Глава 14. ПРАВОВІ ЗАСАДИ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКІВ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 417

під час Другої світової війни або особам, визнаним репресованими чи реабілітованими, та іншим особами, визначеним Законом.

Окрім того, платники податку з доходів фізичних осіб ма­ють право на податковий кредит, тобто на зменшення суми свого загального річного оподатковуваного доходу за наслідка­ми року в зв'язку з витратами, що їх такий платник податку — резидент зазнав, придбавши товари, роботи, послуги в резиден­тів протягом звітного періоду (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору).

За наявності визначених Законом підстав для віднесення ви­трат на податковий кредит платник податку відображає такі ви­трати у річній податковій декларації, що її подає до податкового органу за місцем проживання.

До складу податкового кредиту входять фактичні витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіс­кальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною на­кладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визнача­ють суму таких витрат.

До складу податкового кредиту можуть входити:

—частина суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених плат­ником податку (її розраховують за правилами, визначеними ст. 10 Закону);

—сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим ор­ганізаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує 2%, але не є більшим 5% суми його загального оподатковуваного доходу впродовж такого звітного року;

—сума коштів, сплачених платником податку на користь закла­дів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (але не більше суми, визначеної у під­пункті 6.5.1 ст. 6 Закону), у розрахунку за кожен повний або непов­ний місяць навчання протягом звітного податкового року;

—інші витрати платника податку, встановлені Законом.

Ставка податку визначена у ст. 7 Закону і становить 1Г>% об'єкта оподаткування. Це є базова ставка для податку з доході в фізичних осіб.

Водночас Закон передбачає застосування і пільгової ставки у розмірі 5% об'єкта оподаткування. її застосовують до оподат-

27-219

418 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

кування відсотків на банківські рахунки (поточні або депозит­ні) та вклади до кредитних спілок, доходи за іменними ощадни­ми (депозитними), іпотечними сертифікатами тощо.

Однак при отриманні доходу, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшу в державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та будь-яких інших до­ходів, нарахованих на користь нерезидентів—фізичних осіб (за винятком доходів, визначених підпунктом 9.11.3 ст. 9 Закону), ставка податку дорівнює подвійній базовій, тобто 30%.

Регулює Закон і особливості оподаткування деяких ви­дів операцій. Наприклад, якщо здійснюється продаж або обмін об'єктів рухомого майна, то зазвичай застосовують базову ставку. Водночас як виняток при продажу легкового автомобіля, мото­цикла, моторолера або моторного (парусного) човна (не частіше одного разу за звітний податковий рік) доходи продавця оподат­ковують за ставкою 1% вартості такого об'єкта за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або су­ми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного до­говору до такого посвідчення.

Не оподатковують і дохід, отриманий платником податку від продажу житлового будинку, квартири або її частини, кімна­ти, садового будинку (в тому числі земельної ділянки, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутових спо­руд та будівель, розташованих на такій земельній ділянці), як­що цей продаж здійснюється не частіше одного разу протягом звітного податкового року і якщо площа об'єкта не перевищує 100 кв. м. Якщо ця цифра більша, застосовують ставку в розмірі 1% вартості об'єкта. Якщо протягом року продано більше об'єк­тів нерухомості або якщо це інший вид нерухомості, ставка до­рівнює 5%.

Спеціальні правила передбачено і для оподаткування спад­щини й дарунків. Так, згідно зі ст. 13 Закону, об'єкти спадщини платника податку поділяють із метою оподаткування на: а) об'єкт нерухомого майна; б) об'єкт рухомого майна (зокрема, предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне камін­ня чи дорогоцінний метал, прикраса з їх використанням; транс­портний засіб та приладдя до нього тощо); в) об'єкт комерційної власності (зокрема, цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на ціліс­ний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) влас-