Демографічне становище. Рівень життя та побут населення

На демографічну ситуацію в Україні впливали такі фактори:

– втрати у війні;

– міграція населення;

– входження до складу УРСР західноукраїнських земель;

– голод 1946-1947 рр.;

– відбудова народного господарства.

За роки війни Україна втратила близько 3 млн. чоловік на фронтах (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн. чоловік у зоні окупації.

До цього слід додати вивезених на примусові роботи понад 2,2 млн. осіб, з яких назад повернулось лише 800 тис. (зокрема, 200 тис. з різних причин не побажали повертатись).

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Повернулись до мирної праці демобілізовані з лав Радянської Армії 2,2 млн. осіб. Повертались і ті, то були вивезені під час евакуації на Схід, і ті, що знаходились на примусових роботах або в полоні за межами України. Також в Україну прибули працівники, партійні діячі з інших республік СРСР для здійснення відбудови народного господарства і радянізації західних областей.

Впливала на міграційні процеси і депортація (примусове виселення з місць проживання осіб, що були визнані соціально небезпечними).

Позначились на демографічному становищі України репресії, що їх проводило сталінське керівництво по відношенню до національних меншин (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та ін.).

Великий вплив на демографічні процеси мала відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і призвели до скорочення кількості сільських жителів, внаслідок демографічних змін, що відбулися у 40-х роках, населення республіки у 1951 р. становило 37,2 млн осіб, що на 4,1 млн. менше ніж у довоєнному 1940 р.

Значно змінився і етнічний склад УРСР. Зменшилась чисельність таких національних меншин, як євреї, поляки, німці та ін., натомість збільшилася частка росіян.

Війна і повоєнна розруха спричинили катастрофічне падіння рівня життя населення, Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Гостро постали житлова проблема, проблема безпритульних дітей, злочинності та ін. Але на їх вирішення за планом четвертої п'ятирічки виділялись незначні ресурси.

У грудні 1947 р. була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про відміну карток на продовольчі і промислові товари та перехід до продажу цих товарів у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Водночас із скасуванням карткової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті упорядкування всієї фінансової системи.

Проведені реформи мали неоднозначні наслідки.

З одною боку, скасування карткової системи було явищем позитивним, воно свідчило про певну стабілізацію народного господарства.

Але з іншого боку, після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення, що зросла лише на половину у порівнянні з довоєнним рівнем, суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Спостерігалась така ситуація: прилавки магазинів ломилися від делікатесів (ікри, риби, м'ясопродуктів тощо), а ні черг, ні особливого попиту на ці товари не було.

Не змогла суттєво поліпшити життєвий рівень населення і грошова реформа.

З одного боку, вона привела об'єм грошової маси, що перебувала в обігу, у відповідність з потребами господарства.

З іншого – вона призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. По вкладах в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався у співвідношенні 1:1, по вкладах від 3 до 10 тис. крб. було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. крб. – на дві третини.

Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах повної відсутності установ Ощадбанку на селі, обмін готівкових грошей, що зберігалися у селян вломи, здійснювався за співвідношенням 1:10.

Таким чином, відбудова народного господарства не призвела до зростання життєвого рівня населення і відклала вирішення соціальних проблем на наступні десятиліття. Україна в період відбудови(1943-1953 рр.)