Обдарованість: суть, види, принципи

ХХ1 ст. – століття інформаційних технологій, домінування інформації як основної цінності. Найбільший успіх зможуть досягти держави, які мають висококваліфіковані кадри працівників у відповідних сферах діяльності, фактично йдеться (враховуючи особливості науково-технічних тенденцій, модифікації різних видів праці) про інтелектуальний, творчий потенціал кожної країни. На жаль в Україні відчувається дефіцит фахівців високого рівня в різних галузях, дефіцит обдарованих працівників. Це стимулює зацікавленість проблемою обдарованості, творчості, інтелекту, яка повинна перерости в послідовну державну політику, спрямовану на пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, адекватне стимулювання творчої праці, захист талантів.

Закон України “Про освіту” передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об’єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів).

Обдарованість – індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

Виділяють типи обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).

Ю.З.Гільбух виділяє типи обдарованості: загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну)1. Кожен з типів включає ряд видів, а кожен вид може розглядатися як спеціальні здібності. Так, розумові здібності поділяють за предметною ознакою на фізико-математичні (або математичні), здібності до вивчення гуманітарних предметів тощо. При певному розвитку кожен з видів навчальних здібностей може сформуватися в науково-дослідні здібності. Технічна обдарованість включає види: інженерну (поділяється на конструкторсько-винахідницьку, технологічну тощо) та обдарованість до технічної майстерності. Художню обдарованість поділяють на літературну, музичну, хореографічну тощо. Соціальна включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаторської діяльності у різних сферах життя суспільства. Всі типи і види обдарованості взаємопов’язані і передбачають певний рівень розвитку розумових здібностей.

В умовах загальноосвітньої школи важливою є правильна організація роботи учителя з обдарованими дітьми. Потрібно не тільки створювати необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готувати до наполегливої праці, самовиховання.

Обдаровані діти – діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

Вони виділяються серед однолітків яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний “середній” рівень; при цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні певній діяльності2.

Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо. Їм властива висока активність розуму, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, чіткість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.

Для здібних дітей характерні: уважність, зібраність, постійна готовність до напруженої праці; готовність до праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку; швидкість мислення, висока продуктивність розумової праці; широке коло пізнавальних інтересів, що виступають постійним стимулом розумової активності.

Учні з підвищеними навчальними даними повинні мати сприятливі морально-психологічні можливості для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.

Виділяють психолого-педагогічні принципи взаємодії учителя і обдарованих дітей:

- побудова взаємин педагога з учнями на основі творчої співпраці;

- організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересах і здібностях. Сприяє формуванню пізнавальної суб’єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань;

- превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів. Сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити мужність, наполегливість, сувору дисципліну в самоосвіті;

- вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності. Сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно розв’язувати все складніші завдання;

- розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння “згортати” і деталізувати інформацію. Дисциплінує розум учня, формує широкі інтелектуальні здібності, дивергентне (творче, нешаблонне) мислення;

- гуманістичний, суб’єктивний підхід у вихованні. Передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок;

- створення нового педагогічного середовища. Будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей.

Реалізація принципів потребує нового підходу до організації навчання, як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дозволяє учням самостійно обирати “опорні” знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід; нових форм і методів роботи з обдарованими дітьми.