Базові органічні хімікати

Серед основних органічних хімікатів лідерами є етилен і пропілен, які використовують у виробництві полімерних матеріалів і мономерів для інших пластмас. Так, з етилену виробляють хлористий вініл і полівінілхлорид, бутадієн і синтетичні каучуки, оксид етилену та полімери на його основі, етиленглі­коль тощо. Далі за масштабами виробництва йдуть метанол і бензол, які, в свою чергу, також виступають як базові хімікати для подальшої переробки у мономе­ри, розчинники та інші хімічні продукти.

Біомаса - сировина для хімічної промисловості

Промисловість хімічної переробки деревини представлена целюлозно-паперовими, гідролізними і лісохімічними підприємствами. Ассортимент продукції цих виробництв приведений на мал. 1. За допомогою делігніфікації деревини виробляють целюлозу, з якої потім отримують похідні целюлози, хімічні волокна, папір. Процеси гідролізу дають глюкозу і ксилозу, які потім переробляються в етанол, ксиліт, фурфурол і його похідні, органічні кислоти [4]. Технології екстракції використовуються для отримання дубільних речовин, ефірних олій, біологічно активних і харчових речовин. Термохімічними процесами (піроліз, газифікація) виробляють деревне вугілля, відновлювані, вуглецеві сорбенти, дьоготь, паливний газ.

 

Першими хімікатами з біомаси, продукованими людиною, були етанол і оцтова кислота як харчові продукти, що виробляли ферментацією. З середини XIX ст. етанол застосовують як розчинник і паливо. Багато років біомаса слугувала і продовжує слугувати як джерело структурних волокон у виробництві тка­нин, волоконних матеріалів, паперу. Текстильна та па­перова промисловість і сьогодні використовує біомасу у виробництві.

Сучасне виробництво целюлозної пульпи достатньо оптимізоване й інтегроване. Залишки лігніну і геміце­люлози головним чином використовують як паливо для одержання енергії та пари. Частково лігнін переро­бляють на сульфонатні солі, які мають властивості по­верхнево активних речовин (ПАР). Комплексна пере­робка втілена і для крохмалю - він гідролізується до глюкози, яка ізомеризується у фруктозу та гідруванням перетворюється у сорбіт, або йде на отримання інших продуктів - етанолу, молочної кислоти, лимонної кис­лоти; гідролізат змішується з волокнами для кормів худоби. Викорис­тання біомаси для виробництва необхідних органічних хімічних продуктів може також бути оптимізовано за принципами маловідхідних і екологічно прийнятних процесів.

У нафтохімічному синтезі базовими хімікатами є 7-10 основних речовин. Тому і було поставлене просте питання: чи можна таку базу визначити і у разі викори­стання біомаси як вихідної сировини? Вчені США ві­дібрали 20 хімікатів, які можуть бути вироблені з біо­маси і є перспективними як сировина для сучасного асортименту продукції хімічної промисловості [15]. Перший "великий" список налічував майже 300 "канди­датів", який був спочатку скорочений до ЗО, а в кінце­вому підсумку залишилося 20 речовин-блоків. Серед них 12 базових для подальшого синтезу можуть бути вироблені з цукрів біомаси 1,4-дикарбонові кислоти: зокрема, янтарна, малеїнова, фумарова, 2,5-фуран-дикарбонова кислоти, а також 3-гідроксипропіонова, аспарагінова, глутарова, глютамінова, левулінова кисло­ти, 3-гідроксибутиролактон, гліцерин і сорбіт.

Янтарна кислота (бутандіонова кислота, етан-1,2-дикарбонова кислота) НООС-СН2-СН2-СООН — двухосновна насичена карбонова кислота

Малеїнова кислота (цис-1,2-этилендикарбоновая кислота, цис-бутендиовая кислота) НООССН=СНСООН

Фумарова кислота – транс-форма малеїнової.

Левулінова кислота (4-оксовалериановая к-та, β-ацетилпропионовая к-та) СН₃СОСН₂СН₂СООН

Бутиролактон

Дегидрослизивая,

a,a'-фурандикарбоновая

фурандикарбоновая-2,

околдикарбоновая-2,5

 

До списку також увійшли хімікати з рослин, отримання яких поки має певні економічні або технологічні обмеження.

Д Еліотт сформулював концепцію "Біопереробного заводу" ('Біоріфайнері") як моделі інтегрованої техно­логії переробки біомаси на хімічну продукцію з мак­симальним використанням сировини та енергії'. У та­ких процесах біомаса розділяється на її складові ком­поненти, які далі переробляються у продукти застосу­ванням каталітичних або біохімічних процесів у масш­табах, що забезпечують достатню ефективність. Бажа­но застосовувати такі типові процеси та обладнання, які дають змогу отримувати потрібні ринку продукти з різної сировини, додаючи лише деякі специфічні опе­рації, як і у сучасній нафтопереробці, де використову­ють майже всю нафту, з мінімальними відходами. Економічні показники таких виробництв мають бути конкурентоспроможними порівняно з нафтохімічними виробництвами. Деякі процеси переробки біомаси пе­вною мірою вже втілюють таку концепцію [16,17]. - Для переробки біомаси у хімікати запропонована або вже існує низка процесів: ферментація цукрів у спирти і кислоти, гідроліз вуглеводів, гідрування чи окиснення, піроліз до структурних фрагментів або га­зифікація з частковим окисненням чи парокиснева конверсія з утворенням синтез-газу з наступною пере­робкою у відомі продукти [16]. Завдяки таким техно­логіям можна отримати окреслені вище "базові" хімі­кати і далі застосувати вже існуючі процеси. Викорис­тання відомих, добре відпрацьованих процесів є базою, але потрібне й створення нових технологій, які можна застосовувати для виробництва конкурентоспромож­них хімікатів, а також нових продуктів, що можуть замінити низку вже існуючих. Промисловість США для виробництва хімікатів ви­користовує майже 17 % загального споживання нафти. Близька цифра, мабуть, є типовою для країн з розвине­ною хімічною промисловістю. Така кількість нафти може бути значною мірою, мож.е на 2/3, замінена на сировину з відновлювальних джерел, а продукція її переробки задовольнити левову частку потреб ринко­вого попиту й асортименту.