ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

Практична стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики. Загальна характеристика звукового складу мови. Норми вимови. Склад і наголос. Правила переносу слів.

МЕТА:

повторити загальну характеристику звукового складу української мови, навчити визначати роль звуковідтворення в художніх текстах; повторити норми вимови голосних і приголосних звуків; удосконалювати орфоепічні вміння; орфоепічні вміння; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у студентів повагу до краси рідної мови.

ОБЛАДНАННЯ: методичний посібник для виконання ПР, письмове приладдя, підручник.

ПЛАН:

1. Стилістичні засоби фонетики.

2. Милозвучність української мови.

3. Загальна характеристика звукового складу мови.

4. Норми вимови.

5. Склад і наголос.

6. Правила переносу слів.

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ:

Фонетика

Склад

Наголос

Звук

Звукова анафора

Рима

Асонанс

Звукова епіфора

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПИТАНЬ:

· Одним із засобів виразності мовлення є милозвучність (евфонічність). Це характерна риса української літературної мови.

· Милозвучність в українській мові досягається чергуванням голосних і приголосних у - в, і - й, використанням фонетичних варіантів повнозначних і службових слів, зокрема прийменників з - із - зі, у - уві, під - піді - підо, над - наді. Наприклад: у дорозі, в Одесі, утретє - втретє; імла - мла, під столом - піді (підо) мною; зі столу - з дороги.

· Слова поділяються на склади.

Склад може утворюватися з одного або кількох звуків, серед яких обов’язково є голосний. Голосний звук становить основу складу. Скільки голосних у слові, стільки й складів. Залежно від того, на який звук склад закінчується, склади бувають закриті і відкриті.

· Правила поділу слів на склади

1. Приголосний між двома голосними належить до наступного складу: про-по-зи-ці-я, за-ку-ток.

2. Два дзвінкі або глухі приголосні належать до наступного складу: рі-зьба, ми-ска, дру-жба.

3. Якщо між голосними є кілька приголосних, то [й], [в], [р], [л], які стоять після голосного, належать до попередньго складу, а звуки, що знаходяться після них — до наступного складу: май-же, лій-ка, мов-ник, скар-га, пил-ка. Якщо другий приголосний [й], [р], [л], то разом з попереднім приголосним вони належать до наступного складу: бу-льйон, ві-дро, ро-блю.

4. Якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них належить до попередньго складу, а решта — до наступного: друж-ній, віч-ний, дов-гий.

5. Якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім [й], [в], [р], [л], належать до наступного складу: се-стра, дя-дьків, пі-ді-бра-ти.

· Наголос — це виділення одного складу в слові за допомогою посилення голосу. Склад, який має найбільшу силу звучання, називається наголошеним. Усі інші склади в слові ненаголошені.

Більшість слів в українській мові має один наголос. Деякі слова можуть мати подвійний наголос: апОстрОф, пЕрвІсний, тАкОж. Складні слова можуть мати декілька наголосів: один основний, решта — побічні: фотокореспондЕнт, веломотоспОрт.

Звуки мови. Голосні й приголосні звуки.

Звуки і букви. Український алфавіт

Усі слова в мові складаються із звуків. Розділ мовознавст­ва, який вивчає звуковий склад мови, творення звуків і їх властивості, називається фонетикою. Фонетика також вивчає сполучуваність зву­ків, закономірні зміни їх у мовному потоці та при словозміні і словотворенні.

Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки — най­менші одиниці мовного потоку. Окремо взяті звуки не ма­ють ні лексичного, ні граматичного значення (наприклад: [б], [и], [у], [н], [д], [к], [о]), але з них творяться слова та їхні значущі частини. З наведених звуків можна утворити слово будинок, у якому виділяються три значущі частини — буд + ин + ок.

Творяться звуки за допомогою мовного апарату, до якого належать губи, зуби, язик, піднебіння, гортань, голосові зв'язки. Звуки творяться при видихуванні. Повітря з легень через брон­хи і дихальне горло (трахею) потрапляє в гортань — верхню розширену частину дихального горла. Гортань складається з хрящів, до яких прикріплені голосові зв'язки. Хрящі мають здатність рухатися, а голосові зв'язки — зближуватися і відда­лятися. Коли зв'язки зближені й натягнуті, то струмінь повіт­ря з легень проривається через перешкоду, яку утворюють зв'яз­ки, і хитає їх, унаслідок чого й утворюється голос.

Не всі звуки мови творяться однаково: при творенні од­них бере участь лише голос: [а], [о], [у], [и], [і], [е], під час творення інших — голос і шум: [л], [м], [н], [д], [г], [в], деякі творяться тільки шумами: [т], [ф], [п], [к].

Звуки, які утворюються лише голосом, називаються голос­ними. В українській мові шість голосних звуків — [а], [о], [у], е] [и], [і]. Голосні звуки не однакові за місцем і спо­собом творення. При творенні звуків [о] та [у] губи витягу­ються вперед і трохи заокруглюються, тому ці звуки назива­ються лабіалізованими (від лат. — губа). Усі інші голосні звуки називаються нелабіалізованими.

Під час творення приголосних звуків у порожнині рота струмінь повітря натрапляє на різні перешкоди, наприклад зімкнені губи — [б], [п], передня частина язика притиснута до верхніх зубів — [д], [т] або тільки наближена до верх­ніх зубів, унаслідок чого утворюється щілина — [з], [с], [ж], [ш], [х].

Носова порожнина бере участь у творенні лише носових звуків —

[н], [л], [н].

Рух і положення мовних органів при вимові певного зву­ка називається його артикуляцією (від лат.— розчленування).

Звуки і букви

Звуки мови ми вимовляємо і чуємо. На письмі звуки позначаються буквами. Букви — це ті умовні знаки, якими передаються на письмі звуки мови.

 

Сукупність розташованих у певному порядку букв, якими передають звуки мови на письмі, називається алфавітом (від назв перших літер грецького алфавіту — альфа і бета/, або азбукою (від перших двох літер слов'янського алфавіту — аз і буки), або абеткою (від перших двох літер українського алфавіту — а і бе).

Український алфавіт складається з 33 букв; із них 32 бук­ви передають на письмі мовні звуки, а ь (м'який знак) позна­чає м'якість приголосних на письмі. Букви є друковані й писані і мають дві форми написання — велику (прописну) та малу (рядкову). Букви в алфавіті розташовані в певному порядку і мають такі назви:

Букви	їхні назви	Букви	їхні назви
Аа	а	Нн	ен
Бб	бе	Оо	о
Вв	ве	Пп	пе
Гг	ге	Рр	ер
Ґґ	ге	Сс	ес
Дд	де	Тт	те
Ее	е	Уу	У
Єє	йе	Фф	еф
Жж	же	Хх	ха
Зз	зе	Цц	це
Ии	и	Чч	че
Іі	і	Шш	ша
її	йі	Щщ	ща
Йй	й (йот)	Ьь	м'який
Кк	ка		знак
Лл	ел	Юю	йу
Мм	ем	Яя	йа

 

Повної відповідності між звуками й буквами в україн­ській мові немає. Більшість букв позначає один звук, але буква може передавати й два звуки або для позначення од­ного звука можуть вживатися дві букви. Так, звуки [дж] і [дз] передаються двома буквами дж і дз. Буква щ передає спо­лучення приголосних [ш] + [ч]. Буква ї завжди позначає два звуки — [й] та [і]. Букви я, ю, є можуть передава­ти по одному звукові —[а], [у], [е], коли вживаються для позначення м'якості приголосних (ляжу [л'ажу], люди [л'уди], давнє [даун'е]), і два звуки, коли виступають:

а) на початку слова: ясен- йасе^ин], юшка - йу'шка];

б) після букви, що позначає голосний звук (на початку складу): твою [твойу], палає [палайе];

в) після апострофа: в'яне [вйане], в'юн [вйун];

г) після мякого знака: барельєф [баре^ил'йеф].

Буква ь (м'який знак) позначає м'якість приголосних, що стоять перед ним (тінь, мідь, сталь, ґедзь, палець, цьо­го, батько, кілька].

М'якість приголосних на письмі передається також бук­вою і: сіно [с'іно], діжка [д'іжка], тісто [т'істо], гірко [г'ірко], кіно [к'іно], хіба [х'іба].

Твердість приголосних на письмі не позначається, а для роздільної вимови вживається апостроф (пір'я, п'ять, п'єса, в'їхати).

 

Примітка. Апостроф, знак наголосу і дефіс не входять до ал­фавіту і не є літеральними знаками.

 

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

1. Запишіть слова в алфавітному порядку. Значення не­зрозумілих слів з'ясуйте за «Словником іншомовних слів» «Словником української мови» в 11 т.

Призьба, калина, явір, деревій, мереживо, ряст, дебют, шлейф, шана, бузина, вареники, гостина, ґанок, етнос, чотири, житло, півонія, левада, сутінки, уряд, Йосип, естетика, острів, чичероне, цикламен, шипшина, щабель, ліра, юриспру­денція, айстра, хорал, надія, табун, фаянс, досвід.

 

2.Перепишіть слова; після кожного з них укажіть кіль­кість звуків і букв. Усно поясніть розбіжності.

Квітень, графин, пуща, ґудзик, бульйон, підживити, вогнище,

бджола, льох, віддзеркалює, ходжу, плащ, заїжджати, п'є, я, її.

 

3.Продовжіть таблицю своїми прикладами.

 

 

Є-е, йе Ю-у, йу Я-а, йа Н-н, н’ Л-л, л’ Ц-ц, ц’ С-с, с’ З-з, з’

4.Випишіть слова, в яких букви позначають два звуки.

Січень, юрба, кущ, ґрунт, дзвін, павільйон, піджак, явище, джемпер, льон, відзначити, саджу, дощ, свою, єдність, їхньої, заява, дзенькіт, п'єса, дебют, джем, підзолистий, джинси, під­живлення.

 

5.(Усно)Назвіть букви і звуки, з яких складаються подані слова.

Сім'я, льон, в'яз, джміль, щільно.

 

6.Перепишіть слова, вставляючи пропущені літери.

..рок,..вінок, бур..к, пр..їхати, возз..днання, урочи..е,..міль, син.., син..го,..ніт,..рунт,..рузин,..астя, деб..т, з'..зд,..енькіт, м..кий, літн.., пла.., раді.,, л..н,..года, р..сно, кур..р,..фект, де..кий, м..жгір.., л..бл.., за..ц.., Ки..ва, п..теро, ма..бутн.., міл..н, бул..н, батал..н.

 

Склад

Слова в українській мові поділяються на склади. Склад — це частина слова, що містить один чи кілька зву­ків і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря: го-ло-ва, о-зе-ро, роз-ви-ток, мрі-я. У кожному складі може бути лише один голосний звук, який організовує склад. Тому голосні звуки називаються складотворчими. Склад може мі­стити тільки голосний звук (о-ко, у-чень, а-рі-я) або голос­ний і приголосний (роз-мір, се-стра, дуб, са-док). У слові стільки складів, скільки голосних звуків, тому слова бувають односкладові (зір, рис), двоскладові (ру-ка, си-ла), три­складові (со-ро-ка, ка-ли-на), багатоскладові (фі-зі-о-ло-гі-я, те-ле-фо-ні-зу-ва-ти).

Склад, що закінчується на голосний звук, називається від­критим (ли-па, су-сі-ди), а склад, що закінчується на приго­лосний звук, — закритим (тінь, май-стер, дав-ній, гол-ка).

Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується таким основним правилам:

1. Якщо між голосними звуками є один приголосний, то він належить до наступного складу: осінь, а-ле, до-ля, во-да.

2. Якщо між голосними є кілька приголосних, то [й], [в], [р], [л], які стоять після голосного, належать до попере­днього складу, а звуки, які знаходяться після них, — до на­ступного: май-ка, дов-го, зір-ка, гал-ка. Якщо другим при­голосним є звуки [й], [р], [л], то разом з попереднім приголосним вони відходять до наступного складу: бу-льйон, ме-тро, ку-плю.

3. Якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього, а решта — до наступного складу: дов-гий, стер-тий, кис -лий, вір-ний.

4. Якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приго­лосних, то всі вони, крім [й], [в], [р], [л], відходять до наступ­ного: сестра, про-сте-жи-ти, ві-ді-бра-ти, пе-ре-рва-ти.

 

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

7.(Усно)Поясніть, за якими правилами поділені слова на склади

Ві-тер, май-дан, у-рок, роз-мо-ва, син-так-сис, ві-дро, пла-влю, ро-блю, кіль-ка, ві-ді-рва-ти-ся, роз-ви-ток, щас-тя, вір-ність, чай-­ник, друж-ній, міс-то, а-ло-е, за^/м-ок, за-мо^/к, ба^/ть-ків, ба-тькі^/в, і-м'я, віч-ний.

8.Поділіть слова на склади відповідно до правил складо­поділу. Визначте склади відкриті й закриті.

Праця, працьовитість, гребля, дужка, апетит, кімната, під'їзд, подвір'я, місток, підземний, земля, обрій, завжди, вишня, віль­ний, травень, майже, прийде, серце, світло, астролог, опера.