Пояснювальна записка

Самостійна робота студентів – важлива складова ефективної підготовки фахівців будь-якого освітньо-кваліфікаційного рівня та будь-якої спеціальності. Самостійна робота – це цілеспрямована, внутрішньо мотивована студентом у сукупності виконуваних дій і коригована ним у процесі і результаті діяльність. Її виконання вимагає достатньо високого рівня самосвідомості, рефлексивності, самодисципліни, особистої відповідальності студента.

Самостійна робота сприяє самовдосконаленню і самопізнанню студента.

Метою самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни “Загальна психологія” є як поглиблення, розширення і вдосконалення знань, умінь і навичок, так і формування нових знань про факти і загальні закономірності психіки.

Тому з дисципліни “Загальна психологія” самостійна робота здійснюється у двох формах:

· вивчення та конспектування окремих питань модулю;

· написання реферату.

Основою для вивчення питань є літературні джерела, наведені у переліку. При наявності незрозумілих питань студентам рекомендується звертатися за консультаціями до викладача з метою отримання необхідних роз’яснень щодо організації самостійної роботи та можливого розширення списку літературних джерел.

Термін „конспектування” означає короткий виклад певної статті, монографії, виступу тощо. Конспектування необхідне не тільки для кращого розуміння навчального матеріалу, але й для глибшого чи нового (під новим кутом зору) осмислення законспектованого матеріалу. Для цього конспект повинен бути коротким, ясним, повним і точним. Для досягнення більшої точності основні положення праці необхідно записувати в формулюваннях автора, вказуючи сторінку, на якій викладена думка. Повнота конспекту досягається за рахунок фіксації основних положень роботи, відтворення логіки авторського викладення матеріалу.

Для того щоб мати можливість працювати з конспектом (записувати свої зауваження і розміркування) краще за все конспектувати тільки на одній сторінці листка, залишаючи іншу пустою.

Під час користування корисно джерело читати принаймні два рази. Читаючи перший раз складається головне враження про працю. Читаючи вдруге, виділяється головний зміст, який конспектується.

Конспектуючи наукову працю, слід спиратись на її основні структурні елементи: гіпотезу, теоретичну та експериментальну перевірку гіпотези, факти, емпіричні та теоретичні узагальнення, методику експерименту.

Гіпотеза – передбачення (на основі наявних знань) про існування якоїсь закономірності, причини явища або зв‘язку декількох явищ. Наприклад, на основі фактів про розвиток психіки дитини в процесі навчання, можна висунути більше розвинуті здібності до довільного запам‘ятовування, або, знаючи про те, що психіка людини розвивається й функціонує як цілісне утворення, можна висунути гіпотезу про взаємозв‘язок мовлення й рівня розвитку мислення.

Теоретична перевірка гіпотези – це співставлення передбачення із вже доведеними положеннями, принципами, в ході якого виявляється логічна несуперечливість висунутої гіпотези та цих принципів. У процесі експериментальної перевірки гіпотези її правильність встановлюється дослідним шляхом, на основі аналізу даних, отриманих у дослідженні.

Фактами називаються події, явища, які досліднику вдалося помітити й зафіксувати.

Емпіричне узагальнення – це об‘єднання явищ об‘єктів на основі тільки зовнішніх ознак. Теоретичне узагальнення – це об‘єднання об‘єктів (явищ), схожих за істотними ознаками, які визначають специфіку даного явища.

Наприклад, усіх учнів на основі спостереження можна розподілити на дві групи – дисципліновані та недисципліновані (емпіричне узагальнення, оскільки враховується тільки зовнішня характеристика учнів). Учнів об‘єднано залежно від властивості темпераменту (теоретичне узагальнення, оскільки тут пояснюється причина недисциплінованості одних і дисциплінованості інших).

В методику експерименту включене завдання для досліджуваних (інструкція, матеріал для роботи і т.д.), опис умов проведення досліду (експеримент груповий чи індивідуальний, тривалість тощо), склад і кількість досліджуваних, визначення залежних і незалежних змінних.

Знання структурних елементів наукової роботи допомагає читати і конспектувати (згодом аналізувати на семінарі) наукові публікації.

Під час конспектування важливо відразу знаходити значення незрозумілих термінів, використовуючи різноманітну довідникову літературу.

Критерії оцінювання законспектованої відповіді на питання:

· обсяг виконаної роботи;

· логічна послідовність і зв’язаність матеріалу;

· повнота викладу змісту;

· збереження основної ідеї через увесь конспект;

· охайність оформлення;

· орфографічна грамотність.

Структура реферату визначається його видом.

Критична рецензія може включати:

1. Обґрунтування актуальності роботи, що рецензується.

2. Короткий виклад теоретичної позиції автора роботи (позиція автора не завжди простежується достатньо чітко, вона може бути у прихованому вигляді. В цьому випадку автору реферату слід намагатися виділити й аргументувати її; в деяких роботах відсутня теорія, викладається лише емпіричний матеріал, слід зазначити і це).

3. Критичний аналіз теоретичних позицій автора з точки зору методологічних, філософських положень і (якщо є така можливість) у співставленні з теоретичними оглядами інших учених.

4. Критичний аналіз доведень гіпотези, доведення можуть бути теоретичними та експериментальними. У першому випадку слід проаналізувати їх логіку, в другому – обґрунтування вибору методики експерименту (експеримент може не доводити, а лише відповідати чи не суперечити гіпотезі), методичну грамотність процедури експерименту, вибір умов його проведення, достатність урахування факторів, які можуть впливати на явища, які вивчаються, обґрунтованість і достатність математичної обробки.

5. Особливості викладу: ясність чи плутаність, достатня чи недостатня повнота (особливо під час викладу експериментальних даних).

6. Висновки, які можна зробити на основі проведеного аналізу – що є цінним у рецензованій роботі, що вимагає додаткової перевірки і уточнення, що – неправильно.

Аналітичний огляд за темою може бути побудований у таких аспектах: а) у вигляді викладання історії вивчення проблеми (що нового внесли ті чи інші дослідники): б) у вигляді аналізу сучасного стану проблеми (розглядувані праці групуються за ознакою спільності). Ці дві форми огляду є одночасно й етапами роботи з літературними джерелами.

Аналітичний огляд повинен включати аналіз і співставлення робіт, виявлення даних, що підтверджують чи суперечать одне одному. Причому не можна обмежуватись порівнянням тільки висновків, авторських узагальнених формулювань. Необхідно знати, які конкретно факти (на яких конкретно експериментах) розкривають узагальнені висновки. В іншому випадку легко припуститися помилок і зробити хибні висновки.

Огляд повинен закінчуватися короткими висновками: перерахування вже досліджених аспектів проблеми, результатів досліджень, постановкою дискусійних питань, а також виділенням нових аспектів, які підлягають вивченню.

Критичний аналіз дискусії являє собою більш глибоке вивчення точок зору з певного питання, які суперечать одна одній. Головна його мета – виявити суть дискусії. Для цього потрібне уважно проаналізувати кожну позицію і з’ясувати, які факти і (або) теоретичні положення є основою для того чи іншого погляду на проблему.

Після визначення виду реферативної роботи слід починати написання реферату.

Критерії оцінювання реферату:

Викладене розуміння реферату як цілісного авторського тексту визначає критерії його оцінювання: новизна змісту; обґрунтованість вибору джерел; ступінь розкриття сутності питання; дотримання вимог до оформлення.

Новизна змісту:

а) актуальність теми дослідження;

б) новизна й самостійність у постановці проблеми, формулювання нового аспекту відомої проблеми у встановленні нових зв'язків (міжпредметних, внутрішньопредметних, інтеграційних);

в) уміння працювати з дослідженнями, аналітичною літературою, систематизувати й структурувати матеріал;

г) наявність авторської позиції, самостійність оцінок і суджень;

д) стильова єдність тексту.

Ступінь розкриття сутності питання:

а) відповідність плану темі реферату;

б) відповідність змісту й плану реферату;

в) повнота й глибина знань з теми;

г) обґрунтованість способів і методів роботи з матеріалом;

е) уміння узагальнювати, робити висновки, зіставляти різні точки зору по одному питанню (проблемі).

Обґрунтованість вибору джерел:

а) оцінка використаної літератури: чи розглянуті найбільш відомі роботи з теми дослідження (у т.ч. журнальні публікації останніх років, останні статистичні дані, довідки й т.д.).

Дотримання вимог до оформлення:

а) правильність оформлення посилання на використану літературу, список літератури;

б) оцінка грамотності й культури викладу (у т.ч. орфографічної, пунктуаційної, стилістичної культури), володіння термінологією;

в) дотримання вимог до обсягу реферату.