Переваги та недоліки демократії

• Плюси і мінуси кожної форми демократії.

Залежно від форм участі народу у здійсненні влади ви­діляють пряму і представницьку демократію.

1. Пряма демократія. У прямій демократії між во­лею народу і її втіленням у рішення немає опосередкованих ланок: народ сам бере участь в обговоренні і прийнятті рішень. У подібній формі демократія була реалізована в Афінському полісі, відомо, що народні збори, як правило, збиралися кожні дев'ять років для прийняття важливіших рішень. Подібний ва­ріант самоуправління використовується і сьогодні в організаці­ях і невеликих територіальних спільнотах (містах, общинах) у формі зборів, у ході яких громадяни обговорюють проблеми управління, фінансування суспільних проектів, соціальних про­грам. Поширення подібної практики обмежується територіаль­ним фактором і залежить від того, наскільки децентралізований процес прийняття рішень. Іншою формою прямої демократії є сам процес виборів, в ході яких здійснюється волевиявлення народу стосовно своїх представників в органи державної влади.

Законодавство багатьох країн передбачає: безпосередні форми участі громадян у законодавстві - референдум і ініціа­тивні рухи.

Референдум, який інколи називається плебісцитом (що в дослідному перекладі - народне рішення), є прямим голосу­ванням народу з найважливіших державних питань. Розрізня­ють два види референдумів. Одні з них є своєрідним опитуван­ням, за результатами якого закони не приймаються, але влада повинна враховувати його результати. Наприклад, у березні 1991 року був проведений референдум колишнього Радянсько­го Союзу з приводу збереження СРСР в оновленому вигляді, в грудні того року 1991p. - Український референдум - про неза­лежність України. Результати референдумів другого виду ма­ють значення закону. З їх допомогою затверджуються консти­туції або поправки до неї, проекти законів. Світовий досвід по­казує, що питання, які виносяться на референдум, можуть бути найрізноманітнішими: заміна монархії республікою (Греція,

1974), про незалежність якої-небудь території (провінція Кана­ди Квебек, 1995), дозвіл розлучень і абортів (Італія) тощо.

Ініціатива - це процедура, засобом якої громадяни про­понують обговорити яке-небудь питання, безпосередньо на референдумі, або законодавчими органами. Ініціатива реалізу­ється через збір певної кількості підписів громадян на підтрим­ку проведення референдуму. До інших форм демократичної участі, які дозволяють громадянам впливати на владу, можна віднести демонстрації, мітинги, звернення до владних струк­тур всіх рівнів і до ЗМІ.

2. Представницька (репрезентативна) демокра-

тія. У представницькій (репрезентативній) демократії воля на­роду виражається не прямо, а через інститут посередників, то­му її ще називають делегованою демократією. Депутати, полі­тичні лідери, отримавши "мандат довір'я" від народу через процедуру голосування, повинні втілити цю волю в законах і рішеннях, які приймаються. Між народними представниками і тими, кого вони виражають, встановлюються відносини, засно­вані на повноваженнях і відповідальності влади перед народом.

Плюси і мінуси кожної форми демократії

Учені сперечаються про плюси і мінуси кожної форми демократії. Опоненти прямої демократії приводять аргументи її неефективності, вказуючи:

• на складність прийняття погоджених рішень;

• на недостатню компетентність і на емоційну неврів­новаженість народу;

• на високий ступінь маніпульованості суспільною ду­мкою з боку професійних політиків, що дозволяє перемогти на виборах не мудрим лідерам, а демагогам;

• на значне поширення різних думок, що заважає виро­бленню рішень.

Крім того, проведення референдумів складне, і дорого вартує, важливішою проблемою є низький рівень громадянсь­кої активності, що виражається в ухиленні виборців від голосу­вання.

Прибічники прямої демократії, навпаки, вказують на її істинність, на те, що вона сприяє розширенню політичного кру­гозору громадян, і критикують представницьку демократію за можливість виникнення певних негативних моментів:

• відрив депутатів від народу і їх бюрократизація;

• пріоритетний вплив на прийняття рішень сильних груп тиску;

• відчуженість рядових депутатів від прийняття рішень;

• зростання впливу спеціалізованих органів (комітетів і комісій), які перетворюються в центри прийняття рішень;

• на послаблення демократичного контролю знизу.

Однак у представницької демократії є свої значні плю­си, некомпетентність пересічного виборця змінюється професі­оналізмом депутатів, які мають можливість підготовчої роботи і можуть залучати експертів для оцінок цих рішень. Нарешті, якщо при прямій демократії рішення приймаються простою більшістю, при обговоренні того ж питання у парламенті з'являється можливість досягти балансу інтересів.

Розвиток сучасних комп'ютерних технологій приносить нові моменти в розвиток сучасної демократії. Прибічники пря­мої демократії пов'язують вирішення проблеми абсентеїзму з розвитком "комп'ютерної демократії" або "телематичної демо­кратії". Під телематикою розуміють з 'єднання в єдину мере­жу комп 'ютера, телевізора і телефона, мова йде про можли­вість для громадянина кнопкового або телефонного голосуван­ня з різних питань, включаючи вибори депутатів з будинку. Комп'ютерна демократія технічно можлива, але в неї можуть бути й свої мінуси. Поряд з загальними недоліками прямої де­мократії (наприклад, "тиранією некомпетентності") може ви­никнути проблема з анонімністю голосування. Якщо урна для голосування є анонімним методом реєстрації переваг, то елект­ронні технології дозволяють накопичувати свідчення про тих, хто голосував.

Сучасні потреби демократичного розвитку вимагають збалансованого співвідношення прямої і представницької де­мократії. Демократія є постійним процесом удосконалення, то­му що сучасні її форми не є ідеальними. Крилатою стала фраза У.Черчілля про те, що демократія є найгіршою формою прав­ління, за винятком всіх інших форм, які час від часу випробо­вувалися. Переваги демократії полягають у тому, що вона до­зволяє зберегти політичну стабільність, передбачає низький рівень потенційного насильства. В умовах демократії між рі­шеннями влади і реакцією суспільства існує зворотний зв'язок.

Відповідні сигнали суспільства можуть виражатися у вигляді підтримки або критики, що є можливим завдяки незалежній пресі.