X. Захист промежини при фізіологічних пологах

Другий період пологів — період зганяння, завершується народженням плоду. В цей час до перейм приєднуються потуги. Після вилиття навколоплідних вод міометрій пристосовується до об'єму матки, що змінився. У цей період особливо зростає навантаження на організм породіллі, посилюються клінічні прояви пізнього токсикозу, частіше розвивається декомпенсація при серцево-судинних захворюваннях. Через часті й сильні скорочення міометрію може розвинутися внутрішньоматкова гіпоксія плоду, чому сприяють особливості пуповини (коротка пуповина, обвивання пуповини навкруг тулуба або шиї плоду, вузли пуповини та ін.). Тому в цей період необхідно особливо ретельно стежити за загальним станом роділлі, характером потуг, ЧСС плоду і просуванням голівки плоду родовим каналом. Серцебиття плоду вислуховується після кожної потуги, зменшення частоти серцебиття до 120 уд/хв і менше або почастішання понад 150 уд/хв характерне для внутрішньоматкової гіпоксії плоду. Про це говорить поява меконію в навколоплідних водах, що виливаються, при головному передлежанні.

У цьому періоді необхідно підготуватися до прийому пологів. Зовнішні статеві органи і ділянку промежини повторно обмивають теплою водою з милом, зовнішні статеві органи обробляють 5% розчином настойки йоду, ділянку заднього проходу заклеюють марлевою серветкою. Той, хто приймає пологи, обробляє руки (миття рук з милом, обробка спиртом і йодом).

З початку процесу пологів жінку називають роділлею, після закінчення післяродового періоду — породіллею. З моменту появи в статевій щілині голівки приступають до ручного прийому по захисту промежини (мал.10.1).

	Той, хто приймає пологи, стає праворуч від породіллі, ліву руку розташовує над лоном, прагнучи при цьому зрушувати голівку у бік промежини. Правою рукою той, хто приймає пологи, прагне зводити тканини вульварного кільця з голівки.
Мал. 10.1. Захист промежини.

Після того, як голівка врізалася і не йде з піхви в паузах між потугами, треба під нижній край лона дбайливо підвести підпотиличну ямку, яка є точкою фіксації (мал.10.2). Навкруг цієї точки голівка плоду буде виконувати розгинальний рух.

Мал. 10.2. Перший поворот голівки.

Коли точка фіксації підійшла під нижній край лона, породілля повинна припинити тужитися і в цей час необхідно дуже обережно розігнути голівку, а м'які тканини вульварного кільця і промежини дбайливо звести з голівки.

Мал. 10.3. Народження заднього плечика.

Після народження голівки плоду вона повертається до правого або лівого стегна матері. У цей момент той, хто приймає пологи, захоплює голівку плоду обома руками і жінку просять потужитись, що сприяє фіксації переднього плечика під лоном.

Після того, як це відбулося, необхідно плід підвести за голівку трохи вгору, даючи можливість народитися задньому плечику. Далі, після народження заднього плечика без жодних зусиль народжується переднє плечико і весь плід.

Новонародженого приймають на стерильний матеріал (марля, серветка, пелюшка) і укладають між ніг матері так, щоб не відбувалося натягнення пуповини. Після народження дитини з її носа і рота відсмоктують слиз і навколоплідні води.

Далі дитину оглядають і оцінюють за шкалою Апгар, яка ґрунтується на 5 клінічних ознаках: ЧСС, глибина та адекватність дихання, рефлекторна збудливість НС, стан м'язового тонусу, забарвлення шкіри. Відсутність ознаки характеризується як 0, відхилення від норми — 1, добре виражена ознака — 2.

Задовільний стан новонародженого оцінюється 8-10 балів, при легкій асфіксії 6-7 балів, при асфіксії середньої тяжкості 4-5 балів, при важкому гіпоксичному стані 1-3 бали. Повторну оцінку за шкалою Апгар проводять через 5 хвилин, що дозволяє судити про ефективність реанімаційних заходів.