Глава 12. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 381

ця їх функцій та відповідальності; формування доходів місце них бюджетів па основі власних і закріплених податкових дохо­дів; достатності дохідних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів і виконання органами місцевого самовряду­вання їх функцій та повноважень; закріплення частки загально­державних податків за місцевими бюджетами¹.

У юридичній літературі розрізняють такі принципи побудови податкової системи України: рівного податкового тиску; стабіль­ності; рівності та рівноваги; цілісності; єдиної мети; обмеження податкового тиску; раціонального поєднання прямих та непря­мих податків; поділу податків за рівнем компетенції органів².

У свою чергу, ЗУ «Про систему оподаткування» містить пе­релік принципів системи оподаткування, який охоплює стиму­лювання підприємницької виробничої діяльності й інвестицій­ної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримі­нації; соціальну справедливість; стабільність; економічну обґрун­тованість; рівномірність сплати; компетенцію; єдиний підхід; доступність. Система обрахування і стягнення більшості видів податків базується на процедурі декларування. Передусім це стосується податків з доходів.

Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи. Це сукупність встановлених у країні податків. її відкритість означає необхідність аналізу, насамперед зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в то­му, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не повинні суперечити системі загалом та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. Із позиції фіскальної функції податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюдже­ту, з позиції регулюючої — забезпечувати державі можливість впли­вати на всі аспекти соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система має охоплювати досить широке коло податків різ­ної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо, щоб одночас­но в одному податку цілком реалізувалися обидві функції'.

¹ Соколовська А. М. Податкова система України: теорія та практика ста­
новлення / А. М. Соколовська. - К.: НДФІ, 2001. С. 18 23.

² Наприклад, див.: Кучерявенко М. II.. 'іаапач. праця. ('. М0 142.

³ Федосова В. М. Податкова система України/ В. М. Федосоиа. К.:
Либідь, 1994. - С. 42-43.

382 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

Оскільки податки — це по суті продукт еволюції економіки й держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. Водночас у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи тих форм оподаткування Єї результа­том волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які, в свою чергу, представляють інтереси різних верств суспільства. Тобто особливості податкової системи реалізу­ються через певне співвідношення видів податків і зборів. При фор­муванні податкової системи можуть дістати закріплення різні підхо­ди: орієнтація на оподаткування юридичних або фізичних осіб, на майнове чи прибуткове оподаткування, співвідношення між прямим і непрямим оподаткуванням. Основу податкової системи України утворюють податки, аналогічні до тих, які становлять ядро податко­вих систем більшості сучасних розвинених країн (це свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування), а саме — пода­ток на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, пода­ток на додану вартість, акцизні збори тощо.

При формуванні податкової системи держава завжди має враховувати податковий тиск, що чинитиметься на платника податку¹. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях: пер­ший — тиск безпосередньо податкових важелів; другий — тиск

¹ Податковий тиск (тягар, прес) — узагальнений показник, що визнача­ється співвідношенням загальної суми податкових платежів і сукупного на­ціонального продукту. Законодавці багатьох держав постають перед вибором: збільшити дохідну частину бюджету за рахунок надходження податкових пла­тежів ири підвищенні станок податку або податкового тиску загалом і в такий спосіб скоротити дефіцит бюджету або встановити середню оптимальну ставку, сформувати систему стійких стимулів для виробників і забезпечити мінімізацію дефіциту в найближчому майбутньому й перспективу стабілізації або поліпшення економічного становища. До першого способу здебільшого вдаються при вирішенні невідкладних проблем (у т. ч. політичного характе­ру), зокрема в Україні. Другий напрямок допомагає підвищити впевненість виробників, стимулює виробництво, що саме по собі приводить до скорочен­ня дефіциту бюджету. Цей напрямок відзначається також дотриманням одно­го з основних принципів оподаткування — стабільності як використовуваних податкових важелів, так і методів їх вилучення.

Надмірне зростання ставок податків найчастіше призводить не до збіль­шення надходжень до бюджету, як того хоче законодавець, а до протилежно­го результату. По-перше, високий рівень оподаткування підриває стимули до виробництва й змушує віддавати перевагу відпочинку перед роботою (ви­робництвом) або переносити виробництво до інших регіонів (що означає від­тік доходів для регіонального бюджету). По-друге, не стимулюються зростан­ня виробництва й збільшення податкової бази, а відбувається пошук шляхів ефективного приховування доходів.