрованого предмета «Суспільствознавство».

1924-1936 рр. У 1924 р. ІІ-й з’їзд Рад СРСР затвердив першу Радянську Конституцію [14, с. 220] і дав доручення Народному комісаріату освіти увести у всіх школах роз’яснення і тлумачення її основних положень [24, с. 489]. Конституція УРСР була ухвалена на ХІ-ому Всеукраїнському з’їзді Рад у 1929 р. [5, с. 81]. Із змістом Конституцій та загальними відомостями про державний устрій учнів знайомили у процесі вивчення «Суспільствознавства» [18, с. 2].

1937-1960 рр. У 1936 р. VІІІ-ий з’їзд Рад прийняв Конституцію СРСР. Розроблену в повній відповідності до неї нову Конституцію УРСР затвердили у 1937 р. на ХІV-ому з’їзді Рад УРСР [7, с. 94]. 1.02.1937 р. РНК СРСР видала розпорядження «Про вивчення Конституції СРСР в школах». РНК союзних республік протягом періоду 1936 / 1937 н. р., що залишився, повинні були організувати детальне ознайомлення з Конституцією СРСР учнів 7-10 класів середніх шкіл [35, с. 64]. Починаючи з 1937 / 1938 н. р., у школах вивчався курс Конституції СРСР у 7-ому класі в обсязі 78 годин на рік. Його було збережено й у воєнні часи. Постановою РНК УРСР та ЦК КПУ від 27.02.1943 р. «Про поновлення роботи шкіл у районах УРСР, звільнених від фашистських окупантів» передбачалося 35 годин на рік на його вивчення, що, однак, ускладнювалося браком кваліфікованих учителів, відсутністю програм, текстів Конституції, підручників, наочності [18, с. 2]. У повоєнні часи Конституцію СРСР вивчали в обсязі 65 (65/2) години. 5.03.1958 р. була видана Постанова ЦК КПРС «Про курс Конституції СРСР у середніх загальноосвітніх школах», відповідно до якої вивчення предмета було перенесено з 7-ого у 10-ий (пізніше 11-ий) клас. Отже, основним способом реалізації шкільної правової освіти у цей період було вивчення предмету «Конституція СРСР».

1961-1974 рр. Початок етапу пов’язуємо із змінами політичного курсу й волюнтаризмом тодішнього партійного керівництва, яке вказувало на зміну ролі права, і, навіть, повне його відмирання у безкласовому суспільстві, в якому ліквідовано приватну власність і товарно-грошові відносини. Розглядаючи право переважно як засіб державного примусу, притягнення особи до відповідальності, М. Хрущов заявляв, що у соціалістичному суспільстві злочинності бути не може, вона буде подолана, отже, і право у такому суспільстві скоро зникне. Недооцінювалася і роль правової освіти. Згідно з Постановою ЦК КПРС від 9.01.1960 р. «Про завдання партійної пропаганди в сучасних умовах» у 1961 / 1962 н. р. у старших класах було запроваджено курс «Основи політичних знань», який з 1962 / 1963 н. р. отримав назву «Суспільствознавство» [35, с. 65]. Його програма включала питання, що раніше вивчалися в курсі «Конституція СРСР»: політична організація, державний устрій СРСР, основні права та обов’язки радянських громадян, деякі положення трудового, колгоспного та ін. галузей права [20].

Злочинність виявилася «живучою» й боротьба за дотримання «соціалістичної законності» активізувалася, що, разом з необхідністю доведення до населення й забезпечення «потрібної інтерпретації» правових приписів, які легалізували суспільно-політичні й економічні зміни в країні 60-70-их рр., актуалізувало правову освіту і виховання. У постановах партії та уряду «Про заходи по покращенню правового виховання трудящих» (1970 р.), «Про покращення правової роботи в народному господарстві УРСР» (1971 р.) зазначалося, що підвищення ролі правового регулювання соціальної дійсності є об’єктивною закономірністю розвинутого соціалізму, отже, правові знання радянських громадян як будівельників комунізму мають зростати [28, с. 31]. В інструктивному листі Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР №15 від 4.05.1973 р. «Про подальше удосконалення роботи з правового виховання студентів вищих і учнів середніх спеціальних навчальних закладів і пропаганди радянського законодавства» вказувалося на необхідність активізації правового виховання й роботи по формуванню правосвідомості учнів [3, с. 9]. Йшлося про підсиленні правового складника суспільствознавчої освіти, що було ускладненим у межах монопредмета. З 1975 р. почалася його деінтеграція, у наслідок якої були утворені такі курси: «Основи Радянської держави і права», «Суспільствознавство», «Психологія», «Основи економічних знань» тощо. Лише перший у цьому переліку отримав статус повноцінного предмета, інші вивчалися факультативно, встановив І. Смагін [36, с. 48].

1975-1991 рр. У цей період правова освіта в школі набувалася у процесі навчання предмета «Основи Радянської держави і права» у 8-ому класі в обсязі 35 годин. Згідно з положеннями прийнятих у 1977 р. Конституції СРСР та у 1978 р. Конституції УРСР у зміст курсу було внесено певні зміни. З 1986 / 1987 н. р. його вивчення було перенесено у 9-ий клас у зв’язку з реформою школи та затвердженням нового навчального плану (наказ Міністерства освіти СРСР № 22 від 12.02.1985 р.) [23, с. 373]. Така ж назва залишилася у предмета до 1991 / 1992 н. р.