Рослинного походження

Текстильні волокна рослинного походження є важливою сировиною для виготовлення натуральних текстильних виробів. Натуральні рослинні волокна складаються з целюлози. Їх отримують з таких частин рослинної сировини:

· поверхні насіння рослин (бавовни);

· стебла (льон, коноплеволокно, джут, кенаф, рані);

· листя (сизаль, абака, генекен);

· з лушпиння кокосових горіхів (койр).

У текстильній промисловості широко використовують луб’яні волокна. До луб’яних належать волокна, які містяться в стеблах, листках і оболонках плодів різних рослин. Їх відповідно називають стеблові, листяні, плодові.

1. До стеблових належать волокна льону, конопель, джуту, кенафу, рамі, кендирю, канатника.

2. До листяних належать волокна сизалю, маніли, генекену.

3. До плодових належать волокна койру.

У світовому виробництві серед луб’яних волокон перше місце займає джут, далі йдуть льон і коноплі. З імпортних волокон текстильні підприємства України переробляють джут.

Луб'яні волокна є складовою стебел наземних на­сіннєвихрослин і розташовані між зовнішніми тканинами і деревиною стебла. Стійки луб'яних волокон сильно і рівномірно потовщені, часто з добре вираженою шаруватістю, з простими порами і дуже вузькою клітинною порожниною; середня довжина луб'яних волокон -декілька см., первинні луб'яні волокна переважно довші (20-400 мм), вто­ринні - коротші. У багатьох рослин стінки луб'яних волокон просочені лігніном, в окремих - оболонки складаються майже повністюзцелюлози, мають значну еластичність і міцність. Текстильною сировиною євисокоякісні (прядні) і технічні луб'яні волокна, які широко використовують для вироблення пряжі і отримують первинною обробкою луб'яних культур. Розрізняють луб'яні волокна тонкі, гнучкі, мало здеревілі (льон, рамі) та грубі, товстостінні, сильно здеревілі (конопля, кенаф, джут, манільське прядиво); технічні луб'яні волокна скла­даються в основному зі склеєних пучків елементарних волокон.

Термін «текстильні волокна» стандартизований практично в усіх країнах СОТ. Він означає протяжні, гнучкі, міцні, тонкі ви­довжені тіла з площею поперечного перерізу значно меншою довжинита міцністю і еластичністю, які дозволяють скручуван­ням переробляти їх на пряжу і полотна.

На фор­мування споживних властивостей текстильних волокон впливають такі фактори: хімічний склад, умови формування рослини, структура, вид обробки. Всі властивості текстильних волокон поділяють на 4 групи:

♦ геометричні - довжина (мм), грубість (тонкість - площа поперечного перерізу (мм²), діаметр (мм), номер (м/г)), лінійна густина (текс, г/км; титр, г/9 км; деньє, 0, 05г/450 м; грекс, г/10 км), хвилястість ( звитість);

♦ механічні - міцність на розрив (розривне навантаження, сН/волокно, гс/волокно; розривна напруга, сН/мм², гс/мм², Па); подовження абсолютне, мм; подовження відносне, %; повна абсолютна деформація, мм; пружна деформація, мм; еластична деформація, мм; пластична деформація, мм;

♦ фізичні - густина або масова частка речовини, мг/мм³; об'ємна маса, мг/мм³; гігроскопічність (вологість фактична, %; нормальна, %; кондиційна, %; вміст вологи, %;), електризування (напруженість електричного поля; поверхнева густина заряду, Кл/мм²; лінійна густи­ на заряду Кл/мм ), колір;

♦ хімічні - відношення до дії води, лугів, кислот, світла, температури тощо.