Зажурилась Україна
М. Кривенко. «Їхав козак на війноньку…» Аналіз твору за питаннями (дати відповіді на питання). 1.Тема твору__________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ 2.Яка головна думка твору? _____________________________________________________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ 3.Які часи зображені в пісні? Про що це свідчить? __________________________________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ 4.Чому зажурилася Україна? ____________________________________________________ 5.Ким були оборонці рідного краю? Що вам про них відомо? ________________________ 6.Як козаки збиралися до бою з ворогом? Чи були вони впевнені у своїй перемозі? ____________________________________________________________________ 7.Якою зброєю вирішили скористатися захисники України в боротьбі з ворогом? Чому не всі з них мали якісне озброєння? _________________________________________________ 8.Як змінюється настрій пісні від початку до кінця? _______________________________ 9.Як розуміти закінчення твору? _________________________________________________ 10.Назвіть характерні ознаки народної пісні (художні засоби твору). _____________________________________________________________________________
Тест (обведіть правильну відповідь). 1.Який художній засіб використано в назві даної пісні? а) Метафору; б) епітет; в) порівняння; г) гіперболу. 2.Україна зажурилась, бо: а) не мала справжніх своїх козаків; б) її сини розгубилися під час боротьби з ворогом; в) не мала можливості стати багатою; г) нічим прожити. 3.З яким проханням звернувся один із захисників країни до пана-брата? а) Брати шаблю та йти воювати; б) власно зібрати врожай; в) нагородити козаків за їх мужність і завзятість; г) віднайти полонених і допомогти їх звільнити. 4.Від якого ворога захищали козаки Україну? а) Татар; б) турків; в) половців; г) ляхів. 5.Бурлака воюватиме з ворогом: а) шаблею; б) кулаками; в) рушницею; г) дрюком. 6.У першому стовпчику твору описано: а) боротьбу козаків з ворогом; б) страждання України; в) козацьку зброю; г) красу української природи. 7.Захищаючи рідний край, козаки прагнуть, щоб: а) не пропала їх слава; б) остаточно знищити ворога; в) якомога швидше визволити полонених; г) пам’ятники культури не залишилися зруйнованими. 8.Шабля в пана-брата: а) довга й гостра; б) блискуча й кована; в) козацька; г) від полоненого турка. Іван Сірко – лицарська душа і воїн славний О. Донченко. Іван Сірко
Іван Дмитрович Сірко родом із Поділля, можливо з Вінниччини, з дрібної шляхетської сім’ї, стверджують його біографи. Рік народження невідомий, ймовірно, він народився десь на початку XVII ст. В історії Запорозького козацтва постать Сірка одна із найлегендарніших. Історики визнають особливий військовий талант полководця, все його життя було прикладом безмежної відданості українському народу. Німецькі джерела ім'я його вимовляють «Цірко», російські - «Серко», французькі - «Сіро», турецькі й кримські - «Урусшайтан», в дійсності, це було козацьке прізвисько, тобто «вовк». Чоловік він був розважливий, мудрий, демократичний, скромний до аскетизму і віруючий. Дослідниця О. Апанович порівнює його вдачу і поведінку з легендарнимполководцем Руси-України X ст. Святославом Ігоревичем. І це дійсно так. Сірко ніколи не відривався від козацьких мас, жив у курені разом з козаками, харчувався із спільного котла, вів тверезий спосіб життя, полюбляв пасічникувати в десяти верстах від Січі, у Грушевці. Коли Сірко козакував, його сім'я проживала в Мерефі (нині Харківська область), батько його мав там млина, господарство і будинки. Дружина Софія - з козацького роду, народила йому двох дочок і двох синів - Петра і Романа. Перший загинув в одному із сухопутних походів на Крим, другий помер на очах у матері. Доньки Сірка були видані заміж за козаків Івана Сербина та Івана Артемова.УВсе життя Сірко мало бував на батьківщині, більшість років віддав Січі, військовим експедиціям, битвам. На Січі він перебував понад 26 років, здійснив близько 100 військових походів, не програв жодної битви. На історичній арені Сірко з'являється у званні вінницького полковника, а згодом і кошового Січі. Отаманував Сірко протягом 22 років. Починаючи з 1654 по 1680 рік був найвідомішим полководцем України. «Сірко - від Бога полководець», - говорили про нього козаки і недруги. Істинний син Запорожжя провів таку кількість походів, що хроністи не встигли все засвідчити, в окремі роки їх організовувалось по 2-3. Ось лише короткий перелік найрезультативніших: ходив з Косоговим на Перекоп проти татар, виграв велику битву з Керач-беєм, де проявив особисту відвагу, здійснив ряд морських походів за Дніпро і Буг, здобув перемоги під Корсунем, Уманню, Чигирином і успішно діяв проти кращого польського воєначальника С. Чернецького, витіснив його з України 1675 року, розгромив турків, які на Різдво спритно увірвались до Січі, того ж року здійснив похід на Крим, повністю зайняв його, взяв столицю Кримського ханства Бахчисарай та Ак-Мечеть (сучасний Сімферополь), розгромив хана у битві над Сивашем... Сірко не раз командував великими військовими з'єднаннями, вражав сучасників винахідливою стратегією і тактикою. Виграв 55 великих битв - що не має аналогів у історії військового мистецтва. Варто зазначити ще одну рису Сірка. Коли у Криму настала нищівна спека: посохли всі пасовища, гинули люди і худоба, кримський хан звернувся до Сірка пустити численні отари овець і людей на землі півдня України, щоб врятувати від загибелі свій народ. Сірко, не вагаючись, дозволив і всіляко сприяв цьому. Гетьман Самойлович докоряв Сіркові за цю акцію, мовляв, допомагаєш недругу християнства, бусурману, ворогу. Сірко відповів: «Коли б чорт, пане гетьмане, помагав людям у крайній нужді, то брезгувати тим не годиться, бо, кажуть люди, нужда закон міняє» (Летопись С. Величка, - К., 1851, т.11). Польський король Ян Собеський писав: «Сірко - воїн славний і в ратному ділі великий здобутник». Сірко ходив з Богданом Хмельницьким морським походом на Трапезунд, а з 1646 року спільно з Хмельницьким вів переговори про участь козаків на чолі з Сірком у Французько-іспанській війні в протоці Па-де-Кале за взяття фортеці Дюнкерк, яку французи ніяк не могли відбити в іспанців. Давши морський бій іспанській ескадрі на підступах до Дюнкерка, Сірко з козаками взяв місто протягом однієї ночі. Пройшов Сірко і всю Визвольну війну українського народу проти шляхетської Польщі під знаменами гетьмана Б. Хмельницького. Тоді він близько зійшовся з героєм Визвольної війни легендарним Іваном Богуном, війська якого в складі козацько-селянської армії були свого роду національною гвардією України. Зокрема, в битві під Жванцем Сірко діяв рішуче і сміливо, про це літописи зазначали під 1653 роком. Сірко був, як і Іван Богун, прекрасним стрільцем із лука й самопала і навіть на «повному скаку коня влучно бив птахів у небі, а звіра в полі, і рідко, коли вони рятувались від нього». Спільно з Іваном Богуном виступав проти Івана Виговського, організувавши похід на орду, і цим не дозволив хану виступити на Україну, як того добивався Виговський. Сірка підтримував гетьман Правобережної України Петро Дорошенко. За доносом Федора Жученка, ставленика Москви, який сприяв Івану Самойловичу прийти на гетьманство, Сірка кинули до в'язниці в Тобольську. Москва пригадала славному козацькому отаманові і його зв'язки з народними рухами, і виступи проти І. Самойловича, і контакти із Степаном Разіним. Козацтво рішуче вимагало повернення Сірка на Січ, підтримував ці вимоги і коронний гетьман Польщі Ян Собеський (майбутній король Польщі). Царський уряд того ж року (1672) вимушений був звільнити Сірка, і той направився в Січ. Добравшись до Січі, Сірко моментально організував флотилію козацьких чайок і пішов на Асламкермен (нині м. Берислав), а потім розгромив Очаків. 1675 року Сірко здійснив блискучий похід, заблокувавши вторгнення Туреччини на Чигирин, розбив кримську орду і яничарів Ібрагім-паші, які вдерлися на Україну. 1679 року султан Туреччини планував похід на Україну і Росію, окремо на Січ готувалось вторгнення 25000 турків. Остання бойова акція Івана Сірка була здійснена за кілька місяців до його кончини. Остання бойова акція Івана Сірка була здійснена за кілька місяців до його кончини. 1680 року спільно з донцями Сірко востаннє опустив свою переможну булаву в битві з ординцями. Деякі українські історики рівняють військовий талант кошового Сірка з масштабністю таких полководців, як Чингісхан і Тамерлан. З цим варто погодитись.
|
Повертаючись з походу, занедужав і поїхав з Січі за 10 верств на свою пасіку в село Грушівка (нині село Ленінське Дніпропетровської області). Там 1 серпня 1680 року не стало великого сина українського народу Івана Сірка. Літописець Величко писав, що « 2 серпня водою Сірка доставили на Чортомлицьку Січ, ховали його з великими почестями, з «арматною і мушкетною» стрільбою, з усім Військом Низовим Запорозьким». Довго ще на Україні бандуристи співали: «А на Запорожжі кошовий Сірко, ватаг сильний, помер», - оповідав козацький літописець Самовидець.
