Зернові корми

До зернових кормів відносять насіння злакових, бобових та інших, культур, зібраних у фазі повної стиглості, яке зберігають при вологості нижче 15 % і призначене для годівлі тварин (зернофураж).

Зернові корми є основними концентрованими кормами, охоче поїдаються тваринами, мають високу перетравність (76–90 %), що відіграє суттєву роль у балансуванні раціонів тварин за вмістом енергії, протеїну та інших поживних речовин.

За хімічним складом зернові корми розподіляють на:багаті вуглеводами – зерно злакових (пшениця, ячмінь, овес, жито, кукурудза, просо, сорго та інші); багаті протеїном – зерно бобових (горох, боби кормові, люпин, соя, чина) і багаті жиром – насіння олійних культур (соняшник, льон, ріпак, суріпиця, рижій).

Вимоги до якості зерна регулюються діючими стартами:

Овес на комбікорм – ДСТУ 12770-73;

Кукурудза – ДСТУ 13634-81;

Ячмінь – ДСТУ 25344-82;

Люпин кормовий – ДСТУ 11321-89;

Горох – ДСТУ 23843-79;

Вика – ДСТУ 10418-88;

Кормові боби – ДСТУ 10417-88.

Всі зернові містять високий рівень сухої речовини (85–90 %). Злакові зернові містять 10–14 % сирого протеїну, 2–5 % сирого жиру, 3–10 % клітковини, 55–66 % БЕР, 2–6 % золи. А бобові зернові – 20–35 % сирого протеїну, 1,5–4 сирого жиру (за винятком сої, яка може містити до 20 %), 6–15 % сирої клітковини, 25–55 % БЕР, 3–5 % сирої золи.

Загальна поживність зернових кормів є високою (1,0–1,4 к. од. або 9,2–12,1 МДж обмінної енергії). Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини становить 1,2–1,7 к. од. Протеїнова поживність злакових зернових в основному є низькою (50–80 г перетравного протеїну на 1 к. од.), бобових – високою (150–200 г на 1 к. од.). Злакові зернові містять велику кількість крохмалю, а кукурудза і овес ще й жиру (3–5 %). В золі зернових вміст переважає фосфору над кальцієм. Реакція золи кисла. Зернові корми містять вітаміни групи В (за винятком В₁₂) та Е, але в них майже відсутній вітамін D та каротин.

Зернові корми згодовуються переважно у підготовленому вигляді. Проте, коням і птиці можна згодовувати ціле зерно. Згодовування цілого, особливо дрібного зерна жуйним або свиням, призводить до значного зниження перетравності поживних речовин, часто воно виділяється з калом у незмінному вигляді. Для кращого перетравлення поживних речовин, підвищення смакових якостей застосовують різні способи підготовки зернових кормів до згодовування – подрібнюють, проводять плющення зерна або його екструзію, термічну обробку, запарюють, осолоджують, дріжджують, пророщують та інші.

Основним способом підготовки зерна до згодовування є його подрібнення на дерть. Для коней зерно доцільно подрібнювати до стану крупного помелу (величина часток 2–3 мм), для корів – середнього помелу (1,5–2 мм), для телят та свиней – до часток 0,5–1 мм. Зернові корми, що містять багато жиру (кукурудза, овес) у подрібненому стані швидко гіркнуть, тому запасатись такою дертю більше як на 10 днів не слід.

Поширеним також є спосіб плющення, як сухого, так і попередньо провареного зерна (руйнування його натурального виду), або флакування – приготування пластівців. При цьому настає часткове желатинування крохмалю.

Екструзія зерна – це його обробка при температурі 135–160 °С і тиску 30 атм. на спеціальних установках – екструдерах. Такі умови створюються під час пропускання зерна через екструдер. При такій обробці крохмаль зерна плавиться і дексринується, від чого стає легко розчинним і руйнуються антипоживні речовини. Екструдування сої через високий вміст жиру не дає належного ефекту.

Термічна обробка (піджарювання) зерна приводить до його знезаражування, частина крохмалю при цьому перетворюється в цукор, що підвищує смакові якості і дієтичні властивості кормів. Піджарюють ячмінь, кукурудзу, пшеницю, горох, окремо або в суміші і використовують для підгодівлі поросят-сисунів з 5-ти денного віку. Термічна обробка бобових зернових забезпечує інактивацію антипоживних речовин.

Варити чи запарювати зернові корми недоцільно через невисоку ефективність і значні енергетичні втрати. Проте, ці способи слід застосовувати при використанні для годівлі недоброякісного зерна (пошкодженого плісенню, враженого грибками, комірними шкідниками), це знешкоджує його і поліпшує кормові якості.

Для підвищення біологічної повноцінності та смакових якостей зернові корми можна осолоджувати і дріжджувати. Найбільш доцільно осолоджувати зерно злакових. Осолоджування, це гідроліз крохмалю до цукру (мальтози) під впливом ферментів солоду, оптимальна дія яких проявляється при температурі 55–65 °С.

Дріжджування – використання дріжджовими клітинами поживних речовин зерна для синтезу повноцінного білка. При цьому в кормі підвищується вміст біологічно-активних речовин.

Пророщення зерна сприяє накопиченню вітамінів Е, групи В (крім В₁₂) та каротину. Для пророщення придатне доброякісне зерно пшениці, ячменю, гороху або їх суміші. Таке зерно найчастіше використовують для поросних і підсисних свиноматок, поросят-сисунів і птиці, як вітамінний корм.

Насіння олійних культур недоцільно згодовувати тваринам у чистому вигляді, а тільки після видалення з них олії, у вигляді відходів – макухи або шроту.

Зберігання зерна. Фуражне зерно зберігають у спеціальних приміщеннях – зерносховищах. Вони повинні мати добру вентиляційну систему, за допомогою якої підтримують оптимальні параметри зберігання зернофуражу.

Основною умовою доброго та тривалого зберігання зерна є підтримання вологості не вище 16 %. У зв'язку з тим, що під час зберігання у зернофуражі проходять життєві процеси, які зумовлюють зміну температури і вологості, періодично необхідно зерно вентилювати, а також проводити запобіжні заходи проти комірних шкідників.

Норми згодовування зернових кормів залежать від виду тварин, статево-вікових груп і продуктивності. У зв'язку з особливостями будови травного каналу, для свиней і птиці зернові є основним видом корму. У раціонах цих тварин вони можуть становити 50–80 % від загальної поживності. Для жуйних тварин і коней їх згодовують як добавку до дешевих об'ємистих кормів, за допомогою яких балансують раціони в основному за вмістом енергії і протеїну.

Зернові корми у раціонах цих тварин від їх загальної поживності становлять, %:

корови	20–40
молодняк великої рогатої худоби
до 1 року	біля 30
старше 1 року	15–25
на відгодівлі	20–40
вівці дорослі	10–30
коні робочі	10–50

 

Контрольні запитання

1. Що таке зернові корми?

2. На які групи поділяються зернові корми?

3. Який хімічний склад зернових?

4. Чим відрізняються злакові зернові корми від бобових?

5. Яка поживність зернових?

6. Які способи підготовки зернових до згодовування?

7. Які вимоги до зернофуражу при завантаженні у сховище?

8. Які норми згодовування зернових різним видам тварин?