Труднощі психолога-початківця у керуванні груповим психокорекцій ним процесом АСПН

Для здійснення ефективного психокорекційного впливу важливо, щоб керівник-початківець групи чітко усвідомлював сутність вимог, їх методичну доцільність та місце у психокорекційному процесі, дотримувався їх і власною поведінкою був прикладом для учасників. Це видається можливим не лише завдяки набутим теоретичним знанням, а й тому, що психолог має досвід неодноразового проходження груп як учасник з метою власної корекції. Зупинимося на тих труднощах, які виникають у відкоректованого психолога початківця в керівництві психокорекційною групою.

На початкових етапах професійної діяльності психологу важко уникнути моментів неефективної роботи, включення захисних механізмів та мимовільної актуалізації емоційної сфери проблематикою учасників групи. Однак це дає змогу психологу навчатися " на власних помилках" (завдяки чому і розвивається здатність до рефлексії і аутокорекції), шляхом отримання реакції зворотного зв’язку від членів групи аналізувати власну стратегію і тактику психокорекційної роботи, відрізняти професійну позицію від приватно-побутової поведінки і наближатись таким чином до професіоналізму на більш високому рівні. Адже психокорекційний процес – це лабораторний експеримент, який дозволяє психологу-практику удосконалювати рівень власної майстерності. Все ж слід розуміти, що з точки зору наукового пізнання така робота є експериментом щодо подальшого розвитку теоретичних засад практичної психології, а не експериментом над особистостями учасників групи, чому і запобігає введення принципів та вимог до роботи у групі, спільних для учасників і керівника.

Психологові-початківцю необхідно об’єктивно й нейтрально сприймати динаміку корекційного процесу, здійснювати точну діагностику на основі виокремлення із плинного емпіричного матеріалу суттєву для психокорекційних узагальнень інформацію. Важливо рефлексувати власні захисні форми поведінки. Останні можуть бути доцільними в спілкуванні у родинному колі, поза груповою лабораторією, проте не допускаються у професійній роботі, під час психокорекційного сеансу. Інакше непомітно для себе психолог ігноруватиме дотримання вимог групової професійної роботи, спрямовуючи активність на побутове розуміння проблематики, що нівелює психокорекційну функцію групового процесу.

Керівникові-початківцю слід центрувати увагу на позитивному потенціалі особистостей учасників АСПН. Непрофесійною є позиція цілеспрямованого віднаходження в учасників деструкцій і суперечностей, що порушує принцип гуманізму та рівності, що породжує обмеження розуміння діагностичної ролі виявлення суперечливості психіки у процесі психокорекції. Варто враховувати, що групова психокорекція – це спонтанний процес саморозкриття її учасників, які зацікавлені у пізнанні внутрішніх негараздів та труднощів у спілкуванні. Керівник невимушено і непомітно допомагає об’єктивувати суперечності та поступово підводить суб’єкта до їх усвідомлення. Професійна допомога психолога якраз і полягає в тому, щоб забезпечити пом’якшення, розведення опорів, які не виступають прямим об’єктом пізнання, а лише слугують індикатором певних психологічних негараздів, що вказують на автоматичне спрацювання психологічних захистів. В задачі керівника групи АСПН входить забезпечення спонтанної поведінки та її каталізація в процесі діалогічної взаємодії в аспекті виявлення логічних взаємозв’язків та внутрішніх суперечностей на матеріалі протагоніста. Зменшенню опорів сприяє групова динаміка в напрямку інтеграції, дотримання керівником групових принципів; наявність спонтанної поведінки; щирості та відвертості у висловлюваннях та в реакції на те, що відбувається в групі; аналізу підлягає те, що відбувається в ситуації " тут і зараз"; відсутність порад, оцінних суджень; звертання до учасників групи на " ти" та за ім’ям, дивлячись у вічі; усе, що відбувається в групі, не повинно обговорюватися за її межами та прямолінійно переноситися у життя. Вони можуть втратити силу, якщо керівник не розуміє їх сутності, або ж ігнорує їх під час психокорекційної роботи.

Керівникові слід бути уважним до емоційних проявів, що спонукають до вираження підтримки, важливо піддавати аналізові власні емоції, доречність підтримки та усієї системи діагностико-корекційного процесу. Психолога-початківця підстерігає небезпека актуалізації власної психічної реальності афективним шляхом, що може зумовити неусвідомлювані очікування підтримки від учасників групи. Тоді представленням позірного (і часто недоречного) акту підтримки психолог невидимо маскує і в той же час виражає власну потребу у заохоченні. З іншого боку, неусвідомлювані інфантильні тенденції, що породжують потребу в залежності від когось, хто б створював захист, спонукають до вираження психологічно сильних учасників групи. В основі такої тенденції може лежати прагнення продемонструвати батьківську функцію, яка сприяє уникненню від почуття меншовартості, фіксованого в дитинстві. Останнє може зумовлювати соціальну незрілість, яка суперечить професійним позиціям психолога, його здатності брати на себе відповідальність за власні вчинки, труднощі і проблеми та навчати (своїм прикладом) такій відповідальності інших.

Як уже зазначалося, майстерність керівника базується на глибокій переконаності в тому, що особистісна психокорекція здатна конструктивно змінити особистість, гармонізувати її внутрішній світ та стосунки з іншими людьми, розкрити творчий потенціал особи та сприяти його соціальним здобуткам. Якщо керівник володіє такою якістю, в учасників групи підвищується довіра до нього, з’являється відчуття привабливості окреслених перспектив. Однак психолог-початківець, відчуваючи, що не володіє в достатній мірі теоретичними та рефлексивними знаннями, інструментарієм діагностики, часто здійснює спробу штучно надати групі емоційної привабливості, перетворити це на самоціль. За таких умов може бути втрачена ділове налаштування та психокорекційний ефект роботи.

Керівникові слід пам’ятати, що не варто спрямовувати спеціальні зусилля на створення позитивної атмосфери у групі (вона регулюється засвоєнням принципів, фактом дотримання яких і здійснюється первинна захищеність особи у психокорекційній групі). Забезпечувати ж швидше потрібно ділові аспекти, що стосуються спільних зусиль членів групи та керівника у пошуках детермінант особистісних труднощів спілкування, навчання майстерності самоаналізу. Група набуває привабливості у процесі роботи через виникнення радості від спільного пізнання психіки одне одного на фоні поступового емоційного зближення учасників навчання. Останнє потребує від керівника-початківця прикладу власного ставлення до кожного учасника як до індивідуально-неповторної особистості, йдучи (за необхідності) на конфронтацію з її окремими актами поведінки, які суперечать груповим принципам і магістральним лініям самопізнання та самостановлення. Це потребує об’єктивного сприйняття особистості, з її сильними та слабкими сторонами. Бачити актуальні особистісні проблеми суб’єкта не означає упереджено сприймати його, як деструктивного. Керівник має спиратися на позитивний потенціал, природну мотивацію і прагнення до самоусвідомлення й особистісного становлення. При такому підході учасникам групи відкривається перспектива подолання особистісних труднощів та розв’язання внутрішньої суперечливості, оскільки ідеал власного " Я" переходить з категорії недосяжного у потенційно можливий.

Керівникові-початківцю буває важко проявляти щирість та турботливість, відвертість у спілкуванні з групою, приймати цінності інших людей безвідносно до процесу порівняння із власними уподобаннями. Необхідно відрізняти емотивні реакції опору від деструктивних, що мають на меті нанесення шкоди груповому процесу в цілому або окремим його учасникам. Агресивну реакцію, недоброзичливу поведінку, ворожість у групі важливо нівелювати, що пов’язано з доланням остраху іти на конфронтацію. У першому випадку емоційні прояви можна зняти жартом або акцентуванням уваги на інших видах роботи. Другий випадок потребує конфронтації, яка не передбачає створення конфлікту заради вивільнення від агресивної енергії та об’єктивація недоліків опонента. Це швидше зіткнення різних позицій, яке сприяє подальшому розвитку потенціалу людини, отриманню важливої інформації для самопізнання. Конфронтація потребує від керівника здатності швидко протидіяти у належний момент, зберігаючи доречності та необхідну міру впливу.

Чим різноманітніша група за своїм складом, тим більшою мірою відкриваються можливості активізувати різні психологічні боки внутрішнього світу її учасників. Специфічне і неповторне поєднання людей, що входять у групу, створює її унікальність, врахуванню якої може перешкоджати стереотипна оцінка керівником-початківцем групи загалом, що визначається його попереднім досвідом. Йому слід набувати індивідуальний стиль роботи у групі. Важливо також не навантажувати учасників групи нездійсненними мріями та марними сподіваннями, що можуть призвести до фрустрації у подальшому житті, за межами навчання у групі АСПН. Розуміння індивідуальної неповторності кожного члена групи дозволяє керівникові об’єктивно сприйняти можливості кожного учасника та його потенціал, а також виявляти та блокувати їх непродуктивні саморозкриття, особливо тоді, коли група ще не готова до сприйняття інтимного матеріалу.

Керівник-початківець може бути схильним до розчинення своєї особистості в групових проблемах, виявляти значно більшу силу емоційного співчуття, аніж того потребує ситуація. За допомогою співпереживання він може не усвідомлено прагнути наблизитися до учасників, скоротити психологічну дистанцію (нерідко передчасно). Паралельно з цим може відбуватися навантажування інших власними проблемами, щоб викликати співчуття до себе. Для групового процесу цінним є не стільки переживання як емоційна реакція, скільки факт емоційної підтримки, що виражається у піклуванні, здатності до співробітництва та партнерства. Повага до внутрішнього світу іншої людини проявляється у збереженні конфіденційності особистісної інформації, отриманої у групі. Керівник-початківець може ненавмисне розголошувати таку інформацію через легковажне ставлення до психокорекційної інформації та прояв побутових тенденцій. За таких умов відбувається порушення етичних принципів роботи психолога.

Керівникові важливо відслідковувати в собі тенденцію до ідеалізації та гіперболізації психологічної досконалості учасників, а також " навішування ярликів" негативного характеру. Це нерідко пов’язано з відчуттям меншовартості та острахами психологічної сили з боку учасників навчання. Інколи з боку керівника може спостерігатися спроба поділу учасників на ближчих до себе і тих, хто психологічно не є прийнятним, що веде до порушення психокорекційних принципів рівності. Психолог-професіонал дотримується індивідуально-орієнтованого підходу в психокорекції, розуміє феноменологію психіки і особливості психокорекційного процесу в усіх його складнощах.

Початківцю-ведучому важливо не лише знати, " завчити" обов’язкові методичні положення щодо керівництва групою, а й адекватно розуміти їх сутність й уміти застосовувати на практиці, забезпечуючи чіткість і послідовність у керівництві, блокуючи свавілля і водночас зберігаючи домінування принципу спонтанності. Острах групового процесу психолога-початківця провокує непослідовність у психокорекційній роботі: наприклад, передчасне інтенсивне залучення групи в активну роботу на початковій стадії її розвитку не узгоджується з млявим і монотонним проводженням занять у робочій стадії. Чіткість керівництва зумовлюється також постановкою завдань у групі та окресленням перспектив її роботи, що потребує від керівника уміння заохочувати групу до обговорення теми, важливої для самопізнання. Важливим є уміння підтримувати творчі прояви учасників, спрямовуючи на самопізнання, що сприяє розвитку творчого потенціалу в учасників навчання. Якщо творчий потенціал психолога заблокований, тоді йому важко відмовитися від звичних, стереотипних методів роботи, а пошук нових прийомів самопізнання у межах психокорекційного процесу може стримуватися міркуваннями економії зусиль, енергії тощо.

Психолог-початківець часто не в змозі відрізнити " гру в інтелектуальність" від внутрішньої зацікавленості учасника у рефлексивному пізнанні. У першому випадку суб’єкт може прагнути оволодіти психологічним інструментарієм з метою маніпуляції іншими людьми. На поведінковому рівні це має вияв у спонуканні керівника до розкриття " професійних таємниць" маніпулятивного впливу без самостійного аналізу групового матеріалу та набуття соціально-перцептивних знань шляхом включення у групову взаємодію.

У процесі постійного аналізу вчинків учасників та власних дій керівник включається в опосередкований процес пізнання себе крізь призму бачення інших людей. Психолог-початківець може проявляти надмірне самозаглиблення, " випадаючи" на деякий час з групового процесу. " Повернення" потребує додаткової витрати психічної енергії, а враховуючи плинність групового матеріалу, неодмінно будуть його втрати. Може спостерігатися прагнення використати матеріал учасників, щоб продемонструвати свій інтелект та професійну компетентність. Важливо поважати незалежність та самостійність мислення учасників, не нав’язувати їм свою волю та цінності.

Важливо, щоб керівник психокорекційних груп займав активну позицію у житті, громадській та суспільній роботі. Важливим є уміння поєднувати психологічні знання з життєвим досвідом, що дозволяє краще зрозуміти проблеми та переживання учасників групи, співпереживати їм. Таке поєднання неможливе без глибокого розуміння власного " Я", усвідомлення своїх цінностей, почуттів, потреб, мотивів. Об’єктивний погляд на власну роль у груповому психокорекційному процесі та уміння робити конструктивні висновки з власних помилок, сміливо діяти, спираючись на власну інтуїцію сприяють особистісному та професійному вдосконаленню психолога-початківця.

Таким чином, в АСПН не є прерогативою стандартизовані алгоритми та певні техніки виконання групових вправ. Від психолога-керівника групи вимагається здатність до спонтанної творчості на базі розвиненої інтуїції та знання концептуального підґрунтя такої роботи. Важливим при цьому виступають знання теоретичної концепції психодинамічної теорії, у межах якої реалізується спонтанна творчість психолога. Подаємо конкретні висновки щодо особистісно-професійного становлення необхідних характерологічних особливостей майбутнього практичного психолога:

1. Сміливість, відкритість новому досвіду, наполегливість, сила волі, послідовність намірів, незалежність, самостійність у прийнятті рішень, творчість, мотивація до самопізнання та самореалізації.

2. Долання бар’єрів на шляху психокорекції: нівелювання страху новозмін, втрати тотожності з собою, страху самореалізації, втрати гідності " Я", страху невизначеності психокорекційної ситуації та групи в цілому.

3. Обов’язкове проходження психокорекції глибинного спрямування з метою виявлення несвідомих механізмів, що обумовлюють деструкції психіки.

4. Оволодіння уміннями перетворення себе на об’єкт дослідження та здійснення самоаналізу в єдності з аутокорекцією, чому сприяє ведення професійно-щоденникових записів.

5. Засвоєння концептуальних засад психодинамічної теорії та опанування інструментарієм професійної роботи у глибинній психокорекції, що забезпечується у групі АСПН.

6. Застосування супервізії в процесі професійного становлення фахівця з метою виявлення слабких місць в професійній діяльності, породжених, зокрема, суб’єктивним баченням психокорекційної ситуації та викривленого розуміння сутності діалогічної взаємодії в групі.

7. Здійснення самоаналізу власної поведінки у повсякденному спілкуванні з оточуючими та в психокорекційних групах.

Фахова підготовка майбутнього практичного психолога передбачає засвоєння ним сутності глибинно-психологічної корекції та оволодіння конкретними теоретико-методологічними засадами психодинамічної теорії, в межах якої здійснюється психокорекційна робота за методом АСПН.

Психологу важливо усвідомлювати сутність психокорекційного впливу на особистість: психокорекція спрямована на гармонізацію свідомої і несвідомої сфер шляхом виявлення дисфункцій, що зумовлюються спрямуванням психіки до інфантильних цінностей. Практичною метою психокорекції виступає інтеграція психіки на реалістичних засадах, що мінімізує викривлення у сприйнятті й інтерпретації соціально-перцептивної реальності.

Важливим є розуміння концептуальних засад психодинамічної теорії: цілісного підходу до розуміння психіки у взаємозв’язку свідомих і несвідомих аспектів; феноменологічного підходу до індивідуальних психологічних труднощів; гуманістичного підходу, за яким людина, що піддається психокорекції, виступає як особа, здатна до рефлексії і прогресивних новозмін на засадах послаблення деструктивних проявів.

Важливим в організації психокорекційної роботи є розуміння методологічних основ роботи в АСПН: особливості взаємозв’язку динаміки групового процесу (в напрямку інтеграції) та особистісних змін учасників, що знаходять вираження в позитивній дезінтеграції та вторинній інтеграції психіки; необхідною умовою психокорекції є забезпечення спонтанності і невимушеності поведінки учасників (цьому слугують принципи групової роботи), що спонукає до прояву внутрішніх детермінант поведінки. Керівництво глибинно-психологічною корекцією передбачає розуміння опосередкованого характеру управління її динамікою.

Психолог повинен зосереджувати увагу на проникненні у глибинні психологічні механізми, які програмують особистісні характеристики, пов’язані з внутрішніми суперечностями психіки (тенденції до інфантильних цінностей та до просоціальної активності), різнонаправленість яких породжує особистісну проблематику, витоки якої пов’язані з Едиповою ситуацією, що знаходить вираження в усталених тенденціях поведінки. Професіонал в галузі психокорекції розуміє особливості розвитку групи та розвитку психіки, особливості несвідомого, що впливає на актуальну поведінку. В контексті вищесказаного дуже важливо розуміти суб’єктивну інтегрованість психіки, феномен витіснення та фіксації, які визначають значущість емоційного переживання і його ролі в формуванні системи психологічних захистів, епіфеноменом яких є відступи від об’єктивної реальності, зокрема, соціально-перцептивної реальності.

У самому процесі групової психокорекційної роботи психологу необхідно уникати особистісно-побутового рівня трактування проявів психіки (поведінки особи в групі АСПН), зосереджуючись передусім на глибинно-психологічному пізнанні. Важливо, щоб висновки презентувалися на основі психоаналітичних інтерпретацій, в інструментарій якого входить: здійснення точної психодіагностики у єдності з психокорекційним впливом; уміння не актуалізувати опори; розуміння архетипної символіки й механізмів символізації несвідомого змісту; уміння вести психокорекційний діалог з метою синтезування свідомого і несвідомого змісту; уміння виявляти логічно-асоціативні зв’язки між окремими символами й проявами поведінки.

Як бачимо, існує необхідність удосконалення особистісних характеристик майбутніх психологів, набуття ними психологічної культури, здатності до конструктивного діалогічного спілкування, стійкості до фрустрації, емоційної стабільності, уміння керувати власною поведінкою. Однак при цьому важливо не обмежуватися соціально-перцептивним рівнем вдосконалення навичок поведінки без глибинного розуміння психіки. Орієнтація на вдосконалення зовнішніх форм спілкування та на відреагування емоційних станів не забезпечує особистісної психокорекції майбутнього практичного психолога. Для майбутнього практичного психолога необхідною є глибинно-психологічна корекція внутрішньої суперечливості психіки, яка детермінується едіповою ситуацією і обумовлює порушення не лише семантичного аспекту самоусвідомлення, але й емоційного забарвлення рефлексії. Звідси поведінка суб’єкта на рівні зовнішнього (наукового) спостереження має ознаки об’єктивної дезінтегрованості психіки. Усе це проявляється у невідповідності намірів (цілей) засобам їх досягнення. У разі невідкоректованості особа не може адекватно усвідомити причини вказаних розбіжностей через викривлення (проекції, перенесення, раціоналізації, виміщення та ін.), унаслідок чого порушуються стосунки з людьми. У професійно-психологічній діяльності наявність таких деструктивних тенденцій є руйнівною з огляду на порушення можливостей об’єктивного сприймання проблематики іншої людини та упередженого ставлення до особи, яка потребує допомоги. Деструкції психіки, пов’язані із її внутрішньою суперечливістю, є вкрай небажаними для людей, професія яких ґрунтується на спілкуванні, яке несе функцію впливу на іншу особу і виступає, за певних обставин, інструментом професійної взаємодії. Тому професійна підготовка практичного психолога у вищих навчальних закладах вимагає вдосконалення шляхом запровадження психокорекційних курсів, які сприяли б розширенню сфери самоусвідомлення та розвитку соціально-перцептивного інтелекту й забезпечували б покращення показників психологічної зрілості, внутрішнього особистісного зросту. Опосередкованими показниками останнього є: зменшення ірраціональних проявів поведінки; інтеграція та гармонізація раціонального і емоційного аспектів особистості; готовність до набуття нового досвіду на засадах рефлексивних знань і децентрація уваги; гармонізація свідомої та несвідомої сфер особистості; опанування навичками рефлексії та самокорекції.

Професія практичного психолога потребує максимального наближення до принципу реальності, адекватного відображення дійсності при забезпеченні належних вимог до психологічної культури спілкування.

5.5. Корекційно-виховні заходи та їх використання у підготовці майбутніх психологів-практиків *

 

Єдність психокорекційних та виховних впливів на особистість майбутнього практичного психолога реалізує програма " Корекційно-виховних заходів у підготовці психолога практика" Впровадження програми у навчально-виховний процес актуалізує творчий потенціал студентів в аспекті невимушеності й спонтанності особистісних вивів. Досвід навчально-виховних заходів у Кримському гуманітарному університеті свідчить, що організація та проведення виховних заходів у природних умовах, зокрема в літніх таборах і на спортивно-оздоровчих базах, сприяє формуванню професійних умінь та навичок, розвитку особистості майбутнього фахівця на засадах гуманізму, партнерських стосунків, емпатії тощо.

Комплекс виховних заходів корекційного спрямування включає в себе: " Тиждень першокурсника", " Тиждень психології", " Свято відмінника", конкурси " Міс факультету" й " Лісова красуня", свято " Новорічний бал-маскарад". Проведення окреслених виховних заходів сприяє формуванню у майбутніх психологів-практиків здатності брати на себе відповідальність й самостійно приймати рішення, розвиває уміння згуртовувати колектив у спільній діяльності.

Критеріями ефективності виховної роботи виступає творче саморозкриття студентів у художній самодіяльності, яка включає фрагменти тренінгових занять у рамках виховного заходу на засадах самоорганізації. У процесі проведення виховних заходів акцентується увага на партнерських взаєминах як компонентові професійної підготовки, що передбачає створення належних умов у процесі виховної роботи для формування оптимальної взаємодії на рівнях “викладач – студент” і “студент – студент”.

Система корекційно-виховного впливу розпочинається ще з підготовки абітурієнтів до вступу у ВНЗ, їхньої профорієнтації та профвідбору. Прийоми, що застосовуються для реалізації означених завдань у рамках проведення " Тижня психології", спираються на актуалізацію спонтанної поведінки, креативності, вміння налагоджувати конструктивні міжособистісні контакти (спілкування потенційних студентів з викладачами психологічного факультету), формування працелюбства та гуманного ставлення до оточуючих. Ефективним стимулом до розвитку фахової майстерності є проведення майстер-класів, де абітурієнти, студенти та гості мають змогу пізнати специфіку практичної психології, здобутки якої виступають підґрунтям наукового, навчально-виховного та адміністративного розвитку факультету. Під час " Дня відкритих дверей" проводяться майстер-класи (психоаналіз малюнків, психодрама, психогімнастика та ін), що забезпечує підвищення інтересу студентів психологічного факультету зокрема та практичної психології в цілому.

Згідно з навчальними планами, які покладено в основу освітньо-професійної програми Галузевого стандарту вищої освіти з практичної психології, студенти щорічно проходять курси психокорекції за авторською методикою АСПН, розроблено академіком АПН України Т.С.Яценко. Виховний потенціал АСПН несуть у собі принципи організації групової психокорекції, а виховний ефект АСПН обумовлений спрямуванням процесу навчання на отримання рефлексивних знань, пов’язаних із самопізнанням суб’єкта через глибинний аналіз суб’єктивно-особистісного та групового матеріалу (проблематики учасників групи АСПН). Групова психокорекція та участь у виховних заходах сприяє розвитку рефлексивних знань, навичок самоаналізу й самокорекції. Це слугує поштовхом до особистісного вдосконалення майбутнього фахівця, що здійснюється насамперед через оволодіння принципами роботи групи АСПН, які сприяють розвитку здібностей приймати людину такою, яка вона є; бути щирим, толерантним, доброзичливим та ін. Підбиття підсумків роботи психокорекційних груп відбувається у формі інсценізації, імпровізацій, які здійснюють учасники АСПН на психологічні теми не лише на сеансах психокорекційної роботи, а й у процесі виховних заходів.

 

Презентація академ-груп

 

Виїзди на природу, які передбачають освітньо-розважальні програми, сприяють інтеграції здобутків практичної психології з виховним впливом. Мистецько-творча співпраця студентів із викладачами, що відбувається за неформальних умов на засадах партнерських відносин, спільна творчість у художній самодіяльності та змістовний відпочинок дає змогу скоротити дистанцію в діаді “викладач – студент” та проявити дружню співпрацю, взаєморозуміння та солідарність між студентами й викладачами (спільне приготування польової каші у природних умовах, організація відпочинку біля вогнища та моря, заняття спортом і т. п.). До виїздів на природу залучають велику кількість студентів різних академічних груп, що створює сприятливі умови для розвитку згуртованості, колективної творчості, активності, атмосфери спонтанності та психологічної розкутості..

Поданий фрагмент творчої програми (текст ведучих) яскраво ілюструє реалізацію корекційно-виховної мети виїздів на природу.

С.: У студентському житті є миті, які запам’ятовуються на все життя!

В.: Дуже цікаво! Які саме?

С.: Для студентів нашого факультету це – поїздки на природу.

В.: Я теж там із друзями буваю…

С.: Розумієш, сама ситуація сприяє емоційному єднанню, творчій співпраці між нами – студентами та викладачами.

В.: Так, єднання – це добре, а як же відпочинок?

С.: Поїздка в гори – то для нас не лише відпочинок. Перебування тут у горах дає нам можливість активізувати свій внутрішній потенціал (згадай, скільки конкурсів, пісень, ігор проводиться); навчитися продуктивно взаємодіяти з іншими (таке різноманіття співрозмовників); і, нарешті, отримати масу позитивних емоцій (скільки цікавого відбувається!).

При написанні сценарію студенти психологічного факультету використовують власний досвід проходженя психокорекцій них груп АСПН. При цьому виявляється їх уміння розуміти, які саме результати досягаються: активізація внутрішнього потенціалу, творча співпраця студентів і викладачів, встановлення стосунків на партнерських засадах. Здатність студентів визначати й аналізувати результати таких заходів свідчить про високий рівень рефлексії.

Слід зазначити, що спільне перебування студентів та викладачів на природі розвиває такі риси, як гуманність, взаємопідтримка, винахідливість, творчість, почуття гумору. Тренуються також воля та наполегливість, які сприяють становленню суто професійних якостей психолога-практика. Під час проведення заходу на природі студентам доводиться самостійно заготовляти дрова, готувати кашу, прибирати сміття та ін., а це опосередковано впливає на розвиток здатності організовувати власну діяльність та дозвілля. При цьому формальна спонука поєднується з бажанням студентів взаємодіяти з іншими людьми на засадах гуманізму, що є «червоною ниткою» усіх заходів, які проводяться на психологічному факультеті.

Організацію поїздок може бути присвячено підбиттю підсумків роботи у психокорекційних групах за методом АСПН, де учасники груп діляться своїми враженнями від занять. Наведемо приклад:

М.: Я зрозумів, що група – це щось неймовірне!

Л.: Ти не помиляєшся. Сотні людей завдяки методу начебто “народились знову”, навчилися цінувати життя, стали щасливішими й успішними.

Художньо-творчі програми на факультеті психології КГУ, з якими студенти виїжджають на природу, є не тільки розважальними, а й сприяють закрвмленню емоційної аури та зорієнтованості на самопізнання, які панували у групах АСПН.

Фоторепортаж студентських творчих програм і психокорекційних занять (з коментарями учасників) засвідчує невимушену атмосферу довіри та розкриття творчого потенціалу. Мініатюри, поставлені студентами, несуть глибинний зміст їхнього пізнання власної проблематики. Для прикладу наведемо таку сценку. Студенти стають колом, спиною до центру, імітуючи роз’єднання із учасниками групи через власні проблеми. На наступному етапі вони повертаються обличчям до центру кола, й протягують руки керівникові групи, який з’єднує їх. Далі учасники закривають очі руками, а керівник торкаючись до кожного з них неначе будить їх від сну. У групі відбувається пожвавлення (посмішки, обійми тощо), розсипання листя один на одного. Така групова модель презентує групову динаміку та зміни, що стосуються особистісного аспекту кожного з учасників, і в цьому ми вбачаємо ілюстрацію єдності виховання і психокорекції.

Крім того корекційний вплив також мають рухливі та самодіяльні ігри, невербальні вправи. У фоторепортажі відображені ігри та вправи, які найбільш активно використовуються студентами: " Змійка", " Машинна мийка", " Самопрезентація", " Вікінги" тощо. Мета вправи " Самопрезентація" а полягає в представленні себе учасниками за допомогою як вербальних, так і невербальних засобів задля знайомства та більш глибокого пізнання один одного. Учасники утворюють коло і ведучий демонструє спосіб знайомства: необхідно вийти в центр кола і, назвавши власне ім’я, виконати оригінальний рух з метою кращого закріплення в пам’яті.

 

Психогімнастична вправа «Змійка»

 

На початку виконання вправи, учасники майже незнайомі між собою і психологічний контакт між ними ще не встановлений. В процесі активної самопрезентації відбувається зростання зацікавленості, психологічне розкріпачення учасників вправи. В іграх та імпровізаціях беруть участь також і викладачі, що сприяє налагодженню партнерських стосунків, співпраці між студентами і викладачами, розкриваються можливості спілкуватись, не дотримуючись субординації і водночас зберігаючи повагу й доброзичливість один до одного.

Отже, провідними принципами як психокорекційного процесу АСПН, так і виховних заходів є: рівність, партнерство, прийняття один одного, доброзичливість, взаємопідтримка, відкритість для нового досвіду, щирість і т. ін. Саме на їх практичне ствердження зорієнтовані виховні заходи, в яких знаходять вираження вище зазначені цінності. Як показує практика, важливо створити такі умови для спонтанної творчості студентів, в яких кожен виявляє нові грані власної особистості та окреслює перспективи особистісного зростання та розкриття талантів, які раніше не мали змоги ппровитися.

Варто зауважити, що на психологічному факультеті КГУ створені сприятливі умови для адаптації студентів-першокурсників, успішного навчання студентів та розкриття їхнього творчого потенціалу. Пребування в атмосфері психологічної безпеки, захищеності, підтримки, поваги актуалізує у студентів прагнення до самореалізації, розкриття індивідуально-неповторних творчих здібностей, талантів й наукового потенціалу. Усе це сприяє доланню внутрішніх страхів, психологічної скутості та відкриває можливості отримувати новий досвід.

Навчальна програма для студентів першого курсу, що враховує особливості адаптаційного періоду, розпочинається курсом „Практикум з психології”, в основі якого лежить психокорекційний метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Це дає змогу студентам вже з перших днів навчання на власному досвіді відчути особливості практичної психології, глибше пізнати себе й власні труднощі в адаптації до нових умов та спілкування. Особливо важливою на перших етапах адаптації студентів-першокурсників до університетського життя є робота кураторів у академічних групах.

Важливим інтегруючим фактором виховавчо-освітніх заходів виступає студентське самоврядування. Студенти-активісти психологічного факультету Кримського гуманітарного університету спрямовують свою активність на вдосконалення навчально-виховного процесу, що сприяє якісному навчанню, вихованню духовності й психологічної культури студентів. Їхній приклад слугує зростанню соціальної активності та відповідальності, розвитку організаційних та управлінських здібностей студентства, що підкріплюється неформальністю спілкування та відсутністю між ними психологічної прірви. Неформальна ініціатива студентства, посередництво між адміністрацією університету та студентськими колективами має значний вплив на молодь, уможливлює розвиток здібностей, вирішення різноманітних проблем пов’язаних із навчанням, проведенням дозвілля тощо. Студентський актив не лише ініціює обговорення планів та перспектив виховних заходів, а й надає допомогу в реалізації пропозицій деканату та викладачів.

Студенти-психологи проявляють активність, докладаючи значних зусиль до розвитку та ефективної роботи гуртків, секцій, клубів з різної тематики. Усе це формує навички наукової, публіцистичної, професійної роботи. Відбувається постійне залучення абітурієнтів та студентів-першокурсників до роботи Студентської Ради факультету та університету, налагодження зв’язків з іншими навчальними закладами Криму та України. Студенти мають змогу спілкуватися з майбутніми колегами з інших навчальних закладів, які займаються проблемами практичної психології. Обмін досвідом, двосторонні поїздки, зустрічі з відомими людьми в стінах університету дозволяє студентам розвивати комунікативні, організаторські, творчі здібності.

" Тиждень першокурсника" охоплює найрізноманітніші заходи і розпочинається обов’язковим відвідуванням екскурсій по інфраструктурі психологічного факультету. Ознайомлення студентів з аудиторіями, в яких проходитимуть заняття, відбувається через історичний екскурс в період започаткування психологічного факультету. Презентується лабораторія глибинної психології, де першокурсники мають змогу ознайомитися із науково-дослідницько