Спонтанний театр та та його корекційно-виховні можливості

Театр як вид мистецтва може застосовуватися у підготовці практичних психологів діагностики порушень стосунків з іншими людьми та оволодіння ними навичками діалогічної взаємодії. Застосування театру в аспекті надання психологічної допомоги було вперше розроблено Я. Л. Морено (методи псих одрами). Його учениця Б.Квін застосувала психодраму для терапії та підвищення кваліфікації психодраматистів й психотерапевтів інших напрямів. Термін «драма терапія» застосовується у підготовці театральних акторів для роботи з особами, що мають психологічні труднощі у сфері спілкування (Д. Андерсон). В терапії творчого самовираження, розробленої М.Бурно, є елементи театральних вправ та вистав поряд із використанням інших різновидів мистецтва для допомоги психічно хворим людям [3]. Вітчизняна педагогіка має значний досвід впровадження елементів театрального мистецтва, заснованих на ідеях К. Станіславського, у процес підготовки майбутніх вчителів при викладанні курсу " Педагогічна майстерність" [1]. На думку А.Л.Гройсмана, важливо застосовувати психодидактичні та психокорекційні тренінги для розвитку професійно значущих якостей особистості у студентів творчих спеціальностей вищих навчальних закладів, зокрема, у майбутніх режисерів та акторів [4].

Специфіка кожного виду мистецтва спричинює наявність низки характерних моментів у його сприйманні і впливові на психічний і фізичний стан людини. Театр як вид мистецтва відображає стосунки між людьми з урахуванням усієї складності переплетень емоційних та предметних зв’язків, свідомих та неусвідомлюваних потреб учасників сценічної драми. Театральне мистецтво збагачує духовний світ особистості майбутнього психолога, розвиваючи здібності до співпереживання, уміння зрозуміти іншу людину і розділити з нею горе і радість, турботи, допомагає розвинути емпатичні та соціально-перцептивні вміння, здатність до концентрації уваги на іншій людині та взаємодії з нею.

Психодіагностичні та психокорекційні можливості театральної дії щодо формування професійно необхідних якостей у майбутніх практичних психологів потребує ґрунтовного дослідження. Проаналізуємо досвід роботи соціально-психологічного молодіжного театру Кримського гуманітарного університету (м.Ялта) в аспекті вивлення факторів театральної дії, які сприяють формуванню фахових якостей у студентів, що отримують підготовку за спеціальності " Практична психологія".

Нами було започатковано соціально-психологічний театр " ЛіК" (" Людина і конфлікт") на основі методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розробленого Т. С. Яценко. Робота студентського соціально-психологічного театру має профілактичний характер надання волонтерської допомоги підліткам та їх батькам у сфері вирішення психологічних проблем. Було підготовлено та показано глядачам такі інсценізації: " Скажи " Ні" наркотикам", " Складні ситуації у вихованні дітей різного віку", " Домашнє насильство", " Тенета СНІДу", " Що таке психологічний тренінг? ". Просвітницька та профілактична діяльність театру базується на застосуванні таких інструментальних технік: інсценізація (драматична, пантомімічна та танцювальна), коментар психолога, проведення групового профілактичного тренінгу та розповсюдження друкованої продукції на тему інсценізації. Підготовлено методичні посібники, що пояснюють основні аспекти роботи соціально-психологічного театру, знято учбовий відеофільм про роботу театру – " Методика социально-психологических театров". У містах україни (м.Ялта, м.Черкаси, М.Львів та ін.) за зразком театру " ЛіК" створено біля 30 шкільних підліткових профілактичних театрів.

Студенти, що отримують фахову підготовку зі спеціальності " Практична психологія" беруть участь у інтерактивному соціально-психологічному театрі " Камертон", який спеціалізується на формуванні фахових вмінь та навичок в галузі практичної психології, мають місце також корекційні аспекти. Виступи театру " Камертон" розраховані передусім на студентів - майбутніх психологів під час виховних заходів, що відбуваються на психологічному факультеті.

Система соціально-психологічного театру включає й інсценування " Вибір" та " Як захиститися від сексуальних домагань" за транзактним підходом Е. Берна. Їх сутність така: на сцені з’являються Батьківське " Я", Доросле " Я" та Дитяче " Я", які ведуть діалог між собою, що допомагає головному герою (а також і глядачеві) прийняти найбільш оптимальне рішення щодо поводження у складній ситуації. Психоаналітичний підхід було відображено у інсценуванні " Алкоголік у родині", де показано неусвідомлені аспекти взаємовідносин матері та сина-алкоголіка, пов’язані з едіповою залежністю. Проблеми статевого виховання представлені в інсценуванні " Протизаплідні засоби у доньки". В контексті заявленої проблеми програються ролі членів сімї, демонструються різні життєві позиції, цінностей, стереотипи, що вчить студентів приймати інших такими, які вони є і загалом несе потіжний виховивний вплив.

Соціально-психологічний театр передбачає застосування різних видів діалогічної взаємодії з глядачем та між акторами під час здійснення виступу. Цим було зумовлено доповнення назви соціально-психологічний театр терміном " інтерактивний". Таким чином, з’явилася нова назва – " Інтерактивний соціально-психологічний театр" (ІСПТ) на означення прийому просвітницько-профілактичної й корекційно-виховної роботи серед молоді.

У інтерактивному соціально-психологічному театрі робиться наголос на застосування психодраматичних технік для розкриття психологічної глибини персонажів інсценування, залучення глядачів до побудови сценарію сюжету, до участі у деяких фрагментах виступу театру у якості акторів та отримання зворотнього зв’язку від глядачів щодо проблемних ситуацій, які відображаються на сцені. Мета ІСПТ– сприяти оволодінню студентами навичками поведінки в ситуації спілкування, виявленню регресивних проявів та їх глибинно-психологічних передумов, а також розвитку психоаналітичних навичок бачення глибинних детермінант поведінки. Основні завдання інтерактивного соціально-психологічного театру у сфері підготовки практичних психологів наступні:

1) ілюстрація теоретичних психологічних знань шляхом інсценування життєвих ситуацій;

2) формування навичок застосування психодраматичних технік в індивідуальному консультуванні та груповій психокорекційній роботі;

3) формування професійно необхідних особистісних практичного психолога;

4) вдосконалення здатності до діалогічної взаємодії;

5) апробація нових форм поведінки, розширення репертуару ролей, стратегій дій психолога у різних ситуаціях;

6) розширення уявлення про форми та методи роботи практичного психолога.

Форми роботи ІСПТ включають: діалогові сцени, пантоміма, елементи музикотерапії, арт-терапії, психодрами, соціодрами, театру " Play Back"; дискусія із глядачами, яка будується на принципах щирості. Доброзичливості. Взаємоприйняття та ін., які властиві груповій психокорекції АСПН.

Моделюванню у творчій групі інтерактивного соціально-психологічного театру реальних взаємин суб’єкта передує оволодіння відповідної теоретико-методологічної бази, що ґрунтується на принципах організації роботи групи активного соціально-психологічного навчання. Акторами театру - це студенти – психологи, які відвідували псхокорекційні групи АСПН, що дозволило їм розвинути навички психодіагностичного діалогу, аналізу глибинних закономірностей психіки, рефлексії та самокорекції. Така попередня підготовка акторів дозволяє глибоко розуміти психологічну сутність комунікативних дій персонажів інсценування та відображати їх у інсценуваннях максимально психологічно. Водночас майбутні психологи, приймаючи участь у виставах театру, продовжують набувати досвід глибинно-психологічного аналізу життєвих ситуацій, рефлексії власних переживань, пов’язаних із виконанням певних ролей, а також засвоювати та апробувати фахово-необхідні форми взаємодії у безпосередньому спілкуванні з глядачами.

Психологічний аналіз гри акторів, вистави, взаємодії учасників з глядачами та між собою, розробка нових сценаріїв відбувається на засадах дотримання принципів роботи активного соціально-психологічного навчання. Спираючись на теоретичні положення і методичні принципи АСПН, в постановках відображаються когнітивні, емоційні і поведінкові перекручення, породжувані психічним захистом суб’єкта, відтворюючи думки і почуття героїв, їхній вплив на вибір лінії поведінки і реальні вчинки. Необхідність відобразити глибинну сутність ролі змушує студента-актора звернутися до наукової психологічної літератури, розробити психологічну концепцію ролі та підібрати засоби її образного вираження.

Психологічний театр дозволяє виявити порушення у відображенні інших людей і себе, дослідити прояви захисної системи суб’єкта. Завдяки активізації процесу самопізнання учасники ІСПТ починають бачити себе більш реалістично, нивелюючи викривлення, породжені психологічними захистами. Вивчаючи систему взаємин конкретної особистості, що виявляються в театральній групі, ми маємо можливість надавати їй психологічну допомогу, активізуючи рефлексію суб’єкта шляхом створення сюжету, що відображає модель його взаємодії з іншими людьми. Контакт з глядацькою аудиторією після діалогу, опосередкованого театральною інсценізацією, сприяє поглибленню розуміння актором-психологом себе, розкриттю його творчих здібностей, набуттю навичок оптимальної поведінки.

Під час розігрування етюдів в групі інтерактивного соціально-психологічному театру студенти набувають нового досвіду, отримують зворотній зв’язок від глядачів, що послаблює стереотипність поводження. Участь студента як актора у постановках ІСПТ дає можливість для відігрування травматичних переживань, а також для засвоєння нових позитивних соціально-психологічних навичок, які є більш адаптивними, ніж ригідні захисні стратегії взаємодії з іншими людьми.

Важливим аспектом застосування театру у підготовці практичних психологів є формування засобів адекватного вираження, прояву емоційної сфери у безпосередньому міжособистісному спілкуванні. Для фахової діяльності майбутнього психолога є важливою здатність бути щирою, автентичною та емоційно відкритою особистістю. Прямий, безпосередній діалог актора з глядацькою аудиторією розвиває у учасника здатність до забезпечення продуктивної динаміки взаємодії.

Ідентифікація, cублімація, катарсис та рефлексія на основі інсайту – основні терапевтичні механізми впливу на глядача будь-якого художнього театру. Вони є дієвими також для ІСПТ. Майбутній психолог в процесі втілення в роль призначеного йому персонажа свідомо ідентифікується з певним героєм, якого потрібно відобразити у театральній інсценізації. Активізація емоційної складової " Я" під час взаємодії з іншими акторами та глядачами забезпечує утворення мотиваційної та змістової готовності майбутнього фахівця до її прийняття, дослідження та подальшої особистісної корекції. Таким чином, виконання різноманітних ролей майбутнім психологом може сприяти оволодінню навичками самоаналізу та корекції.

Граючи ролі інших людей та зіставляючи їх особливості з власним досвідом, майбутній психолог вчиться відчувати своєрідність внутрішнього світу інших людей. Під час занять та вистав ІСПТ надається особливого значення міжособистісній взаємодії та глибокому відображенню внутрішнього світу персонажу, розкриттю психологічного смислу дій актора, формується професійний погляд на фактори, що структурують процес взаємодії людини з людиною.

Можна виділити наступні фактори театральної дії, які сприяють формуванню фахових якостей у студентів, що отримують підготовку за спеціальності " Практична психологія":

¨ соціально-психологічне та інтрапсихологічне моделювання сімейних, професійних та особистісних проблем людини;

¨ ідентифікація актора з різними психологічними типами особистостей;

¨ досвід проживання життя інших людей " з середини" (із ролі);

¨ глибоке емоційне співпереживання з героєм театрального інсценування;

¨ психологічна пластичність та творчий підхід при взаємодії з ґлядачем " тут і зараз";

¨ діалогічне " віддзеркалення" актуальних психологічних тем глядацької аудиторії;

¨ взаємоузгодженість та злагодженість дій всіх учасників театральної вистави, формування відчуття " групи.

Приймаючи участь у виставах, майбутні психологи мають можливість отримати новий досвід, пов’язаний з переживанням психологічних проблем різних людей. Інтерактивний характер дії психологічного театру сприяє розвитку у майбутніх психологів навичок психоаналізу та формуванню конструктивного партнерського спілкування; розвиває рефлексію та сприяє оволодінню навичками самокорекції й самопізнання.