Столичний економічний район

 

Економіко-географічне положення. Район розташований на півночі України. Його площа становить 90, 7 тис. км² (15, 0% території України). До складу району входять Київська, Чернігівська та Житомирська області і територія м. Києва. На півночі він межує із Білоруссю і Російською Федерацією, на сході – з Північно-Східним, на півдні – з Центральним і Подільським, на заході – з Волинським (Північно-Західним) економічними районами.

Столичний район сформувався довкола столиці України Києва, що й визначило зручність його географічного положення, сюди сходяться залізниці, автомагістралі, авіалінії, які пов'язують столицю з усіма економічними районами України та іншими країнами Європи. Трубопроводи перетинають територію району у субширотному напрямку, а судноплавні річки (Дніпро, Десна, Прип'ять) збільшують його економічний потенціал.

Природні умови і ресурси. Столичний район має значний природно-рекреаційний потенціал. Паливні ресурси задовольняють здебільшого місцеві потреби. По-перш за все, це родовища нафти і газу на Чернігівщині: нафтові – Леляківське і Монастирищенське, нафтогазові – Гнідинцівське і Прилуцьке, газове – Пролетарське. Поклади бурого вугілля освоюються на Житомирщині, поблизу Коростишева. Значні запаси торфу містяться у поліській зоні, зокрема на Чернігівщині.

Район бідний на рудні ресурси, виявлено тільки ільменіт (титанові руди), що знаходиться у басейні р. Ірша (Житомирська обл.) і значні поклади уранових руд (Київська обл.), які поки не розробляються.

Найпоширенішими є будівельні корисні копалини. У Житомирській області знаходяться родовища червоних, рожевих і сірих гранітів, чорних і сірих лабрадоритів. Граніти і гнейси видобувають у долинах річок Росі, Ірпеня та Тетерева. На сході Чернігівщини знаходяться значні поклади крейди і цементних мергелів. На Київщині розробляють родовища формувальних пісків. У всіх областях є вапняки, скляні піски та вогнетривкі глини.

Із хімічної сировини виявлено фосфорити (Житомирська і Чернігівська обл.), поблизу Чорнобиля – поклади бурштину. Район має лікувальні грязі та мінеральні води (Миронівський, Білоцерківський, Броварський райони Київської області, Житомир, Новоград-Волинський та інші).

На півдні району знаходяться чорноземи опідзолені і типові малогумусні. Район виділяється своїми лісовими і водними ресурсами. Лісами вкрито 26% території, на півночі – 30-40%. Регіон повністю належить до басейну Дніпра – основної водної артерії України, тому забезпечення господарства водою достатнє, а в Поліссі – надмірне, у зв'язку з чим тут діє осушувальна система. Добре забезпечений район і підземними водами.

Населення і трудові ресурси. У межах району проживає 7029, 1 тис. осіб (2005 р.), що становить 14, 6% загальної чисельності населення у країні. Найбільш заселеною територією є столиця – 2621, 7 тис. осіб, а найменш заселеною – Чернігівська область (1225, 2 тис. осіб). У містах і містечках мешкає 73, 4% людності. Середня густота населення – 77, 5 осіб/км², утому числі у Києві – 3277 осіб/км², на Київщині – 64 особи/км², на Житомирщині – 46 осіб/км² і на Чернігівщині – 38 осіб/км².

Густота сільського населення сягає 20, 6 осіб/км² (на Київщині – 27, 0 осіб/км², Житомирщині – 20, 2 осіб/км², Чернігівщині – 15, 8 осіб/км²), що менше від середнього показника у країні на 20%. Середня чисельність сільських поселень в районі сягає 439 осіб, що в 1, 25 рази менше, ніж в Україні, причому в Чернігівській області цей показник є найменшим (338), а у Київській – найбільшим (671). Значна відмінність між величиною сіл також має місце за природними зонами. Так, людність сіл у поліській зоні коливається в межах 250-500 осіб, а у Лісостепу – від 500 до 1500 осіб.

У Столичному економічному районі знаходиться 50 міст, у тому числі 1 місто державного і 18 обласного підпорядкування та 103 містечка, із яких 45 розміщені на Житомирщині. Середня чисельність міських поселень становить 33514 осіб, що на 9 тис. осіб більше (39%) від аналогічного показника в Україні. Така величина досягається за рахунок м. Києва. Найбільшими містами регіону є Київ, Чернігів, Житомир, Біла Церква, Бровари, Бердичів, Ніжин, Коростень, Прилуки, Новоград-Волинський, Бориспіль і Фастів.

Працездатне населення становить 58, 8% (на 0, 9% вище середнього показника), молодь – 17, 9 (на 0, 8% менше), особи похилого віку – 23, 3% (на 0, 1 % менше). На 1000 осіб в районі припадає 300 пенсіонерів, що на 1 особу менше від середнього рівня.

У статевій структурі населення жінки кількісно переважають чоловіків. У межах району і України 1000 особам жіночої статі відповідає 862 чоловіки.

На території Столичного району мешкають представники понад 100 національностей, причому частка українців тут вища, ніж загалом у країні (відповідно, 88, 5 і 77, 8%). У Києві та інших великих містах, а також на північному сході району живе багато росіян, чисельність яких становить майже 580 тис. осіб. На третьому місці знаходяться поляки (59 тис. осіб), які заселили центральну частину Житомирської області. Багато білорусів (32 тис. осіб), які живуть у Києві та на Поліссі. Кількість євреїв становить 23 тис. осіб. Основна їх частка мешкає у Києві та міських поселеннях на заході району.

Аварія на ЧАЕС спричинила відселення всього населення за межі 30-кілметрової зони, зокрема на південь району та інші регіони. Має місце значний рух населення у межах району, особливо від периферії до центру. Значними були і є маятникові міграції. Це стосується найбільше Києва, куди щодня на роботу прибуває майже 240 тис. осіб, що є найвищим показником в Україні.

У районі найвищий рівень депопуляції населення, особливо в Чернігівській області. Продовжується відтік зайнятих із виробничої в невиробничу сферу.

Територіально-галузева структура економіки. В господарському комплексі району промисловість домінує над сільськогосподарським виробництвом. Основними галузями промисловості є машинобудування, хімічна, легка, харчова, гірничодобувна, деревообробна галузі та промисловість будівельних матеріалів. У районі вирощують цукрові буряки, льон-довгунець, хміль, картоплю, зерно, виробляють молоко і м'ясо.

Промисловість. Паливно-енергетичний комплекс району працює в основному на довізному кам'яному вугіллі, природному газі і нафтопродуктах. Енергетика представлена Трипільською ДРЕС, Київськими ГЕС і ГАЕС, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, Білоцерківською, Житомирською, Бердичівською і Чернігівською ТЕЦ.

Понад 25% валової продукції промисловості району виробляє машинобудування. У районі випускають будівельно-шляхові і транспортні машини (Бородянка, Київ, Коростень), тут розвинуті тракторне і сільськогосподарське машинобудування (Малин, Олевськ, Біла Церква, Ніжин, Новоград-Волинський, Прилуки), виробництво технологічного обладнання для хімічної галузі промисловості (Бердичів, Бахмач, Київ, Коростень, Фастів), верстатобудування (Бердичів, Київ, Житомир), оптичні прилади (Київ), радіо-, електроприлади та електроустаткування (Васильків, Житомир, Київ, Коростишів, Чернігів), автозапчастини (Житомир, Чернігів), літаки, річкові судна, мотоцикли (Київ).

Основний напрям хімічної промисловості – виробництво штучного і синтетичного волокна, пластмаси, шин і гумоазбестових виробів, азотних добрив, засобів захисту рослин, кормових антибіотиків, лаків і фарб тощо. Хімічні волокна виробляють у Житомирі, Києві, Чернігові, пластмаси – у Броварах, Прилуках, Фастові, гумотехнічні вироби – у Білій Церкві та Ніжині, лаки і фарби – у Києві, побутову хімію – у Києві та Ніжині, азбест – у Білій Церкві.

У районі добре розвинутий лісовиробничий комплекс. Його основна продукція – меблі, фанера, папір, будівельні матеріали, музичні інструменти, сувеніри. Меблева промисловість зосереджена у великих і середніх містах (Бровари, Біла Церква, Житомир, Київ, Корюківка, Ніжин, Прилуки, Фастів, Чернігів, Щорс тощо). Паперові фабрики знаходяться в Обухові (Київська обл.), Корюківці (Чернігівська), Коростишеві і Малині (Житомирська). Найбільшими центрами лісохімії є Тетерів і Клавдієво-Тарасове в Київській області, а також Коростень.

Будівельна індустрія району орієнтується на сировинні ресурси та на місця масового житлового чи промислового будівництва. Тому заводи залізобетонних конструкцій розміщуються в Києві, Житомирі, Чернігові, Білій Церкві. Випуск алюмінієвих будівельних конструкцій налагоджений у Броварах. Виробництво вапна, асфальту, цегли знаходиться у Білій Церкві, Борисполі, Броварах, Бердичеві, Києві, Малині, Ніжині, Новгороді-Сіверському, Житомирі, Прилуках, Чернігові тощо.

У районі сформувався найпотужніший у країні комплекс скляної і фарфоро-фаянсової промисловості, провідним підприємством якого є Баранівський фарфоровий завод. Фарфору виробляють здебільшого у Житомирській області (Довбиш, Олевськ, Кам'яний Брід, Біла Криниця, Городниця, Коростень тощо). Скляна промисловість найбільше розвинута в Києві, а також у Бучі, Гостомелі, Мар'янівці, Романівці, а в Житомирі знаходиться дзеркальна фабрика.

На заході району видобувають облицювальне каміння: бутове, лабрадорит, габро, червоний і сірий граніт – поблизу Володарська-Волинського, Коростишева, Коростеня, Малина, Овруча, граніт також поблизу Білої Церкви, Богуслава, Рокитного, мармур – біля Радомишля.

Видобувна промисловість представлена видобутком нафти (на сході району), торфу (на Поліссі), вогнетривких динасових кварцитів (поблизу Овруча), титанового ільменіту (Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат), коштовного каміння біля Володарська-Волинського.

Легка промисловість працює як на місцевій природній, так і на хімічній сировині. Провідне місце належить текстильній промисловості (шовкова, бавовняна, трикотажна тощо). Домінує в ній шовкова промисловість (Дарницький шовковий комбінат у Києві та Київський шовковий комбінат). Друге місце серед галузей текстильної промисловості посідає вовняна. В районі виробляють понад 80% вовняних тканин країни. Найбільші підприємства цієї галузі знаходяться в Чернігові, Білій Церкві, Богуславі та Березані.

Лляна промисловість майже повністю забезпечує себе місцевою сировиною. Діють Житомирський льонокомбінат, Коростенський, Козелецький, Городнянський, Корошський, Новгород-Сіверський та інші льоноробні заводи. Серед підприємств бавовняної промисловості виділяють бавовняно-ткацькі фабрики у Новогород-Сіверському, Острі, ватно-ткацьку фабрику – у Києві, ткацькі фабрики – у Коростишеві та Радомишлі.

У районі розвинута трикотажна (Київ, Біла Церква, Бровари, Прилуки, Сквира, Житомир тощо), швейна (Київ, Житомир, Бердичів, Коростень, Малин, Ніжин, Новоград-Волинський, Переяслав-Хмельницький тощо), шкіряно-взуттєва (Київ, Прилуки, Баришівка, Бердичів, Біла Церква, Васильків, Житомир, Семенівка, Чернігів) галузі.

У Столичному районі діють фабрики музичних інструментів (Житомир, Чернігів), головних уборів (Прилуки). Виробництво художньої кераміки започатковане у Василькові та Вишневому. Фабрики художніх виробів, що спеціалізуються на вишиванні і ткацтві працюють у Богуславі, Ічні, Ніжині, Прилуках, Переяславі-Хмельницькому, Чернігові. Підприємства поліграфічної промисловості розташовані у Києві та Корюківці.

Агропромисловий комплекс. Провідна галузь сільського господарства в районі – рослинництво. Це насамперед вирощування зерна, технічних і кормових культур. У спеціалізації господарств поліської і лісостепової зон наявні значні територіальні відмінності. Для Полісся характерне молочно-м'ясним скотарство, свинарство, льонарство, картоплярство (Чернігівська область – перше місце в країні за обсягами виробництва картоплі) і зерновим господарством (жито і гречка), а у західній частині – й хмелярством. Достатньо розвинуте вівчарство. Для лісостепової зони району властиве м'ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво, зернове господарство (озима пшениця і кукурудза). На місцевих концентрованих кормах у центральній частині Лісостепу значного розвитку набуло птахівництво.

Довкола Києва і великих міст розвинулося приміське господарство, спеціалізація якого полягає в орієнтації на молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, овочівництво (у тому числі, тепличне), садівництво, ягідництво, а також вирощують зернові і технічні культури.

Загалом, тваринництво Столичного району має молочно-м'ясний напрям. Допоміжними галузями тваринництва є бджільництво, кролівництво, ставкове рибництво, шовківництво.

Продукцію рослинництва і тваринництва району переробляє потужна харчова і легка промисловість. Серед найважливіших галузей харчової промисловості – цукрова, молочна, м'ясна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова.

Харчова промисловість. Цукрову промисловість представляють цукрові заводи на півдні району (у Бобровиці, Андрушівці, Бердичеві, Іванополі, Миронівці, Носівці, Рокитному, Яготині тощо). Єдиний в Україні солодовий завод працює у Бердичеві, де також знаходиться цукрорафінадний завод. У малих і середніх містах, містечках і селах розміщені заводи і цехи, що виробляють масло, сир, сухе молоко. Найбільші молочноконсервні комбінати знаходяться в Бахмачі та Овручі. Потужні підприємства м'ясної промисловості розташовані в обласних центрах, а також середніх містах (у Бахмачі, Бердичеві, Білій Церкві, Вишневому, Києві, Новгороді-Сіверському, Прилуках, Чернігові).

Борошномельно-круп'яна, хлібопекарська і кондитерська галузі промисловості розміщені у великих містах. Плодоовочева промисловість зосереджена в Житомирі, Овручі, Ніжині, Білій Церкві та ін. Спиртова промисловість району використовує відходи виробництва цукру і переробки картоплі, а найбільші заводи знаходяться в Києві і Чернігові. Серед підприємств інших галузей виділяються Гостомельський і Семенівський крохмале-патоковий заводи та Прилуцький ефіроолійний комбінат і тютюнова фабрика.

Транспортний комплекс. Розвиток Столичного економічного району, міжрайонні і зовнішні зв'язки забезпечує його транспортна система. Головну роль у перевезеннях вантажів у цьому районі відіграє залізничний транспорт. Близько 60% усіх перевезень залізницею становлять транзитні вантажі. Найбільшими залізничними вузлами є Київ, Фастів, Миронівка, Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський, Попільня, Овруч, Чернігів, Бахмач, Ніжин, Прилуки, Щорс.

Автомобільний транспорт перевозить в основному пасажирів, а також продукцію АПК. Задіяний він в обласних зв'язках (80% усіх перевезень).

Значну роль у господарському комплексі відіграє річковий транспорт (судноплавство здійснюється на Дніпрі, Десні і Прип'яті). Велике значення мають річкові порти: Київ, Чернігів.

Особливе місце в Столичному районі належить повітряному транспорту. Київ – найбільший вузол повітряних сполучень у країні. Окрім того, великими аеропортами є Житомирський і Чернігівський.

Через територію прокладені траси нафтопроводів " Дружба", а також Гнідинці–Кременчук, газопроводів Дашава–Київ–Брянськ–Москва, Уренгой–Помари–Ужгород, Шебелинка–Полтава–Київ.

Регіональні промислово-економічні вузли. У Столичному економічному районі сформувалися промислові вузли: Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський. Найбільший із них – Київський промисловий вузол. До його складу входять Київ, Бровари, Бориспіль, Вишгород, Ірпінь, Васильків, Боярка та ін. Половина всього випуску промислової продукції припадає на машинобудування і металообробку. Домінує приладобудування. Машинобудівні заводи виробляють різноманітні контрольно-вимірювальні прилади, літаки, трамвайні вагони, тролейбуси, фотоапарати, річкові та морські судна, мотоцикли, екскаватори, баштові крани, верстати-автомати, телевізори, електронно-обчислювальні машини, деталі до тракторів і сільськогосподарських машин, медичну і кіноапаратуру тощо.

Хімічна та нафтохімічна промисловість представлена підприємствами, що випускають хімічні волокна, лаки і фарби, хімічні і гумотехнічні вироби, медичні препарати, отрутохімікати тощо.

У Києві є підприємства майже всіх галузей легкої промисловості. Найпомітніші з них – Київський і Дарницький шовкові комбінати, швейна фабрика, трикотажна фабрика " Киянка", трикотажне, швейні та шкіряне об'єднання, експериментальне взуттєве об'єднання " Київ" тощо.

Багатогалузева харчова промисловість представлена молокозаводами, млинами, хлібозаводами, кондитерською, макаронною фабриками, елеваторами, пивними, винними заводами, безалкогольних напоїв. У місті є підприємства, що виробляють дріжджі, молочну кислоту, маргарин. Працюють Дарницький м'ясокомбінат та інші підприємства м'ясної промисловості.

У вузлі добре розвинута будівельна індустрія, багато деревообробних і меблевих підприємств, зокрема фанерний завод, деревообробний комбінат тощо. Кілька комбінатів друку та книжкові фабрики складають поліграфічну галузь.

Київ має велике значення як столиця Української держави, культурний, освітній, науковий, релігійний, туристичний центр.

Білоцерківський промисловий вузол має вигідне географічне положення. Він лежить на важливих транспортних шляхах, у центрі потужного сільськогосподарського району. Тут зосереджені підприємства хімічної, машинобудівної, харчової, легкої та будівельної галузей промисловості.

До хімічної промисловості належать виробниче об'єднання шин і гумоазбестових виробів, завод гумотехнічних виробів. Машинобудування і металообробка представлені заводами сільськогосподарського машинобудування, " Електроконденсатор", літакоремонтним тощо. У місті працюють взуттєве об'єднання, трикотажна, меблева і книжкова фабрики. З-поміж багатьох підприємств харчової промисловості провідним є м'ясокомбінат. Домобудівельний комбінат і комбінат " Будіндустрія" є визначними підприємствами будівельної індустрії.

Біла Церква – кліматичний і бальнеологічний курорт, що використовує радонову слабомінералізовану воду, туристичний центр. У місті знаходиться відомий дендропарк " Олександрія".

До Чернігівського промислового вузла входить Чернігів із навколишніми населеними пунктами. Його провідні галузі – легка, хімічна та харчова.

Серед підприємств легкої промисловості у цьому вузлі є виробничо-торгово-текстильно-швейне об'єднання, фабрики первинної обробки вовни, взуттєва, швейна, галантерейна і художніх виробів. У Чернігові діють виробниче об'єднання " Хімволокно", фабрика гумотехнічних виробів.

Комплекс харчової промисловості утворюють хлібо-, м'ясо- і птахокомбінатами, овочесушильним, пивоварним, молочним заводами. Тут є кондитерська і макаронна фабрики, виробниче об'єднання спиртової промисловості.

У Чернігові виробляють автомобільні запасні частини, інструменти, радіоприлади. Серед інших підприємств тут функціонують також виробниче об'єднання " Чернігівмеблі", меблева, картонажна фабрики, музичних інструментів, домобудівний комбінат і фабрика виробів із лози.

У Житомирському промисловому вузлі провідне значення мають машинобудування (ВО " Електровимірювач", заводи " Автозапчастина", верстатів-автоматів, механічний, металоконструкцій тощо) і легка промисловість (льонокомбінат, швейна і взуттєва, нетканих матеріалів, панчішна, хутрова фабрики тощо).

Розвинуті також харчова, деревообробна та будівельна галузі. У Житомирі працюють м'ясокомбінат, консервний та молочний заводи, кондитерська фабрика, виробниче об'єднання " Житомирдерев", домобудівний комбінат, ВО " Будматеріали", " Залізобетон", " Нерудпром", завод хімічного волокна, дзеркальна і паперова фабрики.

Значними багатогалузевими промисловими центрами Столичного району є Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський (Житомирська область), Ніжин і Прилуки (Чернігівська область).

Економічні зв’язки. У Столичному районі ввезення продукції переважає над вивозом. Із Донбасу надходять вугілля, чорні метали; з Північно-Східного району – нафтопродукти, трактори, вантажні автомобілі; із Придніпров'я – чорні і кольорові метали, легкові автомобілі, бурякозбиральні комбайни, мінеральні добрива; з Центрального – сільськогосподарські машини, обладнання для легкої і харчової промисловості, добрива тощо; з Причорноморського – комбайни, верстати, ґрунтообробна техніка, продукція АПК. Карпатський район відправляє до Столичного автобуси й автонавантажувачі, автомобільні крани і телевізори, ліс і меблі. З Волинського району отримує вантажопасажирські автомобілі, підшипники тощо.

Столичний район забезпечує країну хімічним волокном, пластмасами, шинами і гумотехнічними виробами, медичними препаратами, кормовими антибіотиками і засобами захисту рослин, сільськогосподарськими машинами і екскаваторами, приладами і верстатами, деякими продуктами АПК, тканинами, будівельним і оздоблювальним каменем.

Проблеми і перспективи удосконалення еконо­міки району. Для Столичного району характерний неоднаковий рівень економічного розвитку його областей (високо розвинена Київська і нижче від середнього рівня – Житомирська і Чернігівська). Досить гостро постає і демографічна проблема, смертність перевищує народжуваність, тому зменшується кількість населення. Має місце значний відплив населення, особливо молоді, із сільських поселень у міста, що несприятливо відбивається на віковій структурі людності. Так, у Чернігівській і Житомирській областях середній вік сільських мешканців сягнув 50-55 років.

Вкрай гострими є екологічні проблеми, що найбільше пов'язані з Чорнобильською катастрофою. Через те, що великі площі земель є радіаційно забрудненими, із господарського обігу вилучені тисячі гектарів сільськогосподарських угідь, лісів тощо. Нагальними є питання відселення із районів Житомирської області, де життя і виробнича діяльність населення внаслідок високого рівня радіації неможливі.

Окрім Чорнобильської трагедії, значних обсягів навколишньому середовищу завдає скидання стічних вод у водні об'єкти, викиди шкідливих речовин в атмосферу, забруднення ґрунтів. Екологічна ситуація в районі із кожним роком погіршується. І найгірша вона у Києві, Чернігові, Білій Церкві та Житомирі, тобто у найбільших містах.