Аналіз стану атмосферного повітря

 

Аналіз стану та засади охорони атмосферного повітря визначаються чинними нормативно-законодавчими актами:

1. Закон України „Про охорону атмосферного повітря” № 302 від 13.03.2002 р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку розробки та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу” № 1780 від 28.12.2001 р.

3. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України „Про затвердження Інструкції про склад та порядок інвентаризації забруднюючих речовин на підприємствах” № 7 від 10.02.1995 р.

4. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України „Про затвердження Порядку розгляду документів та умов видачі лімітів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами” № 154 від 29.12.1995 р.

5. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України „Про затвердження Інструкції про порядок розгляду, перегляду та доведення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря” № 65 від 28.06.1996 р.

6. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України „Про затвердження Методики розрахунку відшкодування збитків, які нанесені державі внаслідок понаднормативних викидів в атмосферне повітря” № 38 від 18.05.1995 р.

 

Викиди в атмосферне повітря із стаціонарних джерел (промислових підприємств міст) характеризуються кількістю забруднюючих речовин, хімічним складом, концентрацією та агрегатним станом.

Щодо агрегатного стану викиди промислових підприємств розділяють на чотири класи:

І – паро- і газоподібні; ІІІ – тверді;

ІІ – рідкі; ІV – змішані.

За величиною маси (т/доб) викиди об’єднані в шість груп:

1 – маса менша 0, 01 включно; 4 – від 1, 0 до 10, 0;

2 – від 0, 02 до 0, 1; 5 – від 10, 0 до 100, 0;

3 – від 0, 1 до 1, 0; 6 – більше 100.

Під час нормування забруднюючих речовин в атмосфері застосовують середньодобові гранично допустимі концентрації – ГДКс.д. і гранично допустимі концентрації максимально разові – ГДКм.р.

ГДКс.д. – середньодобова гранично допустима концентрація забруднюючої речовини в повітрі, яка не проявляє на людину опосередкованої шкідливої дії при її цілодобовому вдиханні.

ГДКм.р. – максимально разова гранично допустима концентрація полютанту в повітрі міст, яка не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини.

На територіях, які підлягають посиленій охороні, встановлюються більш жорсткі вимоги – ГДК повинні бути зменшені на 20 %.

У разі присутності в атмосферному повітрі декількох речовин, які мають здібність до сумарної дії, сума їх концентрацій не повинна перевищувати одиниці при розрахунку за відношенням:

С₁ / ГДК₁ + С₂ /ГДК₂ +... + Сn / ГДКn < 1,

 

де С₁, С_2, Сn – фактичні концентрації речовин в атмосферному повітрі; ГДК_1, ГДК_2, ГДКn – ГДК цих речовин.

Ефект сумації мають такі речовини:

– ацетон, акролеїн, фталієвий ангідрид;

– ацетон і фенол;

– ацетон, фурфурол, формальдегід, фенол;

– аерозолі оксиду ванадію (V) і оксидів марганцю;

– аерозолі оксиду ванадію (V) і сірчистий ангідрид;

– аерозолі оксиду ванадію (V) і оксиду хрому (ІІІ);

– вольфрамовий і сірчистий ангідриди;

– озон, оксид азоту (ІІ) і формальдегід;

– оксид вуглецю. оксид азоту (ІІ), формальдегід, гексан;

– сірчаний ангідрид і аерозоль сірчаної кислоти;

– сірчаний ангідрид і нікель металевий;

– сірчаний ангідрид і сірководень;

– сірчаний ангідрид і оксид азоту (ІІ);

– сірчаний ангідрид, оксид вуглецю, оксид азоту (ІІ), фенол;

– сірчаний ангідрид і фенол;

– сірчаний ангідрид і фтористий водень;

– сірчана, соляна та азотна кислоти;

– циклогексан і бензол.

Нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) забруднюючих речовин із стаціонарних джерел встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану устаткування і газоочисних установок. ГДВ розробляються на одиницю маси і одиницю часу; на одиницю продукції або сировини.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини із стаціонарного джерела на одиницю маси і одиницю часу встановлюють для певної фактичної масової швидкості в технологічному процесі.

Масова швидкість визначається як відношення всієї маси матеріалів, які використовуються в конкретному технологічному процесі або в одній закінченій операції, до часу здійснення цього процесу.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини із стаціонарного джерела на одиницю продукції або сировини визначається як відношення кількості забруднюючої речовини, яка викидається в атмосферне повітря, до об’єму продукції виробництва або використаної сировини.

Українським законодавством (Постанова Кабінету Міністрів України № 1147 від 17.09.1996 р.) передбачені певні природоохоронні заходи щодо охорони атмосферного повітря:

1. Проведення робіт з інвентаризації джерел забруднення навколишнього природного середовища.

2. Розробка та впровадження технологій і методів, що забезпечують запобігання виникнення, зниження рівня впливу чи усунення факторів забруднення атмосферного повітря.

3. Зниження рівня впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря.

4. Розробка та виготовлення систем і приладів контролю та оснащення ними стаціонарних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу та пунктів контролю і спостереження за забрудненням атмосферного повітря.5. Спорудження і оснащення контрольно-регулювальних пунктів для перевірки і зниження токсичності відпрацьованих газів транспортних засобів.6. Розроблення, організація виробництва пристроїв для очищення відпрацьованих газів двигунів та оснащення ними транспортних засобів.