Цивільно-правова відповідальність дарувальника

Як уже зазначалося, безоплатний характер договору впливає на ступінь відповідальності відчужувача майна у бік її пом’якшення. Це правило діє й відносно договору дарування при визначенні ступеня відповідальності дарувальника за відчужуване право на речі і за недоліки речі. Так, відповідальність дарувальника перед обдаровуваним за шкоду, що відбулася в результаті передання речі, настає тільки в тому випадку, якщо шкода є результатом умислу чи грубої необережності, а в інших випадках, наприклад, за легку необережність відповідальність не настає.

Якщо кредитор у зобов’язанні передає своє право вимоги іншій особі оплатно (ст. 512 ЦК), то він відповідає за дійсність вимоги чи за дійсне існування переданого права. Якщо ж відступлення права вимоги провадиться безоплатно, а потім виявляється, що передане право недійсне, той, хто відступив право, не буде нести відповідальність за це. Продавець речі в ряді випадків, за наявності певних умов (ст. 673 ЦК) відповідає перед покупцем, якщо продана річ виявилася неналежної якості. Обдаровуваний не може висувати якісь претензії до дарувальника з тієї підстави, що подарована річ виявилася з недоліками, тощо.

Як загальна підстава цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання виступає згідно з ч. 1 ст 614 ЦК вина бржника. Виходить, відповідальність може наставати лише за наявності вини дарувальника в порушенні договору, спрямованого на передання майна обдаровуваному. Крім умислу і необережності, названих у ст. 614 ЦК, цивільному праву відома вина у формі легкої (простої) і грубої необережності. Тому виникає питання про відповідальність за шкоду, заподіяну за наявності легкої необережності.

У цілому для настання відповідальності, як правило, досить наявності вини в будь-якій формі. І хоча пом’якшення відповідальності дарувальника ми знаходимо й у законодавстві інших держав, але наше законодавство, на жаль, не дає з цього приводу жодних указівок. Через безоплатний характер договору дарування справедливо було б покладати на дарувальника менш сувору відповідальність, ніж на інших боржників за оплатними договорами. Пом`якшена відповідальність дарувальника в цьому разі буде винятком із загального правила про відповідальність боржника, а такі винятки визнаються, звичайно, за наявності прямої вказівки закону. Але оскільки таких прямих указівок закону немає, то в цьому відношенні ніякої поблажливості дарувальника не робиться. Виходить, жодних підстав для звільнення дарувальника від відповідальності (пом`якшення відповідальності) немає.

Такий підхід підтримував М.Й.Бару. Автор зокрема зазначав, що безоплатний правочин – це не відхилення від норми, що що визначає інший підхід до нього з точки зору зниження чи пом’якшення відповідальності за виконання зобов’язання. Дійсна воля суб’єктів, що вступають у цивільні правовідносини, також обумовлює однакову відповідальність незалежно від оплатного чи безоплатного характеру договору і не вимагає поблажливого ставлення й особливого підходу до тих, хто вчиняє безоплатні договори.

Отже, доходимо висновку, що відповідальність дарувальника, як і продавця, настає за принципом відповідальність боржника, що не виконав зобов’язання.