МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Трудове право, як одна з провідних галузей, відмінюється високим динамізмом. Рухомість норм трудового законодавства забезпечується змінами у системі політичних і, насамперед, економічних відносин в країні, використання досвіду міжнародно-правового регулювання трудових правовідносин, процесом внесення змін до діючої Конституції України.

У сучасних умовах в світі працюють п’ять провідних ринків, одним з яких є Ринок Праці. Значно зростає роль трудового права, посилюється його багатогранні зв’язки з іншими правовідносинами, такими як: майнові, адміністративні, управлінські, організаційні, соціальні, пенсійні та інші.

У міжнародних відносинах приорітетнішими стають договірні зв’язки як на загальнодержавному, так і на локальному рівні, що потребує постійного удосконалення норм вітчизняного трудового права, яке згідно із ст. 9 Конституції України та ст. 8¹ КЗпП України повинні відповідати нормам міжнародного трудового права.

Трудове право, як наука, як провідна галузь права та як навчальна дисципліна передбачає відповідну низку завдань з вивчення багатої теоретичної та наукової бази; з дослідження предмету, методу, принципів, системи та джерел трудових правовідносин. Основним завданням є вивчення та правильне використання правового механізму дослідження та пізнання спеціальних інститутів трудового права: трудовий договір, працевлаштування та зайнятість громадян, робочий час та час відпочинку, оплата праці.

Особливе місце займають такі інститути, як охорона праці, охорона праці молоді та жінок, підготовка та перепідготовка працівників, нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, трудові спори, міжнародно-правове регулювання трудових відносин.

Вивчення трудового права не може бути обмеженим тільки отриманням науково-теоретичних знань. Ця галузь права всіма своїми спеціальними інститутами виходить на реальну практику. Поєднання теорії та практики – сутність викладання трудового права.

Такий підхід зобов’язує проводити практичні (семінарські) заняття тільки в активних формах, які сприяють прийняттю студентами на себе значної долі відповідальності за результативність проведення занять та отримання знань.

Поєднання теорії та практики пов’язано також з вирішенням завдань-казусів з окремих інститутів трудового права. Трудове право дає основи теоретичних знань на відповідній, реально діючій законодавчій базі, дає відповідні практичні навики, що дозволяє постійно вивчати не тільки психологію працівника, але і власника або уповноваженого ним органу, тобто роботодавця, а в цілому також ще й організаційно-управлінські відносини.

Виходячи з цього, бажано, студентів господарської спеціалізації направляти на навчальну практику на посади помічників юрисконсультів на підприємства.

 

Вимоги до знань та умінь:

Студенти повинні знати:

правові механізми та норми виникнення, регулювання та забезпечення трудових та тісно зв’язаних з ним правовідносин;

суб’єкти трудових відносин та їх правовий статус;

сторони трудових відносин та їх правовий статус;

механізм виникнення, зміни та припинення трудових відносин;

засоби регулювання та захисту при порушені діючого трудового законодавства, а також умови колективного договору, трудового договору, контракту;

порядок та правову технологію розгляду трудових спорів, включаючи норми міжнародного правового регулювання.

 

Студенти повинні вміти:

пояснити та застосувати у конкретній ситуації діюче законодавство про працю;

давати правильну юридичну кваліфікацію конкретним трудовим відносинам;

застосовувати діюче трудове законодавство з багатогранної системи у трудових відносинах;

розробляти та виконувати проекти колективних договорів, трудових договорів, контрактів та інших локальних соціально-правових документів.

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ