Охарактеризуйте господарську систему: фактор розвитку, історичні типи.

До факторів розвитку належать:спосіб виробництва,еволюція державного устрою та притаманний йому характер влади,а також дія соціальної та культурної сфер суспільства.

Цивілізаційна парадигма передбачає розгляд гос­подарської системи як цілісного утворення, що має власну структуру. Як відомо, в наукових до­слідженнях зазвичай розмежовують три рівні розвитку будь-якої системи залежно від тісноти та глибини зв’язків між її елементами: співіснування, симбіоз і синтез.Вони відображ етапи її розвитку.

На історично першому етапі розвитку господарської системи вона характеризується лише співіснуванням домогосподарств, слабко пов’язаних спільними госпо­дарськими зв’язками..Господарську систему, в якій діяльність здійснюють самостійно функціо­нуючі домогосподарства (господарські одиниці) задля забезпечення власних потреб його членів, що не пов’ язана постійними господарськими зв’язками з іншими домогосподарствами, зазвичай називають господарською системою натурального виробництва.

Господарство, в якому потреби людей забезпечуються через ство­рення матеріальних благ і послуг у різних (як зазвичай спеціалізованих) та са­мостійних (відокремлених) господарських одиницях з наступним їх обміном, дістало назву системи товарного господарства. Характеризується тим, що виникають взаємовигідні зв’ язки між господар­ськими одиницями, коли кожне господарство отримує вигоду від поділу праці та обміну її результатами.

Господарська система, зв’ язки якої опосе­редковані рухом різноманітних форм грошей, виступає як система товарно-грошового (капіталістичного) господарства. Ха­рактеризується утвердженням нової мети виробництва — отримання прибу­тку.

Порівняйте історичні типи господарських систем за критеріями: назва типу, рівень розвитку, мета виробництва господарських одиниць, суспільний поділ праці, історична форма власності.

Господарську систему, в якій діяльність здійснюють самостійно функціо­нуючі домогосподарства (господарські одиниці) задля забезпечення власних потреб його членів, що не пов’ язана постійними господарськими зв’язками з іншими домогосподарствами, зазвичай називають господарською системою натурального виробництва. Тут існували такі господ одиниці: латифундії, та ергастрерії, вілли та сальтуси, військово-землеробські господар­ства в колоніях — клерухії, господарства колонів на орендованих землях, парцелярні господарства повноправних громадян тощо. В господарській системі феодального періоду існували алоди, гурфи, помістя сеньйорів, а згодом — феоди, маноріальні помістя васалів тощо.Їх головна мета – задоволення власних потреб.Їх головна мета-забезпечити власні потреби,та продаж надлишкового продукту.Історичною формою власності була общинна,рабовласницька.Відокремлення скотарства від землеробства.

Господарство, в якому потреби людей забезпечуються через ство­рення матеріальних благ і послуг у різних (як зазвичай спеціалізованих) та са­мостійних (відокремлених) господарських одиницях з наступним їх обміном, дістало назву системи товарного господарства. У господарській системі товарного виробництва функціонували госпо­дарства ремісників, середньовічні цехи, мануфактури, фабрики.Їх головною метою було виробництво товарів на продаж, та отримання вигоди(доходу).Тут була феодальна форма власності. Суспіль­ний поділ праці відображає спеціалізацію самостійних господарств,а зв*язки г-в –у формі обміну.Відокремлення ремесла від с/г.

Господарська система, зв’ язки якої опосе­редковані рухом різноманітних форм грошей, виступає як система товарно-грошового (капіталістичного) господарства. Згодом у то­варно-грошовій системі з’ явилися різні акціонерні компанії, міжгалузеві та транснаціональні корпорації, банки, фінансові установи тощо. Ха­рактеризується утвердженням нової мети виробництва — отримання прибу­тку.Відбувається 3-й поділ праці (відокремлення торгівлі від ремесла.Форма власності – капіталістична,суспільна.

5. Розкрийте суть та значення системно-синергетичного підходу у дослідженні суспільства. Охарактеризуйте положення цивілізаційної парадигми.

Цивілізаційна парадигма пізнання суспільних процесів використовує системно-синергетичний метод. Згідно з загальною теорією систем,по-перше, система аналізується як множинність взаємодіючих елементів, об'єднаних структурою зв'язків, що забезпечують взаємосприяння та взаємообмеженість їх властивостей і функцій; по-друге, використовуються принципи диференціації та інтеграції, коли визнається об'єктивна необхідність поділу конкретної системи на частини з подальшою інтеграцією їх у цілісність, що має нові якості; по-третє, як стимул розглядається не причина (минула подія), а результат..Системно-синергетичний метод дослідження формує нові погляди щодо фундаментальних проблем усієї науки, в тому числі історії економіки та економічної думки. Поєднання системно-синергетичного підходу з теорією цивілізаційного розвитку є сучасною концептуально-теоретичною основою праць економістів.

Цивілізаційна парадигма реалізує підходи, обґрунтовані не лише системним аналізом, а й онтологією, і спирається на арсенал наукових категорій, понять і законів, розроблених діалектикою. Зокрема вона передбачає дослідження сус­пільних процесів на основі таких принципів, як системність, цілісність, струк­турність, організованість тощо. Онтологічний підхід передбачає в центрі нау­кових досліджень розглядати людину, яка діє в реальному середовищі. На відміну від гносеології, коли головна увага зосереджується на пізнанні люди­ною об’єктивного світу, онтологія охоплює як пізнавальну, так і предметно- перетворювальну діяльність людей. Використання здобутків системного аналі­зу, онтології та діалектики дало змогу сформувати нові методологічні засади пізнання суспільства — цивілізаційну парадигму.

Головні положення цивілізаційної парадигми суспільствознавства поля­гають у такому:

-суспільство розглядається як цілісне утворення, що належить до більш широких систем: людства,цивілізації,регіону.основною одиницею є конкретне суспільство, що має власні, лише йому притаманні ознаки

-сутність суспільства характеризує діалектична єдність двох сторін суспільних індивідів, які усвідомлюють власні цілі та діють заради їх та суспільства як цілісно­го утворення, яке вони утворили. Су­спільство — це продукт взаємозалежності між індивідами

- суспільство, як і кожне системне утворення, має власну структу­ру із політичною (владною), економічною, соціальною та духовно-культурною підсистемами.

- розвиток суспільства здійснюється через розгортання двох взаємозв’ язаних процесів — диференціації та інтеграції. В основі диференціа­ції лежить безмежний поділ суспільства та його структурних складників на частини.Інтеграція передбачає об’єднан­ня нових елементів у структуру, формування між ними нових зв’язків, утво­рення нових структурних рівнів.

- головна мета суспільства — збереження його від розпаду як передумови існування суспільних індивідів — досягається його організаці­єю.

- центральне місце в аналізі суспільства належить дослідженню людини, її статусу, діяльності та суспільного розвитку.Людина — це грани­чна неподільна одиниця, основний елемент суспільства, яка виступає проти­лежним щодо цілісності суспільства полюсом.