Доплати за роботу з важкими та шкідливими, особливо важкими й особливо шкідливими умовами праціМожуть встановлюватись для робітників диференційовані за ступенями доплати в розмірі 4, 8, 12 відсотків від тарифної ставки (окладу) на роботах з важкими й шкідливими умовами праці і 16, 20, 24 відсотки від тарифної ставки (окладу) на роботах з особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці. Встановлення доплати провадиться за результатами атестації робочих місць, а нарахування їх - за час фактичної зайнятості працівника на таких робочих місцях. При подальшій раціоналізації робочих місць і поліпшенні умов праці доплати зменшуються або відміняються повністю. Діючі переліки робіт із важкими та шкідливими, особливо важкими й особливо шкідливими умовами праці зберігаються. Перелік конкретних робіт, робочих місць і розміри доплат за несприятливі умови праці включаються до колективних договорів об'єднань, підприємств і організацій одночасно із заходами по поліпшенню умов праці. Ці доплати включаються до тарифних ставок при всіх розрахунках, пов'язаних з оплатою праці. На підприємствах, де оплата праці працівників проводиться тарифними ставками, встановленими з урахуванням умов праці, доплати за умови праці не встановлюються. Майстрам, начальникам дільниць та цехів, іншим спеціалістам та службовцям у разі роботи на дільницях, у цехах і на виробництвах, де більше половини чисельності робітників отримують доплати за шкідливі умови праці, встановлюються доплати у розмірі до 12 відсотків, а при особливо шкідливих умовах праці - до 24 відсотків посадового окладу. Конкретний розмір доплат визначається на основі атестації робочого місця певного працівника. Доплати за роботу в нічний час Нічним вважається час з 22 години до 6 години ранку. У разі роботи в нічний час установлена тривалість робочого часу (зміни) згідно з КЗпП скорочується на одну годину. Існує доплата за роботу у вечірній час з 20 по 22 годину у розмірі 20%. Виходячи з умов виробництва, зокрема у безперервних виробництва, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем, тривалість нічної роботи зрівнюється з денною. На залізничному транспорті тривалість роботи в нічну зміну і в денну зрівнюється для робітників локомотивних і поїзних бригад, а також змінних працівників, зайнятих на безперервній, цілодобовій роботі. Робота у нічний час оплачується в підвищеному розмірі, встановленому тарифною угодою та колективним договором підприємств, але не нижче від розміру, передбаченого законодавством. Для робітників локомотивних бригад з нічною поїздкою або зміною, що використовується для обліку нічних поїздок і безпеки руху, вважається поїздка або зміна, яка повністю або частково припадає на час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку. Для цих робітників доплата в розмірі 40 відсотків тарифної ставки встановлюється за всі години роботи (поїздки) в тих випадках, коли час роботи в нічні години становить не менше 50 відсотків тривалості поїздки, а при обслуговуванні приміських поїздів - не менше 50 відсотків часу з моменту явки на роботу до початку відпочинку в зворотних пунктах, у будинках (кімнатах) відпочинку або ж після такого відпочинку до закінчення роботи. Якщо в результаті збільшення тривалості нічноїпоїздки проти передбаченої нормою робота в нічний час становить менше 50 відсотків її загальної тривалості, доплата у розмірі 40 відсотків проводиться тільки за години роботи за нормою. Години нічної роботи у провідників пасажирських вагонів відображаються у графіках роботи і відпочинку, які складаються на кожний поїзд відповідно до місцевих умов і затверджуються адміністрацією підприємства за погодженням із комітетом профспілки. При цьому у графіку повинні бути виділені зміни, в яких не менше 50 відсотків робочого часу припадає на нічні години. Зміною у провідників пасажирських вагонів вважається чергування за затвердженим графіком незалежно від тривалості чергування. Доплата за роботу у нічний час у розмірі 40 відсотків тарифної ставки (окладу) проводиться за всю зміну, в якій не менше 50 відсотків робочого часу припадає на нічні години (з 22-ї години до 6-ї години). Робота в нічний час за графіком повинна відображатися у маршрутних листках провідників. При складанні графіків роботи і відпочинку працівників пасажирських вагонів необхідно керуватися тим. щоб кількість нічних змін, як правило, розподілялась між провідниками вагонів рівномірно. Діюче законодавство не обмежує кількість відпрацьованих підряд нічних: змін, враховуючи важливість забезпечення безпеки руху поїздів, регулювання частоти нічних змін локомотивних бригад, а також вимога щодо неприпустимості нічних поїздок протягом більш як двох ночей підряд. Працівникам, зайнятим виконанням робіт тільки в нічний час у тунелях і підземних спорудах метрополітенів, у кар'єрах (розрізах) чорної і кольорової металургії, вугільної (сланцевої) і цементної промисловості, підприємствах гірничої хімії, на видобутку азбесту, графіту, а також на роботах із небезпечними умовами праці встановлюються доплати до тарифних ставок і окладів, а умови праці, виходячи з оцінки цих умов на конкретних робочих місцях у порядку і розмірах, передбачених положенням. Посадові оклади керівників, спеціалістів і службовців, постійно зайнятих (не менше 50 відсотків робочого часу) виконанням робіт тільки у нічний час безпосередньо на відкритих ділянках і її електродепо метрополітенів, тунелях і підземних спорудах метрополітенів, кар'єрах (розрізах) чорної І кольорової металургії, вугільної (сланцевої") і цементної промисловості, підприємств гірничої хімії з видобутку азбесту і графіту, підвищуються до 12 відсотків, а постійно зайнятих виконанням робіт тільки в нічний час у тунелях і підземних спорудах метрополітенів - до 24 відсотків. Доплати за суміщення професій (посад) Суміщення професій і посад - прогресивна форма організації праці, коли працівник поряд з основною роботою виконує, за його згодою, роботу (на посаді) тимчасово відсутнього працівника; протягом робочого дня нормальної тривалості або робочої зміни. Суміщення професій доцільно запроваджувати, якщо при цьому досягається максимальна ефективність виробництва за мінімальних витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Це можливо забезпечити, якщо робота в порядку суміщення професій бу-Де здійснюватися кваліфікованими працівниками, які мають необхідні знання, навички і досвід у роботі, що дозволяє їм успішно виконувати обов'язки на основній і суміщуваній роботі. Угода між працівником і адміністрацією про суміщення професій (посад) може укладатися як під час прийняття на роботу, так і згодом. Така угода оформляється наказом із зазначенням суміщуваної професії (посади) і розміру доплати. Поряд із суміщенням професій (посад) дозволяється розширення зон обслуговування або збільшення обсягу робіт із меншою чисельністю персоналу. Воно відрізняється від суміщення професій (посад) тим, що виконання робіт провадиться за тією самою професією (посадою). З метою стимулювання виконання робіт меншою чисельністю персоналу (суміщення, розширення зон обслуговування, збільшення обсягу робіт) встановлюються доплати. Розмір доплат визначається адміністрацією за згодою сторін диференційовано в залежності від складності характеру, обсягу виконуваних робіт, ступеня завантаження робочого часу. Функції відсутнього працівника можна розподіляти між двома або кількома працівниками. Розміри доплат не обмежуються і виплата їх провадиться. як правило, за рахунок і в межах економії фонду оплати праці, створеної з тарифних ставок (посадових окладів) вивільнених або відсутніх працівників. Керівникиоб'єднань, підприємств і організацій можуть за згодою з профспілковими комітетами встановлювати робітникам, майстрам, начальникам дільниць, спеціалістам і службовцям доплати за виконання поряд із своєю основною роботою обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Доплати встановлюються за рахунок І в межах економії фонду оплати праці, і сума доплат не може перевищувати тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника. Доплата за виконання поряд з основною роботою обов'язків тимчасово відсутніх керівників їх штатними заступниками не проводиться. При неповному завантаженні працівника керівник підприємства за погодженням із профспілковим комітетом може доручити йому, крім виконання основної роботи, виконання іншої роботи, близької до його кваліфікації, до повного завантаження робочого часу без додаткової оплати. В цьому разі оплата праці провадиться у відповідності до ст. 104 КЗпП України, тобто при виконанні робіт різної кваліфікації, праця оплачується за роботою вищої кваліфікації. Питання для самоперевірки 1. Які доплати до тарифних ставок Вам відомі? 2. Що таке роз'їзний характер робіт? 3. Якими документами регламентується нарахування премій? 4. Що таке надбавка за клас кваліфікації машиністам? 5. Що Ви знаєте про тарифну сітку?
4. Особливості оплати праці робітників залізничного транспорту Починаючи з 1992 року, заробітна плата на підприємствах залізничного транспорту регулюється Галузевою угодою. При цьому за основу організації оплати праці взято єдині тарифні ставки й оклади. Нормативні документами, якими регулюється організація та оплата праці, були на ведені раніше. Основними складовими тарифних розмірів оплати праці є: - тарифні ставки та оклади, що встановлюються в залежності від характеру і складності робіт, необхідного рівня кваліфікації, галузевих особливостей тощо; - стимулюючі виплати (доплати і надбавки за високу кваліфікацію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю персоналу, премії, винагороди тощо), які визначаються підприємствами самостійно при наявності коштів. Розміри й умови цих виплат визначаються в колективному договорі; - доплати і надбавки тарифного характеру, що доповнюють систему тарифних ставок (окладів), враховуючи ті чи Інші достатньо постійні особливості виконуваної роботи, їх, у свою чергу, можна поділити на дві великі групи: а) доплати, пов'язані з особливим характером виконуваної роботи - сезонністю, віддаленістю, невизначеністю обсягу роботи тощо; б) доплати за умови праці, що відрізняються від нормальних. Перша група охоплює доплати і надбавки: - за дні відпочинку (відгули), надані в зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при підсумковому його обліку й в інших випадках, передбачених законодавством; - надбавка до заробітної плати, пов'язана з роз'їзним характером роботи. - за роботу з важкими (шкідливими) й особливо важкими (особливо шкідливими) умовами праці робітникам, майстрам, начальникам дільниць і цехів, іншим спеціалістам і службовцям у разі їх постійної зайнятості (не менше 50 відсотків робочого години) на ділянках, в цехах і на виробництвах, де більше - за роботу в нічний час та інше. Питання для самоперевірки 1. Яким нормативним документом регулюється заробітна плата на залізничному транспорті? 2. Які складові тарифних розрахунків з оплати праці Ви знаєте? 3.Які особливості оплати праці працівників ЗТ Вам відомі?
Мотивація праці повинна будуватися на основі факторів, що безпосередньо залежать від працівників. Незалежними для нього можуть бути переважно невартісні фактори, тому що на практиці від працівників дійсно не залежать ні умови збуту продукції, ні умови ціноутворення, ні умови кредитування і розрахунків з бюджетом. Вже тому ставити заохочення працівників у пряму залежність від прибутку, величина якого визначається не тільки ефективністю виробництва, але й кон'юнктурою, що виступає стосовно підприємства фактором зовнішнім, було бпомилковим. До того ж варто розрізняти прибуток короткостроковий і довгостроковий. Ставка на короткострокову перспективу взагалі збиткова для стійкості виробництва. Одна з корінних причин усіх структурно-інвестиційних провалів, що переслідували радянську економіку починаючи з 60-х рр., в тім і складається, що прибуток директивно планувався, і підприємства стимулювалися до її одержання за будь-яку ціну саме в звітному періоді: квартальному, піврічному, річному - коротше, у найкоротші по інвестиційних мірках терміни. Такий " госпрозрахунок", по-перше, ліквідував механізм забезпечення високої централізації і концентрації капітальних вкладень на крупних напрямках науково-технічного прогресу, тому що основним суб'єктом інвестування зробилося підприємство, а не народне господарство в цілому; по-друге, змусив підприємства здійснювати тільки такі вкладення, шо давали можливість швидкого нарощування прибутку. Необхідний не " котловий", а продуктовий облік результатів і витрат, щоб по кожному виду готового кінцевого виробу можна було б знати, які нормативні і фактичні витрати його виготовлення, причому з розбивкою витрат на умовно-постійні, змінні, граничні і т.д. Звичайно, не так просто піти від " котлового" обліку, йому протидіють причини як об'єктивні, типу недостачі електронно-обчислювальної техніки безпосередньо на ділянках і в цехах, так і суб'єктивні, котрі сходяться до незацікавленості персоналу в об'єктивному обліку і контролі витрат сировини, матеріалів, що комплектують, праці і т.д. У загальному " казані" куди менше помітні Індивідуальні " внески" у неефективність, витратність, звідси і прагнення залишити все як є, нічого не змінюючи. Об'єктивний облік І контроль так чи Інакше доведеться налагоджувати, оскільки в протилежному випадку підприємство приречене на неконкурентоспроможність із усіма наслідками, що випливають з її. Розмежування кінцевого доходу і прибутку Основна відмінність між ними визначається способом утворення І способом присвоєння. На відміну від прибутку, що утвориться під впливом не тільки виробничих, але і позавиробничих факторів, а привласнюється переважно приватно, дохід є результатом зусиль головним чином самого колективу, насамперед - по скороченню витрат, і привласнюється в основному колективно. Найбільш адекватна вимогам конкурентоспроможності організації виробництва - система пайової участі працівників підприємства в кінцевих боргах. Система матеріальної зацікавленості повинна вибудовуватися як система інвестування в працівників, направлена на високу ефективність за об'єктивними критеріями оцінки і зіставлення результатів і витрат праці. Потрібний підхід, відповідно до якого оплата по праці здобуває функцію інвестицій у якість робочої сили і якість трудової мотивації зайнятих. Такі інвестиції набагато ширше, ніж традиційна зарплата, вони не зводяться до неї і не обмежуються нею. Основне їхнє джерело - це кінцевий доход. Безробіття - це антистимул. Якщо люди будуть знати, що збільшення ними продуктивності праці виразиться в звільненні їх самих чи їхніх товаришів, користі не буде, тому що антистимул переважить стимул. Не конфліктність, а співробітництво - іншими словами, не індивідуалізм, а колективізм повинний бути принципом формування системи заохочення. Не поділяти, а ефективно робити й об'єктивно розподіляти. Зведення до мінімуму суб'єктивізму при розподілі доходу і заробітку. Термін життя того чи іншого підприємства визначається винятково лише терміном потреби в ньому, так що кожне існує доти, поки воно необхідно кінцевому споживачу. Як тільки потреба в ньому зникає, настає занепад. Потреби ж знаходяться у постійному русі, змінюючись у міру науково-технічного прогресу. Добре, коли підприємство встигає слідом за розвитком потреб; ще краще - якщо воно саме розвиває їх. Питання для самоперевірки 1. Що таке мотивація праці? 2. З якою метою здійснюється мотивація праці? 3. Які методи мотивації Ви знаєте? 6. Структура плану по праці та порядок визначення чисельності робітників План по праці містить такі показники, як продуктивність праці, чисельність працівників, фонд оплати праці і середньомісячна заробітна платня. При діючій системі планування розробку планів по праці розробляють на основі встановленого вищою інстанцією ліміту фонду заробітної платні, чисельності працівників по перевезеннях і заданого відсотка зростання продуктивності праці на перевезеннях. При розрахунку відсотка зростання продуктивності виходять з бази, яку приймають по звіту року, передуючого плановому періоду. Ліміт чисельності працівників по перевезеннях встановлюється вищою інстанцією. При цьому враховуються чинники, що знижують чисельність працівників (введення нових технічних засобів, ресурсозберігаючі технології, поліпшення технологій, поліпшення експлуатаційних показників і ін.), і чинники, які збільшують потребу в контингенті (виробничі об'єкти, що знов вводяться, і виробничі потужності). Чисельність працівників на залізничному транспорті визначають в три етапи. На першому етапі розраховують загальну чисельність працівників, виходячи з планового об'єму робіт і виробітку одного працівника. На другому етапі визначають чисельність працівників по видах діяльності, ділянках, цехах на основі прогресивних норм виробітку, норм часу і планової програми робіт (послуг). При цьому чисельність працівників всіх видів діяльності не повинна перевищувати загальну чисельність працівників лінійного підприємства. На третьому етапі обчислюють професійно-кваліфікаційний склад працівників на основі технологічного процесу і єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЕТКС) робіт І професій робітників. На основі ЕТКС виробляють віднесення кожної роботи (операції) до відповідного тарифного розряду. Явочну чисельність працівників розраховують в плані одним з трьох способів: - по плановому об'єму роботи і нормам вироблення або планової трудомісткості і нормам часу; - по кількості устаткування, технічних пристроїв, обслуговуваних робочих місць і нормам обслуговування в одну зміну; - по числу структурних підрозділів або штатному розкладу, який встановлюється залежно від класу і групи підрозділу. Першим способом розраховують планову (облікову) чисельність працівників локомотивних бригад у вантажному русі, робочих, зайнятих на деповському ремонті вагонів, вантажників І Ін. По плановій трудомісткості визначають чисельність робітників, зайнятих на ремонті локомотивів. Чисельність керівників, фахівців і технічних виконавців визначають класом і групою лінійного підприємства, його структурою (відділення, цехи, ділянки) І штатним розкладом. Відсоток на заміщення відпускних і хворих залежить від середньої тривалості відпустки по даній групі працівників. Щорічна оплачувана відпустка на дається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів у розрахунку На шестиденний робочий тиждень. При розрахунку відсотка на заміщення відпускних враховуються і щорічні додаткові відпустки, що надаються працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, з ненормованим робочим днем і ін. Чисельність робітників на заміщення відпускних і хворих коливається в середньому від 8 до 11 %, а для локомотивних бригад досягає 20%. Планування фонду оплати праці здійснюють, виходячи із ліміту чисельності персоналу, зайнятого на перевезеннях, і середньомісячної заробітної платні. За базу приймають середньомісячну заробітну плату звітного періоду і її Індексацію на відсоток зростання цін на продовольчі товари і послуги в плановому періоді. Фонд заробітної плати і чисельність працівників, зайнятих на вантажо-розвантажувальних роботах, капітальному ремонті колії, будівель і споруд, І працівників необлікового складу визначаються лінійним підприємством самостійно. Середньомісячну заробітну плату Індексують у тому ж розмірі, що і на перевезеннях. Питання для самоперевірки 1. Для чого складають план по праці? 2. Які основні складові містить план по праці? 3. Розкажіть про основні етапи складання плану по праці? 7. Поняття продуктивності праці Продуктивність праці є найбільш важливим елементом у системі трудових показників і займає провідне місце у системі показників, що характеризують ефективність суспільного виробництва. У виробництві продукції бере участь жива і уречевлена праця. Жива праця затрачається працівниками при здійсненні поточних виробничих процесів. Уречевлена праця була витрачена на більш ранніх стадіях виробництва, в галузях народного господарства і використовується для виробництва продукції. Продуктивність праці характеризує результативність корисної, конкретної праці, що визначає ступінь ефективності доцільної продуктивної діяльності протягом даного проміжку часу. Варто розрізняти: продуктивність суспільної праці в цілому по народному господарству; локальну чи групову продуктивність праці, тобто продуктивність праці в галузі, підгалузі; Індивідуальну продуктивність праці, тобто продуктивність праці на підприємстві в цілому, у цеху, у бригаді, на ділянці, на Робочому місці. Продуктивність суспільної праці відбиває витрати живої і уречевленої праці. Локальна й індивідуальна продуктивність праці відбиває витрати живої праці на виробництво одиниці продукції. Продуктивність суспільної праці визначається розподілом національного доходу на чисельність працівників, зайнятих у всіх галузях матеріального виробництва. Для характеристики локальної й індивідуальної продуктивності праці можуть використовуватися наступні показники: вироблення продукції, трудомісткість продукції. Вироблення продукції за одиницю часу визначають по формулі: В = Q/T, (51) де Q - обсяг зробленої продукції; Т - витрати робочого часу. Трудомісткість розраховують по формулі: t=T/q(52) Питання для самоперевірки 1. Що таке продуктивність праці (ПП)? 2. З якою метою розраховують показник ПП? 3. Як розраховують показник ПП?
8. Методи визначення продуктивності праці Існують наступні основні методи виміру продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, трудовий, вартісний. При натуральному методі продуктивність праці визначають розподілом виробленої продукції в натуральних одиницях (наприклад, тоннах, штуках, квадратних метрах) на чисельність працівників. Даний метод простий, наочний і достовірний. Однак він має дуже обмежену сферу застосування, тому що рідко підприємство випускає однорідну продукцію. При умовно-натуральному методі продуктивність праці визначається розподілом кількості умовних облікових одиниць продукції на чисельність працівників. Даний метод заснований на приведенні різних виробів до одного вимірника. При розглянутому методі один вид продукції прирівнюється до Іншого по відносній трудомісткості. Область застосування цього методу також обмежена. Вимір продуктивності праці при трудовому методі припускає використання показника трудомісткості як вимірник продукції. Обсяг продукції визначають у трудовому вимірі в годинах шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на норму часу на виготовлення (виробництво) одиниці продукції. Даний метод вимагає наукової обґрунтованості використовуваних норм часу. Трудовий метод придатний для оцінки рівня продуктивності праці на окремих робочих місцях, у бригадах, на ділянках, у цехах. Цей метод не має широкого поширення. При вартісному методі продуктивність праці визначають розподілом обсягу продукції у вартісному вираженні на чисельність працівників. Обсяг продукції обчислюють у грошовому вираженні шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на відповідні оптові ціни. Даний метод є найбільш універсальним. Він дозволяє проводити порівняння рівня І динаміки продуктивності праці на підприємстві, у галузі, регіоні, країні. Складність вартісного методу полягає у виборі найбільш прийнятного для конкретних умов способу обчислення обсягу виробництва в грошовому вираженні. Розрізняють наступні основні методи виміру обсягу виробництва у вартісному вираженні: валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, умовно-чиста продукція, чиста продукція, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки. Основними методами використання вартісних показників для виміру продуктивності праці є: повторний рахунок продукції, невідповідність динаміки обсягів продукції динаміці витрат праці при зрушеннях у її асортименті через вартісні вимірники продукції, недостатнє відображення впливу на динаміку продуктивності праці підвищення якості продукції, відображення динаміки продуктивності праці через економію тільки живої праці без обліку використання уречевленої праці. Основним методом визначення продуктивності праці за допомогою валової продукції, товарної продукції і реалізованої продукції є те, що оптові ціни включають вартість усіх матеріальних витрат. Рівень вироблення в цьому випадку в значній мірі підданий змінам матеріалоємності. На залізничному транспорті застосовуються всі методи виміру продуктивності праці. На залізницях натуральний і умовно-натуральний методи виміру продуктивності праці знаходять широке застосування, тому що продукція залізничного транспорту однорідна і виражається у натуральних чи умовно-натуральних одиницях виміру. Вартісний метод визначення продуктивності праці використовують у будівництві, капітальному ремонті основних засобів, частково на ремонті рухомого складу. Продуктивність праці працівників мережі і залізниць виміряється в умовно-натуральних одиницях - кількістю приведених тонно-кілометрів, що приводяться на одного працівника експлуатаційного контингенту, зайнятого на Перевезеннях, і розраховується по формулах:
(53)
де ∑ (Pl)gp- вантажообіг, приведені тонно-кілометри; ∑ Pgl- вантажообіг, тарифні тонно-кілометри; ∑ Ppl - пасажирообіг, пасажиро-кілометри; К- коефіцієнт приведення по пасажирообігу; Nrh - середньоспискова чисельність працівників, зайнятих на перевезеннях, чол. Питання для самоперевірки 1. Які методи розрахунку ПП Ви знаєте? 2. Розкрийте особливості розрахунку ПП при трудовому методі. 3. Як розраховується трудомісткість? 9. Характеристика факторів, що впливають на продуктивність праці Ріст продуктивності праці є головним чинником приросту обсягу продукції і поліпшення її якості, тому темпи її росту визначають темпи розвитку суспільного виробництва і підвищення його ефективності. При розгляді питання про підвищення продуктивності праці необхідно виявляти фактори, що роблять Істотний вплив на зміну продуктивності праці. Різноманітні фактори, що впливають на зміну продуктивності праці, можна підрозділити на наступні основні групи: державна економічна політика, структурні фактори і зміна обсягу виробництва, технічний рівень виробництва, організаційний рівень виробництва, соціальні фактори, інші фактори. Державна економічна політика являє собою проведену урядом країни генеральну лінію економічних дій і мір, що починаються для досягнення намічуваних цілей, задач і вирішення соціально-економічних проблем. У державну економічну політику входять наступні основні частини: фїнансово-бюджетна, кредитно-грошова, структурно-інвестиційна, соціальна, антимонопольна, екологічна, приватизаційна, регіональна, зовнішньоекономічна. Структурні фактори пов'язані з припиненням чи скороченням попиту на одні види продукції і появою чи збільшенням попиту на інші. Структурні фактори характеризують зміну виробництва продукції як по обсягу, так і по номенклатурі і якості І призводять до зміни співвідношень між різними видами продукції. Технічний рівень виробництва пов'язаний із застосуванням прогресивної технології і нової техніки, з використанням нових видів сировини і матеріалів-Технічний рівень виробництва досягається впровадженням нових прогресивних технологій, використанням нових видів сировини і матеріалів, автоматизацією і механізацією виробництва, модернізацією устаткування, заміною морально застарілого устаткування новим. Вплив технічного рівня виробництва на зміну продуктивності праці характеризується наступними основними показниками: енергооснащеністю й електроозброєністю праці, матеріалоємністю, рівнем механізації праці, рівнем автоматизації виробництва. Організаційний рівень виробництва включає рівень організації керування виробництвом, рівень організації виробництва, рівень організації праці. Рівень організації управління виробництвом припускає удосконалення структури апарата управління, а також системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем керування виробництвом. Рівень організації виробництва характеризується поліпшенням як матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, так і організації виробничих підрозділів і розміщення устаткування в основному виробництві, удосконаленням організації допоміжних служб і господарств. Рівень організації праці припускає поліпшення поділу і кооперації праці, використання передових прийомів і методів праці, удосконалення організації й обслуговування робочих місць, застосування технічно обґрунтованих норм витрат праці, використання гнучких форм організації праці, поліпшення професійного підбора кадрів, їхньої підготовки і підвищення кваліфікації, поліпшення умов праці, раціоналізацію режимів праці і відпочинку. Соціальні фактори включають умови праці, якісний рівень персоналу, відношення працівників до праці. Умови праці являють собою сукупність елементів виробничого середовища і трудового процесу, що роблять вплив на функціональний стан організму людини. Умови праці поділяють на санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні. Кваліфікація працівників дуже впливає на продуктивність праці. Рівень кваліфікації працівників визначається у відповідності зі ступенем складності робіт, які вони можуть виконувати, характеризується рівнем оволодіння знаннями і трудовими навичками за професією (спеціальністю) і виміряється розрядом у тарифній сітці. Середній тарифний розряд працівників, що визначає рівень кваліфікації трудового колективу, повинний бути доповнений показником середнього тарифного розряду роботи, тому що фактично працівники можуть використовуватися на роботах, що тарифікуються нижче чи вище привласненого розряду. Відношення працівників до праці відбивається на трудовій дисципліні, використанні робочого часу, інтенсивності праці. Питання для самоперевірки 1. Як впливають структурні фактори на зміну ПП? 2. Які фактори впливають на ПП? 3. Як класифікуються фактори, що впливають на ПП?
Таблиця 10 Показники оцінки продуктивності праці на окремих господарствах (службах) залізниці
Продуктивність праці працівників вагонного депо визначається розподілом кількості приведених вагонів, що пройшли через пункти технічного огляду, на середньооблікову чисельність працівників експлуатаційного контингенту. Продуктивність праці працівників у пасажирських і рефрижераторних депо вимірюють у вагоно-кІлометрах на всьому шляху проходження, що приходяться на одного працівника експлуатаційного контингенту. Продуктивність праці у дистанціях сигналізації і зв'язку визначають як відношення обсягу робіт, вираженого через трудомісткість технічного обслуговування в технічних одиницях, до чисельності працівників, зайнятих на експлуатації; продуктивність праці працівників експлуатаційного штату дистанцій електропостачання - кількістю приведених об'єктів обслуговування (технічних одиниць) чи величиною доходів у розрахунку на одного працівника середньоспискового складу. Також розраховують продуктивність праці для працівників найважливіших професій. Наприклад, продуктивність праці машиністів локомотивів виміряється в тонно-кілометрах брутто, а кондукторських бригад - в поїздо-кілометрах. Питання для самоперевірки 1. Як визначається ПП у локомотивному депо та вагонному господарстві? 2. Як визначається ПП у господарстві колії, сигналізації та зв'язку, вантажної та комерційної роботи?
11. Аналіз продуктивності праці та темпів росту заробітної плати на мережі залізниць України за 1996-2001 рр. Таблиця 11 Співвідношення доходів, заробітної плати та продуктивності праці
|
5. Основні напрямки удосконалення організації праці
10. Показники оцінки продуктивності праці на окремих господарствах (службах) залізниці
У локомотивних депо продуктивність праці розраховують по експлуатаційній діяльності, по ремонтній діяльності й у цілому по депо. Продуктивність праці працівників, зайнятих на експлуатаційній (поїзний) роботі й у цілому по депо, визначають розподілом тонно-кілометрів брутто в межах роботи локомотивних бригад відповідно на середньооблікову чисельність на експлуатаційній роботі і на середньооблікову чисельність працівників локомотивного депо. Продуктивність праці на ремонтній роботі розраховують розподілом обсягу ремонту рухомого складу в приведених одиницях ремонту на середньооблікову чисельність працівників, зайнятих ремонтом локомотивів.
