Методичні рекомендації. При характеристиці поняття співучасті необхідно ретельно проаналізувати положення, сформульовані в ст

При характеристиці поняття співучасті необхідно ретельно проаналізувати положення, сформульовані в ст. 26 КК України. При цьому слід розкрити об’єктивні (участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні злочину та спільність їх дій) та суб’єктивні (спільність умислу) ознаки співучасті в злочині, а також показати значення цього інституту в кримінальному праві. Особливу увагу слід приділити аналізу ознак спільності дій та спільності умислу співучасників злочину.

Приступаючи до аналізу форм співучасті, слід показати, на підставі яких критеріїв співучасть поділяється на форми.

Аналізуючи форми співучасті за об’єктивними ознаками (за характером ролі, яку виконують співучасники у злочині), необхідно докладно охарактеризувати просту співучасть – співвиконавство, враховуючи те, що при цій формі співучасті кожний із співучасників є виконавцем злочину, тобто своїми безпосередніми діями виконує ознаки об’єктивної сторони конкретного складу злочину. При цьому виконавцем є не тільки той, хто повністю виконує об’єктивну сторону злочину, але й та особа, яка безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчиняє хоча б частину діяння, яке описане у диспозиції статті Особливої частини КК. З цього питання бажано навести приклади з судової практики.

Розглядаючи співучасть з розподілом ролей, слід показати, що тут лише виконавець (співвиконавці) безпосередньо виконує об’єктивну сторону злочину, а інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник) діють “через” виконавця, тобто об’єктивізують свій злочинний намір у діянні виконавця.

Аналізуючи форми співучасті за суб’єктивними ознаками (за ступенем стійкості зв’язків між співучасниками), треба звернутись до ст.28 КК та показати, що, хоча співучасть і передбачає домовленість поміж співучасниками, однак ця домовленість може бути досягнута не тільки перед, але й у процесі вже розпочатого злочину, за відсутністю попередньої змови про це (ч.1 ст.28).

Розглядаючи співучасть за попередньою змовою ч.2 ст.28 КК, слід враховувати, що при цій формі співучасті домовленість (змова) про спільне вчинення злочину повинна відбутися заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину. Слід звернути увагу на те, як у теорії кримінального права та судовій практиці визначається поняття “попередня змова”.

Особливу увагу важливо приділити аналізу ознак організованої групи ч.3 ст.28 КК, враховуючи, що ця форма співучасті має місце лише там, де декілька осіб (три і більше) заздалегідь зорганізувалися у стійке злочинне об’єднання для спільного вчинення одного або кількох злочинів. Далі слід показати, у чому полягає специфіка цієї форми співучасті. Розглядаючи поняття злочинної організації (ч.4 ст. 28 КК) треба назвати її ознаки і показати, чим вона відрізняється від інших форм співучасті.

Завершуючи роботу, необхідно, проаналізувавши ст. ст. 29, 30 КК, розглянути питання про відповідальність співучасників при різних формах співучасті; треба показати, як вирішується питання про кваліфікацію дій співучасників при співвиконавстві, співучасті з розподілом ролей, при вчиненні злочину за попередньою змовою, групою осіб та при скоєнні злочину організованою групою чи злочинною організацією.

Нормативні акти та література:

1. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131.
2. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: 1973-2010. / Гуторова Н.О., Житний О.О. – Х.: «Одисей» 2011.
3. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. Комент. / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін..; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. 4-те, допов. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.
4. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін..; за ред.. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – 456 с.
5. Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф. Г. Бурчак. – К.: Вища шк., 1986. – 208 с.
6. Бурчак, Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву / Ф. Г. Бурчак. – Киев: Наук, думка, 1969. – 216 с.
7. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: учеб. пособие / Н. А.Гуторова. – Харьков: Рубикон, 1997. – 102 с.
8. Демидова Л. М. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації / Л. М. Демидова. – X.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. – 256 с.
9. Кваша О. О. Організація злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження / О. О. Кваша. – К.: ІДПНАН України, 2003. – 216 с.
10. Лемешко О. М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину / О. М. Лемешко. – X.: Фінн, 2003. – 160 с.
11. Ус О. В. Кримінальна відповідальність за підбурювання до злочину / О. В. Ус. – X.: Вид. ФОП Вапнярчук Н. М., 2007. – 264 с.
12. Хавронюк М., Мельник Н. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально–правовий аспект) // Право України. – 2000 – № 4 – с.59–64.